Курс «Практична робота в групі/десятці» — урок № 31

Tема: Посилення десятки: принципи роботи в десятці

Вибрані уривки з першоджерел

1. Баал Сулам «600 тисяч душ»

...немає в світі нічого більше, крім однієї душі, як написано («Берешіт», 2, 7): «І вдихнув у ніздрі його душу життя». І та душа існує в усьому народі Ісраеля, у кожному з них в її повноті, як і в Адамі Рішоні. Адже духовне не існує у вигляді поділеному й розрізаному, бо це притаманно саме властивостям матеріального. А те, що сказано, що є шістсот тисяч душ та іскор душ, це явно розділяється силою тіла (егоїзму) кожного. Тобто, на початку тіло відокремлює і відлучає сяйво душі від людини цілком і повністю. А силою Тори та заповідей очищається тіло і, наскільки очищається, - тією ж мірою світить йому загальна душа.

Тому утворилися щодо матеріального тіла два стани:

Стан 1. Коли відчуває свою душу особливим феноменом і не розуміє, що у всього Ісраеля спільна душа. І це насправді порок, тому й є чинником для сказаного вище.

Стан 2. Коли не світить людині по-справжньому світло душі Ісраеля загальною силою свого світіння, а тільки частиною цього, тобто, згідно з тими мірою та обсягом, наскільки людина очистила себе в плані повернення до всього загалу.

А ознакою того, чи виправилося тіло повністю, є те, коли людина відчуває, що душа її перебуває в усій спільноті Ісраеля, в кожному з них, тому також і не відчуває себе осібною, бо одне залежить від іншого. І тоді вона цільна, без будь-якої вади, і світить в ній душа дійсно на всю свою силу, як проявлялася вона в Адамі Рішоні

2. Баал Сулам «Передмова до Вчення про десять сфірот», пп.68-69

І слід знати, що всі схильності та властивості, втілені в людині, щоб користувалася вона ними щодо своїх товаришів, - усі ці природні схильності й властивості є необхідними для служіння Творцю. І від початку вони вкарбовані в людині лиш тільки в силу їхньої завершальної функції, котра являє собою кінцеву мету і фінал кожної людини, в сенсі написаного: «І не буде відштовхнутий від Нього віддалений». І тоді людина потребуватиме всіх їх, щоби вдосконалитися ними на шляхах отримання блага та виконати бажання Творця.

І це те, про що написано: «Все, що назване іменем Моїм і на Мою честь, створив Я його...»  (Пророки, Ішайягу, 43:7). А також: «Усе вдіяв Творець на хвалу Собі...»  (Писання, Мішлей, 16:4). Але поки що уготований для людини цілий світ, щоби всі ці природні схильності та властивості, що в ній, розвинулися б та вдосконалилися б тим, що завдяки їм спілкувалася б зі створіннями. Так, щоби стали вони гідними своєї мети.

І це те, що сказали мудреці: «Зобов’язана людина сказати: «Для мене створено світ», тому що всі створіння світу необхідні індивідууму, адже вони розвивають і готують схильності та властивості кожної окремої людини, доки ті не будуть придатними і не стануть допоміжним інструментом для роботи Творця.

А оскільки це так, отже, слід нам зрозуміти сутність любові до Творця, виходячи з властивостей любові, якими людина користується по відношенню до свого ближнього. Адже неминуче любов до Творця також дістає вплив цих властивостей, оскільки від самого початку вкарбовані вони в людині лише заради Творця...

3. Бааль Сулам. «Ще не час збирати отари»

...не можна одному виділятися з загалу і просити за себе, навіть аби принести насолоду Створювачу своєму, а можна тільки за весь загал. ... бо той, хто виділяється зі спільноти просити особисто за свою душу, не будує, а навпаки, накликає руйнування на душу свою, за сенсом «кожен, хто гордує» тощо. Бо неможливо уявити собі того, хто виходить з загалу, не облачившись у гординю і горе тому, хто спричинює руйнування душі своїй.... І також під час духовної роботи, коли людина молиться наодинці, вимушено вийшовши з загалу і руйнує свою душу,...  Щоб не було навіть збудження у жодного з синів Ісраеля вимагати будь-чого наодинці, що зветься «дай, дай». Бо ні в кого нічого не бракувало, тому що ніхто не відчував себе окремішнім «я», і це було їхньою силою вийти з Єгипту «рукою сильною», і зрозумій це.

І повинна кожна людина зібратися усіма своїми силами, в спільноті Ісраеля, в усіх зверненнях до Творця в молитві й у духовній роботі. ...І хай включить себе в корінь всього Ісраеля. 

4. Рабаш. Стаття 4 (1984) «Кожен ближньому своєму хай допоможе»

...є одна річ, і це річ, яка поєднує всіх, тобто йдеться про настрій, як сказано: “Турбота в серці - людина повідає про неї іншим”. Бо стосовно того, щоб перебувати людині в піднесеному настрої, - не допоможе їй ані багатство, ані мудрість тощо.

Але ж саме людина може допомогти іншому в тому, якщо, як бачить вона, той знаходиться в стані занепаду. І як написано: “Не людина визволяє себе з в’язниці”, однак саме товариш її може надати їй піднесеного настрою.

Іншими словами, товариш піднімає її зі стану, в якому вона перебуває, до стану духу життя. І вона знову починає здобувати силу впевненості в житті й достатку. І почуває себе знову так, неначе мета її є зараз близькою до неї.

Висновок з цього такий, що кожен має бути уважним і міркувати, чим він може допомогти товаришеві, створивши йому піднесений настрій. Бо щодо настрою кожен може виявити в товаришеві місце нестачі, яке він в змозі наповнити.

5. Бааль Сулам. «Порука», пп. 17-18

17....всі Ісраель є поручителями один за одного, як з боку виконання, так і з боку заперечення, бо з боку виконання, тобто, якщо дотримуються поруки, так, що кожний дбає і постачає все, чого бракує ближньому його, то виходить, що можуть виконувати Тору та заповіді досконало, тобто приносити задоволення Творцю (як згадано в пункті 13 «Дарування Тори»). І також з боку заперечення, тобто якщо частина народу не хочуть дотримуватись поруки, а хочуть бути зануреними в себелюбство, отже, вони призводять до того, що решта народу залишиться зануреною в нечистоті своїй і ницості, не знаходячи жодної можливості вибратися зі стану своєї нечистоти, як пояснено.

18. І тому пояснив тана¹ справу поруки на прикладі двох, які пливли в кораблі. І почав один свердлити під собою і робити отвір в кораблі, сказав йому товариш його: «Чому ти свердлиш?» Сказав йому той: «Яке тобі діло, чи не під собою я свердлю? Не під тобою ж». Сказав йому: «Дурню! Адже обидва ми пропадемо разом з кораблем»