236. Сповнена вся земля славою Його

(переклад з івриту)

Розповсюдження вищого світла облачається в усю дійсність і називається «те, що оживляє дійсність». І розкривається в різноманітних «убраннях», що існують у світі, тобто в усіх матеріальних речах, видимих нашим очам.

Усе це є світлом Творця, чи то в облаченнях Тори, тобто в літерах Тори, чи то в літерах молитви, чи то в речах несуттєвих. А розрізняють все це лише одержувачі, тобто ті, хто відчуває.

Є люди, які відчувають, що світло Творця одягнуте лише в Тору та молитву. І є люди, які відчувають світло Творця також і в сполученнях літер речей несуттєвих. А є такі, що не відчувають навіть у сполученнях літер Тори й молитви, що є світлом Творця в сенсі «сповнює всю дійсність».

Однак після того, як зробилося скорочення, яке є сутністю приховання, не відчувають, що все, що є, - це світло Творця, що розповсюджується. Тобто та міра, яку дано осягти створінням, що зветься світлом, яке розповсюджується у відчуття створінь, і крім тієї категорії, котру Творець бажав, щоб нижні осягли, певно зветься «Думка не осягає Його абсолютно».

Але людина має вірити в скорочення, тобто в те, що воно є лише прихованням, потрібним для виправлення людини. Але по правді, «сповнена вся земля славою Його», і немає нічого дійсного у світі, крім властивостей Творця, а все приховання лише у відчутті людини, бо перш, ніж людина готова осягнути істину, вона повинна вірити, що істина не відповідає мірі її знання та її відчуття, а вона знаходиться в категорії: «Очі у них, але не побачать, вуха у них, але не почують» (Теилім 115). І це тільки заради виправлення, щоб людина прийшла до досконалості, тому що вона відчуває тільки себе й не відчуває іншої реальності.

Тому якщо людина зверне своє серце до того, щоб намагатися йти вірою вище розуму, таким чином готуючи і виправляючи себе, аби прийти до розкриття лику [Творця]. Так, як сказано в книзі Зоар, коли свята Шхіна сказала рабі Шимону бар Йохаю: «Немає місця, де б сховатися від тебе». Іншими словами, у будь-яких прихованнях, які він відчував, вірив, що тут є світло Творця, і це підготувало його, так що прийшов до розкриття лику світла Творця.

І це є феноменом величини віри, яка виводить людину з різного виду падінь і приховань, якщо людина зміцнюється в ній і просить у Творця, щоб Він розкрив себе.

І це те, про що сказав мій батько й учитель Бааль Сулам: «Біжи, любий мій, поки не забажається» тобто перш, ніж людина готова до розкриття світла Творця, просять Його: «Біжи, любий мій», тобто щоб Він не розкривав себе створінням з причини, зазначеної вище: приховання створено тільки для виправлення створіння.

Тому людина повинна зміцнюватися й молитися про дві речі:

1. Щоб бути гідною розкриття світла Творця.

2. Щоб Творець дав їй силу зміцнитися у вірі вище знання, тому що завдяки цьому вона з'єднує келім, придатні до розкриття лику за принципом «Світитиме Творець ликом Своїм до тебе і дасть тобі мир», за принципом написаного: «Послухаю, що говоритиме Всесильний, бо говоритиме мир народові Своєму, і вірним Своїм, і хай не повертаються до глупства».