Містить 5 тем: 1. До скорочення світло Нескінченності наповнювало всю реальність. 2. Причиною творення було розкрити Його імена та найменування. 3. Скорочення світла навколо центральної точки. 4. Простір, який залишився після скорочення, був круглим. 5. Оскільки світло Нескінченності є рівномірним, скорочення також було рівномірним, що є, за сенсом, коло.

До скорочення світло Нескінченності наповнювало всю реальність

1) Знай, що перш ніж було дано існування сущим та були створені створіння, просте вище світло наповнювало всю реальність. І не було жодного вільного місця у вигляді порожнього повітря й простору, а все було заповнене тим нескінченним простим світлом, і не було в ньому ні початку, ані кінця, а все було єдиним, простим, повністю однорідним світлом, і воно є тим, що зветься «світлом Нескінченності».

Ор пнімі

Слід пам'ятати, що вся наука кабала ґрунтується на предметах духовних, які не займають ні місця, ані часу, у них абсолютно не відбувається зникнень та змін, а всі зміни, про які йдеться в цьому вченні, не означають, що перший стан зникає та набуває іншої форми, а згадана зміна є лише додатком форми, і первинний стан залишається незмінним, оскільки зникнення й зміна притаманні матеріальному.

І в цьому - вся складність для початківців, оскільки сприймають поняття в їх матеріальному розумінні, у рамках часу й місця, заміни та зміни, якими автори користувалися виключно для позначення їхніх вищих коренів. І тому старайся тлумачити абсолютно кожне слово в його духовному сенсі, абстрагованому від місця, часу й зміни. А на тих, хто вивчає, покладено закарбувати добре в своїй пам’яті значення тих слів, бо неможливо повертатися до них кожен раз.

(Див. питання 55, 56)

1. Знай, що перш ніж... Поняття духовного часу докладно розглядається далі, у "Внутрішньому спогляданні", у кінці першої частини «Вчення про десять сфірот».

2. ...просте вище світло... Тобто, світло, що розповсюджується із сутності Творця. І знай, що всі імена й визначення, які використані в науці кабала, не говорять нічого про сутність Творця, а лише про світло, що розповсюджується з сутності Творця. А щодо самої сутності Творця немає в нас ані слова, ні звука взагалі. Бо це є правилом: "Усе, чого не осягнемо, - не знатимемо його по імені" . Пам'ятай це й не помилися.

(Див. питання 45, 73)

3. ...наповнювало всю реальність... І на перший погляд дуже дивно: адже тут йдеться про щось, що передувало створенню світів. А якщо так, яка тут є реальність, котру вище світло повинне заповнити? А справа в тому, що всі світи й всі душі-нешамот, що вже існують, і які ще будуть створені, (з усім, що в них відбувається, аж до кінця їхнього виправлення) всі вони включені в Нескінченність, в усій їхній пишноті й повноті. Так, що слід нам визначити два стани в усій реальності, що перед нами.

- перший – те, як вони встановлені й існують у Нескінченності в усій їхній досконалості й пишноті;

- другий - як вони впорядковані й спускаються та являються перед нами після першого скорочення: у п'яти світах, званих Адам Кадмон, Ацилут, Брія, Єцира, Асія.

І саме це має на увазі рав (Арі), кажучи, що вище світло, що виходить із сутності Творця, "заповнювало всю реальність", - тобто ту загальну реальність, яка існує в першому стані, у тому вигляді, як вони впорядковані й існують у Нескінченності, ще до скорочення. І дає нам зрозуміти, що вище світло заповнювало їх ущерть, - так, що не залишалося в них жодного вільного місця, щоб можна було додати в них будь-яку довершеність і будь-яке виправлення.

(Див. питання 74)

4. І не було жодного вільного місця... Пояснення: перш ніж були створені світи, коли існувала тільки сама Нескінченність, не було там «вільного місця», тобто місця нестачі, яке було б гідним прийняти в себе виправлення, оскільки вище світло заповнювало те місце так, що не залишало нижнім місця обмежитися в ньому й додати щось до його довершеності. І тільки внаслідок скорочення, яке було потім зроблене, виник хісарон (потреба), - і почало існувати вільне для виправлень місце. Але не помилися, уявляючи, що про матеріальне місце мовиться в книзі.

5. ...у вигляді порожнього повітря... Не йдеться тут про матеріальне повітря, а є поняття духовного світла, яке так називається; і в кожному цілому парцуфі є два види світла, що звуться світлом хохма й світлом хасадим. Світло хохма - це сутність парцуфа, тобто його життєва сила. А світло хасадим - це лише світло облачення на світло хохма, що в парцуфі, оскільки світло хохма не може вдягтися в парцуф, якщо не буде спочатку вдягнуте у світло хасадим. Але іноді буває, коли парцуф у малому стані, - у катнуті - тоді є в нього тільки світло хасадим. І знай, що це світло хасадим називається повітрям - «авір», або «руах». І коли воно одне - саме по собі, без світла хохма, - воно зветься порожнім повітрям, «авір рейкані», - тобто є вільним від світла хохма й тому очікує, коли світло хохма пошириться в ньому й заповнить його. І, як каже рав, перш ніж були створені світи - тобто в Нескінченності - не було цього порожнього повітря в реальності взагалі, оскільки немає там хісарону анітрохи, як пояснено.

(Див. питання 5 - 7, 44, 50)

6. ...і простору... Для того, щоб пояснити це слово, слід тобі знати спочатку, - у чому суть духовного клі (букв. «посудина»). А вона в тому, що оскільки створіння отримує достаток життєвої сили від Створювача, то неодмінно повинно воно мати бажання й прагнення отримати цей достаток від Творця. І знай, що міра цього бажання та прагнення і є загальною суттю всього матеріалу, що в створінні. Настільки, що все, що є в створінні, окрім цього матеріалу, відноситься вже не до матеріалу створіння, а до того вищого блага, яке вони отримують від Створювача.

Мало того, саме цей матеріал, він визначає велич і рівень кожного створеного, кожного парцуфа й кожної сфіри. Адже розповсюдження вищого світла від Створювача було, звичайно ж, без міри та обмеження. І лише саме створіння, воно визначає міру одержуваного вищого блага в міру своїх сил, оскільки отримує не більше й не менше, ніж міра його прагнення та бажання отримувати, що є виміром, який ведеться в духовному, тому що примус не діє там і все залежить від бажання. І тому ми називаємо це «бажання отримувати», що воно є клі отримання у створіння. І воно визначається як його матеріал, і через нього воно вийшло з загальності Створювача, називатися ім’ям «створіння», тому що воно визначається як такий матеріал, що не присутній в Створювачі анітрохи, бо бажання отримувати не ведеться в Створювачі абсолютно, адже від кого отримає? І зрозумій.

І далі з’ясуємо, що є в цьому матеріалі чотири ступені, від катнуту - малого стану отримання - і до його ґадлуту - великого стану. І четверта стадія, яка є категорією найбільшого отримання, існує в повноті своїй лише в Нескінченності, до того, як були створені світи. І тільки на неї було зроблене скорочення. І з’ясовано буде далі, що спорожніла вона від усього вищого блага, яке було в ній у Нескінченності й залишилася в стані порожнього простору. І це має на увазі рав, кажучи, що до того, як було створено світ, тобто в Нескінченності, - не було там цього порожнього "простору", як пояснено.

(Див. питання 1 - 2, 19)

7. ...усе було заповнено нескінченним простим світлом... Тобто, взагалі неможливо щось додати до нього діями нижніх.

8. ...і не було в ньому ні початку, ані кінця... Поняття "рош" (голова) та соф (кінець) будуть розглянуті далі.

9. ...а все було єдиним, простим... Означає, що немає в ньому ступенів, ні малих, ані великих, а все нарівно, як пояснено далі.

(Див. питання 45)

10. ...повністю однорідним світлом... Тобто, немає там ні чистоти (закут), ані грубості бажання (авіют), якими визначаються та впорядковуються ступені, оскільки ці властивості з'явилися у світах після того, як відбулося скорочення, яке буде розглянуто нижче.

(Див. питання 13)

20. ...він називається світлом нескінченності... І маємо запитати, що оскільки немає в нас жодного розуміння щодо Нескінченності, коли так, як ми знатимемо її на ім’я, адже будь-яке ім’я вказує на осягнення, на те, що ми осягаємо згідно зі значенням і сенсом того імені, як відомо. І не можна пояснити, що, мовляв, назва «нескінченний» вказує тільки лиш на заперечення осягнення, бо якщо так, слід було б нам назвати її «незбагненна», а справа в тому, що ця назва, «Нескінченність», показує нам всю ту різницю, що є між Нескінченністю та всіма світами, що під нею. І вона в тому, що скорочення, яке відбулося після Нескінченності, то в кожному місці, де ця сила збуджується, вона скорочує там світло, і через це завершується те світіння й приходить до закінчення. І тому завершення й кінець, що є для кожного світіння й в кожному парцуфі, походить лише від сили скорочення.

Більш за це, з причини цих кінця й завершення з’являються й утворюються всі форми існування і їхні наповнення, і різноманітні зміни, які тільки існують у світах. І через те, що поняття скорочення не належить до Нескінченності, тому не ведеться там поняття кінця й завершення, і тому називається іменем «Нескінченність», аби вказати, що не існує там аніскілечки категорій кінця й завершення, і зрозуміло тому, що це світло є простим і рівним єдиною однорідністю, бо одне залежить від одного, як написано.

(Див. питання 33, 46, 76)

Причиною творіння було – розкрити Його імена й найменування

2) І коли з’явилося в Його простому бажанні створити світи й дати існування сущим, проявивши цим досконалість Своїх діянь, імен і найменувань, що й стало причиною створення світів…

Ор пнімі

30. І коли з'явилося в Його простому бажанні... Не слід дивуватися тому, яким чином можна визначити бажання в Нескінченності, яка вища за будь-яку думку, настільки, щоб сказати, що «з’явилося в Його простому бажанні» тощо, бо зрозумій це разом зі сказаним вище, що неодмінно існує в кожному створінні бажання отримувати вище благо від Створювача. Тоді як у Нескінченності це «просте бажання» за принципом «Він та ім’я Його є одне», як написано в «Піркей де-рабі Еліезер» і також в словах рава далі. Бо «світло», що в Нескінченності називається «Він», а «бажання отримувати», що в Нескінченності називається «Його ім’я». І вони обидва перебувають у простій єдності, коли немає жодного роз’єднання між ними.

Однак не слід уподібнювати роз’єднання і єдність, про які сказано тут, роз’єднанню і єдності, що в матеріальних поняттях, які роз’єднуються способом руху, віддаленням місця чи зближенням місця, бо духовна сутність не займає місця абсолютно, як відомо. І знай, що роз’єднання в духовних (об’єктах) робиться не інакше, як коли стається «розбіжність властивостей». Так, що коли один духовний об’єкт набуває собі додаткової властивості, що відрізняється від тієї властивості, яка є в нього, тоді виходить: той духовний об’єкт з категорії «один» у стан двох розрізнених властивостей, що віддаляються одна від одної в міру протилежності, що існує в тих двох властивостях. І як матеріальні сутності віддаляються й з’єднуються одна з одною віддаленням чи зближенням місць свого розташування, так духовні сутності взаємно віддаляються й з’єднуються згідно з відмінністю чи тотожністю властивостей, коли розбіжність властивостей відділяє одну від одної, а тотожність властивостей зливає їх одну з одною. І пам’ятай це, бо в цьому перший ключ до науки.

А тепер зрозумій суть згаданого вище «Він і ім’я Його є одне», і також тему простої єдності, якої ми настільки прискіпливо дотримуємося у визначеннях Нескінченності. Бо ця єдність є одна з дивин всеможності Творця. Адже ось, з’ясована вище, в «Ор пнімі» (пункт 6) відмінність між Створювачем і творінням, що постала до існування через властивість «бажання отримувати», що існує в створінні, і якої немає в Створювачі. Так, що з причини цієї розбіжності властивостей відокремилося створіння від Створювача, і придбало собі окреме ім’я, називатися «створінням», а не «створювачем», дивись там.

І згідно зі сказаним можна помилитися й подумати, що світло Нескінченності, яке називається «Він», не злите повністю, боронь боже, з Нескінченністю, яка зветься «Його ім’я», тобто «бажання отримувати» вище благо й світло, зване «Він». Адже вище світло, що походить від сутності Творця, Ацмуто, званої «Він», усією його природою є лише віддавати, і немає в ньому від властивості бажання отримувати абсолютно нічого, як пояснено там. Тоді як Нескінченність, звана «Його ім’я», в якій є бажання отримувати, відмінна, через це, від вищого світла, в якому немає ніякого бажання отримувати, як пояснено, і відомо, що розбіжність властивостей утворює роз’єднання.

І саме це пояснює нам «Піркей де-рабі Еліезер» і рав, далі, що насправді не так це, а Він і ім’я Його єдині простою єдністю, і немає між ними ніякої різниці. І попри те, що існує між ними, - між «Він» і «Його ім’я», - якийсь неминучий незбіг, як згадано, все одно це не має впливу там абсолютно. І незважаючи на те, що ми не розуміємо цього, все одно воно саме так, безсумнівно. І про це сказали, що Нескінченність - жодна думка не осягає її абсолютно, оскільки цей феномен вище за наш розум (продовження в сусідньому тексті).

(Див. питання 4, 22, 43, 57, 75)

Скорочення світла навколо центральної точки

3) І тоді скоротив Нескінченний себе в точці центральній своїй, що в ньому, буквально посередині, і скоротив те світло й віддалилося в сторони навколо центральної точки.

Ор пнімі

40. І тоді скоротив Нескінченний себе… Пояснення. Вже відома тобі суть «Він і ім’я Його єдині», що незважаючи на те, що існує відмінність властивостей у категорії бажання отримувати, включеного в Нескінченність, і все одно це не утворює там ніякої різниці між ним і вищим світлом, а перебувають вони в простій єдності, і разом з цим зробився феномен цієї згаданої властивості, причиною й чинником створення світів і прояву досконалості Його дій, і імен, і назв, згідно зі словами рава тут. І завдяки створенню світів і їхньому спуску до цього світу, де проявилася й утворилася можливість надання місця для роботи в Торі та заповідях не задля «отримання», а виключно «віддачі», - надання задоволення Створювачу. І тоді спроможні нешамот перетворити форму бажання отримувати, що в них, яке відділяє їх від Створювача, на форму бажання віддачі, тобто отримувати від Створювача для того, щоб надавати Йому задоволення, - оскільки Він бажає цього, як написав я далі, в пункті 90, вивчи там, - що є тотожністю властивостей зі Створювачем, і зветься злиттям й єдністю. Бо тоді вже поширилися від властивості бажання отримувати й здобули властивість бажання віддачі, що є властивістю самого Створювача. І вже ти знаєш, що тотожність властивостей перетворює духовні сутності на одну, і тому повертаються тоді світи до первинного стану, як написано далі.

І Арі каже про це: «І коли з'явилося (букв. «піднялося») у Його простому бажанні створити…» «Піднялося»: означає, що піднялося в очищенні й злитті завдяки тому, що зменшив і скоротив міру бажання отримувати, що вкарбовано в ньому, щоб зрівняти свою властивість з вищим світлом. І попри те, що бажання отримувати, що в Нескінченності, зване «малхут Нескінченності», або «Його ім’я», не мало в собі ніякого хісарону в злитті з вищим світлом через розбіжність властивостей, що в ньому, як сказано: разом з тим прикрасив себе аби урівняти свою властивість з вищим світлом, і відокремитися все ж таки від великого цього бажання отримувати, званого четвертою стадією, що в ньому, для того, щоби більше злитися з вищим світлом, бо зближення властивостей утворює злиття. І це те, що набуває виразу в слові «піднявся», тобто піднялася малхут Нескінченності, що є суттю «простого бажання», і злилася з вищим світлом, тобто зменшила своє бажання отримувати, як пояснено.

І це те, що пише рав, «і тоді скоротив себе…», бо вже з’ясувалося вище, що вся міра Його блага й світла, і міра величини створіння виміряються величиною бажання отримувати, що є в ньому. І тому після того, як згадана вище малхут Нескінченності скоротила себе й зменшила бажання отримувати, що в ній, тоді, само собою, видалилося світло й вище благо через малість бажання. І це й є справою скорочення. Коли підйом бажання спричинився до виходу звідти світла й вищого блага.

(Див. питання 12, 22, 31, 78, 87, 91, 92)

50. ...у точці центральній своїй... І це дивно на перший погляд, адже оскільки немає там початку і кінця, - як може бути там середина? І ще: чи про щось матеріальне, що займає місце, ми говоримо? А справа в тому, що вже з’ясувалося, що також в Нескінченності існує неодмінно категорія бажання отримувати, але у вигляді «простого бажання», і це означає, що немає в ньому рівнів малих чи великих, оскільки бажання отримувати, що є там, не визначається як відмінність властивостей, яка призводить до якогось відокремлення. І тому немає в ньому ніякої меншовартості стосовно вищого світла. І слід тобі знати, що чотирма ступенями зобов’язане вище світло розповсюдитися, доки не розкриє в створінні це бажання отримувати у всій його повноті, що існує і є постійним.

