Містить 5 тем: 1. До скорочення світло Нескінченності наповнювало всю реальність. 2. Причиною творення було розкрити Його імена та найменування. 3. Скорочення світла навколо центральної точки. 4. Простір, який залишився після скорочення, був круглим. 5. Оскільки світло Нескінченності є рівномірним, скорочення також було рівномірним, що є, за сенсом, коло.

До скорочення світло Нескінченності наповнювало всю реальність

1) Знай, що перш ніж було дано існування сущим та були створені створіння, просте вище світло наповнювало всю реальність. І не було жодного вільного місця у вигляді порожнього повітря й простору, а все було заповнене тим нескінченним простим світлом, і не було в ньому ні початку, ані кінця, а все було єдиним, простим, повністю однорідним світлом, і воно є тим, що зветься «світлом Нескінченності».

Ор пнімі

Слід пам'ятати, що вся наука кабала ґрунтується на предметах духовних, які не займають ні місця, ані часу, у них абсолютно не відбувається зникнень та змін, а всі зміни, про які йдеться в цьому вченні, не означають, що перший стан зникає та набуває іншої форми, а згадана зміна є лише додатком форми, і первинний стан залишається незмінним, оскільки зникнення й зміна притаманні матеріальному.

І в цьому - вся складність для початківців, оскільки сприймають поняття в їх матеріальному розумінні, у рамках часу й місця, заміни та зміни, якими автори користувалися виключно для позначення їхніх вищих коренів. І тому старайся тлумачити абсолютно кожне слово в його духовному сенсі, абстрагованому від місця, часу й зміни. А на тих, хто вивчає, покладено закарбувати добре в своїй пам’яті значення тих слів, бо неможливо повертатися до них кожен раз.

(Див. питання 55, 56)

1. Знай, що перш ніж... Поняття духовного часу докладно розглядається далі, у "Внутрішньому спогляданні", у кінці першої частини «Вчення про десять сфірот».

2. ...просте вище світло... Тобто, світло, що розповсюджується із сутності Творця. І знай, що всі імена й визначення, які використані в науці кабала, не говорять нічого про сутність Творця, а лише про світло, що розповсюджується з сутності Творця. А щодо самої сутності Творця немає в нас ані слова, ні звука взагалі. Бо це є правилом: "Усе, чого не осягнемо, - не знатимемо його по імені" . Пам'ятай це й не помилися.

(Див. питання 45, 73)

3. ...наповнювало всю реальність... І на перший погляд дуже дивно: адже тут йдеться про щось, що передувало створенню світів. А якщо так, яка тут є реальність, котру вище світло повинне заповнити? А справа в тому, що всі світи й всі душі-нешамот, що вже існують, і які ще будуть створені, (з усім, що в них відбувається, аж до кінця їхнього виправлення) всі вони включені в Нескінченність, в усій їхній пишноті й повноті. Так, що слід нам визначити два стани в усій реальності, що перед нами.

- перший – те, як вони встановлені й існують у Нескінченності в усій їхній досконалості й пишноті;

- другий - як вони впорядковані й спускаються та являються перед нами після першого скорочення: у п'яти світах, званих Адам Кадмон, Ацилут, Брія, Єцира, Асія.

І саме це має на увазі рав (Арі), кажучи, що вище світло, що виходить із сутності Творця, "заповнювало всю реальність", - тобто ту загальну реальність, яка існує в першому стані, у тому вигляді, як вони впорядковані й існують у Нескінченності, ще до скорочення. І дає нам зрозуміти, що вище світло заповнювало їх ущерть, - так, що не залишалося в них жодного вільного місця, щоб можна було додати в них будь-яку довершеність і будь-яке виправлення.

(Див. питання 74)

4. І не було жодного вільного місця... Пояснення: перш ніж були створені світи, коли існувала тільки сама Нескінченність, не було там «вільного місця», тобто місця нестачі, яке було б гідним прийняти в себе виправлення, оскільки вище світло заповнювало те місце так, що не залишало нижнім місця обмежитися в ньому й додати щось до його довершеності. І тільки внаслідок скорочення, яке було потім зроблене, виник хісарон (потреба), - і почало існувати вільне для виправлень місце. Але не помилися, уявляючи, що про матеріальне місце мовиться в книзі.

