129. Знання та віра

(переклад з івриту)

Людина працює та докладає зусиль, аби дотримуватись законів харчування тіла, як свідомо, так і неусвідомлено, через те що винагорода та покарання відкриті.

Тому, коли навіть не смакує людині їжа та питво, наприклад, коли вона хвора, все одно вона примушує себе їсти й пити, навіть якщо не отримує задоволення від цієї поживи. Адже якщо не виконуватиме ці закони, вона понесе кару, і не просто кару, а покарання смертю.

І зовсім інше – живлення для душі, котрим є Тора та заповіді: коли людина не знаходить в них смаку, - не може примусити себе виконувати їх. А лише, як зазначено вище, наскільки вірить у винагороду та покарання, - в цій мірі вона їх виконує.

Однак, винагорода та покарання не відкриті людині, і пожива для душі залежить від віри і від сили віри. Але не завжди людина здатна просуватися в вірі. Тоді як коли винагорода й покарання існують на рівні знання, - тоді вони сильні та ясні, і не місце тоді говорити про підйоми й падіння в людини.