158. За мірою страждання й оплата

(переклад з івриту)

Тора та заповіді, котрі людина виконує, приносять їй думку й бажання, щоб захотіла очистити себе. І це називається «той, хто приходить очиститися». Це той час, коли людина докладає сил, щоб звільнити себе від себелюбства.

І тоді вона починає відчувати жаль та біль від того, що не може прийти до чистоти, і навіть навпаки. Бо кожного разу вона ще більше бачить істину, наскільки вона занурена в себелюбство, і не бачить на обрії нічого, що могло б витягнути її з цього стану.

І коли людина жалкує про це, вона отримує потребу в допомозі Творця, щоб посприяв їй. Тоді приходить допомога згори, як сказали мудреці: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають» (трактат «Шабат», 104:1). І визначається це як повне світло.

І тоді кажуть: «За мірою страждання й оплата», тобто те, про що людина жалкує, що немає в неї, вона може досягти своїми стражданнями. Наприклад, якщо людина горює, що не отримує пошани, ця печаль зобов’язує її вдатися до дій, щоб таки шанували її, й таке інше.

Тому, коли людина горює про те, що не може очистити себе від келім отримання, то якою буде оплата? – такою, що таки з’явиться в неї сила очистити себе від келім отримання. Виходить, «за мірою страждання й оплата», тобто про яку нестачу людина горює, тій нестачі вона й отримує наповнення.

Виходить з усього сказаного: питання було, - як це можна, - отримувати винагороду? Відповідь: всяка заборона отримування винагороди в тому, що людина стане отримувачем, але ж тут навпаки, вона бажає таку оплату, щоб змогла віддавати, а таке - ясно, що дозволено. Виходить, немає світла без клі, і коли так, без скрути неможливо привабити милосердя.

«За мірою страждання й оплата», тобто за те, що горює, людина отримує оплату. А не так, що журиться про гроші, а дають їй пошану. І така винагорода, щоб змогла людина віддавати – дозволена, тому що вона є ціллю духовної роботи.