146. Страждання та радість

(переклад з івриту)

Страждання, як явище, є лівою лінією, тобто, коли людина вчиняє перевірку своїм діянням, чи йдуть вони шляхом істини, ради віддачі. І тоді вона бачить всі свої недоліки, і це зветься стражданнями, тобто, болить їй те, що вона настільки слабка в справі віддачі.

Адже тоді людина бачить істину, що не здатна вона зробити нічого з наміром ради віддачі, і не має жодної ради вийти зі свого стану, і бачить, що тільки Творець може їй допомогти. Тому має вона тоді можливість для молитви, тобто молитися Творцеві з глибини серця.

І коли людина займається Торою й молитвою, коли повинна вона виконувати «Працюйте на Творця в радості», - слід перейти в праву лінію, звану досконалістю.

Треба тільки радіти, - скільки б не було в людини контакту зі святістю, навіть коли це одна мить за день, - вважає вона це великим прибутком. Адже й невеличку за кількістю та якістю річ людина не в змозі оцінити, коли йдеться про речі важливі, тобто святість, котра є Торою та заповідями.

І вона повинна скласти подяку Творцеві, що удостоїв її тим, що дав їй думку та бажання ба навіть до найменшої речі в святості. Адже людина бачить, що не має вона гідностей та достоїнств, ніж решта людей, а Творець таки удостоїв її цим. Тому такий стан також зобов’язує її дякувати Творцеві, тобто тоді час піднести до Творця співи, пісні та хвалу.