А сенс обов’язковості чотирьох стадій той, що згадане бажання отримувати, воно відразу включається в розповсюдження світла з кореня, адже цим визначається, що вийшло світло від Створювача й здобуло собі окреме ім’я, тобто поширення від Створювача, - і поки не буде включено в ньому ця відмінність властивості, бажання отримувати, то певно, поки що воно є категорією «Створювач», а не категорією поширення, що відокремлюється й виходить зі Створювача. Бо в духовному може проявитися будь-яка відмінність не інакше, як тільки через розбіжність властивостей (див. вище п.6 та див. далі розділ "Внутрішнє споглядання").

Але до тих пір, поки немає проявлення цьому бажанню від сили самого створіння, воно поки що не усталено в створінні, тобто створіння повинно прагнути отримання вищого блага, і тоді визначається, що проявилося бажання отримувати силою самого створіння. І ось, це прагнення може існувати виключно тоді, коли немає в ньому вищого блага, бо тільки тоді може статись, що прагнутиме його так, що проявиться в ньому, його власними силами, «бажання отримувати». І тоді довершуються келім отриманні на постійно.

І ще одне слід тобі знати, що кожне поширення світла від Створювача, що включає в себе згадане бажання отримувати, так само воно зобов’язане включати в себе також від категорії бажання віддачі, бо якщо не так, були б Створювач і створіння в стані протилежності властивостей, що є повним роз’єднанням, боронь боже, бо розбіжність властивостей віддаляла б їх одне від одного, як схід далекий від заходу. І тому мусить світло, що поширюється від Створювача, складатися також з категорії бажання віддачі, щоб існувала близькість властивостей між Створювачем і створінням. І коли розкривається у створіння це бажання віддачі, тоді притягується до нього велике світло від Створювача, що відноситься до пробудження цього бажання. І це світло називається в усіх текстах «світлом хасадим». Однак, перше розповсюдження від Створювача, в яке включене бажання отримувати, воно називається в усіх текстах «світлом хохма», або світлом сутності. І пам’ятай це добре, два цих види світел. І знай, що друге світло, яке є світлом хасадим, набагато більш низьке за перше світло, яким є світло хохма, тому що залучається через подолання і збудження створіння своїми силами, тому, що воно бажає тотожності властивостей зі Створювачем, бо через це й зміцнюється й збуджується до бажання віддачі, як сказано. Тоді як перше поширення, яке є світлом хохма, воно походить напряму від Створювача, і створіння не бере жодної участі в притягненні його, і тому воно вище за нього безмежно, і тому світло хохма визначається як сутність і життєва сила створіння, а світло хасадим вважається тільки як світло виправлень для довершеності створіння.

Тепер зрозумій чотири стадії й ступені, що зобов’язані бути в кожному створінні. Бо спочатку поширюється світло й виходить зі Створювача у вигляді світла хохма. В якому включено лише «бажання отримувати», і це – перша стадія - «бхіна алеф». А після цього посилюється в цьому світлі категорія бажання віддачі, і притягує світло хасадим, і це посилення визначається як друга стадія - «бхіна бет». А потім поширюється це світло хасадим великим поширенням, характер якого буде з’ясовано далі, і це – третя стадія - «бхіна ґімель». А після того, як з’явилися й проявилися три згадані вище бхіни в повноті своїй, тоді знову пробудилася сила бажання отримувати, включена у перше розповсюдження, і знову притягує світло хохма.

І це - повнота довершеності формування бажання отримувати в парцуфі, оскільки воно проявляється у вигляді прагнення. Тобто, коли не було світла хохма в парцуфі, а тільки світло хасадим, означає це - після бхіни ґімель, коли сформувалося у створінні явище прагнення до отримання світла хохма. І це прагнення впроваджує в ньому бажання отримувати, і довершує йому клі отримання, те, чого не було в першому розповсюдженні. І тому клі отримання довершуються лише в цій бхіні далет, четвертій стадії, яка зветься також другим посиленням. А після довершення цієї бхіни далет в Нескінченності, відбувається в ній скорочення, яке означає вихід бажання отримувати з цієї бхіни далет, - і це спричинює вихід світла Нескінченності звідти.

І ось, з’ясувалися чотири стадії (бхінот), що зобов’язані існувати в кожному створінні:

- бхіна алеф називається першим поширенням, або хохмою;

- бхіна бет називається першим посиленням, або біною;

- бхіна ґімель називається другим поширенням, або зеїр анпіном;

- бхіна далет називається другим посиленням, або малхут.

Де два поширення визначаються як категорії «зхарім», чоловічі, оскільки вони є тим вищим достатком, що приходить від Створювача, де: перше поширення є достатком світла хохма, а друге поширення є достатком світла хасадим. А два посилення є двома категоріям «нуквін», жіночі, оскільки вони є категорією збудження створіння й посилення бажання своїми силами. Де перше посилення є збудженням, що в створінні, щодо «бажання віддачі», що стало коренем світла хасадим. А друге посилення є збудженням, що в створінні, щодо «бажання отримання», що перетворилося на клі отримання парцуфа в усій бажаній повноті. І воно зветься в усіх текстах «бхіна далет».

І ось, ця бхіна далет, вона є тим, що зветься центральною точкою, що в Нескінченності, і її мав на увазі рав у своїх словах «скоротив себе в точці центральній своїй, що в ньому», і називається так, оскільки вона є клі отримання для світла Нескінченності, якому немає ні міри, ні межі взагалі. І тому описується її сутність у вигляді точки, що всередині й у центрі того світла, а світло оточує її і злите з нею з усіх боків безмірно. Бо лише таким чином може вона втримувати вище світло безмірно й безмежно. Тоді як в клі отримання, котрі (існують) від скорочення й далі, тобто в нижніх створіннях, у них келім отримання визначаються як такі, що утримують свої світла всередині себе, своєю внутрішньою суттю, іншими словами, стінки келім, якими є чотири стадії, що в них, вони утворюють межу й визначають міру світла, що в них. І це внаслідок авіюту в келім, як написано далі. І зовсім інакше - в Нескінченності, де світло й клі перебувають у простій єдності за принципом «Він та ім’я Його є одне» (див. вище, п.30), і тому клі взагалі не обмежує світло, яке утримує, і тому світло, що в ньому, воно в стані нескінченності. І ось, добре з’ясувалося поняття центральної точки, що в Нескінченності, що не йдеться, звичайно ж, про матеріальне місце й площу у відчутних мірах, а так називається бхіна далет, що включена в Нескінченність, на знак своєї простої єдності з вищим світлом, як пояснено. А поняття скорочення, яке відбулося в цій центральній точці вже було пояснено вище, в п. 40.

(Дивись питання 5 - 6, 14, 15, 39, 49, 53, 69, 82, 95-101)

60. ...у самому її центрі, скоротив це світло й видалився... Поняття духовної відстані було пояснено вже в п. 30. Також з’ясувалося, що в Нескінченності не було ніякого віддалення між центральною точкою, яка, за суттю, є клі, і світлом. Проте, після того, як скоротив світло [видаливши його] від центральної точки, ось, розкрилася цим відмінність властивостей між нею і світлом, адже вище світло не має в собі нічого від бажання отримувати, а сама точка, вона в категорії «бажання отримувати», чим відрізняється від світла. А оскільки їхні властивості відрізняються одне від одного, отже, вони є далекими одне від одного в мірі віддалення через цю відмінність, як сказано. І це те, що рав називає «і віддалився».

70. ...у сторони... Чотири стадії називаються також чотирма сторонами. І повідомляє нам рав, що попри те, що скорочення було виключно в центральній точці, якою є бхіна далет, все ж світло видалилося з усіх чотирьох стадій, тому що в духовному не ведеться поняття «трохи», і тому видалилося також з трьох інших стадій.

(Див. питання 46, 83)

Простір, який залишився після скорочення, був круглим

4) І тоді залишилися: вільне місце й повітря, і порожній простір, буквально навколо центральної точки, і ось, це скорочення було рівномірним навколо цієї порожньої центральної точки, - так, що місце цього простору було круглим з усіх її сторін рівномірним повністю, а не у вигляді чотирикутника з прямими кутами, тому що й Нескінченність скоротила себе у вигляді кола, - рівномірно з усіх боків.

Ор пнімі

80. ...вільне місце... Вже розглянуто вище, див. п.п. 4, 5.

90. І це скорочення було рівномірним... Пояснення: без розрізнення малих чи великих ступенів. І немає місця питанню, що, мовляв, після того, як вже проявилася відмінність властивостей, що існує в центральній точці через вихід світла з неї, тому неодмінно змушені до цього також і менші властивості, одна менше за одну. Адже через відмінність властивостей, що в трьох попередніх стадіях, де бхіна ґімель, наприклад, чистіша за центральну точку, тому що міра бажання отримувати, що в ній, набагато менша, ніж у бхіні далет. І також бхіна бет, вона більш чиста за бхіну ґімель, бо міра бажання, що в ній, набагато менша ніж у бхіні ґімель. А бхіна алеф, вона чистіша за всіх, бо міра бажання отримувати, що в ній, менша за всіх, і тому відмінність її властивості [від світла] не так дається взнаки, як в них. Отже, є тут різниця в рівнях - малий і великий, то як це каже рав, що скорочення було рівномірним навколо точки.

А пояснення таке, що скорочення не зробило з центральної точки «соф» (закінчення). Тобто, якби світло видалилося з точки через відмінність властивостей, що є в ній, тоді напевно стала б вона через це категорією «соф», що означає рівень найбільш незначущий, нижче якого немає за значенням, і тоді можна нам визначити також три попередні стадії, як більш важливі за центральну точку, як коли одне вище за інше. Але насправді було не так, бо скорочення не сталося через відмінність властивостей, що існує в точці, чого не може бути, адже ми поки що займаємося «малхут Нескінченності», а там немає ніякої розбіжності у властивостях між нею і світлом, адже вони обидва в простій єдності за суттю «Він і ім’я Його є одне». А вся причина скорочення в тому, що з’явилося в Його простому бажанні створити світи, як сказано вище. І означає це, що прагнення до тієї тотожності властивостей, яка проявиться через створення світів, тобто форму отримання заради надання задоволення Створювачу, бо є в цьому додаткова, дуже велика перевага:

- з одної сторони це чиста віддача, бо все бажання полягає в наданні задоволення Створювачу, а ніяк не задля своїх потреб, і тому повністю тотожні його (створіння) властивості з вищим світлом Створювача, і виходить, що злитий з Творцем кінцевим злиттям;

- а з іншого боку це дає йому можливість поглибити й збільшити своє клі отримання нескінченно й безмежно, бо тепер властивість отримання не утворює жодної розбіжності властивостей, бо спричинена бажанням віддачі.

І, як сказали мудреці у Вавілонському Талмуді (трактат «Кідушін», 7:1), що якщо йдеться про шанованого чоловіка, то коли вона дає гроші присвячення, і він каже «отже, ти присвячена мені», - отже, вона присвячена в дружину. І попри те, що написано в Торі «і дав їй у руку», що чоловік зобов’язаний дати срібло посвячення, все одно, оскільки він чоловік шанований, то через задоволення, коли отримує від неї, це вважається як наче дає. Отже, «отримання заради віддачі» є віддачею, а не отриманням. Бо тому поважний чоловік, який отримує від неї срібло, подібно це як наче дає їй срібло, а отже, як сказано в Торі «і дав їй у руку», через те, що він бере тільки для того, щоб дати задоволення жінці, яка вшановується його отриманням.

І виходить, згідно з поясненим, що основна причина скорочення тільки через прагнення до нової форми, «отримання заради віддачі», що має розкритися завдяки створенню світів (див. п. 40). Але зовсім не через якийсь авіют, який став відчутний в центральній точці, бо не було там жодного авіюту й ніякої відмінності, боже збав, як сказано вище. І тому не стала центральна точка категорією «соф» через скорочення. І тому не можна взагалі розрізнити там «малого» і «великого», і це те, що пише рав, що скорочення було повністю рівномірним.

(Див. питання 12, 77, 78-80, 82, 84, 85, 88, 90)

100. ...місце цього простору було круглим з усіх сторін... Означає це, що, безсумнівно, утворилася тут певна форма через скорочення, і попри те, що скорочення було, як пояснено вище, рівномірним, і зовсім не через розбіжність властивостей, проте, після скорочення й виходу світла з тієї центральної точки, розкрилося, що вище світло не гідне злитися з нею через властивість величини отримання, що існує в ній. І коли це відкрилося, тоді впала з того рівня, який був у неї в Нескінченності. І коли так, вона вже вважається категорією «соф», що означає такий авіют, нижче якого немає: оскільки тепер лише ця центральна точка залишається порожнім простором і непридатна більше для облачення світла (див. ), а три стадії, що передують їй висотою й чистотою, вони поки що гідні облачення світла в них, також і після скорочення. І разом з цим з’ясували ми вище, що не стає категорією «соф» з наведеної вище причини. І це те, що уточнює рав, кажучи, що «місце того простору було круглим з усіх його сторін», бажає сказати, - не «кінець» буквально, а на зразок кінця, що є в круглій формі, в якій кінець її – в її центрі. Так, що ти можеш уявити собі ті чотири категорії як чотири кола, одне в одному, як луски цибулі, коли центральне коло це бхіна далет, і її оточує бхіна ґімель, а її оточує бхіна бет, а її оточує бхіна алеф. І в такому вигляді категорії верх і низ, праве й ліве не розрізняються між собою. Бо бхіна алеф, наприклад, яка своєю верхньою половиною оточує згори всіх, а другою половиною оточує всіх знизу, так і решта категорій, і коли так, немає тут верху й низу, так само як і понять «праве» й «ліве». У тому сенсі, що немає в них переваги одної над іншою, і всі вони рівні між собою повністю. А сенс цього вже з’ясовано: це тому, що причиною скорочення була не відмінність властивостей, - і це те, що уточнює рав: «круглий з усіх сторін рівномірно й повністю», і зрозумій це.

(Див. питання3, 40 - 41, 68, 102-103)

Оскільки світло Нескінченності є рівномірним, то й скорочення також було рівномірним, тобто у вигляді кола

5) А причина в тому, що оскільки світло Нескінченності є повністю рівномірним, воно неодмінно й скоротить себе рівномірно з усіх сторін, а не те, що скоротить себе з однієї сторони більше, ніж з інших сторін. Як відомо з геометрії, немає більш рівномірної фігури, ніж окружність, і зовсім інакше - у чотирикутнику з кутами, що виступають, як і в трикутнику, і, відповідно, в інших фігурах. А тому мусить бути скорочення Нескінченності у вигляді кола.

Ор пнімі

200. ...немає більш рівномірної фігури, ніж окружність... Вже з’ясовано вище, у сусідньому тексті.

300. ... у чотирикутнику з кутами, що виступають... Пояснення. Якби була там відмінність верх - низ, праве - ліве, це виразилося б у вигляді чотирикутника, де є ці чотири сторони як прояв чотирьох стадій. Проте, було не так, а у вигляді кола, в якому немає цих визначень, як сказано вище.

(Див. питання 36)

400. ...як і в трикутнику... Вказує на ступінь, в якому є тільки три стадії, а четверта стадія відсутня. Тобто, є тільки три сторони: верх, праве, ліве, і відсутня нижня сторона. Така фігура називається трикутник.

(Див. питання 37)

Глава 2

З'ясовує, що зі світла Нескінченності протягнувся «кав» (лінія, букви «куф-вав») світла в світи, котрі були породжені та створені в місці простору, яке скоротилося

Містить п'ять пунктів: 1. З Нескінченності протягнулася лінія (івр. «кав») світла всередину простору. 2. Вершина лінії торкається Нескінченності, але не її кінець. 3. По лінії спускається світло Нескінченності у світи. 4. Усі світи знаходяться в тому просторі, який скоротився. 5. До скорочення були Він та ім'я Його єдині, і не може розум осягнути Його.

З Нескінченності протягнулася лінія світла всередину простору

1) І ось, після скорочення, коли залишилося місце простору та вільне й порожнє повітря точно в центрі світла Нескінченності, тоді вже з'явилося місце, в якому могли існувати сутності й створіння, утворені й зроблені. Тоді протягнулася зі світла Нескінченності одна пряма лінія з того круглого світла, згори вниз і опустилася, і зійшла вниз, усередину того простору.

