294. Зробимо й почуємо - 1

(переклад з івриту)

11 швата (22 січня) 1967 року, Бней Брак.

«Зробимо й почуємо». Зрозуміти, чому має бути «зробимо», а потім «почуємо». Ми бачимо, що людина вже підкуплена в тому, що стосується неї самої. Тому навіть коли дають їй зрозуміти, що вона поводиться не належним чином, вона не може згодитися через хабар, котрий вона отримує від самої себе, як написано, «хабар осліплює».

І, природно, вона не може діяти інакше, ніж те, якою є її думка, позаяк вона впевнена в собі, що йде відповідно до шляху істини, як до цього зобов’язує її розум.

І згідно зі сказаним, коли людина приймає на себе категорію дії, виходить, що вже не переймається собою, бо приймає на себе те, що кажуть їй робити. І тоді не існує для неї хабара, котрий засліпив би її.

Тому може прийти до категорії «почуємо», тобто коли почує, що правда за Тим, хто заповідує. І це зветься «почуємо», тобто розуміє Його. Адже «слух» зветься категорією розуміння, розумом і відчуттям. Бо саме через те, що не звертає уваги на саму себе, тому вона може зрозуміти, що правда те, що Той, хто дає команди, наказує їй зробити.

Але ж перш ніж приймає на себе «зробимо», а отже, поки що отримує хабар, то й думає тоді так, що «Командир» не до ладу щось каже. І це – «зробимо», а потім – «почуємо».