291. Людина та її функція

(переклад з івриту)

Перш ніж ми починаємо говорити про щось, маємо знати, хто той, хто говорить, і до кого звернені слова. І щодо цього немає в нас сумніву, що ми називаємося створіннями, тобто, ми живемо у світі, що створений «суще з нічого». І мій пан, батько й учитель визначив докладно в своїх книжках, що тим новим, що постало існувати з нічого, є виключно бажання отримувати, що в нас, котре весь час існування в нашому світі бажає здобути тільки цінності насолод.

І це ми бачимо, що стосовно насолоди немає різниці між людиною та її ближнім, бо кожен бажає насолоджуватися, починаючи з немовляти, якому лише день - і до останнього дня життя, людина бажає отримувати задоволення.

І вся відмінність тільки в тому, в яке «вбрання» світло насолоди облачається в людині. Бо феномен задоволення є річчю духовною, і неможливо осягнути й збагнути його без облачення, і це зветься в кабалістичних книгах «не існує світла без клі». Тому лише за видом келім можна відрізнити одне від одного. Наприклад, існують люди, які не здатні отримати насолоду інакше, як тільки в облаченні неправди, тоді як від облачення істини вони поки що не можуть отримати насолоду.

І це ми бачимо у дівчинки, яка грається з лялькою, - дівчинкою чи хлопчиком, що зроблена з ганчірок, - і це несправжня, «неправдива дитина», а вона знаходить в цьому насолоду.

І зовсім інакше - стосовно справжньої дитини, тобто, якщо є в тому ж домі немовля піврічне, і плаче, і мати просить шестирічну дівчинку, - що тобі гратися і цілувати несправжню дитину, пограйся зі справжнім малятком, і тоді всі троє ми будемо втішатися від цього, тобто і я, мати, яка не може терпіти, що немовля плаче, і дитинча радітиме тому, що ти гратимешся з ним, і не буде плакати, і ти будеш мати задоволення з того, що гратимешся, в тій же мірі, як і задоволення з того, що граєшся з лялькою.

І дівчинка відповідає на це, що все добре й усе гарно, але я не знаходжу аніякого сенсу та втіхи в тому, що дитина справжня.

І якщо мати скаже дівчинці, - адже ти бачиш, що коли є в мене час, я граюся зі справжньою дитиною, а не з лялькою. І тоді дівчинка відповість їй, - я бачу, що ти не бажаєш отримувати втіху та насолоду в цьому світі, тому ти граєшся зі справжньою дитиною, а я хочу мати задоволення, і для цього я граюся з лялькою.

Тобто, одна не розуміє іншу. І це, як сказано, тому, що вона поки що не здатна діставати насолоду від справжніх речей, правди, а лише від несправжніх, брехні.

І тут слід розрізняти одне й друга тільки за видами облачення, але щодо задоволення усі рівні. Тобто там, де немає насолоди, людина не в змозі мати втіху. І коли вона займається тим, в чому немає задоволення, то це лише якщо відомо їй, що за це зусилля отримає насолоду потім. І слід зрозуміти, з чого це витікає і що то за причина, що ми вимушені отримувати насолоду і без цього жити не можна.

А відповідь та, що це витікає з задуму творіння, яким є «дати благо Його створінням». Як написано в Мідраші у притчі про царя, в якого є вежа, сповнена всілякого добра. І для цього вживлено в нас бажати тільки лиш задоволень, на зразок трапези, що коли немає апетиту, тоді кажуть, що трапеза не така, як годилося б.