Ор пнімі

1. І ось, після скорочення, коли залишилося місце простору та вільне й порожнє повітря точно в центрі світла Нескінченності... Не помилися, думаючи, що внаслідок скорочення світла навколо центральної точки відбулися якісь зміни також і в Нескінченності. Адже немає в духовному зникнення й заміни, а тим більше якщо йдеться про це настільки високе місце. А цей феномен скорочення, про який йдеться, став сутністю новою й додатковою до Нескінченності. Так, що Нескінченність залишилася у всій її простій єдності, якою й була до скорочення, за суттю "Він та ім'я Його є одне". А скорочення, що відбулося щодо центральної точки, розуміється як поява нового світу, звідки зникло світло й залишилося місце простору й порожнечі, так, як це пояснено вище. І в цьому місці порожнього простору й були створені всі повністю світи, як це буде розглядатися нижче.

(Див. питання 10, 63-64, 66, 67)

2. Тоді простягнувся зі світла Нескінченності... Не слід розуміти цю дію в її поверхневому розумінні, на зразок якоїсь людської дії; що спочатку діяв так, а потім вчинив щось іншим способом, відійшовши від першої дії, бо більшої згрубілості й бути не може. Адже в Творці немає подій і змін, як написано «Я АВАЯ не змінюю». І хоч і не йдеться про сутність Творця, а лише про світло, що поширюється від Нього, все одно, оскільки немає зміни, події й руху в Його сутності, а притаманний Йому абсолютний спокій, виходить, що обов’язково має бути так само й у Його світлі, що поширюється від Нього, поки не ввійде в створіння, тобто поки не прийде до облачення в келім, бо лише тоді виходить з суті Ацмуто в категорію «створіння», нове явище, що отримує від Нього. І вже ми з’ясували, що все це оновлення відбувається головним чином з клі створіння, тобто з категорією «бажання отримувати», що є в створінні. Адже це бажання, хоч воно й духовне, все одно, певно що воно є новою властивістю і є «минущим», бо, безумовно, не ведеться в Ацмуто Творця. І зовсім інше - у світлі, що облачається в нього, яке не є новим, адже притягується від Ацмуто як «суще з сущого». І все одно, у тому, що вище світло задіює в межах клі, тобто в тому, де клі переймається вищим світлом і отримує від нього, відбувається також і в цьому таке, що є новим, яке є, зрозуміло, безперечно «минущим». І знай, що всі нові явлення й згаданий вище спуск ступенів, вони діють тільки в мірі збудження клі й отримання ним від вищого світла, бо тільки в цьому відбуваються зміни й примноження. Але світло, як таке, перебуває постійно в абсолютному спокої, оскільки воно походить від Ацмуто. І зрозумій це добре, і пам’ятай це впродовж усього вивчення цієї науки, буквально в кожному слові.

І, згідно з поясненим, зрозумій добре, що вище світло не припиняє світити створінням навіть на мить, і не є підвладним змінам і оновленням, а перебуває в абсолютному спокої. А щодо всіх понять скорочення й виходу світла, про які сказано тут, то йдеться лиш тільки про міру збудження клі й отримання ним. Тобто, центральна точка означає, що попри те, що вище світло не припиняє світити, все одно, клі не отримує наразі нічого від його світіння, тому що зменшило себе, тобто зменшило «бажання отримувати», що в ньому. Це означає – не отримувати четвертою стадією, яка є буквально центральною його точкою, а тільки трьома попередніми стадіями, що є в ньому, в яких бажання отримувати слабке, а бажання віддачі панує там більше (див. гл.1, п. 50).

Так, що вище світло не дістало ніяких змін від скорочення, і не змінило свою поведінку, а буквально, як світило в Нескінченності, - так само світить і під час скорочення, і після скорочення, і в усіх світах разом, і навіть у світі Асія, не припиняючи ні на мить. А всі зміни утворюють самі келім, тому що отримують лише відповідно до своєї міри, тобто «міри бажання отримувати», що в них, як вже пояснено.

І зі сказаного зрозумій, що слова рава: «протягнулася від світла Нескінченності один кав» означають, що саме місце порожнього простору, тобто клі, що залишилося без світла Нескінченності, воно саме спричинило притягнення кава від світла Нескінченності, внаслідок зменшення, що проявилося в «бажання отримувати», що в ньому. Бо величина міри його отримання тепер, після скорочення його четвертої стадії, називається «кав». Тобто порівняно з попереднім отриманням в четвертій стадії, яка заповнювала усе місце, тепер, коли немає в ній такого великого бажання отримувати, а лише три попередні стадії бажання, в яких бажання отримувати є слабким, визначається це так, що те клі отримує від світла Нескінченності не більше ніж один «кав» світла, а все місце клі залишилося порожнім і позбавленим світла, бо це тонке світло, яке отримує нині, недостатнє аби заповнити все місце в клі. І це сталося з ним через хісарон в четвертій стадії, яка зменшила його. І з’ясувалося, що вище світло не припинилося внаслідок скорочення й також нічого не змінило те, що притягне світло у вигляді однієї лінії, а вся ця велика зміна сталася з причини келім отримання, що зменшилися так, що тепер можуть отримувати від Нескінченності лише дуже малу міру, що зветься «кав». Тобто в міру бажання створіння, бо не хотітиме більше за цю міру, і зрозумій це добре.

(Див. питання 47, 68, 86)

3. …один прямий кав з того круглого світла… Сенс фігури у вигляді кола вже з’ясовано вище (гл.1, п. 100), і пояснює цим, що навіть після скорочення залишається вище світло у вигляді кола, що означає – не розрізняючи ступені, і всі чотири стадії його є рівними в нього за достоїнством (див. гл.1, п. 100). А сенс цього, як написано вище, той, що феномени новоявлень і змін не ведуться, боронь боже, у вищому світлі. А всі ці види поновлень, про які йдеться, є лише взаємодією келім.

4. …згори вниз… Не забудь, що йдеться не про уявні поняття у матеріальному місці, а найчистіший називається категорією «верх», а найгрубіший і найгірший називається категорією «низ». І, як сказано вище (див. гл.1, п. 6), все, що можливо зрозуміти щодо поширення світла від Створювача й приходу його до категорії створіння, це, в основному, поновлення у відмінності властивостей, що існує в створінні, тобто категорії «бажання отримувати», що з’явилося в ньому й не існує в Створювачі. І через це визначається створіння як далеке, грубе й нице, і низьке щодо Створювача, бо розбіжність властивостей зі Створювачем утворює все це й відділяє його з категорії «створювач» у категорію «створіння». Також знаєш ти, що ця відмінність властивостей, тобто «бажання отримувати», не розкривається водночас, а утворюється потроху, за порядком чотирьох стадій, і довершується його форма в кінцевій величині тільки в четвертій стадії.

І згідно з цим виходить в нас, що поки стан бажання отримувати створіння дуже слабкий, тобто в першій стадії з чотирьох, вона визначається як найбільш близька до Створювача, і вона є більш важливою й чистішою, і вищою. Бо відмінність властивостей, що в ній, не така вже й велика, як у тих трьох стадій, що після неї. А друга стадія, бажання отримувати якої більше, ніж у першої стадії, вона визначається як більш віддалена від Створювача, і грубіша, і ниціша(,) і нижча за першу стадію, - і так до четвертої стадії, яка є далекою від Створювача більше за інших і грубішою, і ницішою, і нижчою за всіх. І це те, що пише рав, що кав протягується «згори вниз», тобто з першої стадії до четвертої (а не до самого низу), яка є нижчою за всіх. А згадані феномени «верх» і «низ» з’явилися тепер, з появою лінії, бо до того, як почала світити лінія, тобто до моменту скорочення, не визначалися там верх і низ (див. гл.1, п. 100). Але після того, як отримано було світло у вигляді лінії, а це означає, що отримала його не в усі чотири стадії, а тільки в три перші стадії, що в ній, а четверта стадія залишилася темною без світла, то тільки тепер проявляється четверта стадія як бхіна ница і(й) груба, і низька, а над нею розташовуються також три стадії, що передують їй, за порядком своєї чистоти й близькості до Створювача. Тоді як під час скорочення, коли видалилося світло водночас з усіх чотирьох стадій, ще не було цієї відмінності між стадіями (див. гл.1, п. 100).

(Див. питання 26, 29, 32, 42, 61)

Вершина лінії торкається Нескінченності, але не її кінець

2) Вершина лінії походить з самої Нескінченності й торкається її, однак кінець цієї лінії внизу, в кінці її, не торкається світла Нескінченності.

Ор пнімі

5. Вершина лінії... Тобто перша з чотирьох стадій.

6. ...походить з самої Нескінченності й торкається її... Бо перша стадія, яка є вершиною лінії, вона є найближчою до Нескінченності, тобто до Створювача, і тому вважається, що вона начебто торкається Його, бо відмінність властивостей першої стадії не настільки помітна, щоб відокремити її від Створювача.

(Див. питання 38)

7. …однак кінець цієї лінії внизу, у кінці її… «Внизу», «у кінці її», вказує на четверту стадію, яка є найнижчою й найдальшою за всіх (див. гл.2, п.4), яка не отримує тепер вище світло, і, виходить, не торкається до світла Нескінченності, а відокремлена від нього.

По лінії спускається світло Нескінченності у світи

3) І цією лінією протягнулося та поширилося світло Нескінченності вниз.

Усі світи, вони в тому порожньому просторі, який скоротився

4) І в тому порожньому просторі породив, і створив, і сформував, і зробив усі повністю світи.

Ор пнімі

8. …породив, і створив, і сформував, і зробив усі повністю світи. Указує цим на чотири світи, що звуться: Ацилут, Брія, Єцира й Асія. І вони містять в собі всі світи з безліччю складових. І ці чотири світи походять від чотирьох стадій:

- з першої стадії - Ацилут;

- з другої стадії - Брія;

- з третьої стадії - Єцира;

- з четвертої стадії - Асія.

До скорочення були Він та ім'я Його єдині, і не може розум осягнути Його

5) До цих чотирьох світів була Нескінченність, Він один і Ім’я Його одне в єдності такій чудовій та неосяжній, що немає навіть у ангелів, близьких до Нього, сили й осягнення щодо Нескінченності, бо не існує жодного створеного розуму, щоби був здатен осягнути Його, оскільки немає Йому ні місця і ні межі, і ні імені.

Ор пнімі

9. До цих чотирьох світів була Нескінченність... Вони, як сказано вище, називаються: Ацилут, Брія, Єцира, Асія. І вони включають в себе всі повністю світи, а раніше всіх цих, тобто до скорочення, чотири стадії не визначалися як «одна вище одної» (гл.2, п. 4), а були в стані простої єдності (гл.1, п. 30), без жодних відмінностей між ступенями й між світлом та клі, а були в стані «Він і ім’я Його є одне», як сказано вище.

10. Він один і Ім’я Його одне в єдності чудовій та неосяжній… «Він» вказує на вище світло, а «ім’я Його» вказує на бажання отримувати, що обов’язково знаходиться там. Ґематрія «ім’я Його» - як ґематрія «бажання», що вказує на «бажання отримувати»,

20. ...немає навіть у ангелів, близьких до Нього, сили й осягнення щодо Нескінченності... Тобто тепер, після того, як створені світи, навіть у ангелів, які є створіннями, найбільш духовно близькими до Нескінченності, немає осягнення в ній.

30. ...не існує жодного створеного розуму, щоби був здатен осягнути Його, оскільки немає Йому ні місця і ні межі, і не імені. Бо оскільки там, в Нескінченності, Він і ім’я Його є одне, і ні місце, ні клі абсолютно не проявляються там, як сказано вище, тому створений розум не може осягти її, тому що світло не осягається без клі.

Внутрішнє споглядання

Перш за все необхідно знати, що там, де ми маємо справу з поняттями духовними, абстрагованих від часу, місця й руху, і тим більше – з проявами Творця, там не маємо ми слів, щоби висловити й виразити щось ними, адже вся скарбниця слів наша взята з відчуттів уявних органів чуття. І як можна вдатися до них там, де чуття та уява не владні? Бо наприклад, навіть якщо візьмеш слово якнайтонше, таке, як «світло», адже й воно також уявне й запозичено від світла сонця, або відчутного світла задоволення й подібного. А якщо так, то як можна висловлюватись ними в справах проявів Творця, адже вони, певно, не запропонують тому, хто вчиться, жодного істинного поняття. І тим паче, коли потрібно розкрити через ці слова на письмі, в(у) книзі, поняття наукових обговорень, як це ведеться в дослідженнях у будь-якій науці, адже тоді, якщо помиляться навіть в одному слові, невдалому для досягнення мети, негайно заплутається той, хто вивчає, і «не знайде ні рук, ні ніг» своїх в усій темі.

І тому обрали собі кабалісти особливу мову, яку можна назвати «мовою гілок», оскільки немає в нас жодної сутності або управління якоюсь сутністю в цьому світі, що не походило б зі свого кореня у вищому світі, і навпаки, початок кожної реалії, що в цьому світі, починається зі світу вищого, і потім спускається у(в) цей світ. Тому знайшли собі кабалісти без утруднень, готову мову, якою змогли передавати один одному свої осягнення, усно і письмово, з покоління в покоління. Тому що взяли собі назви гілок, що в цьому світі, де кожна назва пояснює себе, як ніби вказує пальцем на свій вищий корінь, що в системі вищих світів.

І тому не бентежся з того, що часто-густо знайдеш у книгах з кабали вирази дивні і(й) чужі іноді духу людському. І це тому, що після того, як вже обрали собі цю мову, тобто «мову гілок», висловлюватися нею, як сказано, тому як вони можуть пропустити на своєму шляху якусь гілку, не скориставшись нею через її низькість, не висловивши нею бажане поняття, тоді як не існує в нашому світі якоїсь іншої гілки, щоби взяти її натомість. Бо як дві волосини не живляться з однієї лунки, так немає в нас двох гілок, що належали б до одного кореня. І також не може статися такого, щоб втратити наукове поняття, яке повинне бути вираженим тим «низьким» висловом, ба більше, адже та втрата спричиниться до шкоди й великої плутанини в усьому обсязі науки, оскільки не маємо ми більше такої науки серед усіх наук у світі, поняття якої настільки перепліталися б одне з одним способом причини й наслідку, чинника й похідного, як в науці кабала, де всі поняття сполучені та зв’язані одне з одним від її початку й до кінця, буквально як один довгий ланцюжок. І тому немає тут ніякої свободи бажанню замінити й перетворити ці назви з «поганих» на «добрі». А мусимо наводити завжди точно ту гілку, що «вказує пальцем» на свій вищий корінь, і також докладно говорити про неї, аж поки винайдене визначення, точне в очах освічених читачів.

Проте по правді, ті, яким ще не відкрилися очі на «небесні явища», і поки що не мають вони потрібної ерудиції у зв’язках гілок цього світу з їхніми коренями у світах вищих, вони перебувають при цьому як сліпі, що обмацують стіну, бо не зрозуміють жодного слова в його істинному розумінні, - адже кожне слово є іменем якоїсь гілки стосовно її кореня, крім як, якщо отримають пояснення з уст видатного мудреця, який візьметься пояснити поняття розмовною мовою, що, безсумнівно, подібно перекладу з мову на мову, тобто з мови гілок на розмовну мову. І тоді зможе пояснити духовне поняття, яким воно є.

І це те, до чого я доклав зусиль у цьому моєму тлумаченні, - пояснити десять сфірот так, як вказав нам мудрець Всесильного, Арізаль, згідно з їхньою духовною чистотою, абстрагованими від усіх відчутних понять. Таким способом, що зможе кожен початківець приступити до цієї науки, не впавши в жодну матеріалізацію чи помилку, тому що розумінням цих десяти сфірот розкриється вхід також, аби дивитися й дізнатися, як розуміти решту понять цієї науки.

(Див. питання 56)

Глава 1

«Знай, що перш ніж дано було існування сущим та створені створіння, просте вище світло наповнювало всю реальність» («Ец Хаїм», шаар 1, гейхаль 1). Ці слова вимагають пояснення, адже перш ніж були створені світи, яким чином існувало там місце для реальності, щоб просте світло наповнювало його все? А також те, що з’явилося бажання скоротитися, щоб «проявити цим досконалість Своїх діянь», - адже виходить зі сказаного в книзі, що вже була там, боронь боже, якась потреба. І також питання центральної точки, буквально в Ньому, і там відбулося скорочення, - і це дуже дивує, бо вже сказав, що немає там ні початку, ні кінця, і коли так, - як існує там «центр»? І дійсно так, речі ці глибші за море, і тому я повинен продовжити їхнє пояснення.

