Бней Барух Академія кабали

Так сказали кабалісти (в трактаті Авот, 2:2) такими словами: «Рабан Ґамліель, син рабі Єгуда а-Насі, говорить: «Гарним є вивчення Тори разом із земним звичаєм, бо зусилля в них обох дає забути гріх. А будь-яка Тора, при якій немає ремесла, зрештою робиться недійсною і тягне за собою гріх».

Вислів цей, – дуже важко зрозуміти його простий сенс. Чи може бути, що той, хто вивчає Тору, і при цьому немає ремесла, - то чому в такої Тори скасовується саме ім’я Тори? І не тільки це, а Тора, при якій немає ремесла, тягне за собою гріх. А також і попередній вислів важко зрозуміти, чому саме «зусилля в них обох дає забути гріх». Чи не сказали кабалісти (в трактаті Кідушін, 30): «Створив Я зле начало, створив йому Тору-приправу». І не сказали, що Тора, аби усунути зле начало, потребує допомоги «земного звичая», щоби анулювати зле начало.

І треба пояснити це в плані духовної роботи. Як відомо, основне зло і гріх, - це природа, в якій створено людину, джерелом якої є категорія «прах». Як написано після гріха Древа пізнання: «Бо прах ти, і в прах повернешся». А прах – це властивість малхут, і це – бажання отримувати задля власної користі. І на це бажання було зроблено скорочення та приховання. Що означає, що це місце зробилося простором, вільним від світла. А це скорочення сталося для того, щоб не було «хліба сорому», а тільки коли є міра тотожності властивостей, - в цій мірі анулюється приховання, і замість нього приходить вище світло.

І з цієї причини говорить Рамбам, що коли починають навчати жінок і малих, і простолюд, - привчають їх вчити ло лішма, аж поки збільшиться їхнє знання, і здобудуть більшу мудрість, тоді відкривають їм цей секрет, тобто – лішма. Оскільки феномен лішма – він супротивний нашій природі. Бо ми народилися в бажанні отримувати для себе. Тому немає іншої ради при початку занять Торою і заповідями , крім ло лішма. Але через ло лішма приходять до лішма. Як написано: «Через те, що займаються нею, світло, що в ній, повертає їх до добра».

І зі сказаного виходить, що вся наша робота, те, що покладено на нас робити, це обернути наше бажання отримувати, щоби стало заради віддачі. І ця робота є річчю дуже важкою. І це зветься також «земний звичай». Тобто, що за звичаєм усього світу малий скасовує себе перед великим. А також те, що є велика насолода в тому, що малий служить великому. То згідно з цим мало б бути, щоби в кожного було б бажання служити Творцеві заради того, щоб принести Йому задоволення. Але й такого «земного звичаю» також важко дотримуватись. І це зветься: «Гарним є вивчення Тори разом із земним звичаєм».

А це з причини скорочення та приховання, котрі зробилися щодо бажання отримувати. І тому світло не світить в цьому місці, а лише темрява та приховання є тут, в клі отримання для себе. А через це покладено на людину прийняти на себе все в категорії віри вище знання. Але й це важко, оскільки наше бажання отримувати незвичне робити речі, якщо вони проти знання. І для того, щоб була можливість вийти з-під влади бажання отримувати для себе, сказали кабалісти: «Сказав Творець: «Створив Я зле начало, - створив Тору-приправу». І, як сказано вище, «Світло, що в ній, поверне його до добра».

А про справу «світло, що в ній поверне його до добра», наводяться в книзі «Прі хахам» (ч.1, стор.152) такі слова: «Більшість слів Тори, вони – для вивчення. Цим пояснюється те, навіщо нам довгі писання, що в Торі… котрі не стосуються практичних дій, а існують тільки для вивчення. Як наприклад, створіння світу, що передує всьому і так далі, і не говорячи вже про те, що дано мовою оповідей та сказань. А це тому, що вони є сутністю, бо в них утримується світло, - і освітлиться тіло людини, і підкориться зле начало, і прийде вона до віри в Тору та у винагороду й покарання, і так далі. І ясно, що коли людина обдумує і вивчає слова Тори, що говорять про розкриття Творця праотцям нашим, і подібне, - адже вони приносять тому, хто вивчає, більше світла, ніж коли б він вивчав теми практичних дій. При тому, що для практичних дій вони більш важливі, але в плані світла, певно, що розкриття Творця праотцям нашим є біль важливим, і так далі. А виходячи з того, що наука кабала вся говорить про принципи розкриття Творця, то, само собою, зрозуміло, що немає в тебе ні науки важливішої, ні більш вдалого засобу, ніж вона. І саме це мали за мету кабалісти, опоряджаючи її, щоб була пригідною для занять нею».

