5) У вірі, що вище за знання, слід розрізняти два види: а) коли він іде вище рівня знання через те, що не має іншого вибору; б) коли навіть дадуть йому знання, і вже не потрібно йому вірити і йти вище рівня знання, все одно він обирає йти шляхом вище знання.

6) Людина має знати, що коли її робота виконується в себелюбстві, після всіх удач, які вона змальовує собі, те, чого вона може досягти, буде в її змозі поліпшити стан лише свій особистий, а от коли це в любові до Творця, - вона робить благодіяння всьому загалу.

7) Слід складати хвалу й подяку за минуле, бо від цього залежить майбутнє. Тобто в мірі, в якій відчуває і висловлює подяку, цією мірою людина цінує все, що отримує згори і вміє зберігати допомогу, яку отримує згори, щоб не втратити цього.

8) Основне в духовній роботі це йти правою лінією, тобто лінією досконалості. Інакше кажучи, наскільки є в нього, хоч трохи, контакт з духовним, він має радіти, що удостоївся того, що Творець дав йому думку та бажання щось зробити в духовному.

9) І також іти й лівою лінією. А цього достатньо півгодини на добу, тобто хай зробить розрахунок собі, скільки надає переваги любові до Творця над любов’ю до себе. А в тій мірі, в якій побачить недоліки, хай складе про це молитву, щоби Творець наблизив його насправді, бо саме двома лініями людина може просуватися.

У порядку духовної роботи слід розрізняти три речі («Прі хахам», ч.2, стор.64).

1) Прагнути привести душу до досконалості, повернути її до її Кореня, що зветься категорією Ісраель.

2) Зрозуміти шляхи Творця і таємниці Тори, «бо той, хто не знає наказів Пана свого, як служитиме Йому?», і це – категорія Тори.

3) Прагнути до осягнення Творця, тобто злитися з ним у повному усвідомленні, що це є категорія Творця. І краще, щоби прагнув до наказів Пана свого, що є середньою лінією.