Бней Барух Академія кабали

Зоар, в главі Балак, пише так: "В час, коли бажав Творець дати Тору Ісраелю, пішов і запросив синів Есава, - і не прийняли її. Як говорить писання: "Творець від Синая прийшов і засяяв від Сеїра їм", бо не хотіли прийняти її. Пішов до синів Ішмаеля, і не хотіли прийняти її, як написано: "З’явився від гори Паран". Оскільки не захотіли, повернувся до Ісраеля.

І ще говориться в Зоар, в главі Балак, так: "Сказав йому рабі Шимон: "Отже, це питання узгоджується. Творець від Синая прийшов, і від Синая прийшов і розкрився їм. І засяяв від Сеїра їм, - означає, від того, що сказали сини Сеїра, що не бажають отримати, через це світив Ісраелю. І додав їм світла та любові великої. Так само, з’явився і почав світити Ісраелю від гори Паран, від того, що сказали сини Парана, що не бажають отримувати, - через це додали Ісраелю любові та додаткового світіння, як годиться". Кінець цитати.

І треба зрозуміти те, що говорить, що через те, що сини Есава та Ішмаеля не захотіли приймати Тору, від цього додалося Ісраелю любові та додаткового світіння. Це означає, що оскільки не було того, хто хотів би прийняти Тору, і лише Ісраель врятували становище, тому почав світити Ісраелю, і додав їм світла, бо інакше виходить, що бракувало Ісраелю любові та додаткового світла.

І в матеріальному світі ми можемо сказати так, що є іноді людина, котра бажає дати комусь якусь гарну річ, і немає нікого, хто захотів би взяти. І через це людина журиться. Тому той, хто змилосердився над нею і таки взяв, то людина ця любить того, хто зробив їй добро і взяв ту річ. Проте як можна сказати таке про Творця, що дав Ісраелю любов і додаткове світіння через те, що сини Есава й Ішмаеля не бажали отримувати Тору, а Ісраель отримали.

І для того, щоб зрозуміти це в поняттях духовної роботи, маємо пам’ятати, що в духовній роботі людина є маленьким світом, як написано в Зоар, що "Людина складається з усіх сімдесяти народів, і є в ній і властивість Есав, і властивість Ішмаель, і також властивість Ісраель".

І як ми вчимо, властивість "Ісраель", вона у вигнанні під владою сімдесяти народів світу, і загалом народи світу називаються "бажанням отримувати для себе", а Ісраель називаються властивістю "бажання віддавати Творцеві".

Відомо, що є дві категорії:

1) Мета творіння, і нею є "дати благо створінням", тобто, щоб створіння отримали благо й насолоду. А бажання Творця віддавати створило в створіннях бажання отримувати втіху й насолоду. Тобто, в будь-якому місці, де створіння бачить, що можна від чогось отримати задоволення, відразу прагне отримати насолоду, і це зветься, "клі, яке створив Творець", як написано: "…що створив Всесильний".

2) Виправлення створіння. Проте існує справа виправлення створіння. Тобто, щоб не було феномену сорому, зробилося виправлення, таке, що в це клі, яке створив Творець, зване "бажанням отримати собі" не можна отримувати. І людина мусить утворити нове клі, зване "бажанням віддавати", подібне Творцю, бажання Якого - віддавати створінням, - так і створіння мусять зробити це клі, інакше на добрі й насолоді, котрі Творець бажає дати створінням, перебуває приховання та скорочення. І це те, що написано: "що створив Всесильний…", тобто бажання отримувати, - "…робити", - означає: те, що самі створіння повинні зробити. А це – бажання віддавати, те, чого немає у створінь, але створіння повинні зробити, щоб було в них бажання віддавати.

І маємо запитати: як можна діяти всупереч тому, що створив Творець, тобто бажанню отримувати для себе. Як можна скасувати виріб Творця, зване "бажанням отримувати", і зробити дію протилежну, адже це виглядає неначе людина робить щось проти Творця.

