21. Освячення місяця

(переклад з івриту)

«Цей місяць буде вам початком місяців...» (Шемот,12). І пояснив Раші: «Утруднився Моше з народженням молодика, - якою мірою буде видний, щоб бути придатним для освячення? І показав йому Творець пальцем на місяць на небосхилі, і сказав йому: «Побачиш такий – і освячуй».

Коментатори запитували, - що було настільки вже важким для Моше в справі освячення місяця? А також що це за поняття: «і показав йому пальцем», на що натякає нам слово «палець»?

Пояснює Бааль Сулам, що місяць вказує на малхут, а справа - в прийнятті тягаря «малхут небес» (влади властивості віддачі). Тому Моше був у скруті, як сказати народу Ісраеля, щоб прийняли на себе тягар малхут небес тоді, коли відчувають приховання. Адже розумніше було б, якби Моше прийшов до народу Ісраеля, щоб прийняли на себе малхут небес з якимось розкриттям Творця, тоді Моше міг би розмовляти з ними.

Але мається на увазі, що місяць не повний, і треба освячувати його, саме в час його народження, - а тоді ще не видно, як він отримує світло сонця - і коли він ще не світить, все ж саме тоді час освятити його.

Справа в тому, що людина повинна прийняти на себе тягар малхут небес у своєму найнижчому стані і сказати про нього, що для неї це такий стан, нижчого за який не може бути, тобто що вона [має діяти] повністю вище рівня знання, адже немає в неї жодної опори з боку розуму й відчуттів, щоб змогла вона збудувати на ній свої основи.

І людина відчуває в той час, начебто стоїть вона між небом і землею, і немає їй ніякої підтримки, і все в неї в такому стані - вище рамок знання.

І тоді людина говорить, що Творець послав їй цей стан, в котрому вона перебуває в кінцевій ницості, тому що Творець бажає, щоб вона прийняла на себе тягар малхут небес у формі такого занепаду.

І тоді людина приймає на себе, - оскільки вірить вище знання, - що стан, в котрому вона наразі перебуває, прийшов їй з боку Творця, тобто що Творець бажає, щоби вона побачила б становище, найбільш нице, яке тільки може бути в світі.

І все одно, людина повинна сказати, що вона вірить у Творця за будь-яких обставин, - що зветься підкоренням без жодних умов. Тобто людина не говорить Творцю: «Якщо Ти даси мені добре відчуття, щоб я відчула, що «Сповнена вся земля славою Твоєю», я готова вірити.

Але ж коли немає в людини ніякого знання й відчуття духовного, не здатна вона прийняти на себе тягар малхут небес і дотримуватися Тори та заповідей. А отже, як було сказано вище, людина зобов’язана прийняти на себе малхут небес без будь-яких умов.

І це те, в чому утруднився Моше, - як він може прийти до народу Ісраеля з такою ницістю. І на це Творець показує пальцем, і каже йому: «Такий побачиш - і освячуй», тобто місяць в час його народження, коли ще не видно в ньому його достоїнства.

І саме завдяки прийняттю малхут небес в стані ницості, розкриється потім на цій основі те, що сказали мудреці такими словами: «Сказав рабі Ельазар: «У майбутньому Творець влаштує танець для праведників, і Він сидить серед них в Ґан Едені (райському саду), і кожен з них вказує пальцем, як сказано: «І сказав у той день: ось це - Всесильний наш, сподівалися ми на Нього, і визволить Він нас, це Творець, покладалися ми на Нього, веселімося й радіймо Його визволенню», кінець цитати, (трактат «Тааніт», 31).

Отже, натяк: тим, що Творець вказує пальцем на місяць і каже йому: «такий», - удостоюємося завдяки цьому, що кожен з них вказує пальцем - «ось, Всесильний наш».