Загальний характер науки про потаємне
(переклад з івриту)
Кожне розуміння (в усвідомленні розумом) має дві частини.
Перша - в матеріальних поняттях, тобто природа тіл в явленій нам дійсності.
Друга – в формальних поняттях, абстрагованих від тих тіл. Тобто, в формах самих розуму і розуміння.
Перша зветься матеріальним пізнанням, і воно є експериментальним і називається фізикою.. ...
А друга зветься пізнанням форми, і воно є теоретичним, і називається наукою логіки.
Матеріальне пізнання поділяється також на дві частини, які є чотирма
Бо іноді можна обмежитися щодо неї й говорити про неї в плані того, що вище природи, що називається наукою про те, що за рамками природи. Тобто, відповідно до відомих тем високого розуму. І існують в цьому чотири частини:
1) Матеріальне пізнання, що належить до частини, званої природничими науками, яке має емпіричний характер.
2) Матеріальне пізнання, що належить до частини, званої природничими науками, яка є наукою про те, що за рамками природи.
3) Матеріальне пізнання, що належить до частини, яка зветься відокремленою, яка має емпіричний і практичний характер.
4) Матеріальне пізнання, що належить до частини, яка зветься відокремленою, яка є наукою виключно про те, що за рамками природи.
Пізнання форми
Сутність пізнання форми та, що «несоме», - тема пізнання, - це Творець. А в матеріальному пізнанні «несомим»,- його темами, - будуть ступені, звані світи та парцуфи.
І при цьому воно є експериментальним і практичним. І зрозуміло, що вищий принцип науки про потаємне розкривається не відразу, бо він потребує окремого досконалого вивчення. І вже довів я, що він є розкриттям Всесильності Творця створінням, як пояснено в статті «Сутність науки кабала», як я зауважив там. А після того, як зрозумієш це, зрозумієш моє пояснення характеру науки в загальному сенсі.
Цей вищий принцип визначено як: Один, Єдиний, тільки Він
Один: і це зрозуміло само собою, що Вищий, Творець – один, він складається з усієї дійсності, і з усіх часів, минулого, теперішнього і майбутнього. Бо не буває такого, що дає те, чого в самого немає. І якби вся дійсність та існування дійсності не були б включені в Нього, не походили б і не вийшли б з Нього. І це очевидно всім, хто вивчає. Навіть не звертаючи уваги на ті пошкодження, які ми знаходимо на шляхах існування дійсності. І знай, що це є дослідженням, що зветься у кабалістів ім’ям Один. І перший хто розпочав це дослідження був праотець Авраам (і це з’ясовується в «Сефер Єцира», тому і відносять до праотця Авраама). Тобто, немає тут двох володінь, добра і зла, а лиш одне добро.
Єдиний: вказує на те, що поки що існує в Своїй єдиності, і не змінюється через наше відчуття зла, навіть в плані взаємин між Ним і Його створіннями. Наприклад, приходить хтось до лікаря, щоби той витягнув йому колючку. Лікар, який витягує колючку і цим завдає болю хворому, не вважається, що він змінився тепер і чинить зло, а як була між лікарем і хворим любов перед тим, вони є тими ж люблячими також в час дії, коли той робить болючий розріз. І цей Його образ називається Єдиний.
А тільки Він: вказує, що головне в ставленні Творця до створіння, як Творця, не більше ніж аби розкрити цю Його Єдиність. Бо вся приємність і вся мудрість, і все злиття виражається в суті цього поєднання.
Пізнання матеріальне – і емпіричне
Пізнанням матеріальним є: знати відношення в дійсності створінь і способи їхнього існування, і порядок їхнього сходження від Першопричини, до стану цього світу. Як згори вниз, так і знизу вгору. І головне в цьому знанні, - це попереднє й подальше, що ведеться в них. Бо це є образ всієї науки подібно до наук про неживу та живу природи.
