336. Той, хто плаче про гідну людину

(переклад з івриту)

«Кожен, хто плаче про гідну людину, прощають йому всі прогріхи. Кожен, хто пускає сльози про гідну людину, Творець лічить їх і кладе їх у Свою скарбницю» (трактат «Шабат» 105:2).

І слід зрозуміти, чому прощають йому всі його прогріхи, якщо пускає сльози про гідну людину. Що за причина, через котру пробачать людині всі її прогріхи. І ще слід зрозуміти, навіщо Творець лічить їх, до якого рахунку Він має прийти. І для чого кладе їх в Свою скарбницю, навіщо вони Йому потрібні.

А відомо те, що людина зветься «той, хто йде», а не «той хто стоїть». Тобто, людина весь час, коли вона ще бідна знаннями, функціонує в ній «корбан (жертва), що піднімається і опускається». Це означає що «іткарвут» (зближення) її зі святістю змінюється. Іноді людина піднімається рівнем, коли дається їй збудження згори, а іноді вона спускається, коли приходить до стану падіння в духовному. А коли в неї період підйому, тоді зветься «гідною людиною».