329. Поняття молитви

(переклад з івриту)

Про молитву, котра повинна бути за принципом: «Завжди хай складе людина хвалу Творцеві, а потім молиться».

І слід запитати, якщо людина складає хвалу Творцю, що Він – добрий та добродійний і для злих, і для добрих, і милосердя Його на всіх Його створіннях, то напевно і їй також дав Творець все благо і задовольнив усі потреби, і коли так, про що є людині ще молитися? Адже в мірі, в якій людина радіє своїй долі, тією ж мірою вона може славити Творця, а коли так, що треба їй ще додати?

Ось, в молитві «Володарю всіх світів», - котру промовляють увечері напередодні суботи, після «Мир з вами», - написано: «Дякую я Тобі... за всю милість, що зробив Ти зі мною, і за те, що Ти зробиш зі мною».

Сенс цього, що оскільки щодо всього має бути «іт’арута де-летата» (збудження знизу), тому про минуле слід сказати «дякую», тобто вдячність. І що більшою мірою людина відчуває себе досконалою, то більш істинною є її вдячність. Тому, коли вона радіє своїй долі, тоді й подяка її, що дає Творцеві, більш правдива. Але щодо майбутнього людина має піднести молитву та «збудження».

І в цьому сенс сказаного: завжди хай складе людина хвалу Творцеві, а потім молиться - за майбутнє. І мій пан, батько й учитель казав, що коли людина відчуває, що вся вона сповнена недоліків, тоді вона в стані «проклятий», а «проклятий не зливається з Благословенним». Тому, коли вона складає хвалу Творцеві, і перебуває в стані «радіє своїй долі», людина називається «благословенною». І тоді вона може злитися з Благословенним. Тому всі молитви, вони – про майбутнє.

А щодо поняття «радіє своїй долі», людина може радіти з того, що удостоїлася увійти в дім зібрання, попри те, що немає в неї прагнення молитися чи вчитися. Однак повинна сказати, що навіть увійти в дім зібрання є великою заслугою, і не всі удостоюються цього. І це за принципом: «Іде й не робить, - оплата за ходу є в нього».

І якщо людина здатна зробити собі розрахунок, що хоч вона й приходить у храм нечасто, а це – місце, де кожен може поєднатися з Царем царів над царями, і лише подумати про те, Кому слід молитися! - тоді тільки одного цього достатньо людині, щоб відчувати радість. І це входить у настанову: «Завжди хай складе людина хвалу Творцеві, а потім молиться».

Але також про поняття «радіє своїй долі» треба знати, що це належить до визначення «задовольняється малим». І щодо «вдоволення малим» йдеться головним чином про духовне, і мається на увазі незначний розмір винагороди. Тобто, людина здатна вкласти роботи якнайбільше, незважаючи на те, що бачить за це маленький прибуток. І вона задовольняється незначною оплатою.

Бо не вважається, що «задовольняється малим» той, кому потрібно з’їсти двісті грамів хліба на день і він їсть двісті грамів. Бо хоч це й мало, але це й є все, скільки йому необхідно, і він не потребує більше, тобто немає в нього келім отримати більше. А «задовольнятися малим» - це тоді, коли той, хто потребує тисячу грамів на день, і немає в нього більше ніж двісті грамів, і він задовольняється цим, і радіє при цьому своїй долі. Це і зветься «радіє своїй долі».

Тому ті люди, які потребують більшого розуміння, і щонайбільшого відчуття духовного, і все одно, попри те, що не удостоїлися ще ні відчуття, ні розуміння, - все одно вони задоволені цим, і раді своїй частці.

Виходить, відповідно, - хоч вони й радіють своїй долі, все одно поки що залишаються в них їхні келім, що не наповнилися досконалістю, і, за їхнім відчуттям, не мають вони повного забезпечення. І тому, тим, що радіють своїй долі, вони перебувають в стані «благословенний». І тоді «благословенний зливається з Благословенним», і тоді можуть удостоїтися того, що Творець освітить очі їхні й серце їхнє Торою Своєю, і удостояться і відчуття, і розуміння.