Немає нічого в усій реальності, що не містилось би в Нескінченності. Поняття, що є протилежними в нас, існують в ній за суттю «Один, Єдиний, тільки Він»

1) Знай, що немає жодної сутності, що існує в світі, ні з того, що відчутно нашим чуттям, ні з того, що осягаємо розумовим спогляданням, що не було б включено в Творця, адже все це приходить нам від Нього, і не існує такого, хто давав би те, чого не має, і питання це вже детально з’ясовано в книгах. Проте, слід зрозуміти, що ті поняття, які в нас роз’єднані, або протилежні, як наприклад, поняття «мудрість» відчуваємо окремим від поняття «солодкість», адже мудрість і солодкість два поняття, відокремлених одне від одного. І також поняття «діяч», воно певно що відрізняється від поняття «дія», адже діяч і його дія є обов’язково двома поняттями, відокремленими одне від одного. А тим більше поняття протилежні, як «солодкість» та «гіркота» і подібне, вони певно визначаються кожне саме по собі. Однак в Творці будуть мудрість і насолода, і солодкість, і гострість, і дія, і діяч, і подібне цьому з форм відмінних і протилежних, - все це міститься як дещо одне в Його простому світлі, без жодного поділу й відмінностей між ними абсолютно, а все в категорії «Один, Єдиний, тільки Він». «Один» вказує на те, що Він є повністю однорідним. «Єдиний» вказує на те, що все йде від Нього, що також всі ці множини, вони в Ньому в формі «Єдиний», як і Його сутність. А «тільки Він» вказує на те, що хоч Він здійснює безліч дій, проте єдина сила робить все це, і всі вони знову вертаються й приходять, і з’єднуються у формі Єдиного, і ця єдина форма поглинає всі форми, які являються нам в Його діях. І поняття ці дуже тонкі, і не кожен розум може винести це. І також пояснив нам Рамбан поняття єдиності Творця за суттю «Один, Єдиний, тільки Він». І так він пише в його коментарі на «Книгу Єцира»: «Є відмінність між (поняттями) Один, Єдиний і тільки Він: пояснюване Ім’я, коли воно поєднується діяти єдиною силою, називається «тільки Він». А коли Він поділяється аби виконувати Свою дію, кожна частина Його називається «Єдиний». А коли Він є повністю однорідним, називається «Один», - тут закінчується його чиста мова. Пояснення: поєднується діяти єдиною силою, - бажає сказати, що діє, даючи насолоду, як і личить Його єдиності, і немає відмінностей в Його діях. Коли Він поділяється аби виконувати Свою дію, тобто коли Його дії відрізняються одна від одної, і виглядає, боже збав, як наче чинить добро й чинить зло, - тоді називається Єдиний, 55. А коли Він є повністю однорідним, називається Один, тобто Один вказує на Його сутність, що в Нього всі протилежності – в повній однорідності, як написано вище. І як пише Рамбам, у Нього той, хто знає, те, що знає й знання є одним. Оскільки дуже піднесені Його думки над нашими думками, і шляхи Його над нашими шляхами.

(Див. питання 21)

Дві відмінності у віддачі: до того, як приходить до отримання, та після отримання

2) І навчися на прикладі тих, хто їв "ман" (манна). Адже "ман" зветься "хлібом з небес" тому, що не матеріалізується, коли облачається в цей світ. І сказали мудреці, що кожен відчував у ньому смак усього, чого він бажав. Виходить, що в ньому неминуче були присутні протилежні властивості, тобто один відчував у ньому солодкий смак, а інший - смак гострий і гіркий, при чому сам ман, безсумнівно, складався з обох протилежностей разом, адже немає такого, хто давав би те, чого в нього немає. А якщо так, то як можуть дві протилежності бути в одному носії? Отже, мусиш визнати, що він простий і вільний від обох смаків і лише складається з них таким чином, що матеріальний одержувач може виділити для себе той смак, який побажає. І так само зрозумій будь-яке духовне поняття, - що саме по собі воно єдине й просте, однак складається з усієї безлічі форм і властивостей у світі. Але коли воно приходить до одержувача, матеріального й обмеженого, одержувач виділяє в ньому одну окрему форму з усієї безлічі форм, об'єднаних в тій духовній сутності. І тому завжди слід розрізняти у тому, що дає Творець, дві категорії: перша - це форма сутності вищого блага до того, як дійшло до отримання, і це поки що - світло, просте й всеосяжне. Друга - після того, як вище благо прийшло до отримання його, коли внаслідок цього воно набуло однієї окремої й часткової форми, відповідно до властивості отримувача.

Як можна зрозуміти те, що нешама є частиною Творця

3) І цим ми прийдемо до розуміння того, що кабалісти кажуть про сутність «нешама», і кажуть так: «Нешама - це частина Всесильного з висі, буквально, і немає в ній ніякої відмінності від "усе", крім того, що нешама це частина, а не "все". І подібно це до каменю, відколотого від скелі, бо сутність каменю й сутність скелі однакові, і немає жодної відмінності між каменем та скелею, крім того, що камінь є лише частиною від скелі, а скеля – це категорія «все». Такими стисло є слова мудреців, і слова ці на перший погляд дивні надзвичайно, та найбільш складно зрозуміти, - як можна пояснювати поняття відокремлення й частини від Всесильного, уподібнюючи це каменю, відколотому від скелі? Адже можна зрозуміти, що камінь відколюють від скелі сокирою й киркою, але щодо Всесильного, - як і чим вони відокремляться одне від одного?

Духовне відокремлюється силою відмінності властивостей, як матеріальне відділяється сокирою

4) І перш ніж приступимо до з'ясування цього, пояснимо суть поняття поділу, що діє в духовному: знай, що духовні об'єкти відокремлюються один від одного тільки виключно відмінністю властивостей, тобто, якщо один духовний об'єкт набуває двох властивостей, то це вже не один, а два. І поясню тобі на прикладі нефашот (множ. від «нефеш») людей, які також є духовними. Відомий духовний закон, - і його форма дуже проста, як сказано вище. І це безсумнівно, що є безліч нефашот, відповідно до кількості тіл, і нефашот світять в них, але вони відокремлені одна від іншої внаслідок відмінності тих властивостей, що в кожній з них. І, як сказали мудреці: так само, як їхні обличчя не однакові, так і їхні думки не подібні одна до одної. І є в тіла особливість розрізняти форми нефашот, настільки, що можна визначити щодо кожної нефеш як такої, що це - нефеш добра, а це - нефеш лиха й подібне, за відмінністю властивостей.

І ти бачиш, що як матеріальний об'єкт поділяється, розсікається й відокремлюється сокирою й рухом віддалення однієї частини від іншої, так і духовний об'єкт поділяється, розсікається та відокремлюється через відмінності властивостей між частинами, і мірою їхньої відмінності виміряється відстань між частинами. І запам'ятай це добре.

Як можна уявити відмінність властивостей у створінні відносно Нескінченності

5) Дійсно, поки що це [питання] улагоджено лише в нашому світі, в нефашот людей, але щодо душі-нешама, про яку сказано, що вона є частиною Всесильного з висі, - поки не з'ясовано, яким чином вона відділяється від Нього настільки, що її можна назвати "частиною Всесильного". І не можна сказати: "зміною властивостей", - боронь боже так казати, адже ми вже з'ясували, що прояв Творця є простим світлом, котре включає всю різноманітність форм і їх протилежностей, що в світі, в його простій єдиності, за суттю «Один, Єдиний, тільки Він». І тому як можна уявити собі відмінність властивостей в «нешама», яка відрізнялася б від Всесильного так, щоб через це була відокремлена, здобувши назву Його частини.

І дійсно, це питання найбільше проявляється в світлі Нескінченності, що до скорочення, бо та реальність, що перед нами, усі світи, вищі й нижні разом, визначаються у двох видах. Перший вид – це форма всієї цієї реальності, яка вона перед скороченням, як тоді все було без межі й без кінця. І вид цей називається світлом Нескінченності. Другий вид – це форма всієї цієї реальності, яка вже спустилася від скорочення й вниз, коли все вже в межах і мірах, і цей вид називається чотирма світами: Ацилут, Брія, Єцира, Асія. І відомо, що сутність Творця, думка не може осягнути абсолютно, і немає Йому жодного імені й назви, адже те, чого не осягнемо, як ми визначимо іменем? Адже зміст кожного імені це осягнення, що вказує нам, що саме осягнуто нами під цим іменем. І тому зрозуміло, що в Ацмуто немає ніякого імені й назви взагалі. А всі імена й назви, вони тільки в світлі Творця, яке поширюється від Нього, де поширення світла Творця до скорочення, яке наповнювало всю реальність, без меж і без кінця, називається Нескінченністю. І відповідно, потрібно зрозуміти те, що світло Нескінченності визначається як таке й виходить з Ацмуто, аж поки ми зможемо визначити його іменем, як ми запитували про «нешама».

(Див. питання 74)

З'ясування того, що сказано мудрецями: "Тому підготовані робота й зусилля як винагорода для нешамот, тому що «той, хто їсть не своє, боїться дивитися тому в обличчя»

6) І щоб зрозуміти хоч щось в такому високому місці, слід розширити тему. І займемося полюсом всієї цієї реальності, що перед нами, і її загальною метою, адже немає діяча без цілі, і якщо так, то в чому вона, - ця мета, задля якої створив Творець усю цю реальність, що перед нами, у вищих світах і в світах нижніх. Проте, мудреці вже вказали нам у багатьох текстах, що всі повністю світи були створені виключно для Ісраеля, які виконують Тору й заповіді і т.п. І все це широко відомо.

Однак при цьому маємо зрозуміти проблему мудреців, які запитали про це: якщо наміром при створенні світів було насолодити Його створіння, то навіщо було Творцеві створювати цей матеріальний світ, - потворний і повний страждань, - адже і без цього, звичайно, міг би завдавати насолоди для нешамот скільки побажає, то навіщо приводити нешаму в це тіло, таке потворне й брудне? І пояснили це так, що той, хто їсть не своє, - соромиться дивитися в очі тому, хто дає. Це означає, що в кожному дармовому даянні є дефект сорому, і щоб позбавити нешамот цього дефекту, створив цей світ, в якому існує феномен роботи, і після неї вони тішаться результатами своїх зусиль, бо мають винагороду від Досконалого за їхні зусилля, і цим рятуються від вади сорому.

Який зв’язок є між роботою протягом сімдесяти років та вічною насолодою, і немає дармового даяння більшого, ніж це

7) І ці слова мудреців є дуже дивними, з усіх сторін. Спочатку неясно: адже головне наше спрямування й молитва: «від скарбів дармового даяння убережи нас», а мудреці сказали, що скарб дармового даяння уготовано лише для найбільших нешамот у світі. А найбільш незрозумілим є основне в їхньому тлумаченні, коли пояснили, що в дармовому даянні є великий недолік, тобто сором, який є у кожного отримувача дармового даяння, і для виправлення цього приготував Творець цей світ, в якому є така реальність, як зусилля й робота, для того, щоб у майбутньому світі отримали свою оплату, нагороду в обмін за їхні клопоти та роботу.

І їхнє пояснення є дуже дивним, бо на що це схоже? На людину, яка каже ближньому своєму: «Попрацюй на мене одну коротку мить, і в нагороду за це даватиму тобі всі насолоди світу та все найгарніше й найкоштовніше в усі дні твого життя», - адже не існує дармового даяння, більшого за це. Тому що в нагороди немає ніякого порівняння з роботою, оскільки робота виконується в цьому світі, світі минущому, в якого немає ніякої цінності відносно нагороди та насолод вічного світу. Бо яка цінність може мати кількість світу минущого відносно кількості світу вічного? І годі й казати про якість зусиль, в якої немає абсолютно ніякої цінності відносно якості винагороди; і як пишуть мудреці, підготував Творець передати кожному праведнику «шай» (букви шін-юд, - 310) світів, і т.п. І не можна сказати, що якусь частину нагороди Творець дає в обмін на докладені зусилля, а решту - як безкоштовний подарунок. Бо якщо так, - чим допомагає твердження мудреців, адже залишається дефект сорому в решті подарунка. Але їхні слова не можна розуміти буквально, а є тут глибокий сенс.

Однією думкою породжена й створена вся реальність. І вона є тією, що діє, і вона є суттю дії, і вона є реальністю сподіваної винагороди, і вона є сутністю зусилля

8) І перш ніж ми заглибимося в з'ясування сказаного мудрецями, слід зрозуміти задум Творця при створенні світів і тієї реальності, що перед нами. Адже Його дії здійснюються не через безліч думок, як це властиво нам, оскільки Він - Один, Єдиний та тільки Він. І подібно до того, як Він є простим, так і світла, що походять від Нього, прості та єдині, без усяких численних форм. Як написано: «не є Мої думки вашими думками й не є ваші шляхи Моїми шляхами». І тому зрозумій і осягни, що всі імена й назви, і всі світи, вищі і нижні, - все є це просте світло: одне, єдине й тільки воно. Бо у Творця світло, що виходить, і задум, і дія, і діяч, та й усе, що тільки серце може задумати й уявити, - усе це в Ньому є буквально єдиною річчю.

І відповідно до цього розсуди й збагни, що однією думкою породжена й створена вся ця реальність, - вищі й нижні разом, аж до загального завершення в кінцевому виправленні. І та єдина думка, - вона здійснює все, і вона - суть усіх дій, вона набуває завершальної форми, і вона є сутністю зусилля, і вона сама – зміст усієї досконалості та очікуваної винагороди, як пояснив Рамбан про суть «Один, Єдиний, тільки Він».

Поняття скорочення. Пояснює, як із досконалого Діяча вийшла недосконала дія

9) Арі детально розглянув в перших розділах цієї книги поняття першого скорочення, оскільки поняття це - найсерйозніше з серйозних, адже неодмінним є те, що й всі несправності та всілякі недоліки походять і з’являються від Творця, як написано, - «утворює світло й творить тьму». І всі зіпсутості й пітьма - це справжня протилежність Творцеві, - то як можуть вони походити від Нього, і як це вони з’являються разом зі світлом і насолодами, що в задумі творіння? І не можна сказати, що це дві думки, відокремлені одна від іншої, - адже хай омине нас говорити й думати таке. А якщо так, то як все це походить від Творця й (приходить) аж до нашого світу, повного бруду, страждань і великої потворності, і як вони співіснують разом в єдиному задумі?

Глава 2

З'ясування задуму творіння

10) Тепер перейдемо до з'ясування властивостей задуму творіння. І це безумовно, що кінець дії - в початковому задумі. Адже навіть у матеріальної людини, що має безліч думок, - і в неї також кінець дії з’являється в її початковому задумі. Наприклад, коли вона займається будуванням свого дому, то ми розуміємо, що перша думка, яку вона замислила при цьому, - це те, що обміркувала форму будинку, жити в ньому. І безліч думок та дій передує тому, коли людина завершує ту форму, яку задумала спочатку, і ця форма завершує в кінці всі її дії. І ти бачиш, що кінець дії - в початковому задумі. І кінець дії - це полюс і мета, для яких створено все це, - тобто щоби насолодити Його створіння, як це написано в Зоар. І відомо, що думка Творця завершується та діє відразу, бо Він не людина, яка потребує інструментів для дії, а одна тільки думка завершує всю дію відразу й негайно. І згідно з цим зрозуміло, що відразу ж як задумав Творець дію створення - дати благо Своїм створінням, відразу ж в думці Творця про створіння - насолодити створених Ним, відразу виходить і розповсюджується це світло від Нього в усіх його характеристиках та високості й з усіма величинами насолод, котрі Він задумав, і все це входить до цієї думки, яку ми називаємо задумом творіння, і зрозумій це добре, тому що це місце, про яке сказано бути лаконічними. І знай, що цей задум творіння ми називаємо світлом Нескінченності. Оскільки щодо самої сутності Творця немає в нас жодного слова й поняття, щоб визначити їх якимось ім'ям. І пам'ятай це.

Від сили бажання віддачі в Творці неодмінно народжується бажання отримувати в створінні, і це - те клі, в яке створіння отримує вище благо

11) І це те, що сказав Арі: на початку світло Нескінченності заповнювало всю реальність. Пояснення. Внаслідок того, що Творець задумав насолодити створіння й світло поширилося від Нього, так, наче "вийшло" з-поперед Нього, - відразу органічно вміщеним до цього світла є бажання отримати цю насолоду. І врахуй також, що це бажання є всією мірою величини світла, яке поширюється; тобто міра світла й насолоди відповідає мірі бажання насолодитися, - не більше й не менше. Обдумай це глибоко.

Ми називаємо суть бажання отримувати, яке органічно входить до цього світла в силу задуму Творця, іменем "місце". Наприклад, коли ми кажемо, що в однієї людини є місце з'їсти в обід кілограм хліба, а інша не може з'їсти більше, ніж півкіло хліба, - то про яке місце йде мова? Адже не про величини їхніх шлунків, а лише про величину прагнення й бажання поїсти. Ми бачимо, що міра місця для отримання хліба залежить від міри бажання й прагнення до їжі; і тим більше, - в духовному, де бажання отримати вище благо - це місце для цього блага, і вище благо вимірюється мірою бажання.

