Урок 22. Просування через велич мети
Урок 22: Просування через велич мети
Вибрані уривки з першоджерел
1. Рабаш, стаття 1 (1984) "Мета групи - 2"
Оскільки людину створено із клі, яке зветься “себелюбство”, то там, де людина не бачить, що внаслідок її дії вийде що-небудь для власної користі, немає в неї пального для зусилля, аби вчинити щонайменший рух.
Тож без усунення себелюбства неможливо досягти злиття з Творцем, яке є питанням подібності властивостей.
І оскільки це проти нашої природи, тому ми потребуємо спільноти, аби були всі великою силою, і змогли б працювати разом над усуненням бажання отримувати, яке зветься “зло”, тому що саме воно є перешкодою в досягненні мети, заради якої створено людину.
2. Рабаш, записка 24. "Головне, чого нам не вистачає"
Головне, чого нам не вистачає, - і через це немає в нас «пального», - енергії до роботи, це те, що бракує нам важливості мети, і це означає, що ми не вміємо цінувати нашу службу, щоби знати нам, Кому ми віддаємо. І також не маємо ми усвідомлення величі Творця, щоб знати, наскільки ми щасливі тим, що є в нас заслуга служити Цареві, бо немає в нас нічого аби змогли б ми зрозуміти Його велич.
І це зветься мовою Зоар «Шхіна в поросі», тобто справа віддачі Творцю є важливою для нас як порох. І, природно, немає в нас «пального» для роботи, адже без насолоди немає сил працювати.
3. Рабаш, стаття 4 (1984) "Кожен ближньому своєму хай допоможе"
Треба розумітися в тому, що людина може допомогти своєму товаришеві. Чи актуально це лише саме там, де є бідні й багаті, розумні та дурні, дужі та слабкі тощо? Адже коли всі багаті, чи всі розумні, чи всі сильні й подібне, чим людина може допомогти іншому?
Але ми бачимо, що є одна річ, і це річ, яка поєднує всіх, тобто йдеться про настрій, як сказано: “Турбота в серці - людина повідає про неї іншим”. Бо стосовно того, щоб перебувати людині в піднесеному настрої, - не допоможе їй ані багатство, ані мудрість тощо.
Але ж саме людина може допомогти іншому в тому, якщо, як бачить вона, той знаходиться в стані занепаду. І як написано: “Не людина визволяє себе з в’язниці”, однак саме товариш її може надати їй піднесеного настрою.
Іншими словами, товариш піднімає її зі стану, в якому вона перебуває, до стану духу життя. І вона знову починає здобувати силу впевненості в житті й достатку. І почуває себе знову так, неначе мета її є зараз близькою до неї.
Висновок з цього такий, що кожен має бути уважним і міркувати, чим він може допомогти товаришеві, створивши йому піднесений настрій. Бо щодо настрою кожен може виявити в товаришеві місце нестачі, яке він в змозі наповнити.
4. Рабаш. Лист 24
...ти повинен стояти завжди на сторожі, увесь день і всю ніч, - тобто, і в час, коли ти відчуваєш стан «день», і тоді, коли ти відчуваєш стан «ніч».
Адже ми говоримо Творцеві: «Бо день - Твій, також і ніч – Твоя». Бо також і ніч, тобто нічна пітьма, також приходить з боку Творця на добро людині, як написано: «День дневі висказує слово і ніч ночі виявляє думку» (дивись в коментарі «Сулам» частину 1, пункт 103, і буде тобі для спрямування душі).
Витікає з цього, що ти зобов’язаний пробуджувати серце товаришів, аж поки полум’я саме не здійметься, [...], і цим заслужиш пробудити любов Творця до нас.
5. Рабаш. Стаття 30 (1988) "Чого вимагати від зборів товаришів"
...кожен повинен намагатися внести в групу піднесений настрій і велику надію, надати енергію групі, щоб кожен з групи міг сказати собі, що зараз починає нову сторінку в духовній роботі. Тобто, до приходу в групу він був розчарований своїм просуванням в роботі Творця. А зараз товариші дали йому дух життя, повний надії, що набуде з їх допомогою впевненості і сили подолання. Адже зараз він відчуває, що може досягти досконалості.
