56. Питання в духовній роботі

(переклад з івриту)

Чому про матеріальну роботу, після того, як працювала цілий рік, людина не запитує себе, – що я здобула за цей рік. А в духовному людина таки запитує – який зиск з цього року, що минув. То це питання, - який зиск, - з’являється воно з боку святості, чи з боку сітри ахри?

Відомо, що цей світ зветься світом неправди. А про неправду не належить говорити «скільки заробив», тобто казати, що ця робота була вартою. Але ж в духовному, котре є істиною, кожен раз з’являється запитання з боку святості, аби спонукати людину взнати, що саме заробить вона для виправлення.

Бачимо ми, що коли людина займається якоюсь справою, і намір її – мати з цього зиск, тобто, якийсь прибуток вона таки має отримати від справи, то людина дійсно робить розрахунки. І якщо не варто, вона міняє цю справу на іншу, оскільки прибутки, які вона бажає, в неї як перед очима. І в цьому людина не обманює себе, тобто, чи це дійсно та винагорода, котру вона бажає, - хай то гроші, чи пошана, - бо цим вона виміряє себе.

Але ж увесь зміст матеріального життя, дозволеного людині, - загалом, всі насолоди, - є категорією неправди. Тому нічого й питати людину, що є їй з того, що вона заробила гроші чи пошану, адже це з самого початку дано людям як неправда. Але це зветься «корисною брехнею», тобто перш ніж людина буде здатна йти духовним шляхом, - звідки вона візьме життя? Тому дають їй життя, зване «неправдою».