5. ...у вигляді порожнього повітря... Не йдеться тут про матеріальне повітря, а є поняття духовного світла, яке так називається; і в кожному цілому парцуфі є два види світла, що звуться світлом хохма й світлом хасадим. Світло хохма - це сутність парцуфа, тобто його життєва сила. А світло хасадим - це лише світло облачення на світло хохма, що в парцуфі, оскільки світло хохма не може вдягтися в парцуф, якщо не буде спочатку вдягнуте у світло хасадим. Але іноді буває, коли парцуф у малому стані, - у катнуті - тоді є в нього тільки світло хасадим. І знай, що це світло хасадим називається повітрям - «авір», або «руах». І коли воно одне - саме по собі, без світла хохма, - воно зветься порожнім повітрям, «авір рейкані», - тобто є вільним від світла хохма й тому очікує, коли світло хохма пошириться в ньому й заповнить його. І, як каже рав, перш ніж були створені світи - тобто в Нескінченності - не було цього порожнього повітря в реальності взагалі, оскільки немає там хісарону анітрохи, як пояснено.

(Див. питання 5 - 7, 44, 50)

6. ...і простору... Для того, щоб пояснити це слово, слід тобі знати спочатку, - у чому суть духовного клі (букв. «посудина»). А вона в тому, що оскільки створіння отримує достаток життєвої сили від Створювача, то неодмінно повинно воно мати бажання й прагнення отримати цей достаток від Творця. І знай, що міра цього бажання та прагнення і є загальною суттю всього матеріалу, що в створінні. Настільки, що все, що є в створінні, окрім цього матеріалу, відноситься вже не до матеріалу створіння, а до того вищого блага, яке вони отримують від Створювача.

Мало того, саме цей матеріал, він визначає велич і рівень кожного створеного, кожного парцуфа й кожної сфіри. Адже розповсюдження вищого світла від Створювача було, звичайно ж, без міри та обмеження. І лише саме створіння, воно визначає міру одержуваного вищого блага в міру своїх сил, оскільки отримує не більше й не менше, ніж міра його прагнення та бажання отримувати, що є виміром, який ведеться в духовному, тому що примус не діє там і все залежить від бажання. І тому ми називаємо це «бажання отримувати», що воно є клі отримання у створіння. І воно визначається як його матеріал, і через нього воно вийшло з загальності Створювача, називатися ім’ям «створіння», тому що воно визначається як такий матеріал, що не присутній в Створювачі анітрохи, бо бажання отримувати не ведеться в Створювачі абсолютно, адже від кого отримає? І зрозумій.

І далі з’ясуємо, що є в цьому матеріалі чотири ступені, від катнуту - малого стану отримання - і до його ґадлуту - великого стану. І четверта стадія, яка є категорією найбільшого отримання, існує в повноті своїй лише в Нескінченності, до того, як були створені світи. І тільки на неї було зроблене скорочення. І з’ясовано буде далі, що спорожніла вона від усього вищого блага, яке було в ній у Нескінченності й залишилася в стані порожнього простору. І це має на увазі рав, кажучи, що до того, як було створено світ, тобто в Нескінченності, - не було там цього порожнього "простору", як пояснено.

(Див. питання 1 - 2, 19)

7. ...усе було заповнено нескінченним простим світлом... Тобто, взагалі неможливо щось додати до нього діями нижніх.

8. ...і не було в ньому ні початку, ані кінця... Поняття "рош" (голова) та соф (кінець) будуть розглянуті далі.

9. ...а все було єдиним, простим... Означає, що немає в ньому ступенів, ні малих, ані великих, а все нарівно, як пояснено далі.

(Див. питання 45)

10. ...повністю однорідним світлом... Тобто, немає там ні чистоти (закут), ані грубості бажання (авіют), якими визначаються та впорядковуються ступені, оскільки ці властивості з'явилися у світах після того, як відбулося скорочення, яке буде розглянуто нижче.

