223. Вхід у духовну роботу

(переклад з івриту)

Входження в роботу повинно бути «не заради Тори», тобто завдяки тому, що людина віритиме у Творця, буде її життя насолодою. Це означає, якщо вона зробить цю дію, звану вірою, то це приведе її до підвищення духу та до більш високих душевних сил, ніж ті, що має в той час, коли не робить цю дію.

Виходить, що це чудодійний засіб, що дозволяє людині скуштувати відчуття більші за кількістю та якістю, ніж ті, що вона може відчути в той час, коли використовує інші засоби, що приносять їй задоволення. Іншими словами, є багато засобів досягнення насолоди: їжа, питво, сон тощо, або шати слави, або від того, що людина робить дії, щоб інші шанували її. Такі дії, як ми бачимо, є особливими засобами, завдяки яким вона досягає насолоди.

Але насолоди, які ці особливі засоби приводять до людини, є насолодами скороченими і кількісно, і якісно. Тоді як особливість віри приводить до неї насолоду більшу і кількісно, і якісно. І все це називається «не заради Тори», саме через те, що весь її намір, тільки, щоб досягти більшої насолоди.

І лише після того, як досягла ступеня, що зветься ло лішма, тоді вона заслуговує інших явищ, коли приходить до більш високого стану. Тобто, що немає в неї тоді жодного розрахунку з самою собою, а всі розрахунки та думки є правдою. Іншими словами, увесь її намір тоді: як скасувати себе задля істинної реальності, коли відчуває що повинна лише служити Царю, через те, що відчуває піднесеність і велич, і важливість Царя.

Тоді людина забуває, тобто немає в неї більше ніякої потреби турбуватися про себе саму, бо власна її сутність відміняється, як свічка перед смолоскипом, перед дійсністю Творця, яку вона відчуває. Перебуває тоді в категорії лішма, тобто – задоволення лише для Творця, і всі її турботи і жадання тільки в тому, чим би могла насолодити Творця. А своя власна реальність, тобто бажання отримувати, вже більше не варте нічого, і тоді вона – в категорії «віддача заради віддачі».