Урок 16. «Протиріччя у Вищому управлінні. Вивчення статті «Мир» Бааль Сулама» - Fundamentals of Kabbalah 2025/2026

Урок 16. Протиріччя у Вищому управлінні. Вивчення статті «Мир» Бааль Сулама

Вибрані фрагменти зі статті «Мир» Бааль Сулама

Слайд 1

Академія Кабали Бней Барух - Глобальний курс 2025/2026

Мир

Рав Єгуда Ашлаг (Баал Сулам)

Слайд 2

Оригінальна публікація «Мир» – Брошура № 3 Бааль Сулама

Слайд 3

(Наукове дослідження на експериментальній основі стосовно необхідності роботи на Творця.)

І мешкатиме вовк з вівцею, і лежатиме леопард з козлям, і лев молодий та теля разом, і дитина мала водитиме їх… І буде в той день, знову дасть Творець, удруге, руку Свою здобути решту народу Свого, що залишиться, з Ашура і з Єгипту, і з Патроса, і з Куша, і з Ейлама, і з Шинара, і з Хамату, і з островів моря.

(Ішайягу, 11:6,11)

Слайд 4

Сказав рабі Шімон бен Халафта: «Не знайшов Творець іншого клі, що втримає благословення для Ісраеля, крім миру, як сказано – Творець силу народу Своєму дасть, Творець благословить народ Свій миром».

(Кінець трактату Окцін)

Слайд 5

Після того, як пояснив я в попередніх статтях загальну форму роботи на Творця, що вся її сутність є ніщо інше як любов до ближнього, котру в практичному плані варто визначити як «віддача ближньому». Тобто, практична сторона любові до ближнього - це надання йому добра, тому годиться визначити любов до ближнього назвою «віддача ближньому», як найбільш здатною передати її зміст, котрий гарантує нам, що ми не забудемо її намір.

Слайд 6

А після того, як ми взнали істинну сутність роботи на Творця, треба нам дослідити, чи робота ця сприймається нами лише в вірі, без жодної наукової експериментальної основи, чи може є в нас також дослідна основа для цього. І це те, що я хочу довести в цій статті.

Слайд 7

Отже, спочатку, зрозуміло, треба мені добре розкрити саму тему. Тобто, хто є Той, Хто приймає нашу роботу?

Проте, оскільки я не з любителів формальної філософії, бо ненавиджу всілякого роду дослідження, побудовані на теоретичній основі, і, як відомо, також і більшість моїх сучасників згодні зі мною в цьому, бо занадто ми вже досвічені в основах такого ґатунку, котрі є фундаментом хитким, і коли зсунеться фундамент з місця, – падає вся побудова.

Слайд 8

Тому я не збираюсь тут говорити жодного слова інакше, як тільки виходячи з критичного розуміння, що базується на основі досвіду. Починаючи з простих усвідомлень, безперечних для всіх, і продовжуючи доводити способом аналітичним (тобто поділенням речі на складові категорії), аж поки не дійдемо до констатації кінцевих вищих положень.

Слайд 9

І від цього аналізу повернемося й прийдемо методом синтезу (поєднанням і зв’язком між речами, методами аналогії та логічних висновків), до бачення, як служіння Творцю обґрунтовується і підтверджується, виходячи з простого усвідомлення фактично відомих категорій.

Слайд 10

Протиріччя і суперечність в феномені вищого управління

Ось, кожна розумна людина, котра дивиться на ту реальність, що постає перед очима, знаходить в ній дві крайні протилежності. Бо коли ми дивимося на устрій створіння з точки зору його існування та усталеності, виділяється перед нами напрочуд слушне управління, котре здійснюється з глибокою мудрістю і великим хистом, як в існуванні частин реальності, так і в забезпеченні існування взагалі.

