156. Освячення місяця

(переклад з івриту)

І маємо зрозуміти, що означає, що слід освячувати саме місяць.

Відомо, що сонце й місяць вказують на Зеїр Анпін та Малхут, як гілка на корінь. Ми молимося, коли освячуємо місяць, – «хай буде бажання, щоб виправилася ущербність місяця». І треба зрозуміти, чому нас повинна хвилювати ущербність місяця, так, що дано нам освячувати його і просити Творця, щоб виправив його дефект. І що то за дефект в ньому.

Зі слів мудреців: «Принесіть за Мене спокуту, що зменшив Я місяць» (трактат «Хулін», 60:2), - виходить, що неначе Творець скоїв гріх тим, що зменшив місяць. І слід зрозуміти, який це гріх, що треба його виправляти.

А справа відома: місяць натякає на малхут, тобто «малхут небес». Інакше кажучи, що хоч ми повинні вірити, що «сповнена вся земля славою Його», але сталося скорочення та приховання, так, що ми не відчуваємо цього.

І маємо вірити вище знання, що це так. Виходить, начебто це приховання, що Творець зробив, призвело до того, що створіння не можуть прийняти на себе малхут небес, через приховання. А хто вчинив приховання, - чи не сам Творець? Коли так, це схоже на заборону «Перед сліпим не став перешкоди».

І насправді, чому вчинив приховання? І як пояснив мій пан, батько й учитель, без приховання не було б жодної можливості зробити вибір щоб отримувати ради віддачі, а всі створіння були б працівниками Творця у вигляді «отримує ради отримання». Але коли зробив приховання та скорочення, тоді утворилося місце для вибору, щоб створіння працювали ради віддачі.

Виходить, згідно з цим, якщо нижні приносять жертву (івр. «корбан»), тобто наближають (івр. «мекарвім») себе до Творця, а отже, - набувають тотожності властивостей, тоді всі бачать, що завдяки прихованню була можливість прийти до тотожності властивостей.

Виходить, що немає в цьому гріха, що зробив приховання і скорочення на Малхут, а навпаки, тільки приховання й спричинило все це. Отже, дефект минув. І це те, що каже: «Принесіть за Мене спокуту», де «капара» (спокута) від слова «ра» (зло), «очистити руки Мої тим чоловіком», тобто весь дефект стерто.

Тому виходить, що коли освячують місяць, то оскільки завдяки дефекту та прихованню була можливість увійти в роботу ради віддачі, виходить, що приховання увійшло в святість. А отже, це не зветься дефектом і недоліком, а визначається як виправлення. Тому воно й називається освяченням місяця, і цим виправляється дефект, тобто, коли бачимо, що це взагалі не є дефектом.