І зі сказаного виходить, що Тора, котрою ми займаємося, - вона для того, щоби прийти до підкорення злого начала. Тобто прийти до злиття з Творцем, аби всі діла людини були б лиш тільки заради віддачі. Тобто, якщо своїми силами, то не може бути такого, щоб були в людини сили йти проти природи. Бо в справі «моха» та «ліба», розуму й серця, в яких людина повинна удосконалитися, вимушена вона дістати допомогу. А допомога – від Тори. Як сказали кабалісти: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». Тобто, через те, що займаються нею, світло, що в ній, повертає їх до добра.

Але це говориться про користь для того, хто може дістати світло від Тори, якщо він має намір в час, коли займається Торою, і вивчає, щоби отримати винагороду Тори, що зветься «світло». Тоді вивчення Тори корисне для нього. Але ж коли він відволікається від цілі вивчення Тори, тоді Тора не дає користі для довершення роботи утворення келім віддачі, і не користуватися келім отримання для власної користі. Бо інакше Тора все більше віддаляється від нього. Тобто, сила Тори, котра мала підкорити зле начало, - ця сила скасовується. І це те, що написано: «А будь-яка Тора, при якій немає роботи…», тобто коли не має наміру, щоби Тора виконала б роботу перетворити келім отримання, аби стали заради віддачі, «зрештою робиться недійсною». Тобто ця сила анулюється.

Проте, треба зрозуміти, чому Тора тягне за собою гріх. І чи не досить того що Тора робиться такою, що не діє, а ще й притягує гріх. Чи може таке бути?

І справа ця наведена в Передмові до Вчення Десяти Сфірот, (пункт 39), і так написано: «Ці їхні слова потребують роз’яснення: треба зрозуміти, як і в чому стає для нього свята Тора смертельною отрутою? Мало того, що трудиться даремно й марно… а до того ж Тора і робота сама перетворюється для нього на смертельну отруту».

І там (у цій Передмові, пункт 101) говорить: «І про це сказано, що Творець приховує Себе в Торі. Тому що питання про страждання і муки, які людина отримує в час укриття лику, має відміни - для людини, що порушує та применшує Тору і заповіді, та для людини, яка примножила (зусилля) в Торі і добрих справах. Тому що перша - найбільш підготовлена до того, щоби виправдати свого Владику. Тобто - подумати, що ці страждання прийшли до неї через її порушення та применшення Тори. З іншого боку, другій людині більш важко виправдати свого Владику, адже, за її розумом, вона не заслужила таких важких покарань…» І зі сказаного зрозуміємо, чому говорить: «Будь-яка Тора, при якій немає роботи, зрештою робиться недійсною і тягне за собою гріх». Оскільки, з одного боку, він бачить, що займається Торою та заповідями. То чому Творець не зважає на нього, так, як він сам вважає, що належало б йому. Тому є тут дві речі: а) що зрештою робиться недійсною, і б) що також і тягне за собою гріх.

Тому, має людина перед навчанням придивитися, з якою ціллю вона бажає виконувати заповідь вивчення Тори. Тобто, чи займається вона Торою в сенсі самої Тори, аби знати закони практики заповідей, як їх виконувати. Або ж вивчення Тори само по собі є всім її наміром. А щоби знати закони практики заповідей, - це для неї зовсім інша річ. Мається на увазі, що вивчає Тору заради двох цілей. Проте, також коли вивчає Тору в ім’я вивчення Тори, також треба визначитись з тим, з яким наміром людина вивчає.

Тобто, або щоб виконати заповідь Творця, як написано: «І роздумуй про неї вдень і вночі». Або вчить для того, щоб дістати світло Тори, через те, що потребує світла Тори аби скасувати зле начало в собі. Як сказали кабалісти: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». Виходить, що вивчає Тору, щоби дістати «приправу», як написали кабалісти: «Світло, що в ній, повертає до добра».

І напевно людина має спрямувати себе перед вивченням Тори на причину, через яку вона зараз вивчає Тору. Бо у будь-якої дії має бути якась мета, котра є причиною, з якої виконує цю дію. І це – як сказали кабалісти: «Молитва без наміру, як тіло без душі». Тому, перед тим, як людина йде вивчати Тору, їй треба приготувати намір.

І так говорить там в Передмові до ТЕС (пункт 17): «І тому зобов’язується учень перед навчанням зміцнитися в вірі в Творця і в Його управління винагородою та покаранням… І таким чином удостоїться насолоджуватись світлом, що в ній (в Торі), так, що і віра його зміцниться і збільшиться завдяки цьому світлу… Навіть той, хто знає про себе, що поки що не удостоївся, - хай нас омине! – віри, є також і в нього надія – завдяки заняттям Торою. Бо якщо зверне серце своє та розум заслужити нею віри в Творця, то вже не знайдеш заповіді більшої за цю… І не тільки так, а і взагалі немає йому іншої ради…»

Виходить згідно з цим, що людина має докласти великих зусиль перед тим, як починає вчитися, аби навчання її принесло б плоди та добрі наслідки. Тобто, щоб навчання принесло б їй світло Тори, а з його допомогою буде можливість повернути людину до добра. І тоді, завдяки Торі, вона зробиться мудрецем. А що таке мудрець (досл. «мудрий учень»)? Сказав мій батько й учитель – це «учень» який вчиться у мудрого. Тобто, Творець зветься «Мудрим». А людина, яка вчиться у нього, називається «учнем Мудрого». А чому зобов’язана людина навчитися у Творця? Сказав він, що людина має навчатися у Творця тільки одній речі. Як відомо, Творець, - бажання Його лиш тільки віддавати. Так і людина, також має навчитися в Нього бути завжди у віддачі. Це і зветься «мудрець».

