226. Ковчег несе носіїв своїх

(переклад з івриту)

Скрижалі заповіту містилися у ковчегу. Скрижалі звуться категорією Тори. І це облачається в ковчег, тобто в категорію віри.

А категорія віри є справою великою та складною, і не в нашій змозі взяти на себе таку проблему. А слід людині знати, що «ковчег несе носіїв своїх». Тобто те, що є в можливостях людини зробити, - лише пізнати трепіт перед Творцем, - наскільки для людини вище її сил, прийняти на себе цю справу.

І це за принципом «якби Творець не допоміг йому, не подолав би його», - йдеться про запитання «хто і що». Тобто, людині треба просити міри трепоту і бачити його в істинному вигляді, чистому та прозорому, як написано: «Якщо жадатимеш його, як срібло та скарби шукатимеш, тоді зрозумієш трепет перед Творцем». А до того, як жадатимуть побачити його істинно, неможливо зрозуміти, в чому полягає трепіт перед Творцем.

І тоді, коли бачить труднощі й протидію з боку тіла, і бачить що буквально не в людських силах прийняти це, тоді це вже місце для молитви, щоб Творець допоміг, за принципом «якби Творець не допоміг йому...»

І здійсниться «і знання Всесильного знайдеш», бо лише тоді час удостоїтися знання святості. І тому зветься «знахідкою», оскільки людина вже побачила, що не може бути такого в світі, щоб мати можливість прийняти на себе тягар віри. Виходить, що після всіх пошуків, знайшла людина лише негативний результат, - наскільки ця категорія далека від неї. І лише тоді вона удостоюється розкриття імені Творця.

Отже, це не йде за принципом «попереднє й наступне», коли порядок такий, що «сьогодні я знаю трохи, а завтра більше», аж поки познайомиться з усім предметом повністю.

А тут воно навпаки, сьогодні я знаю трохи, а завтра, якщо не шукаю способів очищення, я знаходжу в собі все менше, а назавтра ще менше, - і так далі, аж поки приходимо до нуля.

І тільки тоді людина готова прийняти на себе віру в повноті. Виходить, що це є саме знахідкою, - тим, що з’являється без наміру і без уваги. Тому й написано: «І знання Всесильного знайдеш».

І це є феномен ковчега, тобто віри, що несе своїх носіїв, іншими словами, віра дає силу тим, хто її несе, які прийняли на себе це важке завдання. І приходять до стану, коли думають, що неможливо нести на собі тягар віри, думаючи, що це вони нестимуть віру. Тому й не бачать, щоб це було в людських силах, - нести ковчег на плечах віри, адже цей тягар, званий ковчегом, «на плечах понесуть».

Але слід знати, що віра дає силу людині, тобто дарує людині життєву силу, адже вона є феноменом «живе само себе несе». Інакше кажучи, згідно з людським розумом, неможливо дійти до такого рівня, щоб бути вільним від будь-якого бажання отримувати, як у розумі, так і в серці. Але вона [віра] дає силу категорії «живе само себе несе», силу, котра несе людину, і це є станом «ковчег несе своїх носіїв».

І тоді, коли удостоїться цього, тоді вже існує для людини така реальність, і це зветься в неї знахідкою, адже вона думала, що завжди залишиться в стані між небом та землею. І тоді вона бачить, що навіть в такому стані також є у віри сила дати їй вічне життя.