І все, що було важливе, що стояло проти нього як величезна гора, і він думав, що не здатний її підкорити, і це дійсно сильні перешкоди, зараз він відчуває, що вони є просто нуль і ніщо. І все отримав від сили групи, тому що кожен постарався привнести дух підтримки і свіжу атмосферу в групу.
6. Рабаш, стаття 17 (1986) "Порядок зборів"
...вся основа того, що ми можемо отримувати задоволення й насолоду, і що це дозволено нам, - втішатися, і більш за це, великим обов’язком є втішатися від дії віддачі, - це те, що повинні ми працювати над єдиним аспектом: цінувати духовне. І це виражається в зверненні уваги на «до Кого я звертаюся», і «до Кого я говорю», і «Чиї заповіді я виконую», і «Чию Тору я вивчаю». Тобто шукати ради, як цінувати Того, Хто дає Тору. А оскільки людина, сама по собі ще не удостоїлася дістати будь-яке світіння згори, то повинна вона шукати людей, більш-менш подібних їй, які також шукають, як підняти важливість. Бути в контакті, будь-якому, з Творцем, хоч у якийсь спосіб, і оскільки є вже щодо цього спільна думка, то кожен може отримати допомогу від товариша.
7. "Ісмах Моше", розділ "Ваєра", сторінка 47/а
У кожної людини є вибір, і є той, хто здобуває свій світ і свій ступінь за одну мить.
8. "Беер Маїм Хаїм", глава "Ре'е", розділ 12
Сказали мудреці (Авода Зара, п.17): "Є той, хто здобуває свій світ за одну мить". Адже весь його світ, у якому він жив до цієї миті, і те, як він житиме від цієї миті й надалі — він здобуває в цю мить. Адже він виконує насолоду і бажання Творця, Який створив його у світі саме для цього, і його бажання стає таким і він здобуває свій світ у цю годину.
Тексти кліпів:
Кліп № 1: "Чому не можна навчатися наодинці?" (з передачі "Основні поняття — група")
Орен: Ця ідея, про яку говорять у кабалі — "навчатися в групі": я також чув, що протягом поколінь кабалісти прагнули вчитися саме в групі, надаючи їй перевагу перед індивідуальним навчанням.
Чому не можна вивчати кабалу самостійно? Чому необхідна група?
Рав: Неможливо навчатися наодинці. Ми, можливо, можемо вивчити те, що написано в книгах, або почути щось від різних мудреців, але оволодіти мудрістю кабали, досягти сприйняття та відчуття Вищого світу ми зможемо тільки за умови і в тій мірі, в якій ми з'єднуємося один з одним.
Орен: Якби я запитав тебе: чи можу я взяти тебе як особистого вчителя з кабали, адже ти розумієш кабалу, ти мудрий у ній — "навчай мене, і я постараюся всім серцем слухати тебе і застосовувати все, що ти скажеш", — чи зміг би ти мене навчити? Чи зміг би допомогти?
Рав: Я не зміг би.
Я би насамперед пояснив тобі, що тобі необхідна група.
Орен: Поясни мені цей момент: чому, якби я взяв тебе як особистого вчителя, я все одно не зміг би досягти успіху у вивченні кабали?
Рав: Я не зміг би тебе навчити, тому що все навчання будується на тому, що тобі потрібні товариші, з якими ти встановиш сердечний зв'язок, взаємну віддачу, взаємне об'єднання.
І таким чином, коли люди з'єднуються один з одним, вони починають відчувати внутрішні поняття "група", "зв'язок", "єднання", "порука" (арвут).
Ці поняття дуже глибокі в кабалі, їх неможливо пояснити в одній бесіді.
Тільки поступово, у міру об'єднання між собою, люди починають відчувати, наскільки ці поняття глибокі й надзвичайно особливі.
І якщо учні не досягають цього стану і не відчувають його, якщо кожен не віддає себе групі, то в них немає посудини, немає засобу для розкриття Вищого світу, для розкриття Творця.
Кліп № 2
Рав: Перше правило в науці кабала полягає в тому, що все творіння — це одна система.
