304. Поняття трепоту й любові
(переклад з івриту)
По виході суботи глави «Лех леха», (21 жовтня) 1972 року.
Щодо трепоту й любові відомо, що трепіт передує любові. А сенс той, що для того, щоб змогла людина виконувати Тору та заповіді з міркувань любові, для цього хай відчує смак насолоди в Торі та заповідях. І це спонукає її любити Тору та заповіді.
Тоді як той, хто виконує Тору та заповіді з міркувань трепоту, той поки що не відчуває насолоду Тори та заповідей. А виконує через трепіт перед Творцем, тобто, боїться, щоб Творець не покарав його, якщо не виконуватиме Тору та заповіді.
Виходить, що тоді вся робота людини полягає в трепоті перед Творцем, тобто коли тіло спонукає її до думок-сумнівів щодо трепоту. Тому щоразу вона змушена зміцнюватися у вірі в Творця, аж поки удостоїться постійної віри.
А потім людина заслуговує виконувати Тору та заповіді з любові, тобто, коли відчуватиме смак насолоди в Торі та заповідях.
У той час, як якщо Творець давав раніше служити йому в любові, і це – тим, що відчувала людина насолоду в Торі та заповідях, тоді вона не потребувала віри в Творця. На зразок тих, у кого вся життєва сила походить від матеріальних насолод, вони роблять все, що в природі – їдять, п’ють й таке подібне, і таким чином вони не потребують віри в Творця. Бо виконувати всі накази природи зобов’язує їх відчуття насолоди.
Також якщо відчували б насолоду в Торі та заповідях, усі дотримувалися б Тори та заповідей з причини насолод, а не з причини заповіді Творця. Тобто не мали б потреби вірити в Творця, а могли б отримувати насолоду Тори і заповідей без поєднання з Творцем.
Тому сталося приховання на Тору та заповіді, коли не відкривають людині насолоду Тори та заповідей інакше, як лише коли трепотом заслуговує постійної віри в Творця.