Бней Барух Академія кабали

І ці "що" суперечать одне одному, бо одне "що" говорить про віддалення від Творця, а інше - про наближення до Нього. Адже "вимагає" (івр. "дореш") це від слова "бажає (івр. "дореш") здоров’я". Але обидва вони є категорією Тори, тобто обидва бажають навчити нас одному: людина має вивчати їх практично.

І треба зрозуміти загалом, "Що Творець Всесильний твій вимагає від тебе", ми розуміємо, що людина повинна вивчати й розуміти, щоб знати, що робити. Але "Що це за робота…", чому це нас вчить?

І оскільки говорить Писання, певно, що людина повинна відчувати цей стан в усій його ницості, а навіщо мені це?

Адже на перший погляд було б набагато краще, щоб людина жодного разу не входила б у цей стан, і якщо й приходять до неї такі думки, було б краще, аби відвернула увагу від них.

Ось ми бачимо, що на запитання грішника немає відповіді, а лише "притупи йому зуби (івр. "шинаїм")", як сказали мудреці: "І повторюй їх (оригін. "шинантам")…" щоб були слова Тори "загостреними" у вустах твоїх, щоб коли людина запитає тебе щось, не затинався б ти, говорячи, а сказав би їй відразу" (трактат Кідушин, 30:1). Отже, має людина сказати про це "що"? Друге "що"! Тобто: "Що Творець Всесильний твій вимагає від тебе? Лише "Боятися Мене".

Тобто треба знати: перше "що" - це Творець Всесильний твій запитав, а не ти. Це означає, що Творець увів тобі в думки це "що", бо немає жодної іншої сили у світі, як написано: "Немає нікого, крім Нього".

І напевно, що Творець не зробить створіння, яке б було проти Нього, а надав цю думку, щоб боялися Його й приймали ярмо "царства небес" (влади властивості віддачі) вище знання. І завдяки запитанню грішника людина мусить приймати на себе щоразу заново ярмо царства небес, що зветься "страхом".

І чудодійним засобом для того, щоб була сила подолати й прийняти на себе ярмо царства небес, є Тора та заповіді. Адже завдяки виконанню їх людина очищається від свого зла, і лише тоді буде мати можливість прийняття ярма царства небес.

І це сенс сказаного: "Всесильний зробив, щоб страшилися Його". Адже кожний поганий стан, що ми відчуваємо, дається лише для того, щоб людина не залишилася в тому становищі, в якому перебуває. Тобто, якщо вона не підніметься сходами величі Творця, то не може подолати, і лише тоді, коли відчуває велич Творця, серце її підкоряється. І це означає, що вона має піднятися сходами страху перед Творцем.

Виходить, що ці питання мотивуються тим, що коли людина стане потребувати Творця, щоб відкрив їй серце та очі, прагнутиме удостоїтися величі Його, достатньо їй страху небес, що є з боку виховання. Але ж якщо з’являється щоразу запитання грішника, не буде їй достатньо, а треба буде весь час підніматися сходинками величі Творця.

І це є сенсом " Як (в ориг. "що") люблю я Тору Твою!", бо завдяки запитанню "що" є причина та поштовх удостоїтися любові до Тори, бо можна розв’язати проблему "що" не інакше, як тільки відповідно до прийняття ярма царства небес у прямому світлі, а цього заслуговують лише світлом, що в Торі та заповідях. Через це "завжди вона є моєю розмовою", тому що постійно з’являється питання "що".