Слайд 11

Візьмемо, наприклад, те, як влаштовано існування в реальності роду людського. Бачимо, як любов і насолода тих, хто породжує, вже уготована [новонародженому] як перша причина, котра є надзвичайно певною і вірною своїй функції. І коли крапля основи відокремлюється з мозку батька, вище управління приготовило для неї місце безпечне, налаштоване з великою мудрістю, котра готовить [плід] для отримання духу. життя,

Слайд 12

І управління наділяє його постійно харчуванням в точній мірі, також приготувало йому вище управління все для обгорнення його в чреві матері, так, щоб ніщо чуже не пошкодило йому.

І так опікується ним щодо всіх його потреб, як досвідчена нянечка, не забуваючи його ні на мить, аж поки набуде собі сил і снаги вийти в наш світ. І тоді вище управління позичає йому сили й мужності на короткий час, так, щоб достатньо було йому аби зруйнувати стіни, що оточують його, і як герой, озброєний, досвідчений і бувалий, іде й прокладає собі отвір для виходу, і виходить у повітря світу.

Слайд 13

Також і тоді вище управління не відходить від нього, і як милосердна мати дбає про нього, – передати його тим, хто вірні йому і люблять його так, що можна бути впевненими в них, - котрі звуться батьком і матір’ю, - щоб допомагали йому весь час його слабкості, аж поки виросте і зможе дбати про своє існування власними силами. І як людина, так і кожна тварина, а також і рослинне, і неживе, - всі управляються з розумінням і з милосердям, поки не буде забезпечено їм власне існування і продовження його роду після нього.

Слайд 14

Проте, коли дивимося з точки зору постачання і забезпечення існування цього створіння, то впадає нам в око величезний безлад і плутанина, неначе немає ні того, хто управляв би цим, ні жодного догляду, і кожний робить що йому заманеться, і кожний розбудовується на руйнуванні ближнього, і злодії дістали наснаги, а праведники затоптуються безжально.

Слайд 15

І знай, що ця зворотність, що постає перед очима кожного, хто відчуває і усвідомлює, займала думки людства ще з давніх-давен, і багато концепцій з’являлося, щоб пояснити ці дві протилежності, що бачимо в вищому управлінні, і які діють в одному світі.

Слайд 16

Концепція перша: «природа»

Ця концепція є судженням дуже давнім, бо через дві ці протилежності, котрі тут викриті, - оскільки вони дуже впадають в око, без жодної можливості й методу наблизити їх одну до одної, прийшли до загального припущення, що творець і винахідник всього цього, котрий великою силою управляє існуванням цієї дійсності, щоб нічого з неї не зникло, взагалі позбавлений розуму та відчуття.

І через це, хоч і спричинив існування, і наглядає за існуванням дійсності з надзвичайною мудрістю, - просто диво дивне, - разом з цим сам він є позбавленим знання, і неусвідомлено робить все це. Бо якби були в нього знання та відчуття, певно не допустив би таких зіпсутостей в способах забезпечення існування без жодного жалю та милосердя щодо тих, хто мучиться, і тому назвали його іменем «природа». Тобто, управитель, позбавлений знання та відчуття. І тому, на їхню думку, взагалі немає на кого обурюватися, кому молитися, або перед ким виправдовуватися.

Слайд 17

Концепція друга: «дві влади»

Є такі, що примудрилися ще більше, - бо було їм важко прийняти це припущення про управління природи. Оскільки через те, що бачили управління сутностями в нашій дійсності, котре забезпечує існування з глибокою мудрістю, вищою за найвищий людський рівень, не могли погодитися з тим, що управитель всього цього буде сам без розуму, бо не існує того, хто дає те, чого в самого немає, і не існує того, хто навчає і дає мудрість комусь, коли сам він дурний.

Слайд 18

І як можна сказати про того, хто опоряджає перед нами все з надзвичайною мудрістю, - просто дивуєшся! - котрий не знав би, що він чинить, і лише випадково робить це, - коли ясно всім, що випадок не може утворити нічого, що було б влаштовано за законами мудрості. І не лише створити, але й забезпечити цьому порядок існування навічно. І через це прийшли до другого припущення, що є тут двоє наглядачів і винахідників: один створює і дає існування доброму, а другий створює і дає існування злому. І дуже розширювали цю концепцію, наводячи цьому докази та приклади.