І зі сказаного треба пояснювати те, що сказали кабалісти (в трактаті Недарім, 81), такими словами: «А через що не наказано мудрецям, щоб вийшли мудреці з їхніх синів? Рабі Равіна говорить, що не говорять благословення на Тору спочатку». І зрозуміти цей уривок треба в плані духовної роботи, тобто, що все ведеться лиш в одному тілі, тому так треба з’ясувати питання, чому не наказано мудрецям, щоб вийшли мудреці з їхніх синів.

Відомо, що «батько» та «син» називаються «причиною» та «наслідком». Тобто, перший стан спричинює стан другий. І згідно з цим, коли людина вивчає Тору, а це зветься «мудрець». А ми вчили: «світло, що в ній, повертає до добра». А що це за «добро»? Це те, як написали кабалісти, що сказав Творець: «Створив я зле начало, створив Тору-приправу, а вона скасовує зле начало». А коли скасовують зло, бо злом називається, як відомо, «бажання отримати собі», то тоді людина робиться «мудрецем», як сказано вище, згідно з поясненням мого, благословенної пам’яті, батька й учителя.

Тому буде таке пояснення питання «чому не наказано мудрецям», - а це перший стан, як сказано вище, «щоб вийшли мудреці з їхніх синів». Інакше кажучи, що не народився від них другий стан, що він повинен дійти до стану «учень Мудрого», щоб заслужив, аби всі дії його були лиш тільки у віддачі. То чи не існує правило «світло, що в ній, повертає», - а ми не бачимо, щоб у мудреців була можливість пустити у світ синів-мудреців, як сказано вище. І на це приходить відповідь, що «не говорили благословення на Тору спочатку». Але й цю відповідь важко зрозуміти. Чи не бачимо ми, - кожний, хто починає вчитися, говорить благословення на Тору спочатку, перед навчанням. Якщо так, то як можемо ми пояснити причину того, що не народжують синів-мудреців тому, що не благословляють Тору спочатку?

І треба пояснити те, що написано, - «не благословили Тору спочатку». Оскільки ми бачимо, - той, хто йде придбати щось вагоме, що завдяки тому товару, котрий він купить, будуть в нього добрі прибутки, тоді друзі благословляють його, щоб була йому удача в цій справі. Тобто, щоб був йому великий здобуток.

Так само і в духовній роботі. Коли людина йде вивчати Тору, має бути їй мета перед очима, тобто причина, заради якої вона йде вчитися. Певно, аби здобути щось від вивчення Тори, бо без здобутків неможливо працювати. Тому людина має знати, що ціль, тобто здобуток, котрий вона хоче досягти від Тори, є «світло що в ній, котре повертає до добра».

А в духовній роботі, коли говорять про все як в одному тілі, виходить що вона повинна благословити сама себе, щоб пощастило їй в навчанні, і здобула б багато світла з Тори, котру вона йде зараз вивчати. Інакше, тобто, якщо вона не благословляє спочатку, перед вивченням Тори, то не удостоїться тієї цілі, того, що вона хоче взяти з цього навчання, а це зветься «сини», бо «сини» - це наслідок навчання. Як зазначено вище, Тора, - це причина, і це – «батько», а світло, котре отримує з Тори, це – «син».

І згідно з цим, повинен кожний перед навчанням зробити для себе розрахунок, - що є метою навчання, тобто, чому він докладає зусиль в Торі. Певно, що не докладають зусиль без винагороди. І певно, що коли людина вчить Тору, вона вірить у «Вірний він, Господар роботи твоєї, що заплатить Він платню за дії твої». І на яку платню людина сподівається, - треба їй мати на увазі, щоби винагорода була завжди в неї перед очима. Тобто, щоб були в неї впевненість та віра, що Творець заплатить їй її платню.

А оплата, котру вона має надію отримати, повинна дати їй сили в роботі. Іншими словами, винагорода є паливом, на котрому базується її робота. І звісно, що наскільки винагорода більша, є більше сили для роботи. Але ж коли оплата не така вже й вагома, така оплата негідна і нездатна дати людині силу працювати з душею і з самовіддачею. Це означає, що має зрозуміти, що Тора настільки важлива, що написано: «Бо вони життя наше і довголіття наше». І напевно, що якби людина відчувала так, - що це дійсно «Тора життя», - тоді кожний, в міру свого відчуття, віддавав би все своє життя, аби тільки дістати те «життя».

