59. Кожен, хто гнівається, неначе поклоняється ідолам

(переклад з івриту)

«Кожен, хто гнівається, неначе поклоняється ідолам», бо всі прогріхи зводяться до одного прогріху, і це – пристрасть. Але гордині в них немає, бо людина не пишається тим, що не може подолати пристрасть.

Але зовсім інша справа – злість: крім того, що насолоджується від пристрасті гніву, вона ще й пишається тим, що гнівається, коли знає, що правда на її боці, інакше як би вона могла пишатися.

Отже, є тут два прогріхи:

а) насолода від того, що має втіху;

б) від того, що гордує. «А кожен, хто гордує, Я і він не можемо жити в одному місці, і душа його видаляється» (Зоар, глава «Тецаве», 55).