Практичне пізнання
З природи тих ступенів, в яких той, хто осягає, знаходить насолоду та приємність в надзвичайно великій мірі, коли осягає їх, витікає, що це походить, просто кажучи, з того, що він потрапляє в бажання Вищого, Творця. Бо шляхи Його управління існуванням світу, не інакше, як двома рівними силами, коли Той, хто бажає, щоб вони діяли, притягує їх насолодою під час дії, і ця насолода примушує їх діяти. А від того, що бажає, щоб не робили, Він віддаляє їх стражданнями, коли створіння мучиться, роблячи це. І тому воно облишає цю дію. Цей закон є постійним щодо досконалості і в тваринному світі, і в роді людському, оскільки він спрямований на кінцеву мету. Тому його управління ускладнюється і потребує замін щогодини і щомиті. А іноді цей закон замінюється феноменом звички, яка утворює іншу природу для нього.
Природа ступенів
Природа ступенів для того, хто осягає, подібна природі тваринній, тобто, закон винагороди й покарання виконується неухильно, і не скасовується, і навіть звичка не може поміняти його.
Дві частини в дослідженнях матерії
У дослідженнях матерії є дві частини:
1) Дійсність.
2) Існування частин дійсності: кількість і якість їх забезпечення і спосіб осягнення їх: ким і чим.
І тому існує сильний смак гіркоти в порожнечах між ступенями, якими ті, хто осягають, дуже гидують, І це зроблено і також приходить до них для того, щоб не залишалися там посередині, як це ведеться у простих тварин.
Однак іноді буває, що ті, хто осягають, повертаються назад, згадавши смак і насолоду, які є там.
Кліпа: немає повернення в духовному
І ось, коли повертаються, то це вже інший ступінь, і зветься кліпа стосовно попереднього ступеня.
Дві частини в практичному пізнанні
У практичному пізнанні існують дві частини. Перша – це святість. Друга – це кліпа. І отже, іноді, за якоїсь потреби, мудреці також повертаються в місце, де є смак великої насолоди, щоб вдіяти щось. Проте, відразу виходять звідти, і входять у своє місце, і тому повернення також зветься святістю.
Однак, за більшістю, повертаються туди лише ті, хто боїться і має слабке бажання, які хочуть уникнути переходу між ступенями, гіркого для них, і вони залишаються, застрягши там, бо не змогли піднятися до височіні своєї бажаної вершини.
Спосіб дії за допомогою імен
Спосіб дії за допомогою імен це притягання великої міри приємності, і тоді може притягнути цей дух також до ближнього, на якого це дуже впливає, і цим може вилікувати його, або наказати йому і примусити до виконання свого бажання.
2. Практична кабала
Збитки від будь-якого примноження
Ми пояснили вище справу практичного пізнання. Коли те, що бажано Творцеві, примушує створіння світлом насолоди від дії, що облачається в нього. А те, що не бажано Творцеві, відвертає його світлом страждань, що облачається в нього. І це справа збитків від будь-якого примноження. «Примножує майно – примножує турботу», і таке інше. Тому що існує обмеження кожному бажанню Творця, оскільки воно вимагає багатьох дій на щаблях сходів розвитку. І якби не було обмеження кожній насолоді, створіння загрузло б в одній дії на все життя, і не піднімалося б по сходам. Тому вище управління обмежує його болями, що походять від примноження насолоди.
Оплата на тваринному і оплата на людському рівнях
І буває близька насолода, щодо якої не існує поняття «надія», а надається вона відразу ж. А є, однак, насолода далека, «сподівана», час реалізації якої приходить значно пізніше. Перша називається винагородою через почуття, а друга називається – через розум. Перша уготована для всього живого, і шлях управління є певним і безпомилковим. А друга - уготована лише для того виду людей, які здатні уважно вчитися, і шляхи її зі збоями. Бо оскільки час реалізації насолоди - з запізненням, само собою, піддано її перешкодам і завадам, що заплутують людину в її роботі.
Рушій, що діє винагородою і рушій, що діє причиною
Винагрода свідома, винагорода чуттєва: вони є винагородою людей і винагородою тваринною. І вони є двома силами вищого управління, підкоряючись якому тварини виконують те, що покладено на них управлінням Творця, як зазначено детально.