Однак, щоб відчути життя, котре є в Торі, людині треба велика підготовка, підготувати своє тіло, щоб здатне було відчути життя, що в Торі. Тому сказали кабалісти, що треба починати з ло лішма, а завдяки світлу Тори, котре дістане в час, поки перебуває в ло лішма, це приведе людину до лішма, бо «світло що в ній, повертає до добра». І тоді буде в неї можливість вчити лішма (досл. в ім’я її), тобто в ім’я Тори, що зветься «Торою життя», через те, що вже досягла життя, котре є в Торі, бо світло, що в Торі, дає підготовку людині, щоб була в неї можливість відчути життя що є в Торі.

А в Передмові до ТЕС (пункт 38), запитує там: «Чому називається заняття Торою та заповідями в досконалості іменем «Тора лішма»? І так пише: «Ось, треба зрозуміти цю назву, «Тора лішма», чому визначено бажану досконалу роботу іменем таким, «лішма»… Бо відповідно до простого розуміння, той, хто займається Торою та заповідями, має спрямовувати серце своє приносити задоволення Творцю, а не заради власного блага, то треба було б назвати це і означити іменем «Тора лішмо (в Його ім’я)» і «Тора ло лішмо (не в Його ім’я)», що означало б «в ім’я небес», і так далі. Адже й сам вираз доводить, що «Тора лішмо», що означає «принести задоволення Творцю», - цього недостатньо, а має бути ще, щоб було заняття «лішма», що означає «в ім’я Тори»… Бо відомо, що ім’я Тори – це «Тора життя», як сказано: «бо життя вони для тих, хто знайшов їх» (Мішлей, 4:22)… А також, як сказано: «Бо не порожня річ це для вас, бо це – життя ваше» (Дварім, 32:47)… І оскільки це так, то зміст «Тора лішма», - що заняття Торою та заповідями дають людині життя і довголіття, бо тоді саме Тора відповідає своєму імені», - це його слова.

І зі сказаного виходить, що оскільки людина вже прийшла до рівня «приносити задоволення Творцеві», бо це вже зветься, що вона займається Торою та заповідями «в Його ім’я», тоді починається наступний рівень, коли вона займається Торою та заповідями лішма, тобто «в ім’я Тори», адже ім’я Тори, це – «Тора життя».

А для того, щоб людина змогла дійти до рівня щоб все робити «заради небес», що зветься «Тора лішмо», як зазначено вище, для цього потрібно світло Тори, бо світло це повертає до добра. Інакше кажучи, щоб була в неї можливість вийти з себелюбства, і все робити в ім’я Творця. Бо тільки це світло здатне допомогти людині, як сказали кабалісти: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». Тобто, після того, як заслужила світло Тори, вона може удостоїтися самої Тори, котра зветься «Торою життя».

І на основі сказаного треба пояснити те, що сказали кабалісти: «Якщо скаже тобі людина, що є мудрість у народів, - повір. Є Тора в народів, - не вір». Отже, коли людина вивчає Тору, треба розрізняти в ній дві речі:

а) мудрість та розум, що є в ній, і це називається «вбрання Тори»;

б) Того, хто одягнений у вбрання Тори.

І треба нам вірити в слова Зоар, що вся Тора є іменами Творця. Тобто, що Творець, хай благословиться Він, одягнений у вбрання Тори. Тому маємо визначити в Торі два аспекти:

а) Той, хто одягнений;

б) сам одяг.

І це, як написано в книзі «Прі хахам» (частина 2, стор.66), такими словами: «Але Творець, Він – світло Нескінченності, одягнене в світло Тори, котре існує в «тарах»-620 заповідях». Це принцип того, що сказали кабалісти: «Уся Тора, цілком, є іменами Творця». Означає це, що Творець є тим, що узагальнює, а 620 імен є частинами та деталями.

І зі сказаного витікає, що той, хто має віру в Творця, він може вірити, що «Той, хто дає Тору» одягнений в Тору. Але «ґой», який не має віри в Творця, як він може вивчати Тору? Адже він не вірить в Того, хто дає Тору. То може він вчити Тору тільки лиш з «одежини», а не від Того, Хто одягається, як зазначено вище, оскільки немає в нього віри. А зовнішнє вбрання Тори називається категорія «мудрість, а не Тора», бо Тора – вона саме тоді, коли з’єднується з Тим, хто дає Тору.

І через це зрозуміло те, що сказали кабалісти: «Якщо скаже тобі людина, що є мудрість у народів, - повір». Тому що «одежину» без Того, хто вдягається, вони можуть вивчати, а це зветься «лише мудрість», бо немає в цьому ніякої належності до Того, хто дає Тору. Проте, - «якщо скаже тобі людина, що є Тора в народів, - не вір», оскільки не мають вони ніякої належності до Того, хто дає Тору».