(Див. питання 35, 58, 59)

Бажання отримувати, включене в задум творіння, виводить його з Ацмуто в категорію імені «Нескінченність»

12) І цим дано нам зрозуміти те, чим світло Нескінченності виходить зі змісту Ацмуто, щодо якого немає у нас ані слова, ні уяви, - бути визначеним ім'ям "світло Нескінченності". І це - з тієї причини, що до цього світла вміщене бажання отримувати від сутності Творця, Ацмуто, що є новою властивістю, яка не включена, боронь боже, до сутності Творця, - бо від кого отримає? І ця властивість, - вона також являє собою всю велич цього світла; і вдумайся, бо неможливо тут продовжувати описання.

(Див. питання 27)

До скорочення не була помітною відмінність властивості бажання отримувати

13) Однак внаслідок Його всемогутності не визначалася ця нова форма як щось відмінне від світла Творця, - і це суть сказаного в "Піркей де-рабі Еліезер", що до створення світу були Він один й ім'я Його одне, де "Він" вказує на світло, що в Нескінченності, а "ім'я Його" вказує на «місце», що є суттю бажання отримувати від Ацмуто, що включене до світла Нескінченності. І каже нам, що "Він та ім'я Його єдині", де Його ім'я - це малхут Нескінченності, тобто бажання, - точніше, бажання отримувати, - органічно входить в усю ту реальність, яка була введена до задуму творіння. До скорочення не визначається в Ньому ніякої відмінності властивостей та різності від світла, що в Ньому: і світло, і місце – вони є буквально одним єдиним, і якби була там якась відмінність та нестача в "місці" щодо світла Нескінченності, то звичайно, були б там дві категорії. І вдумайся.

(Див. питання 75)

Скорочення означає, що малхут Нескінченності зменшила бажання отримувати, що в ній, - і тоді зникло світло, оскільки немає світла без клі

14) І це феномен скорочення; коли бажання отримувати, яке входить у світло Нескінченності, котре називається "малхут Нескінченності", тобто задум творіння, що в Нескінченності, - яка містить в собі всю реальність, - прикрасила себе, щоб піднятися і якнайбільше зрівняти свою властивість з Ацмуто. І тому зменшила своє бажання з [рівня] отримання вищого блага Творця в стадію "далет", що в бажанні, як це описано далі. З наміром, що цим будуть породжені та створені всі світи, аж до цього світу (олам га-зе), і в такий спосіб буде виправлена форма «бажання отримувати» та повернеться до форми віддачі, і тим самим прийде до тотожності властивостей зі Створювачем. І ось, після того, як вона зменшила бажання отримувати, природно, зникло звідти світло, адже відомо вже, що світло залежить від бажання, а бажання - це місце для світла. Оскільки немає примусу в духовному.

(Див. питання 31)

Глава 3

Пояснення висічення душі-нешама

15) Тепер з'ясуємо поняття висічення душі-нешама. Сказано, що це "частина Всесильного згори". І вище ми поставили запитання: як і в чому буде відрізнятися властивість нешами від Його простого світла, настільки, що цим вона стане відокремленою від цілого, від Творця? І тепер зрозуміло, що в ній насправді сталася велика зміна властивості, тому, що хоча Творець і містить всі властивості, які тільки можна придумати та уявити, однак після всього сказаного вище, ти знаходиш одну властивість, яка не включена в Нього, а саме - властивість бажання отримувати, адже від кого отримає? А ось в нешамот, - все створення яких через те, що Творець побажав насолодити їх, і в цьому задум творіння, - тому в них неодмінно впроваджено цей закон: бажати й прагнути отримати Його благо. І цим вони відокремлені від Творця, оскільки змінилися їхні властивості відносно Нього. І ми вже з'ясували, що матеріальні сутності розділяються та відокремлюються силою руху й віддалення місцезнаходження, а духовні об'єкти поділяються та роз’єднуються розбіжністю властивостей, і в якій мірі відрізняються їхні властивості – такою є міра їхнього віддалення одного від іншого. І якщо відмінність властивостей досягає повної протилежності, від краю до краю, то відбувається розсікання й повне відокремлення, - настільки, що не здатні живитися один від одного, бо стають чужими один одному.

(Див. питання 28, 48, 59)

Глава 4

Після скорочення і екрану, що утворився щодо бажання отримувати, воно стає непридатним бути клі отримання та виходить з системи святості, і замість нього відбите світло служить як клі для отримання, а клі бажання отримувати дається системі нечистоти

16) Після скорочення та екрану, який утворився на це клі, яке зветься бажанням отримувати, - воно скасовується, відокремлюється й виходить з усієї системи святості, і замість нього відбите світло стає клі отримання (як це описано в частині 3). І знай, що в цьому й полягає вся відмінність АБЄА святості від АБЄА нечистоти, тому що келім отримання в АБЄА святості - це відбите світло, що тотожне за властивостями з Нескінченністю, а АБЄА нечистоти користуються бажанням отримувати, яке скоротилося, і це є властивістю, протилежною Нескінченності. І цим вони відсічені та відокремлені від життя життів, тобто від Нескінченності.

Людина живиться «дріжджами» кліпот і тому користується бажанням отримувати, подібно до них

17) І цим зрозумій корінь всіх несправностей, що вміщуються одразу ж у задум творіння, яким є – дати благо Його створінням. І після всього сходження п'яти загальних світів, якими є: Адам Кадмон і АБЄА, і також розкриття кліпот у чотирьох світах АБЄА нечистоти, у вигляді "одне проти одного утворив Всесильний", тепер існує перед нами потворне матеріальне тіло, про яке сказано, що начала серця людини є злими з юності її, оскільки все її живлення з юності її - від «дріжджів» кліпот, а весь зміст кліпот і нечистоти, - це властивість "бажання лише отримувати", наявна в них, і немає в них від бажання віддачі нічого. І цим вони є протилежними Творцеві, оскільки в Ньому немає бажання отримувати анітрохи, а все Його бажання - лише віддавати й насолоджувати. І тому кліпот звуться мертвими, бо через протилежність властивостей «життю життів» вони є відсіченими від Нього, і немає в них від світла Творця нічого. І тому також і тіло, що живиться від «дріжджів» кліпот, є теж відсіченим від життя, і воно сповнене скверни. І все це - внаслідок "бажання лише отримувати", але не віддавати, вкарбоване в нього. Оскільки його бажання є постійно відкритим, - отримати весь світ з його наповненням в своє черево. І тому грішники за життя свого називаються мертвими, бо внаслідок граничної відмінності їхніх властивостей від їхнього Кореня, - адже немає в них від властивостей віддачі нічого, - вони відсічені від Творця і є мертвими повністю. І незважаючи на те, що іноді здається, що і в грішників є щось від властивості віддачі, - коли подають милостиню й тому подібне, - проте вже сказано про них в Зоар, що всі ті благодіяння, які чинять, - для себе самих вони роблять, бо головний їхній намір при цьому - для себе й у свою честь. Однак праведники, що займаються Торою й заповідями з наміром не отримувати винагороди, а лише надати насолоди Створювачу своєму, очищають цим свої тіла та обертають свої келім отримання на властивість віддачі. Як сказав Рабейну а-Кадош (рабі Єгуда а-Насі): "Відкрито й відомо Тобі, що навіть на мізинець я не насолоджувався" (трактат «Ктубот», 104). І цим вони є повністю злитими зі Створювачем, тому що їхні властивості повністю збігаються з Його, без будь-якої відмінності властивостей взагалі. І це те, що пояснили мудреці про висловлення: "І сказати Циону: «амі ата» (народ Мій ти)" І пояснили (у "Передмові книги Зогар", п. 67): «Імі атем» (зі Мною ви)», тобто «зі Мною ви в співпраці", - бо праведники співпрацюють з Творцем у тому, що Він почав творіння, а праведники завершують творіння тим, що обертають клі отримання на клі віддачі.

(Див. питання 77)

Уся реальність включена в Нескінченність і походить «суще з сущого». І лиш одне бажання отримувати є новоствореним і походить «суще з нічого»

18) І знай, що весь зміст того нового, котре винайшов Творець у цьому створенні, коли, як сказали мудреці, Він видобув «суще з нічого», це нове вказує виключно на властивість бажання насолодитися, вкарбоване в кожне створіння. І крім цього, нічого нового не з’явилося у вигляді «створіння». Що є суттю сказаного «утворює світло й творить тьму». І пояснив Рамбан, що слово "творить" вказує на появу нового, тобто на те, чого не існувало до цього. І ти бачиш, що не сказано: "творить світло", і це тому, що немає в ньому нового у вигляді здобуття "сущого з нічого", тому що світло й усе, що входить до світла, тобто все те приємне, що відчувається й осягається у світі, - все це походить «суще з сущого», тобто вже включено воно в Творці, а, отже, немає в цьому нового, і тому сказано: "утворює світло", аби показати, що немає в ньому появи чогось нового, немає творення. А ось про пітьму, яка включає все те неприємне, що відчувається й осягається, про це сказано: "і творить тьму", бо винайшов їх "суще з нічого" - буквально. Тобто немає цього в реальності Творця абсолютно, - і з’являється, створюється зараз, і корінь у сього цього - властивість "бажання насолодитися", що включене до Його світел, які розповсюджується від Творця. Так, що на початку це є тільки "темнішим" за вище світло, і тому називається "пітьма" відносно світла, проте в кінці розвиваються й виходять з цієї причини кліпот, сітра ахра та грішники, які повністю відрізані внаслідок цього від кореня життя. І це, як написано: "І ноги її спускаються в смерть". Означає це: "ноги" вказує на зворот «кінець справи», і мовиться, що це ноги малхут, котра є властивістю бажання насолодитися, що існує в розповсюдженні світла Творця; і в кінці розвивається з неї категорія смерті для сітри ахри й для тих, хто живиться від сітри ахри й тягнеться за нею.

(Див. питання 1, 17, 19, 93)

Оскільки ми - відгалуження, що походить з Нескінченності, тому речі, які існують у нашому корені, вони для нас є насолодою, а ті, яких немає в ньому, – будуть нам клопотом і стражданнями

19) Однак тут можна запитати: оскільки ця відмінність властивостей у вигляді бажання отримувати, вона обов'язково повинна існувати у створіннях, бо якщо не так, - як вони зможуть походити від Творця й вийти зі стану Творця у(в) стан створіння? Адже це не може бути уявлено інакше, як через розбіжність властивостей, як сказано вище.

І ще: оскільки ця форма бажання насолоджуватися є головною якістю всього створіння, і задум творіння є її причиною, і вона також міра кількості добра й насолоди, як ми це докладно розглянули вище, тому й називається вона місцем, - чому ж сказано про неї, що вона зветься пітьмою й сходить вниз до категорії смерті, утворюючи в нижніх отримувачах розрив та відокремлення щодо життя життів? І ще: слід зрозуміти, - у чому причина того великого страху, що приходить до одержувачів через відмінність властивостей від Творця, і чому щодо цього палає цей сильний гнів?

І щоб пояснити тобі досить ясно ці тонкі поняття, слід спершу з'ясувати джерело всіх насолод і страждань, відчутних у нашому світі. І збагни це, знаючи, що природа кожної гілки збігається з її коренем. Тому всі властивості, які притаманні кореню, буде жадати їх також і гілка, і полюбить їх і буде прагнути до них. А від усіх властивостей, котрі не ведуться в корені, гілка також буде віддалятися, не зможе їх терпіти та буде ненавидіти. І ось, цей закон діє в кожному корені з його гілкою, і не минеться це. А оскільки Творець є коренем усіх створінь, яких створив, то все, що є в Ньому й приходить до нас від Нього напряму, буде подобатися нам і буде приємним для нас, оскільки наша природа є близькою до нашого Кореня. А всі ті речі, які не існують в Творці й не залучаються до нас безпосередньо від Нього, а [виникають] згідно з полярною протилежністю Йому самого створіння, - будуть проти нашої природи, і нам буде важко їх терпіти. Тобто, ми любимо спокій і ми дуже ненавидимо рух, настільки, що не робимо жодного руху, окрім як, аби досягти спокою. І це через те, що Кореню нашому не притаманний рух, а лише спокій, так, що рух не ведеться в Ньому взагалі, тому й нашій природі він суперечить та є ненависним нам. Так само ми любимо мудрість, силу, багатство й всі хороші якості, внаслідок того, що вони є в Творці, котрий є нашим коренем, і ненавидимо ми дуже їхню протилежність: невігластво, слабкість, злидні, приниження і т.п., через те, що вони відсутні абсолютно й повністю в нашому Корені, і тому є огидними й ненависними для нас до нестерпності.

Однак необхідно дослідити, - як це може бути, щоб було залучено до нас якесь надбання, яке було б не прямо від Творця, а було б від полюса самого створіння? Адже на що це схоже: на те, як якийсь багатій запрошує чоловіка з вулиці, годує й поїть його, і обдаровує сріблом і золотом день у день, - і кожного дня щедріше ніж у попередній. І зрозумій, що цей чоловік відчуває у величезних подарунках багатія одночасно два смаки, котрі відрізняються один від одного. Бо з одного боку, - відчуває величезну, безмежну насолоду від сили-силенної подарунків. З іншого боку, - йому важко стерпіти таку безліч благодіянь, і він відчуває сором під час отримання, і це дає відчуття нетерпіння внаслідок маси подарунків, які той збільшує йому раз по раз. І звичайно, насолода, яку він відчуває від подарунків, приходить до нього прямо від багатія, що дає їх. А та нестерпна незручність, яку він відчуває в подарунках, походить не від дарувальника-багатія, а з власної сутності, як отримувача. У ньому збуджується сором через отримання та дармове даяння, і насправді й це, зрозуміло, спричинює йому багатій, але у непрямий спосіб.

Оскільки бажання отримувати немає в нашому корені, ми відчуваємо в ньому сором і нетерпіння. Тож як сказали мудреці, щоб виправити це, «уготував» нам Творець у цьому світі зусилля в Торі та заповідях, аби перетворити бажання отримувати на бажання віддавати

20) З усього сказаного з'ясовується нам, що в усьому, що приходить нам від Творця непрямим чином, буде відчуватися нестерпність, бо воно - проти нашої природи. І з цього зрозумій, що нова властивість, яка утворилася в отримувачі, а саме: "бажання насолодитися", - в ній немає насправді ніякої низькості та вади відносно Творця; і більш того, в ній - головна суть його творення, адже без цього не існує тут ніякого створіння. Проте отримувач, носій цієї властивості, відчуває в ній, «через самого себе», нестерпність, і це тому, що не існує цієї властивості в його корені, - і обміркуй глибоко.

І з цього маємо можливість зрозуміти пояснення мудреців, що цей світ створений через те, що «той, хто їсть не своє, соромиться дивитися тому в обличчя». Що на перший погляд виглядає дуже дивно, як вказано вище. А тепер – дуже прийнятні нам їхні слова, бо вони мали на увазі тут відмінність властивості «бажання насолоджуватись», що неодмінно існує в нешамот, як зазначено, оскільки «той, хто їсть не своє, соромиться дивитися тому в обличчя», тобто кожен, хто отримує подарунок, відчуває сором під час отримання, і це через розбіжність властивостей з Коренем, в якому немає цієї властивості, отримання. І для того, щоб виправити це, створив цей світ, коли нешама приходить в нього й облачається в тіло, і завдяки заняттям Торою та заповідями заради того, щоб зробити приємне Створювачу своєму, обертаються келім отримання нешама на келім віддачі. Тобто, зі свого боку не прагнула б цього великого вищого блага, але отримує це благо для того, щоб спричинити задоволення своєму Створювачу, який бажає, щоб нешамот мали втіху від Його блага. І оскільки вона чиста від бажання отримувати собі, тому більше не «соромиться дивитися в Його обличчя», і розкривається цим вища досконалість створіння. А справа потреби й необхідності в такому далекому спуску аж до цього світу буде з’ясована далі, бо ця згадана вище величезна робота, тобто перетворення властивості отримання на властивість віддачі, не може бути уявленою інакше, як у цьому світі, як буде ще пояснюватися.

(Див. питання 53, 91, 94, 104)

Грішникам – подвійна троща, а праведники успадкують вдвічі

21) І переконайся, що грішникам – «подвійна троща», тобто програють подвійно, бо «тримають мотузку за два кінці». Адже цей світ створено з недоліком і відсутністю будь-якого доброго блага. І для того, щоб здобути якесь надбання, необхідний рух. І відомо, що примноження рухів пригнічує людину, оскільки це непрямо походить від сутності Творця. Але залишатися порожнім, без надбань і блага також неможливо, бо й це протилежно кореню, адже корінь сповнений всякого блага. І тому обирають страждання численності дій, для того, щоб досягти численності здобутків. Але оскільки всі їхні здобутки й надбання, все це лише для себе самих, і той, хто має сто, бажає двісті, виходить з цього, що людина помирає, не маючи й половини того, що жадала. І виходить, страждають з двох сторін, як через прикрість численності рухів, так і через брак надбань, бо бракує їм половини. Але праведники «у землі своїй успадкують вдвічі», тобто оскільки перетворюють своє бажання отримувати на бажання віддачі, і те, що отримують, - це заради віддачі, отже, успадкують удвічі більше. Адже крім того, що досягають повноти насолоди й добірних надбань, вони досягають також тотожності властивостей зі своїм Створювачем, і цим перебувають у істинному злитті, і тоді входять також у стан спокою, коли вище благо приходить до них саме, без жодного руху й зусиль.