(Див. питання 13)

20. ...він називається світлом нескінченності... І маємо запитати, що оскільки немає в нас жодного розуміння щодо Нескінченності, коли так, як ми знатимемо її на ім’я, адже будь-яке ім’я вказує на осягнення, на те, що ми осягаємо згідно зі значенням і сенсом того імені, як відомо. І не можна пояснити, що, мовляв, назва «нескінченний» вказує тільки лиш на заперечення осягнення, бо якщо так, слід було б нам назвати її «незбагненна», а справа в тому, що ця назва, «Нескінченність», показує нам всю ту різницю, що є між Нескінченністю та всіма світами, що під нею. І вона в тому, що скорочення, яке відбулося після Нескінченності, то в кожному місці, де ця сила збуджується, вона скорочує там світло, і через це завершується те світіння й приходить до закінчення. І тому завершення й кінець, що є для кожного світіння й в кожному парцуфі, походить лише від сили скорочення.

Більш за це, з причини цих кінця й завершення з’являються й утворюються всі форми існування і їхні наповнення, і різноманітні зміни, які тільки існують у світах. І через те, що поняття скорочення не належить до Нескінченності, тому не ведеться там поняття кінця й завершення, і тому називається іменем «Нескінченність», аби вказати, що не існує там аніскілечки категорій кінця й завершення, і зрозуміло тому, що це світло є простим і рівним єдиною однорідністю, бо одне залежить від одного, як написано.

(Див. питання 33, 46, 76)

Причиною творіння було – розкрити Його імена й найменування

2) І коли з’явилося в Його простому бажанні створити світи й дати існування сущим, проявивши цим досконалість Своїх діянь, імен і найменувань, що й стало причиною створення світів…

Ор пнімі

30. І коли з'явилося в Його простому бажанні... Не слід дивуватися тому, яким чином можна визначити бажання в Нескінченності, яка вища за будь-яку думку, настільки, щоб сказати, що «з’явилося в Його простому бажанні» тощо, бо зрозумій це разом зі сказаним вище, що неодмінно існує в кожному створінні бажання отримувати вище благо від Створювача. Тоді як у Нескінченності це «просте бажання» за принципом «Він та ім’я Його є одне», як написано в «Піркей де-рабі Еліезер» і також в словах рава далі. Бо «світло», що в Нескінченності називається «Він», а «бажання отримувати», що в Нескінченності називається «Його ім’я». І вони обидва перебувають у простій єдності, коли немає жодного роз’єднання між ними.

Однак не слід уподібнювати роз’єднання і єдність, про які сказано тут, роз’єднанню і єдності, що в матеріальних поняттях, які роз’єднуються способом руху, віддаленням місця чи зближенням місця, бо духовна сутність не займає місця абсолютно, як відомо. І знай, що роз’єднання в духовних (об’єктах) робиться не інакше, як коли стається «розбіжність властивостей». Так, що коли один духовний об’єкт набуває собі додаткової властивості, що відрізняється від тієї властивості, яка є в нього, тоді виходить: той духовний об’єкт з категорії «один» у стан двох розрізнених властивостей, що віддаляються одна від одної в міру протилежності, що існує в тих двох властивостях. І як матеріальні сутності віддаляються й з’єднуються одна з одною віддаленням чи зближенням місць свого розташування, так духовні сутності взаємно віддаляються й з’єднуються згідно з відмінністю чи тотожністю властивостей, коли розбіжність властивостей відділяє одну від одної, а тотожність властивостей зливає їх одну з одною. І пам’ятай це, бо в цьому перший ключ до науки.

А тепер зрозумій суть згаданого вище «Він і ім’я Його є одне», і також тему простої єдності, якої ми настільки прискіпливо дотримуємося у визначеннях Нескінченності. Бо ця єдність є одна з дивин всеможності Творця. Адже ось, з’ясована вище, в «Ор пнімі» (пункт 6) відмінність між Створювачем і творінням, що постала до існування через властивість «бажання отримувати», що існує в створінні, і якої немає в Створювачі. Так, що з причини цієї розбіжності властивостей відокремилося створіння від Створювача, і придбало собі окреме ім’я, називатися «створінням», а не «створювачем», дивись там.