І оскільки головне в нашій роботі це прийти до злиття з Творцем, як написано: «і злитися з Ним», то виходить, що Тора – це засіб прийти до злиття з Ним, хай благословиться Він. Тобто, в час вивчення Тори має бути намір, щоб заслужили ми з’єднатися з Тим, хто в неї одягається. А це – за допомоги «вбрання», котрим є Тора, в яку одягнений Творець.

І зі сказаного вище: «Мудрість у народів – повір, є Тора у народів – не вір», якщо поясняти це шляхом духовної роботи, треба знати, що поняття «народи» і «ісраель» існують в одному тілі. Тобто, що до того, як людина заслужить властивість віри, вона поки що називається «ґой» - тобто «народ», і тільки після того, як удостоїться властивості віри, тоді вона зветься «ісраель».

Однак, якщо людина бажає іти дорогою, якою прийде до досконалої віри, то навіть коли поки що не заслужила повної віри, також вона називається категорією «ісраель». І це так, як сказав мій батько й учитель про «Дає мудрість мудрим». І запитав: чи не треба було б сказати «Дає мудрість глупим»? І відповів, що людина, коли вона шукає мудрість, вже називається «мудрою», бо кожна людина характеризується відповідно до її мети. Тобто – до чого вона сподівається дістатися, по цьому людина й називається. Згідно з цим треба пояснити, що всі ті люди, які бажають прийти до повної віри, вже називаються «Ісраель».

Тому, коли немає на початку навчання, котре людина розпочинає, бажання, що хоче вона прийти до категорії «досконала віра», - а це можна досягти за допомоги світла, що в Торі, як зазначено вище, і тим, що вона бажає злитися з Тим, хто одягається в Тору, - адже це Він дає світло Тори, і ніхто інший, - виходить, що вивчає Тору, котра є вбранням Творця. Але потім за допомоги «вбрання» хоче прийти до повної віри, злитися з Тим, хто одягається в Тору.

І тут є вже єднання трьох категорій:

а) Тора, котра є «вбранням» Творця;

б) Творець, - одягнений в Тору;

в) «Ісраель», - людина, яка вивчає Тору зі згаданим вище наміром.

І це називається «єдність», що зветься «Тора і Творець, і Ісраель є одне». І при тому, що Зоар говорить про тих людей, що вже удостоїлись категорії «імена Творця», а це зветься, що вже заслужили категорії «тфілін руки», що називається «віра», а також «тфіліна голови», що називається «Тора», але, як зазначено вище, ті, що просуваються цим шляхом, щоби прийти до категорії «Тора і віра», отримують також від цієї єдності, в категорії «світло, що оточує».

І, на основі того, що сказано, зрозуміємо те, що написано: «мудрість у народів – повір». Тобто, коли людина не має наміру, що завдяки вивченню Тори вона може прийти до властивості віри в Торця, якщо так, - немає в неї ніякої належності до Тори. Бо Торою називається «вбрання» разом з Тим, хто в нього одягається, і це Тора разом з Тим, хто дає Тору.

І навіть коли поки що не відчуває Того, хто дає Тору, все ж метою вивчення Тори є – прийти до того, щоби відчути Того, хто дає Тору. А якщо людина не ставить перед собою цю мету, дійти до Того, хто дає Тору, вона є категорією «ґой», тобто немає в неї потреби в вірі. Це означає, що буде в неї необхідність удаватися до різних способів прийти до категорії віри. Тому людина поки що називається «ґой», а не «ісраель». Тому про мудрість – повір їй, що є в неї. Тобто, тільки «одежина», без потреби в Тому, хто одягається в неї. І це те, що написано: «Є Тора в народів, - не вір». Як пояснено, - бо не має він належності до Тори.

Проте «повір» або «не вір», також не говориться про два тіла. А «повір» і «не вір», мається на увазі сама людина, бо сама людина повинна звернути увагу, чи є в неї Тора, чи може, - хай нас омине! – немає в неї Тори. А оскільки людина трудить себе і докладає сил, то звісно, наміряється заслужити Тору. І думає вона, що також і без наміру «прийти до категорії повної віри» вона може удостоїтись Тори. А про це написали кабалісти, що людина повинна знати, що неможливо удостоїтись Тори без досконалої віри. Тому має людина звернути серце своє на те, щоб перед вивченням Тори зробити щодо себе розрахунок, з якою ціллю вона докладає зусиль у вивченні Тори. Тобто, чого вона хоче досягнути вивченням Тори. Бо звісно, що коли людина докладає зусиль, це тому, що чогось їй бракує. І за ті зусилля, котрі зараз прикладає, то дадуть їй те, що вона думає що їй не вистачає, і задовольнять її потреби в обмін на її зусилля. І має людина вірити, як написано: «доклав зусилля – і знайшов».