Глава 5

Задум творіння зобов'язує всі частини реальності походити одна від одної до остаточного виправлення

22) І тепер, коли ми удостоїлися всього вищесказаного, ми зрозуміємо хоч в якійсь мірі силу єдиності Творця, - думки якого не є нашими думками і т.п.; і всю безліч властивостей та форм, що осягаються нами в усій цій реальності, яка перед нами, - все це поєднане в Ньому в одній єдиній думці, тобто в задумі творіння "щоб насолодити створених". І ця єдина думка охоплює всю реальність у повній єдності до остаточного виправлення, бо вона є всією метою творіння. І вона є «діячем», тобто силою, яка діє в тому, що задіюється, оскільки те, що в Ньому є лише думкою, буде в створіннях законом, - обов'язковим і безперечним. І оскільки Він задумав насолодити нас, утворилася в нас неминуче ця властивість - бути тими, хто отримує Його добро й насолоду. І вона є дією, тобто після того як в нашу природу закладений цей закон, - бажання отримувати насолоду, - ми визначені для самих себе іменем "дія", оскільки внаслідок цієї відмінності властивостей ми виходимо зі стану Творця в стан створіння і зі стану "діяч" у стан "дія". І вона є роботою й зусиллями; і з причини сили, яка діє в об’єкті дії, зростає та збільшується кількість прагнення отримувати, що в нас, спуском світів до феномену окремого тіла в цьому світі, (тобто того, що протилежно за властивістю життю життів), - в рамках понять якого не існує віддачі назовні, повністю й абсолютно. І це несе тілам смерть і всілякі страждання й труди для душі, як буде описано далі. І це є справою роботи на Творця в Торі та заповідях. Бо завдяки світінню лінії в скороченому місці залучаються святі імена, Тора та заповіді. І завдяки трудам в Торі та заповідях заради надання задоволення Створювачу, потроху перетворюються келім отримання, що в нас, на келім віддачі. І це є всією очікуваною винагородою, бо весь той час, коли келім отримання не виправлені, неможливо нам «розкрити рота» на отримання Його блага, і це через страх розбіжності властивостей за принципом «хто їсть не своє, боїться дивитися тому в обличчя». Адже через це й сталося перше скорочення. Але якщо ми виправляємо наші келім отримання, щоб були заради віддачі, ми цим дорівнюємо келім їхньому Сотворителю, і гідні ми отримати Його благо безмежно.

І ось, ти бачиш, що всі ці протилежні властивості, що в усьому цьому створінні, що перед нами, тобто властивості «діяча» й «задіяного», і властивість несправностей і виправлень, і властивість праці та винагороди за неї і так далі, все це включено лише в Його єдину думку, і це в кінцевій простоті, тобто «дати благо Його створінням», у точності, не менше й не більше. І точно в той же спосіб також включаються в ту думку вся численність понять, як понять, що в нашій святій Торі, так і зовнішніх наук, і вся численність створінь і світів, і різноманітна поведінка кожного й кожної, і все це виходить і випливає виключно з єдиного задуму, як я поясню це далі в нашому поясненні у відповідних місцях.

(Див. питання 52, 72, 89, 91)

Малхут Нескінченності означає, що малхут не утворює там соф

23) І зі сказаного вище буде зрозумілим те, що наведено в «Тікуней Зоар» про малхут Нескінченності, чим «були збуджені пороги від голосу здивованих»: чи можливо давати ім’я «малхут» в Нескінченності, адже якщо так, є там також дев’ять перших сфірот і т.д. А в сказаному нами з’ясувалося добре, що феномен бажання отримувати, яке неодмінно включене в світло Нескінченності, воно й називається «малхут Нескінченності». Просто там не утворила малхут кінець і межу на світло Нескінченності. Через те, що ще не розкрилася в ній відмінність властивостей з причини бажання отримувати, тому й називається «Нескінченність». Тобто малхут не утворює там категорію кінця і т.п., на відміну від того, що після скорочення й далі, в кожній сфірі й парцуфі зробилася категорія кінця силою малхут.

(Див. питання 31, 40, 82)

Глава 6

Неможливо, щоби бажання отримувати розкрилося в будь-якій сутності, крім як у чотирьох стадіях, і це суть чотирьох букв АВАЯ

24) І розглянемо трохи докладніше цю тему, аби зрозуміти добре поняття «соф», кінця, що утворилося в малхут.

Упередимо спочатку з’ясуванням того, що визначили нам кабалісти, і наводиться в Зоар і в «Тікуней Зоар», що не знайдеш ти жодного світла, великого чи малого, як у вищих світах, так і в світах нижніх, яке не було б узгоджене з порядком чотирибуквеного імені АВАЯ.

І це відповідає також правилу, яке наводиться в «Ец хаїм», що не знайдеш ти світла у світах, яке не було б одягнене в клі. Пояснення: я вже пояснив відмінність між Ацмуто й світлом, що поширюється від нього, те, що вона полягає лише в бажанні насолоджуватися, що включене в Його світло, що розповсюджується, і це й є відмінністю властивостей відносно Ацмуто, в якому, боже збав, немає такого бажання. І цим визначається це світло, що поширюється, іменем «створіння», бо через цю відмінність властивостей виходить це світло з узагальнення «Створювач» в категорію «створене». І пояснено також, що бажання насолоджуватися, яке включене в світло Творця, воно також є мірою величі світла, і воно називається місцем світла, тобто отримує вище благо Творця згідно з мірою свого бажання отримувати й прагнення, не менше і не більше.

І з’ясовується також, що це поняття, бажання отримувати, є всім тим новим, що з’явилося при створенні світів шляхом винайдення сущого буквально з нічого. Бо лиш тільки одна ця властивість не включена, боронь боже, в Ацмуто, і тільки тепер винайшов її Творець для потреби творення. І це є суттю «і творить тьму», через те, що ця властивість є коренем тьми через відмінність властивості, що в ній, і тому вона є темнішою за світло, що поширюється в ній та з її причини.

І цим зрозумій, що в кожному світлі, яке поширюється від Творця, відразу визначаються в цьому дві категорії. Категорія перша – це сутність світла, що поширюється, перш ніж проявляється в ньому властивість бажання насолоджуватися. І друга категорія – це після того, як проявилася в ньому властивість бажання насолоджуватися, і воно тоді набуває трохи більшого авіюту й трохи темнішає через те, що набуло відмінності властивостей. І ось, перша категорія є світлом, а друга категорія - це клі. І тому визначаються в кожному світлі, що поширюється, чотири категорії в процесі того, як клі починає збуджуватися. Бо властивість бажання отримувати, що називається клі для світла, що поширюється, довершується не відразу ж, а за порядком «діяча» і «того, у чому діють». І є дві категорії в «діячі» і дві категорії в «тому, у чому діють», і називаються потенційне й дієве в «діячі» і потенційне й дієве в «тому, у чому діють», і їх чотири категорії.

Бажання насолодитися затверджується в створінні лише коли воно своїми силами збуджується до отримання

25) Справа в тому, що оскільки клі - це корінь для темряви, тому що воно є протилежним світлу, то воно повинно входити в дію поступово, по ступенях, у вигляді причини й наслідку, як написано: "Води завагітніли й породили тьму", (Мідраш Раба, глава «Шмот», розділ 22), оскільки темрява є породженням самого світла та задіюється ним у вигляді "вагітність і народження", що є принципом «потенціал та дія». Бо неодмінно те, що включається відразу ж у кожне світло, що поширюється, є властивість бажання отримувати, як вказано вище. Проте це не зветься ще відмінністю властивостей, аж поки це бажання не буде впроваджено у світло однозначно, а для цього недостатньо властивості бажання отримувати, включеного у світло з боку Створювача, а саме створіння, і ніхто інший, зобов’язане саме розкрити бажання отримувати, що в ньому, практично, своїми силами. Тобто зобов’язане залучити вище благо за своїм бажанням, у мірі, більшій, ніж міра поширення, що в ньому, з боку Створювача. А потім, коли буде діяти створіння своїми силами в справі збільшення міри свого бажання, тоді впроваджуються в ньому прагнення й бажання отримувати, і тоді є можливість у світла облачитися в це клі на постійно.

І правдою є те, що світло Нескінченності поширюється, начебто, також чотирма згаданими вище стадіями, до великої міри бажання з боку самого створіння, що є четвертою стадією. Оскільки без цього не вийшло б взагалі з категорії Ацмуто, щоб бути визначеним своїм власним ім'ям, тобто "Нескінченність". Однак при всій всемогутності, форма не змінилася абсолютно через бажання отримувати й не визначено там ніякої відмінності між світлом і місцем світла, яким є бажання насолоджуватися, і вони є буквально одним. І наведено в «Піркей де-рабі Еліезер», що перш ніж було створено світ, був Він один і ім’я Його одне, де дійсно важко зрозуміти цей подвійний вислів: Він і ім’я Його, адже до того, як було створено світ, при чому там «Його ім’я». Було б йому сказати: перш ніж було створено світ, був Він один. Проте, йдеться про світло Нескінченності, що до скорочення, бо незважаючи на те, що є там категорія місця й категорія бажання отримувати вище благо від Ацмуто, однак було це без ніякої відмінності й розрізнення між світлом і місцем. І «Він один», тобто світло Нескінченності. І «ім’я Його одне», тобто бажання насолоджуватися, що включене туди без жодної зміни, боже збав, повністю й взагалі. І зрозумій те, що вказали мудреці, що «ім’я Його» за ґематрією «бажання», тобто «бажання насолодитися».

Сукупність усіх світів у задумі творіння називається світлом Нескінченності. А спільність усіх одержувачів, які там, називається малхут Нескінченності

26) І вже з’ясувалося щодо поняття «кінець дії – у початковому задумі», що це той задум творіння, який поширився від Ацмуто для того, щоб насолодити створіння. І було з’ясовано, що в Нього думка й світло є одне. І цим зрозуміло, що світло Нескінченності, що поширюється від Ацмуто, включає в себе всю ту реальність, що перед нами, до майбутнього кінця виправлення, що є «кінцем дії», коли в Нього вже завершилися всі створіння в усій їхній повноті й насолоді, якими бажав насолодити їх. І ось ця повністю довершена реальність називається світлом Нескінченності, а їхня спільність називається малхут Нескінченності.

Глава 7

Хоча скоротилася тільки стадія далет, світло видалилося також і з трьох перших стадій

27) І вже з'ясувалося, що центральна точка, тобто точка, що містить задум творіння, і яка є бажанням насолодитися, що в ньому, - прикрасила себе, щоби зрівняти свої властивості зі Створювачем у найбільшій мірі. І не дивлячись на те, що зі сторони Створювача, немає в Ньому ніякої зміни властивостей, при всій Його всемогутності, однак точка бажання відчула в цьому щось на зразок непрямого впливу від Його сутності, - як вище, у прикладі з багачем, - і тому зменшила своє бажання в останній стадії, котра є найбільшою величиною бажання насолоджуватися, аби додати злиття з властивостями, які прямо виходять з Його сутності, як це описано вище. І тоді спорожніло від світла все місце, тобто всі чотири ступені, наявні в цьому місці. І незважаючи на те, що зменшила бажання, лише в стадії далет, - однак природа духовного є такою, що воно не ділиться на частини.

(Див. питання 39)

Потім знову протягнулася лінія світла з трьох перших стадій, а стадія далет залишилася у вигляді порожнього простору

28) І після цього знову протягнулося світло Нескінченності в місце, яке спорожніло, але не заповнило це місце в усіх його чотирьох стадіях, а лише три стадії, - відповідно до бажання точки скорочення. І виходить, що центральна точка, яка скоротилася, залишилася вільною й порожньою, оскільки світло світило тільки до стадії далет, а не повністю взагалі, і там припинилося світло Нескінченності. Далі буде з’ясовано поняття взаємного включення стадій однієї в одну, яке ведеться у вищих світах. І з цього зрозумій, що всі чотири стадії введені одна в іншу таким чином, що й в самій четвертій стадії є також всі чотири стадії. Знаходимо, що й в четвертій стадії світло увійшло до трьох перших стадії, що в ній, і лише остання стадія в четвертій стадії, вона одна залишилася порожньою без світла, і пам'ятай це.

Глава 8

Хохма називається світлом, а хасадим водами. Біна називається вищі води, а Малхут - нижні води

29) Тепер з'ясуємо суть чотирьох стадій причини й наслідку, обов'язкових, щоб задіяти повноту форми бажання отримувати, як сказано вище, у вигляді: "води завагітніли й породили пітьму". Бо в Ацилуті є два види світла: Перший вид називається світлом, і це – хохма, другий вид називається "води", і це - хасадим. Перший вид виходить згори вниз без допомоги з боку нижнього, другий вид виходить за допомогою з боку нижнього, і тому зветься "води"; бо такою є природа світла, що його основа нагорі, а природа води є такою, що її основа внизу. І зрозумій це. І також в самих "водах" є два види, тобто "вищі води", які [з’являються] завдяки другій з чотирьох стадій, і є "нижні води", і вони - завдяки четвертій з чотирьох стадій.

Пояснення розповсюдження світла Нескінченності чотирма стадіями для виникнення клі, яким є бажання отримувати

30) І тому є в кожному розповсюдженні світла Нескінченності десять сфірот, оскільки Нескінченність, яка є коренем і створювачем, зветься «кетером», а саме світло розповсюдження називається "хохма", і це - вся міра поширення світла згори, від Нескінченності. І вже відомо, що в кожне розповсюдження світла згори вміщено бажання отримувати, проте форма бажання отримувати не розкривається реально в дії, доки не пробудиться створіння побажати й притягти світла більше, ніж міра його розповсюдження. І внаслідок цього, оскільки бажання отримувати відразу потенційно існує в світлі, що розповсюджується, тому зобов'язане світло розкрити потенціал реально в дії. І тому пробуджується світло залучити додаток вищого блага, більше, ніж його міра при розповсюдженні з боку Нескінченності. І цим розкривається в цьому світлі бажання отримувати в дії та набуває нової форми з невеликою відмінністю властивостей, тому що стає внаслідок цього темнішим, ніж світло, оскільки придбало додатковий авіют через появу нової властивості. І ця частина, котра придбала додатковий авіют, називається біна, - і це, як сказано: "Я - біна, мені - ґвура"; бо й насправді біна - це частина від хохми, тобто самої суті світла розповсюдження Нескінченності, але внаслідок того, що посилилося її бажання й притягнула з Нескінченності вище благо більше, ніж міра розповсюдження в ній, то з цієї причини набула відмінності властивостей і трохи більший авіют, ніж у світла, та отримала своє власне ім'я - сфіра біна. І суть додаткового блага, котре вона притягнула з Нескінченності в силу посилення її бажання, зветься світлом хасадим, або "вищими водами". Тому що це світло не виходить прямо з Нескінченності, як світло хохма, а з допомогою з боку створіння, в якого посилилося бажання, і тому варте свого власного імені, - називатися світлом хасадим або "водами". І ти знаходиш нині в сфірі біна, що вона складається з трьох видів світла:

- перше - це світло сутності біни, яке є частиною світла хохма, як сказано вище;

- друге - це збільшення авіюту й зміна властивості в ній, що придбала через посилення бажання;

- третє - це світло хасадим, що приходить до неї завдяки її власній дії, - притягнення з Нескінченності.

Однак цим ще не завершене клі отримання в його повноті, оскільки біна – від суті світла хохма, дуже піднесеного, бо є прямим розповсюдженням від світла Нескінченності, і тому в біні розкривається тільки корінь клі отримання та властивість діяча для дій клі. Бо потім це світло хасадим, яке притягнула завдяки своєму посиленню, знову поширюється з неї, та додається невелике світіння від світла хохма. І це поширення світла хасадим називається зеір анпіном або ХАҐАТ, як це описано у відповідному місці. І це світло поширення також посилюється в своєму бажанні притягнути нове вище благо, більше за міру світіння хохми, наявного в його розповсюдженні від біни. І тому визначається це поширення також як два феномена, де саме світло поширення називається зеїр анпін або ВАК, а феномен посилення в ньому називається малхут. І ось суть 10 сфірот:

- кетер – це Нескінченність;

- хохма – це світло розповсюдження з Нескінченності;

- біна – це світло хохма, яке зробило зусилля додати вище благо й завдяки цьому придбало додатковий авіют;

- зеїр анпін, який включає в себе ХАҐАТ НЕГІ – він є, за суттю, світлом хасадим зі світінням хохми, що поширюється від біни;

- малхут – це суть другого посилення, щоб додати світіння хохми більше, ніж є в зеїр анпіні.

