167. Ставиться до себе суворіше і благословляє

(переклад з івриту)

Обов’язкове благословення означає, що тіло зобов’язує людину благословляти. Тобто, Творець створив тіло з такою природою, що коли воно отримує благо від когось, воно його благословляє. І це зветься «благословення після трапези як заповідь Тори». А те, що не є заповіддю, це коли тіло не зобов’язує людину благословляти, оскільки відчуває, що бракує йому ще кількох речей з того, що інший міг би дати йому, і не дає.

І тоді тіло каже, що не задоволене ще Творцем, бо не може сказати, що Він є добрим та добродійним, адже не вистачає тілу кількох речей. То чому Він не дає йому? Але все одно, людина ставиться до себе суворіше і благословляє. Виходить, що їй не заповідано, але вона робить.