І через це є іноді, що людина розуміє, що бракує їй знання Тори. А як зазначено вище, це категорія «вбрання Творця». І вона відчуває, що не вистачає їй лише зовнішнього одягу Тори. І це називається категорією «мудрість», як сказано вище.

Але ж «Тора» називається, коли людина потребує Того, хто одягається в Тору, Що означає, що поки що бракує їй повної віри в Творця, і відчуває вона, що є в неї зло в серці, і вона хоче удостоїтись «моха і ліба», щоб було все «заради небес».

А оскільки сказали кабалісти: «Створив Я зле начало, - створив Тору-приправу, тому що світло, що в ній, повертає до добра», виходить, що людині потрібна Тора як засіб, і за допомоги Тори вона дістане повну віру в Творця. А потім, завдяки Торі, заслужить категорію Тори, що зветься «Тора життя», як згадано вище, тому що удостоїться Того, хто одягається в Тору разом з «вбранням», званого «Святий, благословен Він». І, як говорить Зоар, «Тора і Творець, і Ісраель є одне».

І це те, що написано: «І візьміть мені приношення». І існує власність, коли той, хто продає її, продає й себе з нею. Сказав Творець Ісраелю: «Продав Я вам Тору, - неначе Себе продав з нею», як сказано: «І візьміть мені приношення»

Треба пояснити ці слова Мідраша в тому, що сказано: «Неначе Себе продав з нею». Через те, що Тора є категорією «Тора, Творець і Ісраель є одне», то оскільки Тора є вбранням Творця, а людина має заслужити завдяки Торі Того, хто одягається в Тору, що зветься «злитися з Творцем», виходить, що треба заслужити дві речі, тобто – Тору і Творця. А це те, що написано: «Неначе Себе продав з нею». Тому є тут досконалість трьох речей:

а) Ісраель;

б) Творець;

в) Тора.

І як написано в книзі «Прі хахам» (частина 2, стор.64): «Проте, що людина має робити для того, щоб прийти до відчуття потреби в Торі, в котру одягнутий Творець. Як в сказаному кабалістами: «Сказав Творець Ісраелю: «Продав Я вам Тору, неначе Себе продав разом з нею». І це, - існує власність, коли той, хто продає її, продає й себе з нею».

Витікає з цього, що Творець бажає, щоб людина, коли бере Тору, щоби взяла з нею неначебто Творця. Але людина не відчуває цього так, щоб потребувати його. І головним чином людина тягнеться за більшістю людей. А через те, що коли починають навчати жінок і дітей, і загал простолюду, говорить Рамбам, що треба починати з ло лішма. А зазвичай тягнуться всі за початковим знанням, тобто, що дали їм знати причину, навіщо потрібна Тора, тобто – ло лішма, а не через те, що «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». І, само собою, більшість людей взагалі не розуміють, що існує винагорода, що зветься «злиття з Творцем».

Тому погляди загалу панують над людиною, що їй і не потрібне вивчення Тори для того, щоб завдяки йому була б у неї можливість прийти що справжнього наміру. Тобто, що завдяки Торі буде в змозі спрямувати себе на «заради віддачі», а не на власну користь. Хоч це привело б її до категорії злиття з Творцем, що задля неї, інакше кажучи, задля виправлення створінь, щоб прийшли до злиття, утворено численні світи, і парцуфи, і численні душі.

І все для того, щоб виправити створіння, котре зветься «бажання отримувати». Бо через «отримання» віддалилося створіння від Творця, а завдяки цим виправленням, що зроблені, буде можливість виправити все, щоб було заради віддачі. А в час, коли все клі отримання, в цілому, буде виправлено на «заради віддачі», тоді станеться кінцеве виправлення.

І це зветься «досконалість Його діянь», як сказав святий Арі, такими словами: «Коли виникло в Його бажанні простому створити світи і утворити створіння, вивести на світло досконалість Його діянь і імен, і назв, бо саме це було причиною створення світів, і ось, тоді скоротив Себе Нескінченний, отже, тоді вже виникло місце, де змогли існувати створіння». І в ТЕС пояснює «Ор пнімі» такими словами: «І виходить, згідно з поясненим, що головне в причині скорочення було лише через прагнення до нової форми отримання – заради віддачі, котра розкриється завдяки створенню світів».

І, виходячи зі сказаного, ми бачимо, що найголовніше в створінні світів і душ відбувалося з одним наміром, і це – виправити все, щоби було заради віддачі, що зветься «злиття в тотожності властивостей». А про Тору говорить Творець: «Створив Я зле начало, створив приправу». Тобто, після того, як людина отримала Тору як «приправу», тоді буде зле начало виправленим заради віддачі, як написано в Зоар: «В майбутньому ангел смерті стане ангелом святим».