І згідно зі сказаним можна помилитися й подумати, що світло Нескінченності, яке називається «Він», не злите повністю, боронь боже, з Нескінченністю, яка зветься «Його ім’я», тобто «бажання отримувати» вище благо й світло, зване «Він». Адже вище світло, що походить від сутності Творця, Ацмуто, званої «Він», усією його природою є лише віддавати, і немає в ньому від властивості бажання отримувати абсолютно нічого, як пояснено там. Тоді як Нескінченність, звана «Його ім’я», в якій є бажання отримувати, відмінна, через це, від вищого світла, в якому немає ніякого бажання отримувати, як пояснено, і відомо, що розбіжність властивостей утворює роз’єднання.

І саме це пояснює нам «Піркей де-рабі Еліезер» і рав, далі, що насправді не так це, а Він і ім’я Його єдині простою єдністю, і немає між ними ніякої різниці. І попри те, що існує між ними, - між «Він» і «Його ім’я», - якийсь неминучий незбіг, як згадано, все одно це не має впливу там абсолютно. І незважаючи на те, що ми не розуміємо цього, все одно воно саме так, безсумнівно. І про це сказали, що Нескінченність - жодна думка не осягає її абсолютно, оскільки цей феномен вище за наш розум (продовження в сусідньому тексті).

(Див. питання 4, 22, 43, 57, 75)

Скорочення світла навколо центральної точки

3) І тоді скоротив Нескінченний себе в точці центральній своїй, що в ньому, буквально посередині, і скоротив те світло й віддалилося в сторони навколо центральної точки.

Ор пнімі

40. І тоді скоротив Нескінченний себе… Пояснення. Вже відома тобі суть «Він і ім’я Його єдині», що незважаючи на те, що існує відмінність властивостей у категорії бажання отримувати, включеного в Нескінченність, і все одно це не утворює там ніякої різниці між ним і вищим світлом, а перебувають вони в простій єдності, і разом з цим зробився феномен цієї згаданої властивості, причиною й чинником створення світів і прояву досконалості Його дій, і імен, і назв, згідно зі словами рава тут. І завдяки створенню світів і їхньому спуску до цього світу, де проявилася й утворилася можливість надання місця для роботи в Торі та заповідях не задля «отримання», а виключно «віддачі», - надання задоволення Створювачу. І тоді спроможні нешамот перетворити форму бажання отримувати, що в них, яке відділяє їх від Створювача, на форму бажання віддачі, тобто отримувати від Створювача для того, щоб надавати Йому задоволення, - оскільки Він бажає цього, як написав я далі, в пункті 90, вивчи там, - що є тотожністю властивостей зі Створювачем, і зветься злиттям й єдністю. Бо тоді вже поширилися від властивості бажання отримувати й здобули властивість бажання віддачі, що є властивістю самого Створювача. І вже ти знаєш, що тотожність властивостей перетворює духовні сутності на одну, і тому повертаються тоді світи до первинного стану, як написано далі.

І Арі каже про це: «І коли з'явилося (букв. «піднялося») у Його простому бажанні створити…» «Піднялося»: означає, що піднялося в очищенні й злитті завдяки тому, що зменшив і скоротив міру бажання отримувати, що вкарбовано в ньому, щоб зрівняти свою властивість з вищим світлом. І попри те, що бажання отримувати, що в Нескінченності, зване «малхут Нескінченності», або «Його ім’я», не мало в собі ніякого хісарону в злитті з вищим світлом через розбіжність властивостей, що в ньому, як сказано: разом з тим прикрасив себе аби урівняти свою властивість з вищим світлом, і відокремитися все ж таки від великого цього бажання отримувати, званого четвертою стадією, що в ньому, для того, щоби більше злитися з вищим світлом, бо зближення властивостей утворює злиття. І це те, що набуває виразу в слові «піднявся», тобто піднялася малхут Нескінченності, що є суттю «простого бажання», і злилася з вищим світлом, тобто зменшила своє бажання отримувати, як пояснено.

І це те, що пише рав, «і тоді скоротив себе…», бо вже з’ясувалося вище, що вся міра Його блага й світла, і міра величини створіння виміряються величиною бажання отримувати, що є в ньому. І тому після того, як згадана вище малхут Нескінченності скоротила себе й зменшила бажання отримувати, що в ній, тоді, само собою, видалилося світло й вище благо через малість бажання. І це й є справою скорочення. Коли підйом бажання спричинився до виходу звідти світла й вищого блага.