Вона поділяється на чотири частини відповідно до літер Імені Творця (י-ה-ו-ה — юд-кей-вав-кей) — нежива, рослинна, тваринна та людська природа, як у фізичному, так і в духовному аспектах. Але загалом це — одна система.
Щоб пізнати цю систему і справді піднятися на її найвищу сходинку — сходинку «людини», нам необхідно пройти шлях від розбиття до виправлення і в процесі виправлення відчути всі етапи розбиття і, відповідно, всі етапи виправлення.
І тоді все творіння і всі виправлення завершуються в одній великій, красивій системі, яка включає в себе все і називається «Адам».
Але щоб осягнути цю систему, досягти рівня людини — тобто уподібнитися Творцю (адже слово «Адам» походить від слова «Доме» — подібний), — нам потрібно власними силами, власними відчуттями пройти через кожен стан на цьому шляху.
Тому Творець дає особливим душам можливість об’єднуватися в десятки, оскільки десятка — це повноцінний духовний парцуф: десять, не дев’ять, десять, не одинадцять.
І там, у цій маленькій десятці, як у мініатюрному світі, людина може досліджувати, навчатися, відчувати і готувати себе до стану «людина».
Адже все, зрештою, зосереджено на роботі зі з'єднання.
Про це багато говориться на різних рівнях і різними мовами: «Полюби ближнього, як самого себе», «Не роби іншому того, що ненависне тобі» і так далі.
Саме це розкриває наука кабала.
(Із: Вечір єдності — "Мета групи", 14.07.2019 — рав доктор Міхаель Лайтман)
Кліп № 3
Рав: Перше питання, яке постає перед людиною, у якої є точка в серці, але яка не може просуватися вперед, бо в неї немає сил для просування, — це: як почати цінувати духовність?
Питання "як цінувати духовність" приводить її до наступного питання: "як цінувати Того, Хто дає Тору?"
У людини немає сили цінувати Того, Хто дає Тору, і тому їй потрібен товариш.
Якщо вона сидить і розмовляє з товаришем про те, як цінувати Творця, і разом вони з'ясовують, що це і є їхня проблема, і обговорюють це між собою — це вже називається роботою між ними.
В однієї людини це не вважається роботою — потрібно щонайменше двоє.
Тоді вже виникає "ітарута де-лета" (пробудження знизу), тобто підняття МАН (молитви, прохання про духовне виправлення).
І на це підняття МАН приходить відповідь — пробудження зверху.
Пробудження зверху виражається в тому, що людина починає відчувати невеличкий дотик до Творця.
І з цього моменту починається просування.
Тут є цілий ланцюг дій, які ми маємо здійснити.
Звісно, як сказано: "У багаточисельності народу — велич Царя" — чим сильніша і чисельніша група, тим більше підтримки і в ітарута де-лета (пробудженні знизу), і в отриманні, в поглинанні ітарута де-лейла (пробудження зверху).
Тому потрібно працювати над усім цим.
Тобто якщо у людини є хоча б мала сила, прагнення до духовності, — цього достатньо, щоб почати шукати, щоб почати з'ясовувати, що саме таке духовність.
"Духовність" означає відчуття Творця, оцінку величі Творця.
Без цього вона не зможе просуватися.
Але і цього недостатньо, бо сама вона не зможе просунутися, і їй знадобиться багато часу, щоб це зрозуміти.
І лише після розчарування вона приходить до усвідомлення, що їй потрібні товариші, група.
І тоді вона приходить у групу, і якщо вона анулює себе перед нею, якщо цінує товаришів, то разом вони починають розвивати молитву, прохання до Творця про Його велич.
І тоді вони починають отримувати відчуття величі Творця, що називається "ітарута де-лейла", і відповідно до величини групи це відчуття наповнює їх.
Кліп № 4
Рав: Перш за все необхідно звеличити мету, тому що у світі немає — і дійсно немає, навіть якщо подумати про це земним розумом — нічого важливішого, ніж досягнення духовного світу і зв'язку з Творцем.
Адже саме так людина підносить себе над усім творінням, і немає стану більш високого, великого, почесного і дорогоцінного, ніж цей.
У тій мірі, в якій група пробуджує важливість духовної мети, у тій самій мірі кожен товариш може отримувати паливо від групи, від десятки, і просуватися.