287. Відвертає вухо своє від слухання Тори

(переклад з івриту)

Субота «Шува» (6 жовтня) 1962 року, Бней Брак.

«Сказав рабі Ханіна бар Папа, - кожен, хто відвертає вухо своє від слухання Тори, молитва його робиться бридкою, як сказано: «Той, хто відвертає вухо своє від слухання Тори, і молитва його - гидота» (Мідраш Раба, глава «Аазіну»).

І слід запитати:

1) Що це за вислів «відвертає вухо своє», і чому не сказав просто, - бо той, хто не слухав Тору, адже зі слова «відвертає» виходить, що треба тільки звернути вухо аби слухати – та й годі, і не треба вивчати Тору, ніби одним лише слуханням вже виконуємо свій обов’язок щодо Тори.

2) І чому молитва його робиться бридкою, адже чи можна, щоб усі мешканці світу вивчали Тору, і тоді у того, хто не відповідає визначенню «той, хто вивчає Тору», вже й молитва його буде гидотою?

3) Адже відомо, що існують поняття «необхідне» і «надлишкове». Молитва називаєтья необхідним, а Тора називається надлишковим, і тому зветься Тора подарунком, бо подарунок належить до поняття надлишків. І згідно з цим слід зрозуміти: якщо відвернув ухо своє від слухання надлишків, чому тоді необхідне буде гидотою.

Тож маємо зрозуміти, - відомо, що кінцева мета творіння, це «дати благо Його створінням», тільки щоб змогли отримати дарунок Творця повністю, і щоб було дарування досконалим, без жодного відчуття неприємності. Тому дав Він нам роботу вибору, а також щоб намір був ради небес, бо інакше над людиною панує скорочення, тобто вона не відчуває, що в служінні Творцю є насолода.

І все це було для того, щоб людина завдяки цьому прийшла до стану, коли зможе отримати всі дари Царя, і не буде відчуття «хліба сорому», і буде в ньому [дарунку] досконалість кінцевої мети.

Виходить, що вся духовна робота та молитва, вони для того, щоб змогла людина отримати надлишки, які є для неї у Творця. І це зветься категорією Тори, котра є дарунком, званим «надлишок». І тому той, хто відвертає ухо своє, він не готує себе слухати Тору, бо Тору, котра є дарунком, людина має отримати від Царя.

І це є поняттям «зробимо й почуємо». Адже одного тільки «зробимо» недостатньо, а треба також категорію «почуємо», тобто тим, що «зробимо» - удостоїмося категорії «почуємо», бо лише стосовно «почуємо» існує кінцева мета творіння. Тому той, хто відвертає вухо своє від слухання Тори, тоді й результат цього є як наче непотрібним, тому вона робиться бридкою, бо кожна річ, в котрій немає потреби, відчувається бридкою.