5. Поняття «зловмисності стають як заслуги»
(переклад з івриту)
Поняття «зловмисності стають як заслуги» можна зрозуміти [так]: якщо з’являється в людини якесь утруднення [в духовній роботі], і ясно, що це великий прогріх, бо це утруднення може привести її до того, що впаде, - хай нас омине! - в кліпу, яка зветься «дивується на основи».
І якщо людина повертається [до основ] через трепет, тобто, зміцнює себе і не переймається цією думкою, тоді «робляться йому як помилки». Тобто, немає на ній «гріха», а є «помилка». Отже, набагато краще, якби не з’являлося жодної чужої думки, але тепер, коли вже з’явилася, немає їй вибору, як тільки зміцнити себе в прийнятті тягаря малхут небес.
І також існує поняття повернення через любов: те, що людина наново приймає нині тягар віри, це через любов, бо приймає на себе роботу з любові. Тобто, вона радіє тому, що Творець винайшов для неї цю чужу думку, завдяки котрій вона може виконати заповідь.
І це подібне до полум’я, зв’язаного з ґнотом, тобто чужа думка називається «птіль» (ґніт), котрий хоче ввести «псуль» (порчу) в роботу людини.
Інакше кажучи, чужа думка дає їй зрозуміти, що з боку розуму й знання, немає людині що й робити в служінні Творцю. І коли вона отримує чужу думку, то каже, що не бажає знаходити якісь пояснення, а все, що знання каже, це правильно, тільки от сама вона йде дорогою віри, а це – вище знання.
Виходить, що полум’я віри зв’язано з ґнотом чужої думки. Отже, лише зараз людина може виконати заповідь віри як годиться. Виходить, що утруднення стали для неї заслугами, адже інакше вона не могла б отримати ніяких заслуг в плані віри.
І це називається «радіють в стражданнях». Хоча й є в людини страждання через те, що чужа думка завдає їй лиха і спонукає до паплюження, пліток та лихослів’я щодо роботи Творця, все одно вона радіє цьому, бо лише тепер, в такий час, вона може реалізувати віру вище знання. І це зветься радістю заповіді.
«Не можна підіймати руки без молитви та прохання», а також слід зрозуміти поняття «кому розкривають гріхи». Адже в аналізі категорії «моха», слід дивитися спочатку, щоб була людина готова до бою, тобто щоб була в неї зброя, придатна для того, щоб змогла перемогти в цьому бою. І якщо не готова до цього, не можна робити ніякого аналізу для розкриття гріха.
Тобто, щоб розкрилося, що вона не готова прийняти на себе категорію «моха». І слід підготувати себе, що коли тіло не бажає прийняти категорію «моха», треба їй притянути на це відразу ж молитву, щоб Творець допоміг їй, щоб змогла прийняти тягар малхут небес.
І це є сенсом «не можна підіймати руки». Руками зветься осягнення й отримання. Підняття рук – це коли людина витягує себе зі стану отримувача, чи то в моха, чи в ліба, - без молитви, для того, щоб не було утримання для сітри ахри. А відразу ж, коли вона бачить, що не в змозі йти цим шляхом, тоді молитиметься.
Іншими словами, якщо не може перебороти зусиллям, тоді переборює молитвою. Але якщо не готова до молитви, не можна їй робити аналіз.