Слайд 19

Концепція третя: «багатобожжя»

Цей підхід народився в нетрях концепції двох влад, бо поділили та відрізнили із загальної діяльності кожну з дій окремо, тобто: силу, багатство, владу й красу, голод, смерть і заворушення тощо, і призначили над кожною з них окремого винахідника і наглядача. І розширювали це за своїм бажанням.

Слайд 20

Концепція п’ята: «залишив створене»

Останнім часом, коли примножилася мудрість, і побачили міцний зв’язок між усіма частинами сутностей у створінні, визнали справу багатобожжя річчю ніяк не можливою. І тому, знову виникло питання відчутної суперечності в управлінні, і через це зробили нове припущення, що насправді створювач і наглядач за існуванням дійсності має мудрість і відчуття, проте з причини своєї величі він є вищим за можливість будь-якої оцінки. Виходить, що наш світ – як гірчичне зернятко і як ніщо для нього, і не варто йому займатися нами, нашими дріб’язковими справами, і через це наш зв’язок з життям такий дефектний і кожний робить те, що він вважає істинним.

Слайд 21

Також, одночасно з вищевказаними концепціями, панували і релігійні монотеїстичні підходи, якими немає тут місця займатися. Бо я хотів лише прояснити джерело, з якого взяті різні зіпсуті підходи і дивні припущення, котрі мали велику владу й поширення в різні часи і в різних місцях, як відомо.

Слайд 22

І от, ми бачимо ту основу, на якій збудовані всі зазначені концепції, і котра народилася й вийшла із протиріччя й суперечності між двома видами управління, що відчутні в нашому світі, так, що всі ці концепції з’явились лише для того, щоби «зшити» цей величезний розрив.

Слайд 23

Проте, поки що «світ за своїм звичаєм поводиться», і величезний і жахливий розрив цей не тільки не з’єднує краї свої, а навпаки, ще більше розширюється на наших очах на страшну безодню, не даючи побачити і сподіватися ще на якийся вихід і захист від нього.

Слайд 24

І коли дивлюсь я на всі ті згадані вище спроби, котрими користувалося людство кілька тисяч років донині, без жодної користі, то запитую: може вже й взагалі не просити виправлення цього розриву з боку управителя, може все це велике виправлення - в наших руках?

Слайд 25

Обов’язок обережного ставлення до законів природи

Всі ми бачимо, виходячи з простого усвідомлення, що рід людський вимушений жити суспільним життям, тобто, що не зможе існувати і забезпечувати себе інакше, як тільки за допомоги суспільства.

Слайд 26

І згідно з цим, візьми та й уяви собі таку ситуацію: наприклад, коли трапиться якась людина, яка піде й відокремиться від загалу в місце, де немає нікого, і житиме там життям скрути і великих страждань через свою слабкість в забезпеченні собі необхідного для життя, - то не має ця людина ніякого права обурюватися вищим управлінням або своєю долею. А якщо робить так, тобто гнівається і проклинає свою гірку долю, - то цим вона лише сповіщає і розголошує про свою дурість. Бо якщо вище управління приготувало для людини бажане і зручне місце в середовищі суспільства, немає виправдання тому, що вона відособлюється від нього в пустельне місце. І людину цю не можна жаліти, тому що вона йде проти природи створіння, і оскільки є їй рада, – жити так, як повеліло їй вище управління, - тому немає їй милосердя.

Слайд 27

І з законом цим згідне все людство, без винятку.

І я безперечно можу додати і акцентувати це на основі духовного закону, і надати цьому правилу таку форму: оскільки управління створінням походить від Творця, котрий, безсумнівно, має ціль в своїх діях, бо не існує діяча без цілі, виходить, що кожний, хто порушив якийсь закон з законів природи, котрі Він вкарбував у нас, той шкодить кінцевій меті.