(Див. питання 11, 32)

Чотири стадії в бажанні - це суть чотирьох букв імені АВАЯ, і вони - КАХАБ ТУМ (кетер, хохма, біна, тіферет і малхут

31) І це сенс чотирьох букв чотирибуквеного імені (АВАЯ: юд-гей-вав-гей):

- «кінчик літери юд» (куцо шель юд) - означає Нескінченність, тобто силу Діяча, що включена до задуму творіння "насолодити створених", і це суть клі кетер;

- "юд" (י) - це хохма, тобто бхіна алеф (перша стадія), і це категорія сили в тому, що діє, яка включена відразу в світло розповсюдження Нескінченності;

- "гей" (ה) перша - це біна, тобто бхіна бет (друга стадія), що є категорією виходу з потенціалу в дію, - тобто світло, яке більше авіютом за хохму;

- "вав" (ו) - це зеїр анпін, або ХАҐАТ НЕГІ, - тобто поширення світла хасадим, яке вийшло завдяки біні, і це бхіна ґімель (третя стадія), сила проявлення дії;

- "гей" (ה) нижня в імені АВАЯ - це малхут, тобто бхіна далет (четверта стадія), стадія розкриття дії в повноті клі отримання, яке посилилося, аби притягнути додаткове вище благо, більше, ніж міра; якою воно поширюється з біни, і цим остаточно визначається властивість бажання отримувати в належній мірі, і світло вдягається в своє клі, яким є бажання отримувати, котре довершується тільки в цій четвертій стадії, і не раніше за неї.

І цим зрозумій простий сенс того, що немає світла в світах, - вищих й нижніх, - яке не було б упорядковане за порядком чотирибуквеного імені, що виражають суть чотирьох розглянутих стадій, оскільки без цього не прийшло б до визначення бажання отримувати, котре повинно бути в кожному світлі. Оскільки це бажання є місцем і мірою того світла.

(Див. питання 62, 70)

Букви "юд" "вав" імені АВАЯ є вузькими тому, що вони є лише категорією потенціалу

32) І не слід утруднювати питання, що, мовляв, "юд" вказує на хохму, а "гей" - на біну, а вся потужність світла, яка тільки є в десяти сфірот, вона знаходиться в сфірі хохма, а біна, зеїр анпін та малхут - лише облачення стосовно хохми, і якщо так, то повинна була б хохма привласнити собі найбільшу букву в чотирибуквеному імені? Справа в тому, що букви з чотирибуквеного імені не вказують і не позначають міру та кількість світла в десяти сфірот, - вони вказують на величини збудження клі, оскільки білий колір сторінок у сувої Тори вказує на світло, а чорний колір букв у сувої Тори вказує на якість келім. Тому кетер, оскільки він є лише коренем кореня клі, позначається тільки точкою початку літери "юд". А хохма, що є категорією потенціалу перед розкриттям реально в дії, позначається буквою, найменшою з усіх букв, тобто "юд" (י), а біна, в якій виходить і розкривається потенціал реально в дію, позначається широкою буквою, тобто "гей" (ה). А зеїр анпін, який є лише категорією потенціалу для розкриття дії, позначається буквою довгою й вузькою, тобто "вав" (ו). Вузькість її вказує на те, що поки ще існування клі приховане в ній в потенціалі, у прихованні. А довжина цієї лінії вказує, що в кінці її подовження розкривається завдяки їй завершене й досконале клі. Тому що хохма є недостатньою в її подовженні для того, щоби розкрити повне клі, а біна не є поки що реальним клі, а лише категорією того, хто утворює клі. І тому ніжка букви "юд" коротка, вказує на те, що воно ще коротке, і не розкрилася завдяки силі, прихованій у ньому і його поширенню, категорія повного клі. І також малхут, яка позначається буквою "гей", як і сфіра біна, і це буква широка, що розкривається в повноті своєї форми. І нехай не буде тобі проблемою те, що в біни та малхут літери однакові, - це через те, що у світі виправлення вони насправді подібні одна до одної і запозичують келім одна в іншої, як написано: "І підуть обидві разом" - як це описано у відповідному місці.

Глава 9

Духовний рух означає появу зміни властивості

33) Залишилося ще з'ясувати поняття часу й руху, які зустрічаються нам майже в кожному слові в нашому вченні. І знай, що духовний рух не є подібним до відчутного руху з місця на місце, а означає він появу нових властивостей, де кожне оновлення властивостей ми називаємо рухом. Оскільки те оновлення, тобто зміна властивостей, яка відбулася в духовному об'єкті, - на відміну від загальної властивості його, яка передувала їй у цьому духовному об'єкті, - означає, що вона відокремилася й віддалилася від цього духовного об'єкта, під власним іменем та своїм власним управлінням. І цим вона є повністю подібною до матеріального об'єкту, від якого відокремлюється якась частина, рухається та переміщається з місця на місце, і тому оновлення властивостей називається рухом.

(Див. питання 54)

Духовний час означає певну кількість нових змін властивостей, що походять одна від одної. Поняття «раніше» і «потім» означають причину і наслідок

34) Щодо поняття часу в духовному визначенні зрозумій, що вся суть поняття часу в нас є нічим іншим, як відчуттям рухів. Тому що «уподібнювальний розум», що в людині, змальовує та поєднує певну кількість рухів, які відчуває один за одним, і переводить їх в уявлення певного «часу». Так, що якби була людина й все, що її оточує, у стані абсолютного спокою, не було б їй відомим поняття часу зовсім. І ось, те ж саме – у духовному, де певну суму поновлень властивостей, що визначається як духовні рухи, що походять один від одного як причина і наслідок, ми називаємо «часом» в духовному. А поняття «раніше» і «потім» завжди означають причину і наслідок.

(Див. питання 8, 16, 20)

Глава 10

Весь матеріал, що відноситься до створіння, - це бажання отримувати, а все, що є в ньому більш за це, - відноситься до Створювача

35) І знай, що бажання отримувати, що є в створінні, яке, як ми детально з'ясували, являє собою клі в ньому, - знай, що воно є також усім загальним матеріалом, котрий відноситься до створіння, так, що все, що існує крім нього, відноситься до Створювача.

Бажання отримувати - це первісна форма кожної сутності, і первісну форму ми визначаємо іменем «матеріал», тому що сутність ми не осягаємо

36) Хоча "бажання отримувати" і розуміється на перший погляд як прояв і форма сутності, - але як можна сприймати його як матеріал суті? Однак це так також і в тих сутностях, які оточують нас, і первинну форму сутності ми називаємо "первинним матеріалом" цієї сутності, тому що немає в нас ніякого розуміння та сприйняття жодного матеріалу, бо всі п'ять наших органів чуттів не готові до цього. Адже зір і слух, і нюх, і смак і дотик пропонують аналітичному мозку лише елементарні форми різновидів суті, котрі набувають форми тільки у взаємодії з нашими органами чуттів. Наприклад, якщо візьмемо навіть мікроскопічно маленькі атоми, що існують в первинних основах будь-якої сутності, які виділяються за допомогою хімічних процесів, то й вони - не що інше, як деякі характеристики, котрі представляються так нашим очам, або, кажучи точніше, вони взнаються й визначаються нами за допомогою проявів "бажання отримати та бути отриманим", які ми знаходимо в них, і судячи про ці дії можна визначити в них і розрізнити ці атоми в різновидах їхніх, аж до первинного матеріалу цієї сутності, - але також і тоді вони є тільки силами в цій сутності, а не матеріалом. І ти знаходиш, що й в матеріальному немає нам іншого виходу зрозуміти первинний матеріал, окрім як через припущення, що первісна форма є первинним матеріалом, носієм усіх подальших форм і проявів, що йдуть за нею. І годі й казати про вищі світи, де не ведеться нічого відчутного й такого, що можна уявити.

(Див. питання 60)

Питання й відповіді про значення слів

1) Що таке світло (ор)?

Усе, що отримується в світах "суще з сущого" (івр. «єш мі-єш»), а це включає все, окрім матеріалу келім. Див. також питання 2 та 24. (Ор пнімі (ОП) гл.1, п. 6, Внутрішнє споглядання (ВС), п. 18)

2) Що таке світло й клі?

Бажання отримувати, що в створінні, називається клі, а вище благо, яке отримує, називається світлом. (ОП, гл.1, п. 6) Див. також питання 25.

3) Що таке кругле світло?

Це світло, яке не утворює відмінностей ступенів. (ОП, гл.1, п.100)

4) Що таке просте світло (ор пашут)?

Це світло, яке містить в собі клі так, що неможливо розрізнити між світлом і клі. (ОП, гл.1, п.30)

5) Що таке світло хохма (ор хохма)?

Це світло, яке притягується до створіння при першому розповсюдженні, яке включає в себе життєву силу й сутність створіння. (ОП, гл.1, п.5, п.50)

6) Що таке світло хасадим (ор хасадим)?

Це світло, яке одягається на світло хохма й притягується до створіння при першому посиленні (ітгабрут). (ОП, гл.1, п.5, п. 50)

7) Що таке порожнє повітря (авір рейкані)?

Це світло хасадим, до того, як воно одягається на світло Хохма. (ОП, гл.1, п. 5)

8) Що таке "потім", "після того" (ахар ках)?

Це наслідок, результат дії попередньої сутності. (ВС, п. 34, додатково дивись питання 20)

9) Що таке середня (емцаїт)?

Дивись питання 39.

10) Що таке «один» (ехад)?

Вище світло, що поширюється із сутності Творця, Ацмуто - воно є єдиним і простим, як і Ацмуто; і яким воно є у Нескінченності, таким самим воно є навіть у світі Асія, - без зміни й будь-якого додатку властивостей, і тому називається "один". (гл.2, п. 1)

11) Що таке Творець (боре)?

Ім'я "Творець" відноситься тільки до створення нового, - тобто утворення «сущого з нічого» (єш мі аїн), що є феноменом виключно матеріалу келім, який визначається як "бажання отримувати", що в кожній сутності, і якого, безумовно, не існувало в сутності Творця до творіння. (ВС, п. 30)

12) Що таке злиття (двекут)?

Це тотожність властивостей, яка зближує духовні об'єкти та зливає їх одне з одним. А відмінність властивостей віддаляє їх одне від одного. (ОП, гл.1, п. 40, п. 90)

13) Що таке рівність (ашваа)?

Якщо невідчутна жодна відмінність між чотирма стадіями бажання отримувати, мовиться, що вони в єдиній рівності (ашваа ахат). (ОП, гл.1, п.п.9-10)

14) Що таке розповсюдження (ітпаштут)?

Світло, яке виходить із загальності Створювача й входить у створіння, називається "розповсюдження" світла. Насправді вище світло не переймається цим, - подібно до запалювання свічки від свічки, коли першої не убуває, і називають це так лише через отримання створіннями. (ОП, гл.1, п.50)

15) Що таке чистий (зах)?

Перша стадія, що в бажанні отримувати, визначається як найчистіша відносно трьох наступних стадій. (ОП, гл.1, п. 50)

16) Що таке час (зман)?

Це певна сума бхінот (стадій), котрі виходять одна з одної та є причиною одна одній за порядком "причина – наслідок", як, наприклад, дні, місяці й роки. (ВС, п. 34)

17) Що таке пітьма (хошех)?

Четверта стадія, що в бажанні, яка не отримує в себе вище світло через скорочення, визначається як корінь пітьми. (ВС, п. 18)

18) Що таке хохма?

Це світло сутністості життєвої сили створіння. Див. додатково питання 5.

19) Що таке порожнеча, простір (халаль)?

Четверта стадія, що в бажанні, котра спустіла від світла, визначається як пітьма відносно світла. А щодо клі вона визначається як простір, оскільки четверта стадія сама по собі не зникла зі створіння через скорочення, а знаходиться в ньому в стані порожнього простору без світла (халаль рейкані). (ОП, гл.1, п. 6, ВС, п. 18)

20) Що таке «до» і «після»?

Коли йдеться про відносини "причина – наслідок" у створіннях, позначають причину словом "до", а те, що походить від тієї причини, виражають словом "після". (ВС, п. 34)

21) Що таке "Єдиний" і "тільки Він" ("яхід" і "меюхад")?

«Єдиний» вказує на вище світло, яке світить та управляє всією безліччю ступенів, котрі відрізняються один від одного до повної протилежності, так, що перетворює їх і дорівнює до своєї єдиної властивості. «Особливий», або «тільки Він» (меюхад) вказує на довершеність цієї його влади, - тобто після того, як вже урівняв й повернув їх властивості до стану єдиного, як він сам. (ВС, п. 1)

22) Що таке єдність (іхуд)?

Дві різних бхіни, які урівняли свої властивості одна з одною, є з’єднаними в одну бхіну. (ОП, гл.1, п. 30, п. 40)

23) Що таке праве і ліве?

Нижній ступінь піднімається іноді на рівень, який дорівнює вищому за нього, коли вищий потребує його, щоби доповнити себе, і тоді нижній ступінь визначається як "ліве", а вищий – "праве".

24) Що таке утворює (йоцер)?

Слово "утворює" вказує на вплив світла на світи, що включає всю реальність, крім матерії келім. Див. вище, питання 11 та 1.

25) Що таке клі?

Бажання отримувати, що є в створінні, - це його клі. Див. вище питання 2.

26) Що таке верх?

Урівняння властивостей нижнього з вищим - це його підйом "вгору". (ОП, гл.2, п. 4)

27) Що таке Створювач (маациль)?

Кожна причина називається «створювачем» ступеня, який є її наслідком. І назвою «створювач» позначається як притягнення світла, так і клі, котре отримує світло. (ВС, п. 12)

28) Що таке відсікання душі (махцевет а-нешама)?

Бажання отримувати, яке вживлене в душі, відокремлює та "відсікає" їх від вищого світла, тому що відмінність властивостей - це те, що розділяє в духовному (див. питання 12). Поняття того, що відсікає душі - це перехід від світу Ацилут до світу Брія, як буде з'ясовано у відповідному місці. (ВС, п. 15)

29) Що таке низ (мата)?

Менший своїми якостями за іншого, визначається як "нижчий" ніж той. (ОП, гл.2, п. 4)

30) Що таке особливий (меюхад)?

Дивись вище слово "Єдиний".

31) Що таке малхут світу Нескінченності?

Це бажання отримувати, котре неодмінно наявне там. (ОП, гл1, п. 40, ВС, п. 14, п. 23)

32) Що таке згори - вниз (мілемала – лемата)?

Тобто від першої стадії до четвертої стадії: оскільки четверта стадія, яка залишилася без світла, вважається нижчою від усіх ступенів; і чим бажання отримувати слабкіше, тим цей ступінь вважається вищим, і так - до першої стадії, яка вважається вищою від всіх. (ОП, гл.2, п. 4, ВС, п. 30)

33) Що таке "наповнює" (мемале)?

Там, де немає жодної потреби та не існує можливості додати щось до досконалості. (ОП, гл.1, п. 20)

34) Що таке "вище – нижче" (мала – мата)?

Більш важливий вважається "вищим", а гірший вважається "нижчим". (Див. питання 26, 29)

35) Що таке "місце" (маком)?

Бажання отримувати, що в створінні, - це "місце" для всього вищого блага й світла в ньому. (ВС, п. 11)

36) Що таке квадрат (меруба)?

Ступінь, що включає в себе всі чотири стадії, які є в бажанні. (ОП, гл.1, п. 300)

37) Що таке трикутник (мешулаш)?

Ступінь, в якій є тільки три перші стадії бажання. (ОП, гл.1, п. 400)

38) Що таке "торкається" (ногеа)?

Якщо відмінність властивостей ступеню від його кореня не настільки відрізняється, щоби відокремити його від кореня, називається, що він "торкається" кореня. І це існує між одним й іншим ступенем. (ОП, гл.2, п.6)

39) Що таке центральна точка (некуда емцаїт)?

Четверта стадія, що в Нескінченності, називається так через її єднання зі світлом Нескінченності. (ОП, гл.1, п. 50, ВС, п. 27)

40) Що таке кінець (соф)?

Соф і сіюм, - кінець та завершення кожного створіння, які утворюються завдяки силі обмеження в четвертій стадії, де вище світло припиняє світити, оскільки вона не приймає його. (ОП, гл.1, п. 100, ВС, п. 23)

41) Що таке "круглий" (аґоль) та окружності (іґулім)?

Якщо немає відмінності верху і низу між чотирма стадіями бажання отримувати, воно вважається "круглим", - у подібності до форми кола, де немає розрізнення верху і низу. І тому чотири стадії називаються чотирма колами (іґулім), - колами, сферичними, що входять одне в інше так, що неможливо розпізнати та розрізнити в них верх і низ. (ОП, гл.1, п. 100)

42) Що таке "вищий" (ельон)?

Більш важливий. (ОП, гл.2, п. 4)

43) Що таке "відділення" (перуд)?

Два ступені, у яких немає збігу властивостей ні в чому, визначаються як абсолютно відокремлені один від одного. (ОП, гл.1, п. 30)

44) Що таке "порожній" (пануй)?

