106. Руйнування святості

(переклад з івриту)

Людина має молитися про руйнування Храму, про те, що святість, вона в стані руїни і перебуває в ницості, і ніхто не звертає уваги на цю ницість, що святість кинута на землю і необхідно підняти її з її приниження. Тобто, кожен визнає тільки власну користь і знає, що вона є річчю дуже важливою, і варто працювати для цього, тоді як займатися віддачею не варто. І це зветься, що святість кинута на землю, як камінь, котрий немає кому перевернути.

Проте, не слід людині просити Творця, щоби наблизив її до Себе, бо це нахабство з боку людини, адже чим вона важливіша за інших? Але ж коли людина молиться за загал, який є малхут, котра зветься «зібрання Ісраеля», - загал душ, Шхіна в поросі, - і молиться людина, щоб Шхіна піднялася, тобто щоб Творець освітив би для неї темряву, то, природно, всі Ісраель тоді піднімуться на вищий рівень. Також і сама людина просить, щоб бути й самій в цьому загалі.

І малхут зветься «внизу», тобто низька за важливістю, тому що людина не відчуває важливості поняття «вище за знання».