Відповідь така, що не в силах людина анулювати бажання отримувати, те, що зробив Творець. Якщо так, то як це вимагають від нас, щоб ми робили все «в ім’я небес», - адже це проти нашої природи.

Проте, існують феномени "світло" та "клі". Клі – це бажання, бажанням називається хісарон (нестача, відчуття нестачі). А світлом зветься наповнення хісарону. І це правило, - що "Не існує світла без клі". Тому покладено на створіння віднайти собі клі, тобто хісарон, бо є правило, що все, що є хісароном, відноситься саме до створінь, а не до Творця.

Виходить, що створіння вимушені діяти і шукати ради, як знайти в собі хісарон, в тому, що вони бажають все робити заради небес, і не можуть, тоді створіння бачать і відчувають цей хісарон бажання віддавати, що немає змоги досягти цього своїми силами.

Проте, щоб було ясно, що не здатні вони досягти бажання віддавати, для цього створіння мають спочатку докласти зі свого боку сил, інакше як вони знатимуть, що не можуть досягти цього хісарону самі. Однак, треба запитати, кому потрібно це знання, що людина не може своїми силами дістати бажання віддавати?

Відповідь така, що людина сама повинна знати це, інакше вона не проситиме в Творця допомогти їй. Бо людина думає, що має вона час зробити все ради віддачі, адже це вона в змозі зробити, коли захоче – зможе робити все ради віддачі. Тому людина мусить спочатку працювати сама, щоб досягти бажання віддавати. І тільки після цього вона може скласти істинну молитву, всім серцем, тобто справжній хісарон, що вона потребує допомоги Творця, щоб Він дав їй це бажання, - робити все в ім’я небес.

І цим маємо пояснити те, що написано (Теилім, 118): "Щасливі ті, хто бережуть Його свідоцтво, від усього серця вимагатимуть Його". Де треба зрозуміти зв’язок того, що сказано: "Щасливі ті, хто бережуть Його свідоцтво", що означає, що бережуть заповідь Тори, і – "від усього серця вимагатимуть Його". Проте, як зазначено вище, треба нам досягти хісарону, щоб відчути, що нам бракує бажання віддавати. І перш ніж досягнемо його, тобто що до того, як досягнемо бажання віддавати, ми не гідні отримати добро й насолоду, які Творець бажає дати створінням.

Проте, чим людина може досягти цей хісарон? Говорять нам, - тим, що людина буде дотримуватися заповідей Тори, - це може дати їй знання про те, що їй треба досягти бажання віддавати. Тобто завдяки дотримуванню Тори та заповідей, і коли людина спрямована виконанням "дотримання Тори та заповідей", наближення до Творця, тобто "злиття", що зветься тотожністю властивостей, - це може привести її до відчуття хісарону бажання віддавати. І це те, що сказано: "Щасливі ті, хто бережуть Його свідоцтво", адже це принесе людині хісарон, щоб змогла потім просити у Творця, щоби дав їй цей хісарон.

І це те, що говорить: "Від усього серця вимагатимуть Його", що означає, що потім зможе вимагати у Творця, щоб дав їй "від усього серця". Тобто, щоб дав їй бажання віддавати, що все, що вона робитиме для Творця, було б від усього серця. Виходить, що тоді дотримуванням Тори та заповідей людина прийде до того, що буде в неї можливість просити у Творця, щоб дав їй властивість "від усього серця», щоб все було Творцю. Тобто, вимагає, аби Творець дав їй бажання віддавати, що зветься "від усього серця", бо вимагає, щоб лише це було винагородою за виконання Тори та заповідей.

Виходить, що робота людини полягає в досягненні хісарону та потреби в тому, щоб Творець дав їй, замість того, що з боку творіння дав їй бажання отримувати, - щоб дав їй зараз бажання віддавати, бо цим вона заслужить злиття з Творцем. Тому, хоч людина і просить іншого бажання, відмінного від того, що Творець дав їй, все ж Творець бажає цього. І про це сказав мій пан, батько й учитель, що Творець сказав: "Перемогли мене сини мої", тим, що вони хочуть іншого бажання ніж те, що Творець дав їм. Тобто, вони вимагали від Творця, щоби дав їм інше бажання ніж те, що дав їй спочатку.