Увесь цей основний принцип людина не здатна побачити, через те, що вона тягнеться за більшістю, що зветься «загал Ісраеля». А, як сказано вище, початки виховання кожний отримав в категорії «ло лішма». Тобто, що заняття Торою та заповідями, вони для того, щоб отримати оплату в келім заради власної користі. А «лішма» - не можна відкривати на початку входу людини до виконання Тори і заповідей, як сказано в словах Рамбама.

І це спричиняє те, що людина висновує своїм розумом, що все, що вона має вивчати в Торі, це для того, щоби знати закони, як виконувати заповіді, як сказали кабалісти: «Простолюдин не має хеседу». А також, коли вивчають Тору навіть те, що не стосується практики заповідей, то і вчення в цій частині Тори людина вивчає через «заповідь вивчення Тори», як написано: «І роздумуй над нею вдень і вночі». Тобто, вчить через те, що ця заповідь така ж як і решта заповідей.

Однак, щодо того, що сказали кабалісти, як згадано вище, «існує власність, коли той, хто продає її, продає й себе з нею», сказав Творець Ісраелю: «Продав Я вам Тору Свою, неначе Себе продав з нею». У людини немає до цього ніякої належності, бо що дасть їй це знання, коли вона повірить, що Творець одягнений в Тору? А той, хто бере книгу Тори, - чи повинен він знати, що Творець одягнений в Тору, і треба заслужити злиття з Творцем, одягненим в неї?

І це через те, що вся робота людини, вона з наміром ло лішма. І все, на що вона сподівається, це лише виконувати Тору та заповіді з наміром для власної користі. І, само собою, не має вона жодного відношення до Того, Хто одягнений в Тору, і досить їй тільки одного: в тій мірі, в якій є віра у винагороду та покарання, - від цієї міри залежить її робота у виконанні Тори та заповідей. Оскільки людина не дивиться ні на що крім оплати, але самі Тора та заповіді, котрі вона виконує, не цікавлять її.

Але ж коли людина бажає працювати та виконувати Тору й заповіді без жодної оплати, тільки через те, що бажає вона служити Цареві, тоді вже їй необхідно знання величі Царя. Бо міра роботи її залежить від міри, в якій вона вірить у велич Царя, бо тільки величчя та важливість Царя дає людині паливо для роботи.

І це як написано в Зоар про вислів «Відомий у воротах (шеарім) чоловік її». Означає це, - кожен відповідно до того, як оцінює (мешаер) в своєму серці. Це дає нам зрозуміти, що згідно з тим, як людина оцінює в своєму серці велич і важливість Творця, в цій мірі вона віддає себе служінню Царю.

І тому, люди такого ґатунку, котрі хочуть працювати лише заради віддачі, і вся причина, що зобов’язує їх займатися Торою та заповідями, полягає лише в важливості та величі Творця, як написано в Зоар, - «Сутність страху перед Творцем, - працювати через те, що Він великий і панує», - то ті люди, котрі вірять, що Творець одягнений в Тору, і вірять в те, «що сказав Творець Ісраелю, - продав Я вам Тору Свою, неначе Себе продав з нею», то коли вони вивчають Тору, вони бажають дістати світло Тори, котре повертає до добра. І це те, що сказали кабалісти: «Тому, хто приходить очиститися Торою, допомагають йому», оскільки Творець одягнений в Тору.

І зі сказаного треба пояснити те, що ми говоримо (в благословенні перед читанням «Шма Ісраель»): «І освіти очі наші Торою Своєю». І на перший погляд вираз «І освіти очі наші» належало б сказати про стан темряви та приховання, але про Тору треба було б сказати: «І дай зрозуміти Тору свою». То чому говориться «освіти»?

І зі сказаного вище маємо пояснити це так: оскільки треба бачити в Торі «вбрання Тори», в які одягнений Творець, і це приховано від нас, бо ми бачимо лише вбрання, на не Того, хто вбирається в нього, тому ми просимо у Творця, щоби освітив очі наші, аби удостоїлись ми побачити та відчути Творця, що одягнений в Тору. І це те, що написано: «і освіти очі наші», щоб побачити нам, що це Ти одягнений в Тору свою.

А також маємо зрозуміти те, що говорить в Зоар про написане: «І ті, хто розшукують Мене, знайдуть Мене». Запитали про це, - де знаходимо Творця? І сказали, що знаходимо Його лиш тільки в Торі. А також сказали про написане: «Дійсно, Ти – Творець, котрий приховується», бо Творець приховує себе в святій Торі.

Наводиться в Передмові до ТЕС (пункт 41), те, що написано вище, що сказали кабалісти: «Існує власність, коли той, хто продає її, продає й себе з нею», тобто, що Творець одягнений в Тору. Тільки що, - людина повинна шукати Його і знайти Його, тому що Він приховує себе в Торі весь час, коли ті, хто вивчають Тору, не гідні розкриття. І за допомогою зусиль і молитви знаходять Його.