Істинний критерій вчених
Однак є багато рівнів також і в самому роді людському, бо це вимірюється чуттям розвитку кожної людини, і мірою її віддалення від тваринного світу – у світ людський. Бо людина, яка не розвинута в повній мірі, не зможе чекати на винагороду багато часу, і вибирає собі роботи, що оплачуються негайно, хай будуть навіть і за нижчу ціну. А дуже розвинута людина зможе стримуватись і вибирати роботи за високі ціни, навіть коли термін оплати їх тривалий і дуже довгий. І знай, що це є критерієм вчених, бо ця річ залежить від матеріального розвитку кожного. І кожен, хто зможе збільшити термін оплати, зможе добитися більш високої винагороди.
Що таке розвиток?
І тому можеш побачити більшість людей учених, відразу, як закінчують удосконалюватися щоби мати втіху, отримуючи оплату за труди, - облишають навчання і виходять на ринок торгувати в масах [знаннями] і отримувати платню. Але одиниці стримуються і продовжують удосконалюватися в своєму навчанні, кожен згідно з розвинутістю своїх здібностей, тому що бажають дістати ціну набагато більшу, наприклад, стати великими в поколінні, і робити винаходи. Тож зрозуміло, що за якийсь час їхні товариші неабияк заздрять їм.
Сила мети
І знай, що це є критерієм розвинутості поколінь. Тобто, в силі стриманості - збільшити термін часу до отримання винагороди, і обрати найбільшу суму. І тому в наших поколіннях примножилися винахідники, люди видатні, оскільки існує в наших поколіннях більше тих, хто має таку властивість, працездатність яких безконечна, тому що відчуття їхні найбільш розвинуті щодо стриманості, як за тривалістю так і в працездатності.
Сила, що повертається, або «сила причини»
Адже немає жодного руху в усіх живих істотах, який би не був спрямований на отримання винагороди, що зветься силою цілі, а рівні її оцінюються лише згідно з відчуттям винагороди. Тобто, за розвиненістю. Коли більш розвинутий є більш чутливим. І само собою, сила цілі діє в ньому в набагато більшій мірі, і має він наснагу ще більше примножити і збільшити свою роботу.
А друге – це те, що сказано вище. Тобто, сила очікування часу винагороди. Таким чином, що ця причинна сила оцінюється двома чинниками: перше – це відчуття цінності, і це відчуття є величиною ціни, коли більш високочутливий дістане високу ціну, і велику силу причини.
Друге – це зазначена вище сила очікування протягом довгого часу, коли навіть для отримання більш високої ціни треба також і тіло розвинуте, яке мало б відчуття на віддалі. І весь розвиток, що розвертається для роду людського, є нічим іншим, як двома згаданими відчуттями: відчуттям цінності і відчуттям на віддалі. І рівень науки піднімається і сходить за їхньою допомогою до найвищої висі.
Практична кабала
І знай, що влада цих згаданих відчуттів існує головним чином у тих, хто перебуває в духовному осягненні, які мають дуже велику насолоду від кожного ступеню, і, само собою, оплата йому завжди близько, то чому б тоді йому горювати й лізти на ще вищий ступінь.
Дух насолоди і насолода розуму
Крім того, є тут ще категорія духу і категорія мудрості, і вони є одне. Однак для одержувача, що складається з тіла та розуму, вони відчуваються як дві сили: в тілі перебуває дух, а в мозку – великий розум. І тому тіло має зазнавати втрат у духові, коли піднімається аби отримати розум та знання.
3. Сутність таємного і його частини
Далі я хотів би дати читачу ясне поняття, аби зрозуміти заборону користуватися практичною кабалою, чаклунством і різноманітним містицизмом, які є звичайними в світі, - і це для того, щоб випрацювати правильну основу, аби розвинути з неї наукове дослідження.
Біля цієї ступи скупчилися в наші дні багато мудрагелів, які намагаються привести все це під якесь наукове експериментальне дослідження, і багато роздумів присвятили цій «науці». І, наскільки мені відомо, не знайшли поки що в цьому жодної наукової основи, яку гідно було б обговорювати. І це через брак знайомства з джерелом цих таємниць, до якого розум людський не в змозі досягти.
Те, що підштовхнуло мене торкнутися до цієї теми, це те, що побачив я необізнаність мас, аби в якійсь мірі могли розібратися в подібних речах, і вони змішують різноманітні таємні речі в одному горщику. А тому взявся я наразі показати джерело й основу подібних таємниць.
