269. Людина не зазнає збитків від трапези, якщо клопоталася біля неї

(переклад з івриту)

«Загальна думка, що людина не зазнає збитків від трапези, якщо клопоталася біля неї» (трактат «Ктубот», 10).

У поняттях духовної роботи слід пояснити, що людина здатна працювати лише в ло лішма, через те, що природою її є бажання отримувати для себе. Але якщо людина присвятить багато часу та великі зусилля роботі з наміром ло лішма, і коли врешті-решт проаналізує в душі, що буде з тими зусиллями, коли працювала всі дні життя свого, не маючи наміру «лішма», - виходить, що все йде в нікуди. Бо ло лішма належить до категорії неправди, а неправда існує лише в цьому світі, тоді як у світі прийдешньому немає місця для брехні.

Виходить, що всі зусилля, котрих докладала всі дні життя свого для Тори та духовної роботи – хто отримає все це? - адже цьому немає місця в світі правди. Однак, є правило, що людина не зазнає збитків від трапези, якщо клопоталася біля неї.

Виходить, згідно зі сказаним, що всі зусилля, котрі докладала у цьому світі, людина втрачає водночас, бо коли вона має йти в світ істини, вона залишає всі свої клопоти в цьому світі. Отже, цей підрахунок спонукає людину до того, щоби повернулася до Творця, аби виправити всю свою роботу, щоб була лішма, адже не хоче, щоби вся її робота в цьому світі була б марною.

Виходить, що є рада людині, коли бачить, що не здатна вона ще працювати лішма, - хай примножить кількість діянь в ло лішма. Бо коли побачить, що має багато діянь в ло лішма, тоді не матиме іншого виходу, як лише повернутися до Творця, і діяти лішма, бо інакше вся її робота буде даремною.

Й існує правило: людина не зазнає збитків від трапези, якщо клопоталася біля неї. Тому, якщо є в неї багато діянь в ло лішма, тоді не захоче втрачати всі свої труди, тому матиме потребу виправити всю свою роботу, щоб увійшла в святість.

У той час, як той, хто працює в ло лішма, і немає за ним багато діянь, тобто не присвячував багато часу Торі та духовній роботі в режимі ло лішма, - йому немає великої потреби повертатися до Творця, адже не має так вже й багато чого втрачати зі своїх діянь.

Отже, потрібно намагатися навіть в ло лішма примножувати добрі справи, бо це є причиною, щоб була в людини потреба повернутися в каятті і діяти в лішма.