Від рава д-ра Міхаеля Лайтмана
Серед книг і рукописів мого вчителя рава Баруха Шалома Алеві Ашлага (Рабаша), старшого сина Бааль Сулама, який продовжив його справу, був особливий зошит, на якому було написано почерком мого вчителя: "Почуто".

Він ніколи не розлучався з цим зошитом, і куди б не йшов, брав його з собою і знову  й знову переглядав.

На передсмертній постелі, пізно вночі, він передав мені зошит і сказав: "Візьми його, візьми цей зошит і вивчи його". Рано вранці наступного дня, коли я підійшов до лікарняного ліжка, його вже не було серед нас.

Зошит містить збірку статей Бааль Сулама, які Рабаш записував з вуст свого батька одразу після того, як той їх проговорював. Завдяки унікальності цих статей, ми зберегли стиль розмовної мови, з якої Рабаш жадібно пив, і завдяки якій будував підвалини свого вчення.

Шаматі 1 “Немає нікого крім Нього”

Ось написано: "Немає нікого, крім Нього", і означає це, що немає ніякої іншої сили у світі, яка мала б можливість щось зробити проти Творця. А те, що людина бачить, що є у світі речі, котрі заперечують вище управління, – причина цьому та, що таким є Його бажання. І це є категорією виправлення, що зветься: "ліва відштовхує, а права наближає". Тобто те, що ліва відштовхує, входить у поняття "виправлення". Це означає, що існують речі у світі, які заздалегідь виникли з наміром звести людину з прямого шляху, і ними вона відкидається від святості.

А користь від цих відштовхувань та, що завдяки їм людина набуває потребу та цільне бажання, щоб Творець допоміг їй, бо інакше вона бачить, що пропала. Мало того, що не просувається в духовній роботі, але й бачить, що відходить назад. Тобто навіть ло лішма не має вона сили виконувати Тору та заповіді. І лише істинним, вище за рівень знання, подоланням усіх перешкод вона може виконувати Тору та заповіді. Та не завжди має вона силу подолання вище знання. І тоді людина змушена відхилитися від шляху Творця, навіть від ло лішма.

І так у неї завжди "пробитого більше ніж того, що встояло". Тобто падінь набагато більше, ніж підйомів. І не бачить людина при цьому, щоби прийшов кінець цим станам, отже, вона завжди залишатиметься поза святістю. Адже бачить, що навіть на дещицю важко їй виконувати роботу, – лише подоланням вище знання. Але не завжди вона здатна перебороти. То який цьому буде кінець?

Тоді людина приходить до рішення, що немає нікого, хто міг би допомогти їй, крім самого Творця. І це спричинює те, що утвердить вона в серці своєму істинну вимогу, щоби Творець розкрив їй очі та серце – і наблизив би її істинно до злиття з Собою навіки.

...та людина, яка каже, ніби є у світі інша сила, тобто кліпот, перебуває в стані «і служитимете іншим богам». Бо не лише тільки думкою невіри людина коїть злочин, а й коли думає, що існує інші право та сила, крім Творця, вона чинить порушення.
 

Рабаш “Що означає в духовній роботі, що Тора зветься середньою лінією-2”

Проте, людина має вірити, що «немає нікого крім Нього», що все робить Творець. Це означає, що людина повинна сказати перед кожною дією, що лише вибір дано людині, бо «Якщо не я собі, то хто мені». [...] Однак після дії людина має сказати, що все це – вище управління, що сама людина не робить нічого. 

Бааль Сулам “Любов до Творця і любов до створінь”

І хоч ми бачимо, що є дві частини в Торі: одна, - заповіді, що ведуться між людиною і Творцем, і друга – заповіді, що ведуться між людиною і ближнім її, але обидві вони є одним. Тобто, практична частина, що в них і бажана мета, що походить від них, - є одне: «лішма». І немає ніякої різниці для створіння, чи воно працює заради ближнього, або працює заради Творця. Бо так вкарбовано в створінні від його народження, що все, що стосується ближнього, є беззмістовним і ніби й не існує.