Слайд 28

Бо мета будується, безсумнівно, на всіх законах природи разом, без винятку, як це личить тому, хто діє мудро, і не зменшує, і не додає ні на волосину до своїх дій, необхідних для досягнення мети. І виходить, що коли хтось псує один закон, це пошкодження вражає і шкодить кінцевій цілі, котру поставив Творець, і тому покарає його природа. Тому й нам, створеним Творцем, не можна милосердитися над ним, бо закони природи він порушує і ціль Творця він ганьбить. Це і є, на мою думку, форма присуду.

Слайд 29

І я думаю, що не варто будь-кому спростовувати те, як я сформулював присуд, тому що він однозначний, - бо яка різниця, чи коли говорять, що «управитель» зветься природою, тобто полишений знання і позбавлений цілі, або кажуть, що «управитель» є дивовижно мудрим, що він знає, відчуває, і що є в його діях ціль?

Слайд 30

Бо врешті-решт всі згодні і схильні до того, що покладено на нас цей обов’язок, - виконувати заповіді управління, тобто закони природи. І всі ми погоджуємося, що тому, хто порушує заповіді вищого управління, тобто, закони природи, годиться і належить одержати покарання, котрим покарає його природа, і не можна будь-кому проявляти милосердя до нього. Отже, характер судження – один, і немає іншої суперечності між нами, крім мотиву, бо на їхню думку, мотив є примусовий, а на мою думку – цільовий.

Слайд 31

І для того, щоб не бути вимушеним віднині й далі користуватись цими двома назвами, тобто «природа» і «управитель», бо немає жодної суперечності в виконанні законів, як я це довів, тому краще нам дійти згоди і прийняти слова кабалістів, що «природа» дорівнює за ґематрією «Елокім»-Всесильний, тобто число 86. І тоді зможемо назвати закони Творця заповідями природи, або навпаки, бо вони є одне й те ж, і не варто даремно примножувати слова.

Слайд 32

А відтак є дуже важливим для нас придивитися до заповідей природи, - знати, що вона вимагає від нас, щоб раптом не покарала нас безжально, як відомо. І ось, сказали ми, що природа зобов’язує рід людський жити суспільним життям, і це ясно, проте треба нам придивитися до заповідей, котрі природа примушує нас виконувати з цієї ж причини тобто з боку життя суспільства.

Слайд 33

І коли ми подивимося на себе загальним поглядом, ми маємо виконувати в суспільстві лише дві заповіді, котрі можна визначити як «отримання» і «віддача». Тобто, кожний член суспільства зобов’язаний, з боку природи, отримувати необхідне йому від суспільства, а також зобов’язаний віддавати, - своєю роботою на благо суспільства. І якщо порушить одну з цих двох заповідей, буде безжально покараний, як вже говорилось.

Слайд 34

Так от: щодо заповіді отримання, ми не потребуємо занадто багато нагляду, оскільки покарання стягується негайно, і через це не трапиться тут ніякої недбалості. Проте, щодо другої заповіді, котрою є «віддача суспільству», покарання не приходить миттєво, і крім того, покарання приходить не прямим способом, тому ця заповідь не виконується як годиться. І через це смажиться людство на вогні у пекельній пательні, а меч, голод та їхні наслідки не залишають його й досі.

Слайд 35

А дивовижне в цій справі те, що природа, як професійний суддя карає нас відповідно до нашої розвинутості, бо бачимо ми на власні очі: що більше людство розвивається, то більше примножуються для нас муки та біль в спробах забезпечити собі статки та існування.

Слайд 36

Отже, перед нами наукова експериментальна основа того, що заповідано нам з боку управління Творця виконувати всією своєю сутністю заповідь «віддачі ближньому» з максимальною ретельністю. Так, щоб жоден з нас не применшив в своїй роботі міри, котра забезпечить щастя людській спільноті, а поки ми лінуємося виконувати це повною міроюі, не припинить природа карати нас і мститися нам.

І відповідно до ударів, котрими ми караємося в наш час, ми маємо також взяти в розрахунок оголений меч, котрий ми бачимо в майбутньому, і треба зробити з цього правильний висновок, що врешті-решт природа переможе нас, і всі ми будемо вимушені разом виконувати її накази в усій тій мірі, котра від нас вимагається.