(Див. питання 12, 22, 31, 78, 87, 91, 92)

50. ...у точці центральній своїй... І це дивно на перший погляд, адже оскільки немає там початку і кінця, - як може бути там середина? І ще: чи про щось матеріальне, що займає місце, ми говоримо? А справа в тому, що вже з’ясувалося, що також в Нескінченності існує неодмінно категорія бажання отримувати, але у вигляді «простого бажання», і це означає, що немає в ньому рівнів малих чи великих, оскільки бажання отримувати, що є там, не визначається як відмінність властивостей, яка призводить до якогось відокремлення. І тому немає в ньому ніякої меншовартості стосовно вищого світла. І слід тобі знати, що чотирма ступенями зобов’язане вище світло розповсюдитися, доки не розкриє в створінні це бажання отримувати у всій його повноті, що існує і є постійним.

А сенс обов’язковості чотирьох стадій той, що згадане бажання отримувати, воно відразу включається в розповсюдження світла з кореня, адже цим визначається, що вийшло світло від Створювача й здобуло собі окреме ім’я, тобто поширення від Створювача, - і поки не буде включено в ньому ця відмінність властивості, бажання отримувати, то певно, поки що воно є категорією «Створювач», а не категорією поширення, що відокремлюється й виходить зі Створювача. Бо в духовному може проявитися будь-яка відмінність не інакше, як тільки через розбіжність властивостей (див. вище п.6 та див. далі розділ "Внутрішнє споглядання").

Але до тих пір, поки немає проявлення цьому бажанню від сили самого створіння, воно поки що не усталено в створінні, тобто створіння повинно прагнути отримання вищого блага, і тоді визначається, що проявилося бажання отримувати силою самого створіння. І ось, це прагнення може існувати виключно тоді, коли немає в ньому вищого блага, бо тільки тоді може статись, що прагнутиме його так, що проявиться в ньому, його власними силами, «бажання отримувати». І тоді довершуються келім отриманні на постійно.

І ще одне слід тобі знати, що кожне поширення світла від Створювача, що включає в себе згадане бажання отримувати, так само воно зобов’язане включати в себе також від категорії бажання віддачі, бо якщо не так, були б Створювач і створіння в стані протилежності властивостей, що є повним роз’єднанням, боронь боже, бо розбіжність властивостей віддаляла б їх одне від одного, як схід далекий від заходу. І тому мусить світло, що поширюється від Створювача, складатися також з категорії бажання віддачі, щоб існувала близькість властивостей між Створювачем і створінням. І коли розкривається у створіння це бажання віддачі, тоді притягується до нього велике світло від Створювача, що відноситься до пробудження цього бажання. І це світло називається в усіх текстах «світлом хасадим». Однак, перше розповсюдження від Створювача, в яке включене бажання отримувати, воно називається в усіх текстах «світлом хохма», або світлом сутності. І пам’ятай це добре, два цих види світел. І знай, що друге світло, яке є світлом хасадим, набагато більш низьке за перше світло, яким є світло хохма, тому що залучається через подолання і збудження створіння своїми силами, тому, що воно бажає тотожності властивостей зі Створювачем, бо через це й зміцнюється й збуджується до бажання віддачі, як сказано. Тоді як перше поширення, яке є світлом хохма, воно походить напряму від Створювача, і створіння не бере жодної участі в притягненні його, і тому воно вище за нього безмежно, і тому світло хохма визначається як сутність і життєва сила створіння, а світло хасадим вважається тільки як світло виправлень для довершеності створіння.

Тепер зрозумій чотири стадії й ступені, що зобов’язані бути в кожному створінні. Бо спочатку поширюється світло й виходить зі Створювача у вигляді світла хохма. В якому включено лише «бажання отримувати», і це – перша стадія - «бхіна алеф». А після цього посилюється в цьому світлі категорія бажання віддачі, і притягує світло хасадим, і це посилення визначається як друга стадія - «бхіна бет». А потім поширюється це світло хасадим великим поширенням, характер якого буде з’ясовано далі, і це – третя стадія - «бхіна ґімель». А після того, як з’явилися й проявилися три згадані вище бхіни в повноті своїй, тоді знову пробудилася сила бажання отримувати, включена у перше розповсюдження, і знову притягує світло хохма.

