Урок № 23. Підготовка до Світового кабалістичного конгресу: «З’єднуємося з "Немає нікого, крім Нього"» — травень 2025 року.

Вибрані уривки з першоджерел

Урок 1: Немає нікого, крім Нього

1. Бааль Сулам. Шаматі. 1. «Немає нікого, крім Нього»

Ось написано: "Немає нікого, крім Нього", і означає це, що немає ніякої іншої сили у світі, яка мала б можливість щось зробити проти Творця. А те, що людина бачить, що є у світі речі, котрі заперечують вище управління, – причина цьому та, що таким є Його бажання. І це є категорією виправлення, що зветься "ліва відштовхує, а права наближає". Тобто те, що ліва відштовхує, входить у поняття "виправлення". Це означає, що існують речі у світі, які заздалегідь виникли з наміром звести людину з прямого шляху, і ними вона відкидається від святості.

А користь від цих відштовхувань та, що завдяки їм людина набуває потребу та цільне бажання, щоб Творець допоміг їй, бо інакше вона бачить, що пропала. Мало того, що не просувається в духовній роботі, але й бачить, що відходить назад. Тобто навіть ло лішма не має вона сили виконувати Тору та заповіді. І лише істинним, вище за рівень знання, подоланням усіх перешкод вона може виконувати Тору та заповіді. Та не завжди має вона силу подолання вище знання. І тоді людина змушена відхилитися від шляху Творця, навіть від ло лішма.

2. Бааль Сулам. «Таємниця імен Творця»

...всі думки, що спадають на розум людини, вони самі суть дії Творця. Інакше кажучи, не те, як відчувається людиною, що вона залучає їх з якогось місця, або ж народжуються в ній «від неї самої і всередину», - це неправда, початок всіх брехень.

Бо будь-яка думка, найменша з найдрібніших, - Творець її посилає у мозок людини, і це є силою руху людини, худобини і всього живого. Тобто, як побажає Творець зрушити з місця щось живе, діє в ньому посиланням однієї думки, і та думка рухає ним за її мірою. Так, як посилає дощ на поверхню землі, і земля не здатна відчути, хто посилає до неї дощ, - так і людина не спроможна відчути жодним чином, Хто посилає їй думку. Адже не відчує її до того, як приходить у володіння уявлення в її розумі, а коли вона вже у володінні людини, здається їй частиною її сутності. І цим зрозумій те, що думка не осягає Його, з простої причини, - через те, що у Творця не виникає бажання послати нам таку думку, щоб була готова Його осягнути.

Але налаштував Він для нас такий порядок думок, що згідно з тим порядком зобов’язана людина врешті-решт осягнути Його в істинній мірі.

3.  Рабаш. Лист 76

…відомо, що «сповнена вся земля славою Його», і так має кожна людина вірити, як написано: «Небеса й землю Я наповнюю». Проте Творець утворив приховання, щоби не могли бачити цього, з тієї причини, щоб була можливість вибору, і тоді є місце для віри, - вірити, що Творець «наповнює всі світи і спричинює всі світи». А коли людина займається Торою та заповідями, і виконує заповідь вибору, тоді розкриває Творець себе людині, і тоді бачить вона, що Творець панує над світом.

Виходить, що тоді людина утворює собі Царя, щоб володів нею, тобто людина відчуває Творця таким, що Він володарює над усім світом, і це називається, що людина робить Творця царем над собою. Бо весь час, коли людина не приходить до такого відчуття, стан такий, що царювання Творця приховане.

Урок 2: Вірити, що Творець Добрий і Добродійний.

1. Бааль Сулам. Шаматі. 34. “Перевага землі - в усьому”

Ось відомо з книжок та від їхніх авторів, що Творець є добрим і добродійним. Тобто Його управління розкривається нижнім як добре і добродійне. І так ми маємо вірити.

Тому, коли людина вдивляється в те, як управляється світ, і починає дивитися на себе або на інших, як від цього управління вони зазнають страждань, а не насолод, як то пасувало б Його імені, яким є «Добрий і Добродійний», то важко їй в цьому стані сказати, що вище управління поводиться як «добре і добродійне», і дарує їм всіляке благо.

Однак треба знати, що в такому стані, коли не можуть люди сказати, що Творець дає лише добро, вони звуться грішниками (івр. «решаїм»). Бо те, що відчувають страждання, спонукає їх звинувачувати (івр. «леhаршіа») свого Господаря. І лише, коли бачать, що Творець дарує їм насолоди, вони виправдовують Творця. Як сказали мудреці: «Хто є праведником? – той, хто виправдовує (івр. «мацдік») свого Господаря», тобто говорить, що Творець керує світом способом праведності (івр. «цідкут»).

2. Рабаш. Стаття 44 (1990) " Що таке в духовній роботі «війна за дозволом» - 2 

І людина має вірити, що це приховання, коли вона не відчуває, що існує Цар світу, - це Творець утворив, і зветься воно «виправлення скороченням». Проте людина змушена вірити і докладати велике зусилля до цього, аж поки стане відчутним в її органах, що Творець управляє світом. І не просто управляє, а людина має вірити, що управління Творця реалізується властивістю «добрий і добродійний». І для цього слід людині робити все, що в її змозі, аж поки матиме можливість осягнути це. 

Урок 3: Якщо не я собі, то хто мені?

1. Бааль Сулам. Лист 16.

...до того, як виконати заповідь, не треба взагалі думати про особисте управління, а навпаки, має людина сказати: «Якщо не я собі – хто мені?» Але після дії зобов’язана людина заспокоїтися і вірити, що не завдяки «силі моїй і міці руки моєї» виконав я цю заповідь, а лише силою Творця, бо так задумав про мене з самого початку, і так був я вимушений зробити.

Такий самий порядок і в справах нашого світу, бо вони відповідають одне одному, духовне та матеріальне. Тому перш ніж виходить людина на вулицю здобути собі щоденний заробіток, треба їй відкинути свої думки про особисте управління, і тоді вже сказати: «Якщо не я собі – хто мені?» І вдатися до всіх заходів, які роблять матеріальні створіння, щоб як і вони, здобути собі свої копійки.

Однак увечері, коли приходить додому і заробіток його при ньому, боронь Боже й подумати, що завдяки численності своїх видумок дістав той здобуток, адже навіть коли просидів би в льосі весь той день, так само мав би той заробіток в руках. Бо так задумав про нього Творець з самого початку, і так мало статися.

І попри те, що для зовнішнього розуму це є речами суперечливими, і не прийнятні для серця людського, все ж зобов’язана людина вірити так, бо саме таке присудив їй Творець в Своїй Торі, через книги та їхніх авторів.

І це є суттю поєднання «АВАЯ Елокім», де суть АВАЯ це особисте управління, коли Творець являє собою все і не потребує, щоби «мешканці глиняних домів» допомагали Йому. А Елокім - за ґематрією а-тева (природа), коли людина поводиться згідно зі своєю природою, яку Творець втілив у системи матеріальних неба й землі, і дотримується законів, як і решта матеріальних створінь, але разом з цим вірить в ім’я АВАЯ, тобто, в особисте управління, а отже, поєднує одне з одним, - «і будуть як одне в його руці», - і приносить цим задоволення своєму Створювачу, і дає цим світло в усі світи.