Вже я роз’яснив в першій частині тут, що три частини існують в науці про потаємне, і це: пізнання матерії, форми і практичне пізнання. І щодо третьої частини, що зветься практичним пізнанням, пояснив, як ті, хто займаються практичною кабалою, діють неприродними способами, через те, що повертаються назад, до тих перших ступенів, в яких знаходять багато приємності й солодкості. І через це збільшується в них життєвий дух, так, як можна бачити серед простих людей, коли той, хто має сильне бажання, задіює того, хто має бажання слабше від нього, і примушує діяти за його волею. І не маючи ані сили розуму, ані розуміння, без користі для себе, той іде й слухається його в усьому, чого цей забажає.
Тим же чином, коли ті, хто перебуває в духовному осягненні, докладає зусиль осягнути ті ступені, що приносять життєву силу і велику енергію, вони можуть привести їх в дію, в певній мірі, також і в своїх товаришах. Адже природа духовного, вона як природа риб у морі, де великий ковтає малого, коли звертає увагу на нього. І тут діє лише думка, а точніше, не думка, а бажання і внутрішня сила, дух, адже думка не в силах привести в дію й того, кому належить, то як зможе пробудити до дії його товариша? Однак бажання отримувати, воно й набуває подоби тієї думки того, хто має велике бажання, і діє на меншого за нього. А психологи визначають це як «сила думки», і помилково, бо це є бажанням, а не думкою.
І знай, що ця дієва сила настільки потужна, що може породити уяви в товариша, буквально в тій мірі, котрою людина вільна змальовувати уявлене у власному мозку, а в плані влади вони незмірно сильніші, ніж образи, що змальовує в своєму мозку. Бо той, хто уявляє собі, - він має на противагу своєму уявленню силу розумового контролю, і якщо вона заперечує уяву, та уява послаблюється і не може функціонувати. Тоді як той, хто отримує вплив від товариша, перебуває в стані анархії, без жодної дії з боку його машини, званої мозком. Тому не виникне в нього ніколи сила критики, а той образ, який одержав від товариша, все сильніше діє в ньому, так, наче був здавна обумовлений для нього, повністю, абсолютно й поза всякою критикою, як певний вид упередження.
Крім того, може облачитися й увібрати в себе дух, внутрішню силу товариша, до відчуття в певній мірі його почуттів, і навіть його спогадів, і робити з ними перемовини, і з’ясувати з них бажане і повідомити тому.
І це те, як написано, що «заперечують існування вищих сил». Бо хоч і отримують вони лише сурогат, разом з тим залишаються і користуються цим постійно, і піднімають життєвий дух їхній більше, ніж істинні кабалісти.
Три третини в прихованні науки
Три третини існують в прихованні науки істини. Перша це те, що немає необхідності. Друга: неможливо. Третя: пошана до Всесильного – приховання цього. І поясню кожну з них окремо.
Перша третина: не є необхідним
Ця частина, зрозуміло, не має нічого в плані збитків, а присутня тут лише чистота знання. Оскільки «що тут такого» ми визначили як нищителя, жахливішого за всіх руйнівників. І всі марнотратники часу в світі є нічим іншим, як люди «що тут такого». Тобто, дивляться на непотрібне і повідомляють непотрібне. А тому не буде прийнятий у нас учень перш ніж присягнеться, що віддалить себе від руйнівників такого роду.
Друга третина: неможливо
Щодо цієї частини зрозуміло, що клятва не потрібна, проте, оскільки можливо розкрити це помилковими висловами, і прикрашатися цим в очах мас, тому також і вона включена в клятву.
Третя третина: пошана до Всесильного – приховання цього
Ця частина є найбільш суворою щодо приховання, бо багато кого погубила. І знай, що всі чаклуни, що були в світі та ошуканці, вийшли виключно з сорту таких «розкриттів», коли учні, що не виконували обов’язки задовільно, помилялися в поняттях і виходили навчати кожного, хто їм трапиться, не додивляючись, чи вони гідні цього. І це ті, що відходили і користувалися наукою для цілей егоїстичних, для пристрастей і слави. А святе Творця виносили в буднє і на базар. Отже, це те, що зветься «практичною кабалою».