І це - повнота довершеності формування бажання отримувати в парцуфі, оскільки воно проявляється у вигляді прагнення. Тобто, коли не було світла хохма в парцуфі, а тільки світло хасадим, означає це - після бхіни ґімель, коли сформувалося у створінні явище прагнення до отримання світла хохма. І це прагнення впроваджує в ньому бажання отримувати, і довершує йому клі отримання, те, чого не було в першому розповсюдженні. І тому клі отримання довершуються лише в цій бхіні далет, четвертій стадії, яка зветься також другим посиленням. А після довершення цієї бхіни далет в Нескінченності, відбувається в ній скорочення, яке означає вихід бажання отримувати з цієї бхіни далет, - і це спричинює вихід світла Нескінченності звідти.

І ось, з’ясувалися чотири стадії (бхінот), що зобов’язані існувати в кожному створінні:

- бхіна алеф називається першим поширенням, або хохмою;

- бхіна бет називається першим посиленням, або біною;

- бхіна ґімель називається другим поширенням, або зеїр анпіном;

- бхіна далет називається другим посиленням, або малхут.

Де два поширення визначаються як категорії «зхарім», чоловічі, оскільки вони є тим вищим достатком, що приходить від Створювача, де: перше поширення є достатком світла хохма, а друге поширення є достатком світла хасадим. А два посилення є двома категоріям «нуквін», жіночі, оскільки вони є категорією збудження створіння й посилення бажання своїми силами. Де перше посилення є збудженням, що в створінні, щодо «бажання віддачі», що стало коренем світла хасадим. А друге посилення є збудженням, що в створінні, щодо «бажання отримання», що перетворилося на клі отримання парцуфа в усій бажаній повноті. І воно зветься в усіх текстах «бхіна далет».

І ось, ця бхіна далет, вона є тим, що зветься центральною точкою, що в Нескінченності, і її мав на увазі рав у своїх словах «скоротив себе в точці центральній своїй, що в ньому», і називається так, оскільки вона є клі отримання для світла Нескінченності, якому немає ні міри, ні межі взагалі. І тому описується її сутність у вигляді точки, що всередині й у центрі того світла, а світло оточує її і злите з нею з усіх боків безмірно. Бо лише таким чином може вона втримувати вище світло безмірно й безмежно. Тоді як в клі отримання, котрі (існують) від скорочення й далі, тобто в нижніх створіннях, у них келім отримання визначаються як такі, що утримують свої світла всередині себе, своєю внутрішньою суттю, іншими словами, стінки келім, якими є чотири стадії, що в них, вони утворюють межу й визначають міру світла, що в них. І це внаслідок авіюту в келім, як написано далі. І зовсім інакше - в Нескінченності, де світло й клі перебувають у простій єдності за принципом «Він та ім’я Його є одне» (див. вище, п.30), і тому клі взагалі не обмежує світло, яке утримує, і тому світло, що в ньому, воно в стані нескінченності. І ось, добре з’ясувалося поняття центральної точки, що в Нескінченності, що не йдеться, звичайно ж, про матеріальне місце й площу у відчутних мірах, а так називається бхіна далет, що включена в Нескінченність, на знак своєї простої єдності з вищим світлом, як пояснено. А поняття скорочення, яке відбулося в цій центральній точці вже було пояснено вище, в п. 40.

(Дивись питання 5 - 6, 14, 15, 39, 49, 53, 69, 82, 95-101)

60. ...у самому її центрі, скоротив це світло й видалився... Поняття духовної відстані було пояснено вже в п. 30. Також з’ясувалося, що в Нескінченності не було ніякого віддалення між центральною точкою, яка, за суттю, є клі, і світлом. Проте, після того, як скоротив світло [видаливши його] від центральної точки, ось, розкрилася цим відмінність властивостей між нею і світлом, адже вище світло не має в собі нічого від бажання отримувати, а сама точка, вона в категорії «бажання отримувати», чим відрізняється від світла. А оскільки їхні властивості відрізняються одне від одного, отже, вони є далекими одне від одного в мірі віддалення через цю відмінність, як сказано. І це те, що рав називає «і віддалився».

