1 Рабаш. Стаття 17 (1986) «Порядок зборів»

І згідно з написаним: «У численності народу пишнота царя», виходить, - що більша множина, то більше діє сила цієї множини, тобто утворюють сильнішу атмосферу величі та важливості Творця. І тоді в кожного тіло його відчуває, що всі дії, те, що він хоче здійснити ради духовного, яке є віддачею Творцю, величезним скарбом вважаються для нього, і що удостоївся він увійти між людей, які заслужили обслуговувати Царя. І тоді, при кожній малій дії, яку він виконує, він сповнений радості й насолоди, що має зараз чим прислужитися Царю.

2. Бааль Сулам. Шаматі. 225. «Підняти себе»

Неможливо підняти себе над своїм колом. Тому людина змушена живитися від свого оточення. І не має вона іншої ради, крім шляху Тори і великих зусиль.Тому, якщо людина обирає для себе добре оточення, тоді вона виграє час і зусилля, оскільки вона йде вперед згідно зі своїм оточенням.

3. Бааль Сулам «Свобода волі»

…існує воля для бажання, - обрати з самого початку таке оточення, такі книги та інструкторів, котрі сприятимуть добрим переконанням. А якщо не зробить так, а буде готовий увійти в будь-яке оточення, котре йому трапиться, і читати будь-яку книгу, що опиниться перед ним, то через це напевне попаде в недобре оточення, або ж змарнує час свій над книгами, з яких немає користі, а таких багато і їх легше читати. А через це вимушено набуде злих та негідних переконань, що приведуть його до гріха та обвинувачень. І напевне буде його покарано, не з причини злих думок та дій, щодо яких немає він вибору, а з тієї причини, що не обрав собі бути в доброму оточенні, - а в цьому напевно існує вибір, як вже пояснено.

Тому, той, хто докладає зусиль всі дні життя свого, і обирає оточення щоразу краще, - така людина гідна слави та винагороди. І також, - не з причини гарних думок та дій, котрі дістаються їй мимохіть, без її вибору, а саме через зусилля людини здобути собі добре оточення, котре приводить її до цих міркувань та дій. І це те, що сказав рабі Єгошуа бен Перахья: «Зроби собі рава і придбай собі товариша»

4. Збірник законів. Закони Дому зборів

Головне в піднесенні душі та її досконалості - це коли всі душі включаються одна в одну та стають одним цілим, бо тоді вони піднімаються у святість. Адже святість єдина, і тому молитва, тобто властивість душі, головним чином залежить від об'єднання душ. Тому головна молитва - у спільноті, а не на самоті, щоб не був кожен сам по собі, що протилежно святості. Тільки необхідно з'єднати разом святе товариство, і стануть одним цілим. І це молитва в товаристві, саме в домі зібрання, де збираються й об'єднуються душі, і тоді це досконала молитва.

5. Рабаш, стаття 17, частина 2 (1984) «Порядок засідання групи»

Передусім, коли збираються (товариші), повинен бути розпорядок. Тобто щоб кожний, за його змогою, говорив би про важливість групи. А саме, які набутки принесе йому спільнота. І згідно з тим, як він сподівається, що спільнота принесе йому важливі речі, що й він сам не здатний досягти, - в цій мірі він цінить групу.

6. Бааль Сулам, Лист 13

…повинні були знати ви, що багато іскор святості є в кожному з групи, і коли збираєте ви всі ці іскри святості в одному місці в зборах братів, в любові і дружбі, напевно стане для вас ступінь святості в цей момент важливішою за світло життя. 

7. Рабаш. Стаття 9 (1984) «Завжди нехай продає людина стельові балки дому свого»

…є в кожного з них іскри любові до ближнього. Проте ж ця іскра не могла запалити світло любові, щоб світило кожній особі. Тож і умовились тоді, що через їхнє з’єднання разом тоді, з усіх іскор вкупі, зробиться одне велике полум’я.

8. «Маор ва-Шемеш», глава « Ваєхі»

Головне в зібранні - щоб усі були в єдності й просили разом тільки одного - знайти Творця, бо в будь-яких десяти присутня Шхіна. І, звісно ж, якщо є більше десяти, то є більше розкриття Шхіни. І нехай кожен об'єднається з товаришем і прийде до нього, щоб почути від нього що-небудь з приводу роботи Творця, і як знайти Творця, і анулює себе перед товаришем, а товариш себе перед ним, і всі зроблять так само. І, так чи інакше, коли збори проводяться з цим наміром, хай там як, ще більше, ніж телятко хоче їсти, корова хоче його нагодувати. У будь-якому разі Творець наближає Себе до них, і перебуває з ними.

9. Рабаш. Стаття 17 (1986) «Порядок зборів»

…треба спочатку скласти хвалу зібранню. А потім дивитися, що придбати з цієї справи. Як сказано, в словах мудреців: «Завжди хай складе людина хвалу Творцеві, а потім молитиметься». Отже, на початку засідання, тобто коли починають говорити, що й є початком відкриття зібрання, слід висловлювати хвалу групі. І тоді кожен має намагатися надати сенс і пояснення тим гідності й важливості, що є в товаришах. І не говорити нічого, крім хвали групі. І аж поки товаришами буде розкрита слава групи. Тоді треба сказати: тепер ми закінчили перший етап товариських зборів, - і почати другий етап. Тобто, щоби кожен сказав би, які, на його думку, дії ми могли б зробити, практично, аби кожен мав би можливість придбати любов до товаришів. Інакше кажучи, що кожен може зробити, щоби угніздилося йому в серці таке, щоб він любив кожного з групи. І після того, як закінчують другий етап, який є порадами – що зробити на благо групі, приходить третій етап, що є приведенням в дію, практично, того, що вирішили товариші, - що треба зробити.

