324. Період підготовки
(переклад з івриту)
Перший день тижня глави «Екев» (22 липня), 1957 року, Єрусалим.
Під час підготовки дано людині досягти готовності в усіх речах, тобто, і в правій, і в лівій лініях. Інакше кажучи, є в неї способи йти шляхом, що веде до кінцевої мети. І є в неї способи йти шляхом, коли вже прийде до кінцевої мети.
Отже, кінцевий стан досконалості, це коли людина отримає всі насолоди від Царя тому, що таким було бажання Царя. Тобто все, чим вона втішається в цьому світі, все це тільки через заповіді Царя, і зветься це отриманням ради віддачі.
А матеріал для роботи в «тренуванні готовності», - це Тора і заповіді, і насолоди суботи тощо. А також всі «благословення за задоволення», все це у той же самий спосіб, тобто отримання ради віддачі.
І в цьому є багато різних видів: існують люди, що примножують задоволення, щоб благословляти і складати подяку Творцеві за те, що дав нам насолоди, адже з боку Дарителя це безумовно є добром та милістю. А якщо у отримувача не зростає відчуття блага від задоволень, котрі отримує... але не можна сказати, що дає йому гроші і не купує за ті гроші, що дав йому, речі, котрі шкодять йому, тоді не належить дякувати за подарунок, адже намір Дарителя був - забезпечити йому отримання блага. Тому це подібно до того, в кого помер його батько, і залишив йому спадщину. Про смерть він каже [благословення] «Суддя праведний», а про спадщину він каже [благословення] «Добрий і добродійний».
Так само і щодо того, коли нижній падає в матеріальність сприйняття, він повинен сказати «Суддя праведний», оскільки перш ніж людина вчинила повернення до Творця, через отримання насолод вона зробилася відокремленою від Життя живих. Тому про смерть говоримо «Суддя праведний». Але про того, хто дав подарунок, тобто про задоволення, котрі Творець дає йому, він повинен сказати «Добрий і добродійний».
І оскільки в суботу заборонено вибирати, тому в суботу немає роботи очищення тіла, а робота головним чином щодо «Добрий і добродійний». А «Добрий і добродійний» визначається за мірою величини спадщини, тобто згідно з величиною задоволення.
І зовсім інше – в будні, саме тоді час роботи аналізу, і слід пам’ятати, що треба сказати «Суддя праведний». Тому є багато людей, які не сподіваються на спадщину від свого батька, оскільки важко їм стерпіти смерть тіла. Тому вони обирають найменше зло, і втішаються з цього світу не більше ніж за мірою насущного. А насущне не ганьбиться і не хвалиться.
Але згідно з методикою мого пана, батька й учителя, тим, що зменшують насолоди тіла, - з цього ще не виросте ніякого «урожаю», адже «багатий врожай - від сили вола». Тобто саме тим, що людина горює, що зробилася вона відокремленою від Творця, і бажає бути злитою з Ним, саме цей шлях приведе до бажаної досконалості.
Бо врешті-решт основне - це вихваляння та подяки, котрі складають Цареві, а не плачі, бо «сила та радість в місці Його» написано. Тобто той, хто працює у правдивий спосіб і стоїть в місці Творця, він відчуває лише силу та радість.