307. Немає травинки внизу
(переклад з івриту)
На трапезі новомісяччя адар, Кфар Саба, (15 лютого) 1972 року.
«Немає травинки внизу, котра не мала б ангела, який б’є її і каже їй: «Рости!»
І маємо запитати: навіщо треба бити її, мовляв, інакше не хоче рости, - адже в природі ми бачимо, що кожен бажає вирости, і не бути низьким. Тож щоб зрозуміти, слід пояснити це за методом духовної роботи.
Людина, з боку природи, весь час, коли занурена в речі земні, поступається всякими видами величі, і бажає залишатися в «земному». Однак, існує сила вгорі, що зветься «ангел», суть якої – сила віддачі, і вона б’є людину і каже їй «рости». Тобто б’є її своєю силою віддачі, і каже їй: «Рости, виходь з приземленості», - хоч людина і створена з бажанням отримувати, котре зветься «земним».
І через властивість бажання отримувати залишалася б людина на землі, і ніколи не мала б можливості вийти з «земних» бажань. Однак, сила віддачі, що існує в світі, і зветься «ангелом», додає їй страждань, тим, що не дає людині вдовольнятися наповненнями свого бажання отримувати. Коли так, то страждання, котрі відчуває, дають їй бажання вийти з «земного тяжіння».
І це так, як написано: «Щаслива людина, яку картатиме Творець». Адже тим, що Творець посилає страждання її приземленості, тобто не має вона задоволення від свого земного рівня, це підштовхує її зростати і вийти «з землі».
Виходить, згідно з цим, в мірі, котрою людина відчуває удари, цією ж мірою вона починає зростати і виходити з земних бажань, інакше вона залишилася б зануреною в земне.