2. Удари думок у людини

(переклад з івриту)

"Через той удар вищого світла, що б’є в той «парґод» (букв. «перетинка»), відбилися там світла і пройшли через той екран" (ТЕС, стор.115, п.6).

І можна пояснити феномен удару, - означає це думки, що вдаряють в людину, завдають їй клопоту та стомлюють її. І не знає вона як судити – чи так, чи так. А все це тому, що є в неї екран.

І якщо людина підтримує існування екрана, і згодна йти шляхом Творця, що визначається як "моха" (розум), і зветься категорією аналізу, коли з’ясовує, що добре їй прийняти властивість віри вище знання. А це визначається, що спричинює додаток світла на вищому рівні, коли радість приходить саме завдяки з’ясуванню.

Як ми бачимо у двох людей, які люблять один одного. І коли трапляється одному з них ще товариш, і має він бажання поєднатися також і з тим, але це не відповідає бажанню першого. І перший сидить і сподівається побачити, кого той вибере собі вірним товаришем, і той починає аналізувати першого порівняно з другим.

І починає виміряти цінність та користь, котру має він від того і того, і починають думки його літати і трощити йому розум, що зветься "б’є по його свідомості".

І врешті-решт людина вирішує щодо першого, що варто поєднатися з ним. І з’ясовує це лише потенційно, вище знання. Тобто, попри те, що не так вже й відчуває важливість вищого, то аналіз – за допомогою екрану, що називається категорією досвіду, що є станом приховання.

Але коли долає екран і утримує його, тобто не анулює екран, - це спричинює радість вгорі, тоді вищий також дає людині радість.

Тобто, в тій мірі, в котрій прийняв на себе, вище знання, важливість вищого, та ж міра величі вищого приходить до нього і в знанні, не менше й не більше.