Бааль Сулам «Вступ до науки кабала» (Птіха), п. 14-16

14) А для того, щоб врятувати створіння від цього великого розділення, зробилося "перше скорочення" (івр. "цимцум алеф"). Сутність його в тому, що відділилася згадана бхіна далет від усіх парцуфів святості (парцуфів віддачі). Отже, ця велика міра бажання отримувати залишилася властивістю "порожнього простору", вільного і спустошеного від будь-якого світла. І всі парцуфи святості відділилися від нього екраном (івр. "масах"), встановленим у їхнє клі малхут, щоб не отримувати світло в цю бхіну далет. І тоді, коли вище світло притягнулося до створіння і простягнулося до нього, і цей екран, масах, відштовхнув його назад, то це визначається як зіткнення між вищим світлом і масахом, який піднімає відбите світло знизу вгору й облачає десять сфірот вищого світла. А та частина світла, що відкинута назад, зветься відбитим світлом, і при одягненні на вище світло робиться потім клі отримання для вищого світла, замість бхіни далет. І після цього розширилося клі малхут у мірі відбитого світла, яке є світлом відкинутим, що піднялося і облачило вище світло знизу вгору. І розширилася зверху вниз, і цим одяглися світла в келім, тобто в те відбите світло. І це поняття "рош" (голова) і "ґуф" на кожному ступені, бо феномен "зівуґ де-акаа" (ударне поєднання), удар вищого світла в масах, піднімає відбите світло знизу вгору і одягає десять сфірот вищого світла, роблячи їх десятьма сфірот рош, які стають коренями келім. Отже, там ще не може бути дійсного облачення. А потім, коли малхут розширяється з тим відбитим світлом, що приходить згори вниз, тоді закінчується відбите світло і утворюється феномен "келім" зі світлом всередині, і тоді одягаються світла в келім, і називається це ґуфом цього ступеня, що означає довершені келім.

15) Отже, зробилися нові келім в парцуфах святості замість бхіни далет, після цимцум алеф, які утворилися від відбитого світла зівуґа де-акаа в масах. Проте треба зрозуміти це відбите світло, як воно стало клі отримання після того, адже воно спочатку було лише світлом не отриманим, відбитим, і, виходить, виконує тепер функцію, зворотну його характеру. І поясню тобі прикладом з того, що існує в цьому світі. Отже, в природі людини - любити й шанувати властивість віддачі. І огидна й низька в її очах властивість отримання від ближнього. Тому той, хто приходить у дім свого товариша, відмовиться їсти, коли господар просить, щоб він пригостився в нього, навіть якщо дуже голодний, бо ганебно й низько в його очах бути одержувачем даяння від ближнього. Однак коли господар все більше вмовляє його, до достатньої міри, тобто аж поки стане зрозуміло йому, що зробить товаришеві велике добро тим, що пригоститься, тоді примиряється і їсть у нього. І вже не відчуває себе одержувачем даяння, а товариша свого тим, хто дарує йому, а навпаки: він сам дарує і робить добро ближньому тим, що отримує від нього це благо. Отже, бачимо, що хоча голод і апетит є клі отримання, призначене для їжі, і цей чоловік мав голод і апетит, достатні для отримання страв від ближнього, разом з цим не здатен був скуштувати в нього навіть трішечки через сором. Але, коли ближній почав умовляти його, а він продовжував відмовлятися, тоді почали утворюватися в ньому нові келім отримання для їжі. А сили умовляння ближнього і сили його відмовлень, продовжуючи збільшуватися, насамкінець дійшли міри, достатньої, аби перетворити йому властивість отримання у властивість віддачі. Таким чином зміг уявити собі, що зробить добро й принесе велике задоволення товаришеві тим, що їстиме, і тоді народилися в нього келім отримання на їжу, котру той пропонував. Отже, зараз можна визначити, що саме сила його відмови стала основою келім отримання їжі, а не голод і апетит попри те, що вони, насправді, є звичними келім отримання.

16) І з наведеного вище прикладу між людиною та її ближнім, можна зрозуміти феномен зівуґа де-акаа і відбитого світла, яке піднімається ним, як вони зробилися новими келім отримання для вищого світла замість бхіни далет, бо феномен "акаа" (удар) вищого світла, яке б’є в масах і бажає поширитися в бхіні далет, маємо уподібнити умовлянню господаря пригоститися в нього, бо як і він дуже хоче, щоб товариш їв у нього, так вище світло бажає поширится в одержувачі. А масах, що б’є в вище світло і повертає його назад, маємо уподібнити незгоді й відмові гостя отримати його пригощання, адже "відштовхує" його благо назад. І як тут саме відмова і неприйняття перетворилися і зробилися келім отримання, які готові прийняти трапезу товариша, так само можна уявити, як відбите світло, що піднімається від удару в масах, і відторгнення його до вищого світла робиться новими келім отримання вищого світла замість бхіни далет, що служила келім отримання перед цимцумом алеф. Однак це встановлено лише в парцуфах святості світів АБЄА, але не в парцуфах кліпот (в однині "кліпа" - нечистота, "шкаралупа") і в цьому світі, бо в них сама бхіна далет слугує, як келім отримання. І тому вони відокремлені від вищого світла, бо сама властивість бхіни далет відділяє їх, і тому визначаються вони, кліпот, а також грішники, мертвими, бо вони відділяються від Життя життів своїм бажанням отримувати. Дивись вище в пункті 13.