373. І побачив, що не подужає його
(переклад з івриту)
Тиждень глави «Ваішлах» (6-12 грудня) 1981 року.
«І побачив, що не подужає його», що зробив? – відразу «І доторкнувся до суглоба стегна його», тобто прихитрився проти нього, сказавши, - оскільки зламані опори Тори, відразу Тора не зможе зміцнитися, і так реалізується те, що сказав їхній батько: «Голос – голос Яакова, а руки – руки Ейсава», і не впізнав його.
Бо «опорами Тори» називається те, що вони підтримують Тору, завдяки їм може мудрець вчитися, бо без забезпечення не можна вчитися, - «якщо немає борошна, немає й Тори». «Забезпеченням» називається те, від чого тіло живиться і має задоволення. Бо тілу потрібно, щоб забезпечували його, і цим живленням дається йому існування. І скільки є задоволення у людини, цією ж мірою вона бажає його існування.
І є люди, забезпечення яких відбувається грошима, тобто, коли дають їм гроші, від цього походить все їхнє задоволення, тобто поступається пристрастями, пошаною, і бажає тільки грошей. І що більше в людини грошей, то в більшій мірі вона може працювати і втішатися життям.
«А отже, дай шану народу Своєму». Але чи можна просити у Творця, щоби дав шану? Адже сказано мудрецями: «Дуже-дуже будь скромним».
А справа в тому, що відомо: людина є малим світом, що включає в себе сімдесят народів. Це означає, що у кожного народу є своя пристрасть, усі вони відповідають семи властивостям, і кожна з них складається з десяти сфірот, отже їх сімдесят. Тобто людина складається з сімдесяти бажань сімдесяти народів, і вона має пристрасть до того, чого вони хочуть, тобто пристрасть до грошей, до пошани тощо.
І ті прагнення, те, чого вони бажають, є дуже важливими для людини. Настільки, що прихильники моралі кажуть, що потрібно гидитися цими пристрастями. Що ж до «народу Твого», то те, що народ Ісраеля повинні прагнути надати задоволення Створювачу своєму, - це не шанується, а навпаки.
Бо коли людина виконує якусь дію, і не бачить, щоб з цього була якась користь для неї, а треба робити це заради віддачі, тоді вона відчуває себе в стані ницості, і не має ніякої життєвої сили від роботи, бо не бачить жодної користі для себе.
Тому й молимося до Творця: «Отже, дай шану народу Своєму», щоб був для нас стан віддачі не знехтуваним а шанованим, що зветься вшануванням Шхіни, підняти Шхіну з пороху.
І це означає, - коли треба виконувати дії в ім’я Творця, ради віддачі, тоді є в цієї роботи смак пороху. Тому моляться, щоб народ Ісраеля був би шанованим, і сімдесят народів були б лише працівниками, які обслуговують народ Ісраеля.
Тобто, те, що людина займається потребами матеріальними, що й є бажаннями сімдесяти народів, хай це буде як обслуговування цим властивості Ісраель, що в людині.