339. Хай виростить земля

(переклад з івриту)

Субота глави «Берешит» (19 жовтня) 1957 рік, Манчестер.

«І сказав Всесильний, хай виростить земля... дерево плоду», і пояснив Раші, що смак дерева буде як смак плоду. А земля не зробила так, а «і видала земля... дерево, що приносить плід», а не «дерево плоду».

Тому, коли проклятий був Адам за гріх свій, долучена була також і вона за її гріх і була проклята, як написано: «Проклята земля за тебе». І коментатори запитували, як можна сказати, що земля не послухалася того, що сказав Творець. І чи земля може вибирати? І також запитали, - чому відразу не була покарана земля, а була покарана разом з Адамом а-Рішоном. І слід зрозуміти це в аспекті духовної роботи, де земля вказує нам на людину. Як написано в Зоар, такими словами: «Основне в землі це люди». А кінцевим результатом створення людини є те, що людина займатиметься Торою та заповідями лішма, як написано: «Усе, назване іменем Моїм, для слави Своєї створив Я».

І пояснили в Зоар: «іменем Моїм» - означає людину, і так пише: «Усе, назване Моїм іменем» - це людина, адже Творець створив її іменем Своїм, як написано: «І створив Всесильний людину за образом Своїм». І назвав її Своїм іменем, в час, коли утворив правду та суд у світі, і назвався Всесильним, як написано: «Всесильного не проклинай»

І категорія лішма повинна бути двох видів, тобто в плані дії і в плані наміру, що зветься «уста і серце його рівні».

І є іноді, що людина виконує дію лішма, і називається «лішма» тому, що з боку діяння немає що додати, бо навіть той, хто є великим з великих, не може щось додати до дії, тобто не можна ж сказати, що треба накладати тфілін також і на праву руку, й подібне. Як написано: «Не додавай і не віднімай».

А основна різниця, що існує між людьми, - вона лише в плані наміру, бо людина повинна намагатися, щоб і намір також був такий як і діяння. І тоді це називається «лішма».

Поняття «дерево», тобто сутність людини, це намір. А «плодом» називається діяння. І Творець бажав, щоб земля видала «дерево плоду», тобто щоб смак дерева і його плоду був однаковим.

А земля (а поняття «земля» має на увазі людину, як зазначено вище) вказала на те, що у людини, яка буде створена, не будуть намір та дія рівними. І цим узгоджується, що - не те що земля не бажала слухатися Творця, а виплодила вона так, як і людина, яка з’явиться потім.

І цим пояснюється те, що не була покарана негайно, тому що Адам ще не згрішив. А якщо так, то нема чого й карати її, бо також і покарання, котре вона отримала, є натяком на людину, тобто на покарання людини.

Якщо так, то саме після того, як було покарано Адама а-Рішона, тоді вже йдеться про покарання землі. Тобто, щоб у землі давалося б взнаки покарання Адама. Тому сказано, «проклята земля за тебе». І пояснив Раші, - виродить тобі прокляті речі, такі як мух, блох та мурах, як, наприклад, коли хтось схибить, пішовши у поганий спосіб життя, то люди проклинають груди (івр. «шадаїм»), з яких він смоктав, - кінець його пояснення.

А ще слід знати, що прокляття це також виправлення, як написано: «Від Нього не піде зло», і це є виправленням. І якби не прокляття, Адаму сподобався б смак плоду, попри те, що не мав наміру лішма. І якби Адам відчув би солодкий смак уже в ло лішма, тоді не було б йому ніякої потреби старатися ради лішма. Бо ло лішма повністю б його задовольняло.

Тоді як після прокляття, коли людина не знаходить доброго смаку в діях, щоби бути задоволеною, і відчуває, як у прикладі вище, що «чорти» (івр. «шедім») смокчуть з її діянь, і як написано, «тернину й осот вона буде родити тобі», бо людина не відчуває смаку в ло лішма, а лише «тернину й осот», і «їстимеш траву польову», бо відчуватимеш смак трави, - тоді є можливість людині звернути своє серце й намагатися, щоби діяння її були лішма, тобто, щоб дерево і плід її були б однаковими.

І це те, що сказали мудреці: «Сказав рабі Єгошуа бен Леві: «Коли сказав Творець Адаму, - «тернину й осот вона буде родити тобі», потекли сльози з його очей. Сказав перед Ним: «Володаре світу, - я і віслюк мій будемо їсти з одних ясел?» (трактат «Псахим», 118).

Тобто, людина відчуватиме смак в Торі та заповідях, як віслюк, який має задоволення лиш тільки з матеріального. Бо поняття «їжа» це харчування, від котрого людина втішається і відчуває в ньому смак. І як віслюк, який має задоволення та смак тільки в речах матеріальних, так само й людина відчуватиме смак в Торі та заповідях виключно в матеріальному.

І не заспокоївся, аж поки сказав йому Творець: «У поті лиця свого їстимеш хліб», тобто завдяки зусиллям людина заслужить категорії лішма, і тоді відчує смак хліба, а не «тернини й осоту».

І для Адама а-Рішона до гріха був смак дерева і плоду однаковий, як сказали мудреці, що у древа пізнання був смак дерева і смак плоду рівними. Тобто, і в момент поїдання з древа пізнання були і дія, і намір - лішма, бо гріх був не в першому куштуванні, а потім, - як сказали мудреці про вислів: «Їв і їстиму ще».

Однак після гріха дії були вже іншими, ніж намір. І зусиллями в Торі та заповідях удостоїться людина лішма і заслужить категорії «хліб». Виходить, що було не прокляття, а було виправлення, що саме таким шляхом людина прийде до бажаної досконалості.