Проте, бажання отримувати, те, що дав Творець, воно є полюсом всього створіння, що зветься "суще з нічого". Однак, бажання отримувати має дістати виправлення, що і зветься "виправленням створіння". Тобто, створінням зветься "бажання отримувати для себе", а над ним додають намір заради віддачі. Виходить, що врешті-решт, бажання отримувати залишається, проте, дістає виправлення заради віддачі.

І щодо сказаного треба запитати, - чому, коли людина починає просити у Творця, щоби дав їй бажання віддавати, тобто, щоб була в неї можливість всі свої дії здійснювати ради небес, - чому Творець не дає їй бажання віддавати так, як людина просить і вимагає.

А в системі духовної роботи ми бачимо, що коли людина йде шляхом досягнення бажання віддавати, то вона бачить, що йде назад, а не вперед. Тобто, що зло розкривається в ній в більшому розмірі, ніж як було розкрито в ній в час, коли вона працювала ради отримання винагороди.

А справа в тому, що треба знати: бажання віддавати є лише виправленням створіння, а не метою творіння. Бо мета творіння полягає в тому, що Його бажання – дати благо створінням, тобто, щоб створіння отримували б добро та насолоду. Тому, якби Творець негайно дав би їм те, чого вони вимагають, тобто бажання віддавати, тоді вже мали б вони задоволення в роботі від того, що вони віддають Творцеві, і що перебувають в злитті з Творцем. І чого їм ще бракує? Бо самім їм нічого й не треба, і це властивість, що зветься "Бо бажає хеседу (милості, віддачі)", і не мають жодної потреби отримувати будь-що від Творця. І через це сама справа мети творіння, те, що в Його бажанні дати їм, залишилася б на своєму місці.

А щодо мети творіння, що це – основне, то як відомо, в усьому рахуватися треба з метою, а не з засобами, то бажання віддавати – це лише засіб, а завдяки йому можемо дістатись мети. І якби отримала б людина бажання віддавати, то дістала б від цього задоволення, - а мета залишалася б як камінь, який нема кому перевернути. Адже немає нікого, хто мав би потребу в цьому, оскільки вже мають задоволення в роботі.

І це як наведено в книзі "Прі хахам" (част.2, стор.66), - сказано так: "І ясно тобі з усього цього, що кінцева мета душі осягти всі 620 святих імен, і здобуває весь свій рівень, котрий за кількістю в 620 разів більший, ніж був у неї перед тим, як з’явилася, адже її рівень видно з 620 заповідей, в котрих одягнено світло Тори, а Творець загалом – світло Тори, це й є значення "Тора і Творець, і Ісраель – є одне".

Тобто, це мета творіння, котру людина повинна досягти в повноті, удостоїтися категорії "Тора" в сенсі "імена Творця". І не достатньо того, що вона бажає віддавати Творцю, хоч воно й велика річ, але не це є метою. А як сказано, людина повинна досягти в 620 разів більше, ніж було в її душі до того, як облачилася в тіло. Проте, як зазначено вище, якби отримала б відразу, після кількох молитов та прохань про бажання віддачі, не було б у людини потреби досягти мети, задля котрої була створена. Це є поясненням того, що вона не отримує бажання віддавати, і мало того, а насправді ще більше, - людина бачить, що їй дають ще й перебільшене бажання отримувати, порівняно з тим, яке було в неї до того, як увійшла в роботу віддачі.

