Бней Барух Академія кабали

Про поняття тотожності властивостей, що є виправленням, - щоб не було «хліба сорому». Можна пояснити це в простому сенсі: адже є дозволеним щодо Нього за принципом «з дій Твоїх пізнаємо Тебе», те, коли є Йому задоволення від того, що Він дарує створінням, що називається Його бажанням дати благо створінням.

І через це також і нижнім треба прийти до цієї властивості, тобто щоб була їм насолода, коли вони отримують благо, що зветься словами мудреців: «Злийся з Його властивостями, - як Він милосердний, так і ти милосердний».

А оскільки створіння народилися в стані протилежному, - адже бажання Вищого, котре зветься «дати благо створінням», - створило в них бажання отримувати, а не віддавати. І є у створіння бажання віддавати тільки якщо воно може дістати за це ще більшу насолоду, бо тоді воно отримує якусь винагороду за свою віддачу. Але без насолоди людина не здатна віддавати нічого.

Виходить, що вона протилежна за властивостями Творцю. А протилежність властивостей в духовному визначається як відокремлення.

А коли людина відокремлена від Творця, - хай нас омине! – як можна їй приєднатися до Нього? І це – все те зло, що є у створінь, його слід виправити, і зветься це усвідомленням зла.

Бо людині треба прийти до усвідомлення, що немає нічого в світі, що заважало б їй прийти до добра і насолоди, крім бажання отримувати. І сказали мудреці: «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу» (трактат «Кідушин» 39:2). І це поняття добре пояснено у Передмові до книги «Вчення десяти сфірот».

Виходить, згідно з цим, коли людина займається Торою та заповідями, треба, щоб причиною її занять було, щоб Творець дав би їй за її труди в Торі та заповідях оплату. А оплатою має бути – звільнитися від зла і прийти до добра.

Тобто, щоб людина змогла злитися з Творцем, який зветься Добрим. І слід, щоб постійно була ця причина в неї перед очима, - що вона бажає прийти до рівня, коли вона буде втішатися від дій віддачі, подібно до Творця, який має задоволення від того, що віддає і не потребує від створінь нічого, щоб вони Йому давали.

Так і людині треба просити у Творця, щоби дав їй оплату за роботу. А оплата, - щоб змогла вона працювати не ради отримання винагороди, і не треба ніякої платні за її роботу, а лише від самих дій хай буде їй задоволення й насолода в час, коли вона віддає.

Виходить, що людина переборює себе і виконує дії віддачі, і для цього їй потрібні подолання та примус. Отже, з одного боку є в людини тотожність з Творцем, тим, що вона не отримує, а лише віддає. Але не має вона ні задоволення, ні насолоди, коли віддає без оплати. Виходить, що немає в неї тотожності властивостей з Творцем.

Висновок: головне в роботі людини повинно бути, щоб було їй задоволення, коли вона займається діями віддачі. І це те, що написано: «Служіть Творцю в радості», тобто для того, щоб була тотожність властивостей. Як Він, коли віддає, має втіху, як сказали мудреці, «бажання Його – дати благо створінням», так само і людина повинна прийти до такого рівня.

І це має бути всією винагородою людини. І зветься, що вона віддає ради віддачі, без ніякої винагороди, тому що немає їй задоволення більшого, ніж це.

Але після того, як удостоїлася цього рівня, коли вся насолода її в тому, що віддає Творцеві, тоді вона бачить і відчуває, що не може нічого дати Творцю, щоб Він мав втіху від цього, крім того, що отримає від Нього насолоди, котрі Він уготовив Своїм створінням, що і є метою творіння.

Тому вона стоїть тоді на такому рівні, що каже Творцю, - дай мені великі насолоди, тому що я бажаю надати Тобі задоволення. А оскільки не бракує Творцю нічого, і лиш те можна нам назвати [Його] потребою, - це щоб створіння прийшло б до мети, котрою є «дати благо Його створінням». Виходить, відповідно, що «не ради отримання винагороди» називається те, коли людина приходить до рівня, що дають їй подарунок з небес, а їй немає іншого задоволення крім того, що вона віддає Творцеві. Але, якщо вона віддає, і не відчуває ніякої насолоди, виходить, що не існує тотожності властивостей з Творцем, оскільки не має вона насолоди під час віддачі, і лише прагне, щоб дали їй щось за роботу у віддачі.

Тоді як коли людина займається отриманням, вона не просить у Творця ніякої оплати та винагороди за свою роботу в отриманні.

Тому завжди має бути мета у людини перед очима: що вона просить за свою роботу в Торі та заповідях, - лише те, щоб Творець дав би їй в подарунок тотожність властивостей, що зветься, щоб була їй насолода в час, коли вона займається віддачею.