234. Дійсність та існування дійсності

(переклад з івриту)

Наприклад: дитина, яка народилася, вона вже жива. І це зветься дійсністю. А з іншого боку ми бачимо, що все її життя залежить від харчування, що коли не дадуть дитині поживи, котрої вона потребує, вона помре. Виходить, з боку існування дійсності, мусить бути завжди той, хто дасть їй існування, як написано: «Поновлює в доброті Своїй щодня дію творіння».

І є справа зівуґів (злучення), тобто душі з тілом. Душа називається «добре начало», а тіло називається «зле начало». І вони є двома протилежностями: бажання одного – віддавати, а бажання другого – отримувати. І дано вибір людині - підкорити зле начало, щоб поміняло свою властивість, і щоб було ради віддачі. І цей зівуґ Творець робить за принципом: «Якби Творець не допоміг, не подолав би його».

А питання було: якщо Творець створив світ, то немає вже ніякого поновлення, і Він лише дає йому існування, або ж створюються нові світи, як сказали мудреці: «Праведники будують світи кожен день». Якщо так, то Творець не творить нових речей.

І на це приходить відповідь, що також і зараз Він влаштовує зівуґи, тобто що і нині Він творить нові світи та нові душі. Просто й це також залежить тільки від нас, бо дано нам вибір, влаштовувати зівуґи.

Ось, ніч зветься часом роботи, а ранок називається станом після закінчення роботи, коли досягаємо результатів праці. «Тоді був один кульгавий і один сліпий» (в сенсі: обох судять, як щось одне). І це те, як сказав Раба: «Прошу вас, не спадкуйте двічі пекло», тому що зле начало анулює добре начало а добре начало – зле начало. Але потребує допомоги Творця за принципом «Якби Творець не допоміг, не подолав би його».

Запитання було: якщо створив колись, немає більше поновлення створіння, а лише існування? А відповідь така, що існує поновлення з боку душ, і це зветься зівуґ для породження нових душ.