24. Головне, чого нам не вистачає

(переклад з івриту)

Головне, чого нам не вистачає, - і через це немає в нас «пального», - енергії до роботи, це те, що бракує нам важливості мети, і це означає, що ми не вміємо цінувати нашу службу, щоби знати нам, Кому ми віддаємо. І також не маємо ми усвідомлення величі Творця, щоб знати, наскільки ми щасливі тим, що є в нас заслуга служити Цареві, бо немає в нас нічого аби змогли б ми зрозуміти Його велич.

І це зветься мовою Зоар «Шхіна в поросі», тобто справа віддачі Творцю є важливою для нас як порох. І, природно, немає в нас «пального» для роботи, адже без насолоди немає сил працювати. Лише коли світить любов до себе, тоді тіло дістає від цього життєву силу, але в роботі віддачі тіло не відчуває смак насолоди, і само собою воно мусить «лежати під своєю ношею».

Тоді як коли відчуває людина, що вона служить важливому Царю, то якою є важливість Царя, тією ж мірою має вона втіху та насолоду, коли обслуговує Його. Тому є вже в неї тоді «пальне», котре даватиме їй сили кожного разу, щоби змогла йти вперед, адже відчуває, що служить важливому Царю.

І тоді, коли є в людини знання та відчуття того, що вона знає, Кому віддає, тоді в тій же мірі, в якій була в неї сила працювати з наміром себелюбства, має вона зараз сили працювати ради віддачі. Бо коли хтось віддає важливій людині, вважається що він ніби отримує від неї. А оскільки при отриманні тіло має сили для досягнення винагороди, так само, віддаючи важливому Царю, має воно задоволення від цього.

І завдяки цьому зрозуміло те, що написано в «Передмові до ТЕС» щодо «дає вона, і якщо він людина шанована, вона «освячується» (повінчана), через задоволення, котре отримала від нього». Бачимо ми тут нову річ, що віддача важливій людині за законом буквально подібна отриманню. Хоча там наведено розповідь про вінчання для прикладу отримання ради віддачі, коли отримання називається віддачею.

І в тому ж плані можна зрозуміти і другу сторону медалі, тобто коли віддача називається отриманням. І тоді через це вже є в людини енергія, бо якщо вона віддає комусь шанованому, це як наче вона отримує. Тому вже має вона силу для роботи.

Витікає з цього, що бракує нам тільки лиш вірити у велич Творця, тоді буде в нас сила для роботи у віддачі.