70. ...у сторони... Чотири стадії називаються також чотирма сторонами. І повідомляє нам рав, що попри те, що скорочення було виключно в центральній точці, якою є бхіна далет, все ж світло видалилося з усіх чотирьох стадій, тому що в духовному не ведеться поняття «трохи», і тому видалилося також з трьох інших стадій.

(Див. питання 46, 83)

Простір, який залишився після скорочення, був круглим

4) І тоді залишилися: вільне місце й повітря, і порожній простір, буквально навколо центральної точки, і ось, це скорочення було рівномірним навколо цієї порожньої центральної точки, - так, що місце цього простору було круглим з усіх її сторін рівномірним повністю, а не у вигляді чотирикутника з прямими кутами, тому що й Нескінченність скоротила себе у вигляді кола, - рівномірно з усіх боків.

Ор пнімі

80. ...вільне місце... Вже розглянуто вище, див. п.п. 4, 5.

90. І це скорочення було рівномірним... Пояснення: без розрізнення малих чи великих ступенів. І немає місця питанню, що, мовляв, після того, як вже проявилася відмінність властивостей, що існує в центральній точці через вихід світла з неї, тому неодмінно змушені до цього також і менші властивості, одна менше за одну. Адже через відмінність властивостей, що в трьох попередніх стадіях, де бхіна ґімель, наприклад, чистіша за центральну точку, тому що міра бажання отримувати, що в ній, набагато менша, ніж у бхіні далет. І також бхіна бет, вона більш чиста за бхіну ґімель, бо міра бажання, що в ній, набагато менша ніж у бхіні ґімель. А бхіна алеф, вона чистіша за всіх, бо міра бажання отримувати, що в ній, менша за всіх, і тому відмінність її властивості [від світла] не так дається взнаки, як в них. Отже, є тут різниця в рівнях - малий і великий, то як це каже рав, що скорочення було рівномірним навколо точки.

А пояснення таке, що скорочення не зробило з центральної точки «соф» (закінчення). Тобто, якби світло видалилося з точки через відмінність властивостей, що є в ній, тоді напевно стала б вона через це категорією «соф», що означає рівень найбільш незначущий, нижче якого немає за значенням, і тоді можна нам визначити також три попередні стадії, як більш важливі за центральну точку, як коли одне вище за інше. Але насправді було не так, бо скорочення не сталося через відмінність властивостей, що існує в точці, чого не може бути, адже ми поки що займаємося «малхут Нескінченності», а там немає ніякої розбіжності у властивостях між нею і світлом, адже вони обидва в простій єдності за суттю «Він і ім’я Його є одне». А вся причина скорочення в тому, що з’явилося в Його простому бажанні створити світи, як сказано вище. І означає це, що прагнення до тієї тотожності властивостей, яка проявиться через створення світів, тобто форму отримання заради надання задоволення Створювачу, бо є в цьому додаткова, дуже велика перевага:

- з одної сторони це чиста віддача, бо все бажання полягає в наданні задоволення Створювачу, а ніяк не задля своїх потреб, і тому повністю тотожні його (створіння) властивості з вищим світлом Створювача, і виходить, що злитий з Творцем кінцевим злиттям;

- а з іншого боку це дає йому можливість поглибити й збільшити своє клі отримання нескінченно й безмежно, бо тепер властивість отримання не утворює жодної розбіжності властивостей, бо спричинена бажанням віддачі.

І, як сказали мудреці у Вавілонському Талмуді (трактат «Кідушін», 7:1), що якщо йдеться про шанованого чоловіка, то коли вона дає гроші присвячення, і він каже «отже, ти присвячена мені», - отже, вона присвячена в дружину. І попри те, що написано в Торі «і дав їй у руку», що чоловік зобов’язаний дати срібло посвячення, все одно, оскільки він чоловік шанований, то через задоволення, коли отримує від неї, це вважається як наче дає. Отже, «отримання заради віддачі» є віддачею, а не отриманням. Бо тому поважний чоловік, який отримує від неї срібло, подібно це як наче дає їй срібло, а отже, як сказано в Торі «і дав їй у руку», через те, що він бере тільки для того, щоб дати задоволення жінці, яка вшановується його отриманням.