Однак маємо зрозуміти, чому після того, як людина докладає зусиль аби наблизитися до Творця, що є станом тотожності властивостей, званої "злиття", як написано: "І злитися з Ним", що пояснювали як "Злийся з Його властивостями: як Він милосердний, і ти милосердний", - було досить, щоб людина не отримувала те, що просила, тобто бажання віддавати. А також, - чому вона дістає тепер бажання отримувати набагато більше, і щоразу ще більше за те, що було в неї до молитви про те, щоб дали їй бажання віддавати. І здається, неначе була (боронь Боже) помилка вгорі, тобто начебто думали вгорі, що людина просить бажання отримувати, тому дали їй бажання отримувати набагато більше. Але ж людина просила бажання віддавати, то чому дали їй згори ще більше бажання отримувати?

А відповідь така, що, як сказано, аби була потреба прийняти мету творіння, що означає – удостоїтися категорії "Тора", званої "імена Творця", дають людині щоразу більше бажання отримувати. Тобто, в мірі її дій для отримання бажання віддавати дають їй згори бажання отримувати. А коли людина просить допомогу згори, адже бачить, що не може вийти з-під його влади, - то яка вона, допомога? Як сказано в Зоар про те, що написано: "Приходить очиститися – допомагають йому", і запитує: "Чим допомагають?" і говорить – святою душею (нешама). Заслуговує більше – дають йому рівень руах. Тобто допомогою, котру отримує згори, удостоюється підтримки, аж поки досягає свого НАРАНХАЙ". Виходить, те, що людина бачить щоразу, що є в ній ще більше зло, вона мусить просити кожного разу все більшої допомоги.

І це так, як я чув від свого пана, батька й учителя, який говорив про те, як написано про Авраама: "І сказав йому: "Я – Творець… дати тобі цю землю успадкувати її". І сказав: "Як знатиму, що успадкую її?" І сказав Авраамові: "Знаючи, знай, що чужинцем буде сім’я твоє в землі не своїй, і уярмлюватимуть їх і мучитимуть чотириста років, а після цього вийдуть з великим майном".

І спитав про цю відповідь, що Творець дав йому на питання "Як знатиму?" - що народ Ісраель буде в єгипетському вигнанні, тобто, що це є гарантією, котру Авраам знатиме, що після цього, як вони будуть в землі не своїй, - з цього знатиме Авраам з повною впевненістю, що вони успадкують землю. І запитав, - що це за відповідь, адже виходить, що Авраам зрозумів це як позитивну відповідь. Як ми бачимо, Авраам міг сперечатися з Творцем про Сдом, коли запитував щоразу: "А може…" А тут виходить, що він зрозумів, що це позитивна відповідь, і більше не запитував.

І сказав, що відповідь була на те питання, котре задав Авраам. Бо на перший погляд складно це, і всі запитують, мовляв, Авраам, про якого написано: "І повірив у Творця", - чого раптом поставив таке питання: "Як знатиму, що успадкую?" І сказав, що Авраам бачив, яку спадщину бажає Творець дати йому, і це – успадкування землі, в яку включена вся мета творіння. Адже існує правило "Немає світла без клі", тобто «Немає наповення без хісарону», тому спитав, - коли так, як можна, щоб вони успадкували землю, коли в них немає хісарону до цього?

І коли отримають трошки духовного світіння, вже будуть задоволені, і служитимуть Творцю в радості, і не турбуватимуться ні про що, бо не потребують більше. Коли так, не будуть мати жодної потреби в успадкуванні цієї землі, котра є категорією мети творіння. І якщо так, питання було про те, що він не бачить, щоб мали вони потребу, а без потреби не дають нічого, а особливо таку серйозну річ, як успадкування землі.

На це відповів Творець: "Знаючи, знай, що чужинцем буде сім’я твоє в землі не своїй". Бо "земля" означає бажання. Тобто, вони будуть під владою бажання отримувати, котре не належить народові Ісраель, а належить це бажання єгиптянам, і зветься "земля не їхня". І мучитимуть їх чотириста років. Бо "чотири" є повним ступенем, бо це – чотири властивості АВАЯ, категорія біни, котра є келім віддачі. Виходить, що "мучили" тим, що єгиптяни не давали працювати з келім віддачі. "І будуть уярмлювати та мучити їх". Чим? – "чотиристами роками", тобто сфірот біни.