Місце, яке готове отримати виправлення і досконалість. (ОП, гл.1, п.п. 4-5)

45) Що таке "простий" (пашут)?

Немає в ньому відмінності ступенів і сторін. (ОП, гл.1, п.2, п.9)

46) Що таке скорочення (цимцум)?

Той, хто опановує свої бажання, - тобто стримує себе й не отримує, хоч і дуже прагне отримати, - називається таким, що скоротив себе. (ОП, гл.1, п.20, п.п. 40-70)

47) Що таке лінія (кав), промінь (керен)?

Вказує, що є в ньому розрізнення верху і низу, те, чого не було до нього. Також вказує, що світіння його дуже мале порівняно з попереднім. (ОП, гл.2, п.2)

48) Що таке ближній ("каров")?

Той, чия властивість більш близька й подібна до його ближнього, вважається найбільш близьким йому. (ВС, п.15)

49) Що таке голова (рош)?

Та частина у створінні, яка збігається найбільшою мірою з властивостями кореня, називається його "рош". (ОП, гл.1, п.50)

50) Що таке "руах"?

Світло хасадим називається "руах". (ОП, гл.1, п.5)

51) Що таке просте бажання (рацон пашут)?

Див. питання 45.

52) Що таке ім'я (шем)?

Святі імена - це пояснення того, як ті світла, на які ці імена вказують, можуть бути осягнуті, - тобто ім'я ступеня пояснює способи й шляхи осягнення даного ступеня. (ВС, п. 22)

53) Що таке внутрішня частина (тох)?

Отримання всередину означає, що світло виміряне й обмежене за допомогою клі. А отримання "ззовні себе" означає, що не чинить ніяких обмежень, меж, на світло, яке отримує. (ОП, гл.1, п.50, ВС, п.20)

54) Що таке рух (тнуа)?

Кожне оновлення властивостей називається рухом в духовному, тому що відділяється від попередніх властивостей, та отримує своє власне ім'я. Подібно до частини, що відокремлена від матеріального об'єкта, яка зрушується та відходить від колишнього місця. (ВС, п. 33)

Питання та відповіді про значення властивостей і дій

55) Якими є поняття, що вживаються у вченні кабали?

Немає тут, у цьому вченні, від самого його початку й до кінця, жодного слова, яке означало б поняття матеріальне або уявне, такі, як "місце", "час", "рух" і т.п., також і зникнення не ведеться в духовному. І будь-яка зміна властивостей не означає, що колишня властивість зникла: початкова властивість залишається на своєму місці, без жодних змін, а нова властивість, яка набута зараз, додається до першої властивості. (ОП, на початку)

56) Що таке звичайна мова кабали?

Це "мова гілок", котрі вказують на свої вищі корені, - адже немає навіть і травинки внизу, в якої немає кореня вгорі. І тому знайшли собі мудреці кабали готову мову, щоб вказувати на «гілки» і навчати цим їхнім вищим кореням. (ОП, на початку, та ВС, на початку)

57) Що відокремлює та розділяє в духовному?

Відмінність властивостей відокремлює й віддаляє духовні об'єкти один від іншого. (ОП, гл.1 п. 30)

58) Яким є джерело "бажання отримувати"?

Бажання насолодити, що міститься у вищому світлі, воно зобов’язує до існування бажання отримувати, що в створінні.. (ВС, п. 11)

59) З якої причини відокремилося світло від Створювача та стало створінням?

Унаслідок нової властивості, - бажання отримувати, - котра з'являється разом з вищим світлом, оскільки воно бажає насолодити, - відокремилася ця нова частина від Створювача й прийшла до стану створіння. (ВС, п. 11 та п. 15)

60) Що таке первинний матеріал будь-якого створіння?

Властивість, яка створилася й виокремилася у вигляді "суще з нічого" (єш мі аїн), - тобто бажання отримувати, яке є в кожній сутності, - це первинна матерія кожного створіння й кожної сутності. І не тільки це, а й все, що існує в створінні або в сутності, окрім цієї матерії, відноситься до світла, і вищого блага, яке походить від вищого світла у вигляді "суще з сущого" (єш мі єш), і зовсім не від породженого й створеного. І не слід дивуватися, - яким чином властивість перетворюється на матерію. Адже так воно навіть і в матеріальному, коли ми зазвичай вирішуємо встановити, що початкова форма сутності і є її первинним матеріалом, тому що немає у нас осягнення ні в якій матерії, в усій дійсності цілком. Адже наші органи чуттів сприймають лише прояви матерії, - тобто властивості, які виходять і випливають з первинної матерії. (ВС, п. 36)

61) З якого моменту з'явилася назва "створіння"?

Тільки-но починає з'являтися бажання отримувати у створінні, тобто в першій стадії бажання, - ось, воно вже відділяється від Створювача й стає створінням. (ОП, гл.2, п. 4)

62) Духовний об'єкт змінив свої властивості, і тому відокремилася від нього ця частина й стала іншим об'єктом. Чи втратив духовний об'єкт щось внаслідок цього?

Поняття відсутності та втрати не діють в духовному, і відокремлення частини внаслідок зміни властивостей не є втратою та не є зменшенням будь-чого у вищому світлі, - подібно до запалювання свічки від свічки, де перша свічка не втрачає нічого. І тому будь-яка зміна властивості є додаванням до першої. (ВС, п.п. 28-31)

63) Як і в кому виникають всі різновиди форм та змін у світах?

Усі різновиди та зміни виникають тільки в тому, як келім переймаються й отримують від світла Творця, але саме вище світло відносно себе знаходиться в абсолютному спокої, - тобто абсолютно без жодних змін та оновлень. (ОП, гл.2, п. 1)

64) Як відбуваються зміни й рухи в світлі?

Немає ніяких рухів, тобто оновлень у вищому світлі, а та частина, яка має отримуватися у створіння від вищого світла (що є подібним запалюванню однієї свічки від іншої, де першої не убуває, - вона "оновлюється та примножується відповідно до нових властивостей, що в келім", де кожен об'єкт одержує в мірі бажання отримувати, що є в ньому, а їхні властивості відрізняються одна від одної та походять одна від одної так, що немає їм ні міри, ні кінця. (ОП, гл.2, п. 1)

65) Яким чином існують у простій єдності Творця численні зміни форм та їхні різновиди у світах, які виходять із Творця?

(ВС, п. 22)

66) Внаслідок чого виходить лінія (лінія) з Нескінченності?

Екран, - тобто сила утримання, - який був встановлений на четверту стадію після скорочення, щоб не отримувати більше в неї, він є тим, що викликав вихід кава з Нескінченності. Адже у вищому світлі немає ніяких змін ніколи, і він світить після скорочення так само, як і до скорочення. Але зараз, внаслідок появи екрану, отримують вище світло тільки три стадії бажання, міра яких є дуже малою відносно отримання в четвертій стадії, що у Нескінченності, і тому отримують тільки тонкий кав світла відносно величини світла в Нескінченності. (ОП, гл.2, п. 1)

67) Чи змінилося щось після скорочення також і в світі Нескінченності?

Незважаючи на те, що четверта стадія, що в Нескінченності скоротила себе, разом з цим, немає тут «знімає форму й облачає іншу форму» після зникнення першої, як це ведеться в матеріальному. А є додавання нової властивості до попередньої, де перша властивість не змінюється ні в чому, тому що явище зникнення не існує в духовному ні в чому. І тому все це - зникнення світла та сила затримки, що з'явилася в четвертій стадії аби не отримувати в себе, - визначається як інший, новий і окремішній світ як такий, що додався тепер до світла Нескінченності, яке залишилося таким, яким було, без будь-яких змін. І такий самий підхід - до всіх змін властивостей, котрі відбуваються в духовному. (ОП, гл.2, п. 1)

68) В який момент відкрився авіют, що є в четвертій стадії?

З приходом кава з Нескінченності, коли екран втримав його від того, щоб світити в четвертій стадії, - став відчутним її авіют, тому що вона залишилася без світла. (ОП, гл.1, п. 100, гл.2, п. 2)

69) Що таке чотири стадії бажання отримувати?

Спочатку поширюється й виходить світло від Створювача у вигляді світла хохма, і це – сукупність життєвої сили, що належить цьому створінню. І в ньому – перша стадія, що в бажанні отримувати, і називається першим розповсюдженням, або першою стадією..

І затим посилюється в тому світлі властивість бажання віддачі, і це посилення бажання притягує від Створювача світло хасадим. Це називається "перше посилення" або друга стадія. І потім поширюється це світло хасадим великим поширенням, - тобто з підсвічуванням хохми, - і це називається "друге поширення" або третя стадія. І потім знову посилюється в цьому світлі бажання отримувати, яке вміщене до цього світла з першого розповсюдження, і цим довершується бажання отримувати у всій своїй величині й повноті, і це називається "друге посилення" або четверта стадія. (ОП, гл.1, п. 50)

70) Що таке чотири букви імені АВАЯ?

Буква "юд" імені АВАЯ - це перше розповсюдження світла, яке називається "бхіна алеф", - перша стадія (див. вище, питання69). Перша "гей" імені АВАЯ - це перше посилення, що в світлі, і називається "бхіна бет", друга стадія. "Вав" імені АВАЯ - це друге поширення світла, яке називається "бхіна ґімель", - третя стадія. Завершальна "гей" імені АВАЯ - це друге посилення, що в світлі, котре зветься «бхіна далет», - четверта стадія. (ВС, п. 31)

71) Що означає, що рош кава торкається Нескінченності?

Див. вище, питання 49.

72) Якою є та єдина думка, що включає всі різновиди й форми, які тільки існують в усій реальності?

Це думка "насолодити створіння". (ВС, п. 22)

73) З якого рівня кабалісти починають займатися своєю роботою?

Усе, про що йдеться у вченні кабали, це тільки про поширення світла з сутності Творця, але про саму сутність Творця не маємо ми ні гадки, ані слова (клі). (ОП, гл.1, п. 2)

74) Якими є ті дві основи, що містять все?

Перша основа - це те, що сукупність всієї реальності, яка перед нами, вже існує в постійному стані в Нескінченності, у всій її кінцевій довершеності, і це називається світлом Нескінченності. Друга основа, - це п'ять світів, які називаються: Адам Кадмон, Ацилут, Брія, Єцира, Асія, що поширюються з малхут Нескінченності після скорочення. І все, що є в другому стані, походить з першого стану. (ОП, гл.1, п. 3, та ВС, п. 5)

75) Що означає "Він та ім'я Його - одне"?

"Він" - вказує на світло, що в Нескінченності. "Ім'я Його" - вказує на бажання отримувати, що в Нескінченності, і яке називається "Малхут світу Нескінченності". "Одне" - вказує на те, що не існує там жодної відмінності властивостей між світлом, тобто "Ним", та клі, - "ім'ям Його", - а все цілком є світлом. (ОП, гл.1, п. 30, та ВС, п. 13)

76) Що означає ім'я "Нескінченність" (ейн соф)?

До скорочення називається "Нескінченність", аби вказати, що там абсолютно не можуть бути уявленими кінець й завершення. Оскільки й бхіна далет, - четверта стадія, - теж отримує світло, тому немає там ніякої причини для припинення світла й існування «соф» та «сіюм». (ОП, гл.1, п. 20)

77) Яким є наслідок бажання отримувати, що включене до Нескінченності?

Створення світів і всього, що їх наповнює. Бо тому й скоротив себе в четвертій стадії, що в Ньому, аби розкрити всі ці світи до цього світу, де вже існує можливість перетворити властивість отримання на властивість віддачі. (ОП, гл.1, п. 90, та ВС, п. 17)

78) У чому причина скорочення світла?

"Прикрашення", яке малхут Нескінченності побачила як зрівняння своєї властивості зі своїм Створювачем, котре може розкритися лише завдяки створенню світів. Внаслідок цього й скоротила себе. (ОП, гл.1, п. 40 і п. 90)

79) Який вид отримання вважається віддачею?

Коли отримує тільки з причини бажання надати задоволення тому, хто дає. (ОП, гл.1, п. 90)

80) З якою метою було зроблене скорочення?

Щоби перетворити властивість отримання на властивість віддачі. (ОП, гл.1, п. 90)

81) Чому зникло світло з центральної точки й не повернулося назад?

(ОП, гл.1, п. 40, та ВС, п. 22)

82) Чому через скорочення не створилася властивість "соф" - закінчення?

Тому що скорочення сталося не з причини відмінності властивостей, яке проявилося в бажанні отримувати, котре малхут й бажала виправити, а тільки заради простого прикрашення, без жодної потреби й обов’язку. (ОП, гл.1, п. 50, п. 90, ВС, п. 23)

83) Чому в момент скорочення світло зникло з усіх чотирьох стадій?

Оскільки немає в духовному «трохи». (ОП, гл.1, п. 70)

84) Чому чотири стадії не стоять ступенями одна під іншою в момент скорочення, до приходу кава?

До світіння кава не визначається ще сама бхіна далет як груба й низька (див. питання 83), і тому не може бути, щоб позначилися ступені для неї. (ОП, гл.1, п. 90)

85) Чому четверта стадія не набула додаткового авіюту відразу в момент скорочення світла, а всі чотири стадії залишилися подібними одна одній?

Тому що скорочення відбулося не через відмінність властивостей. (ОП, гл.1, п. 90)

86) Яка стадія залишається порожньою без світла?

Тільки лиш четверта стадія - бхіна далет. (ОП, гл.2, п. 2)

87) Коли наповниться також і четверта стадія вищим світлом?

Коли клі отримання набуде альтруїстичних властивостей віддачі. (ОП, гл.1, п. 40)

88) У чому причина створення світів?

Бажання отримувати, яке є там, - обов'язково було в ньому прагнення прикраситися та повністю уподібнитися властивостям світла, це й стало чинником створення світів. (ОП, гл.1, п. 90)

89) Яким є бажаний результат занять Торою та дій віддачі?

Перетворити келім отримання, щоб були «заради віддачі». (ВС, п. 22).

90) У чому полягає засіб визволення через розкриття святих імен?

Їхня унікальність, особливо, в перетворенні властивості отримання на властивість віддачі. (ОП, гл.1, п. 90)

91) Як розкриваються святі імена?

Через зусилля в Торі та діях віддачі. (ОП, гл.1, п. 40, ВС, п. 20, п. 22)

92) Що таке Кінцеве виправлення?

Коли келім отримання обернуться на властивості віддачі. (ОП, гл.1, п. 40)

93) У чому корінь всіх недосконалостей?

У розбіжності властивостей зі Створювачем, яка є в "бажанні отримувати". (ВС, п. 18)

94) Чому неможливо змінити клі отримання на таке, що віддає, ніде, окрім як тут, у цьому світі (олам а-зе), - а не у вищих світах?

Зіпсутість та виправлення в одному носії ведеться лише в цьому світі. (ВС, п. 20)

95) Які дві властивості вміщені в світлі?

Світло хохма й світло хасадим. (ОП, гл.1, п. 50)

96) Що міститься в розповсюдженні світла від Творця?

Бажання віддачі та бажання отримувати. (ОП, гл.1, п. 50)

97) Яке світло розкривається з посиленням бажання віддачі?

Світло хасадим. (ОП, гл.1, п. 50)

98) Якими є два світла, що включені в кожне створіння?

Світло хохма та світло хасадим. (ОП, гл.1, п. 50)

99) Чому світло хасадим є нижчим від світла хохма?

Тому, що притягається за допомогою посилення бажання самого створіння. (ОП, гл.1, п. 50)

100) Коли завершується клі отримання?

Після того, як розкрилася четверта стадія, бхіна далет, в бажанні, яка є ґадлутом, великим станом бажання отримувати. (ОП, гл.1, п. 50)

101) У чому відмінність між тим, хто отримує через себе й тим, хто отримує ззовні, як в Нескінченності?

Коли отримує всередину, то клі обмежує, згідно зі своєю мірою, світло, яке утримує. А коли отримує зовні, то клі не обмежує світло, яке містить, і воно без міри. (ОП, гл.1, п. 50)

102) Що таке сфірот іґулім?

Коли між чотирма стадіями бажання отримувати немає відмінності верх-низ, то вони звуться чотирма колами (іґулім), - один в одному, подібно до оболонок цибулини. (ОП, гл.1, п. 100)

103) Чому не визначаються ступені в іґулім як такі, що розташовуються один під іншим, до приходу кава?

Тому, що скорочення було зроблене не з причини зменшення відмінності властивостей. (ОП, гл.1, п. 100)

104) Чи є властивість зла в бажанні отримувати за природою його створення?

Немає в ньому ніякої вади за природою його створення, і не відкрилося б у ньому ніякої вади, якби не сталося щодо нього скорочення. (ВС, п. 20). Див. також питання 105.

105) У чому сенс непрямого притягання світла від Творця?

Див. ВС, п. 20.