І виходить, згідно з поясненим, що основна причина скорочення тільки через прагнення до нової форми, «отримання заради віддачі», що має розкритися завдяки створенню світів (див. п. 40). Але зовсім не через якийсь авіют, який став відчутний в центральній точці, бо не було там жодного авіюту й ніякої відмінності, боже збав, як сказано вище. І тому не стала центральна точка категорією «соф» через скорочення. І тому не можна взагалі розрізнити там «малого» і «великого», і це те, що пише рав, що скорочення було повністю рівномірним.

(Див. питання 12, 77, 78-80, 82, 84, 85, 88, 90)

100. ...місце цього простору було круглим з усіх сторін... Означає це, що, безсумнівно, утворилася тут певна форма через скорочення, і попри те, що скорочення було, як пояснено вище, рівномірним, і зовсім не через розбіжність властивостей, проте, після скорочення й виходу світла з тієї центральної точки, розкрилося, що вище світло не гідне злитися з нею через властивість величини отримання, що існує в ній. І коли це відкрилося, тоді впала з того рівня, який був у неї в Нескінченності. І коли так, вона вже вважається категорією «соф», що означає такий авіют, нижче якого немає: оскільки тепер лише ця центральна точка залишається порожнім простором і непридатна більше для облачення світла (див. ), а три стадії, що передують їй висотою й чистотою, вони поки що гідні облачення світла в них, також і після скорочення. І разом з цим з’ясували ми вище, що не стає категорією «соф» з наведеної вище причини. І це те, що уточнює рав, кажучи, що «місце того простору було круглим з усіх його сторін», бажає сказати, - не «кінець» буквально, а на зразок кінця, що є в круглій формі, в якій кінець її – в її центрі. Так, що ти можеш уявити собі ті чотири категорії як чотири кола, одне в одному, як луски цибулі, коли центральне коло це бхіна далет, і її оточує бхіна ґімель, а її оточує бхіна бет, а її оточує бхіна алеф. І в такому вигляді категорії верх і низ, праве й ліве не розрізняються між собою. Бо бхіна алеф, наприклад, яка своєю верхньою половиною оточує згори всіх, а другою половиною оточує всіх знизу, так і решта категорій, і коли так, немає тут верху й низу, так само як і понять «праве» й «ліве». У тому сенсі, що немає в них переваги одної над іншою, і всі вони рівні між собою повністю. А сенс цього вже з’ясовано: це тому, що причиною скорочення була не відмінність властивостей, - і це те, що уточнює рав: «круглий з усіх сторін рівномірно й повністю», і зрозумій це.

(Див. питання3, 40 - 41, 68, 102-103)

Оскільки світло Нескінченності є рівномірним, то й скорочення також було рівномірним, тобто у вигляді кола

5) А причина в тому, що оскільки світло Нескінченності є повністю рівномірним, воно неодмінно й скоротить себе рівномірно з усіх сторін, а не те, що скоротить себе з однієї сторони більше, ніж з інших сторін. Як відомо з геометрії, немає більш рівномірної фігури, ніж окружність, і зовсім інакше - у чотирикутнику з кутами, що виступають, як і в трикутнику, і, відповідно, в інших фігурах. А тому мусить бути скорочення Нескінченності у вигляді кола.

Ор пнімі

200. ...немає більш рівномірної фігури, ніж окружність... Вже з’ясовано вище, у сусідньому тексті.

300. ... у чотирикутнику з кутами, що виступають... Пояснення. Якби була там відмінність верх - низ, праве - ліве, це виразилося б у вигляді чотирикутника, де є ці чотири сторони як прояв чотирьох стадій. Проте, було не так, а у вигляді кола, в якому немає цих визначень, як сказано вище.

(Див. питання 36)

400. ...як і в трикутнику... Вказує на ступінь, в якому є тільки три стадії, а четверта стадія відсутня. Тобто, є тільки три сторони: верх, праве, ліве, і відсутня нижня сторона. Така фігура називається трикутник.

(Див. питання 37)