Відома кількість сфірот, де Малхут (світу Ацилут) називається одиницями, Зеїр Анпін десятками, Біна – сотнями. Це й є рахунок "чотириста", в які не давали їм працювати. А коли посилювались, і працювали в категорії біни, в келім віддачі, мали вони сильну боротьбу з єгиптянами. Виходить, що єгиптяни пригнічували Ісраель, коли народ Ісраеля працювали в віддачі, тоді відчували, що вони у вигнанні. Але ж коли не працюють в келім віддачі, - не знають, що єгиптяни чинять спротив цій роботі.

І це те, що сказано: "І застогнали сини Ісраеля від роботи, і закричали, і піднісся їхній лемент до Всесильного, від роботи". Тобто, тим, що просили допомоги, треба було давати їм щоразу нові світла, як говорить Зоар, що допомога, котру дають згори, вона – "святою душею". І завдяки цьому буде у народу Ісраель потреба у великих світлах через те, що інакше не можуть вийти з-під влади єгиптян. Виходить, що відповідь Творця була, що Він дасть їм потребу прохати допомоги. Так, що кожного разу відкриватиме їм більше зла, щоб вони завжди просили б ще більшої допомоги. І завдяки цьому розкриється їм світло мети творіння, що зветься "земля ця – успадкувати її". Виходить, якби отримували згори те, що просили, коли хотіли отримати бажання віддавати, тоді мали б уже задоволення, і, само собою, не було б у них потреби успадкувати землю. Але ж, коли давав їм бажання отримувати, а не бажання віддачі, само собою з’являлася в них потреба в допомозі Творця. І завдяки цьому була впевненість, що не дістануть задоволення, а таки приймуть успадкування землі.

Виходить з цього, що саме тим, що були в найнижчому стані, - це привело їх щоб отримали великі світла. І цим пояснюється, чому в час, коли просили бажання віддачі, давали їм бажання отримувати, тобто, бажання отримувати все збільшується замість того, щоб було б нижнім отримати бажання віддачі, коли вони просять про це.

Тому не може людина говорити, що вона бачить, що вгорі (боронь Боже) не чують її молитву, і доказ цьому – що не дають їй бажання віддачі. А має вона знати, що таким чином беруть до уваги її молитву. І доказ тому, що відповідають їй згори і дають їй те, що добре для неї зараз, бо тепер буде в неї потреба в досконалості.

І сказаним маємо пояснити те, що ми запитували, - те, що сказав Зоар: "І засяяв від Сеїра їм", означає: від того, що сказали мешканці Сеїру, що не бажають отримувати, - з цього почав світити Ісраелю, і додав їм світла й великої любові. Так само з’явився і світив Ісраелю від гори Паран, - від того, що сказали мешканці Парану, що не бажають отримувати, - від цього додали Ісраелеві любов і ще більше світіння, як належить.

І запитували ми, чи це дійсно так про Творця, тобто, що насправді не належить Ісраелю, щоб дати їм великі світло та любов? А через те, що ті не бажали прийняти Тору, за це Творець дав Ісраелю, тобто додав їм, а інакше не міг би додати Ісраелю світло та велику любов?

Проте, як зазначено вище, коли говорять про духовну роботу, говорять про одну людину. Тобто, що якби "сини Есава", що в людині, і "сини Ішмаеля", що в людині, не опиралися б Торі, а згодилися б прийняти на себе бажання віддачі, тоді властивість Ісраель, що в людині, була б забезпечена, і не потребувала б мети творіння, як сказано вище в відповіді Творця, коли сказав Аврааму: "Знаючи, знай, що чужинцем…", що саме тим, що будуть уярмленими під владою єгиптян, буде в них потреба просити, щоб дали їм допомогу. І завдяки допомозі буде можливість розкритися для них меті творіння. Виходить, що саме коли є спротив тіла, коли не бажають отримати Тору, через це є можливість Творцеві додати їм світло й велику любов.