І про це сказали, - «доклав зусиль – і знайшов». Тож запитання таке: відомо, як належить одне до одного зусилля і те, що знаходять в Торі. Але, як сказано, через зусилля знаходять Творця, - яким чином Він прихований в Торі. Тобто, хай не говорить чоловік, - чи не вчив я багато Тору, і не знайшов Творця, - яким чином Він прихований в Торі. А треба шукати Його і не зневірятися. А вірити, як написано: «І ті, хто шукають Мене, знайдуть Мене». Адже приховання це виправлення, і не осягнуть Його до того, як будуть у людини келім віддачі, котрі звуться «тотожність властивостей і злиття з Творцем».

І, виходячи зі сказаного, треба пояснити те, що сказали кабалісти (в трактаті Недарім, 81): «Бережіться дітей бідняків, від яких виходить Тора». Як сказано: «Виллє воду з відер своїх», бо з них вийде Тора. І на перший погляд, виходить, що саме з дітей бідняків виходить Тора, а з дітей багачів ні. Чи можна так сказати?

Тому шляхом духовної роботи треба пояснити «бідняки», - як сказали кабалісти (в трактаті Недарім, 41): «Якщо бідний – то лише знанням». І через це, коли людина вивчає Тору, і бажає прийти до категорії «Тора», тобто до категорії «І освіти очі наші Торою Своєю», де мається на увазі – злитися з Творцем, котрий одягнений в Тору, а «Торою Своєю» - мається на увазі Творець, одягнений в неї.

І бачить людина, наскільки вона вклала в роботу та зусилля, аби знайти Творця в Торі, але не знаходить Його. Незважаючи на те, що написано «І всі, хто розшукує Мене, знайдуть Мене», але вона бачить, що сама вона «бідна знанням». І бажає виконати написане: «Знай Всесильного батька твого, і служи Йому». А також написано: «Також і душа без знання – це недобре». Але сама людина ще далека від цього. Бо щоразу вона бачить, що не має жодної можливості знайти Його в Торі. Це й називається «бідний знанням».

Тоді людина розуміє, що слова ці, - знайти Творця в Торі, - не їй це сказано. Бо думає вона, що вже шукала Його в Торі, і не пощастило їй зовсім. І хоче втекти з поля бою.

Тому прийшли кабалісти і сказали: «Бережіться дітей бідняків, бо від них виходить Тора». А сенс цього – згідно з правилом: «Немає наповнення без хісарону, немає великого стану, ґадлута, без малого – катнута. Що означає, що коли хочуть дати щось людині, а той, хто дає, боїться, що коли дасть їй відразу ж, коли вона просить у нього, то не зможе оцінити одержане, і напевно втратить його, або знайдуться люди, котрі заберуть в неї це.

А оскільки тому, хто дає, відома цінність тієї речі, тому він не хоче, щоб отримувач зіпсував її. Тому він і не дає йому того, що той просить у нього, відразу. А бажає, щоб отримувач попрохав би в нього багато разів. Тобто, завдяки проханням, утвориться у нього потреба в цій речі. А якщо ні - перестане й просити.

І коли той не припиняє просити, - це може бути тільки тоді, коли щоразу він повинен розуміти необхідність тієї речі. Тобто, якщо хоче людина попрохати ще раз, щоб дали їй, повинна вона подумати, чи дійсно бракує їй тієї речі. Бо тільки тоді є в неї сила просити ще раз, після того, як уже просила і не отримувала відповіді.

І це тому, що людина нездатна просити в того, хто не зацікавлений в її проханнях. Але ж, оскільки річ, котру вона просить, є вкрай необхідною, такою, що все життя її залежить від цього, тому потреба в цій речі не дає їй спокою. І вона йде навіть вище знання, просити кожного разу, ще і ще. Тому що немає їй більше куди йти. Бо людина розуміє, що ця річ для неї дорівнює життю, і без цієї речі, говорить вона, є зайвим все, що є в її житті, адже вже відчуває, що задля решти речей не варто жити.

То виходить, що немає вибору, оскільки не має вона задоволення в своєму житті. Адже є правило, що людина не може жити без живлення, через те, що Творець створив створіння з наміром, щоб насолоджувались, і це мається на увазі, що «бажання Його – дати благо створінням». А ті три речі, від яких людина може дістати живлення, щоб підживити тіло, щоб було задоволеним, котрі звуться «заздрість», «пристрасть» і «пошана», - не задовольняють її.

Тому людина вимушена шукати духовне, якщо вона «єгуді»-юдей, котрий вірить, що злиттям з Творцем і Його Торою можна досягти живлення, щоб підживити тіло, аби була в неї можливість сказати щиро: «Благословен Той, хто сказав – і виник світ», оскільки вона насолоджується від того, що заслужить злиття з Творцем, як написано: «А ви, злиті з Творцем, Всесильним вашим, живі всі ви сьогодні», бо тоді удостоїться справжнього життя. А саме це дасть людині сили не зневірятися, просити у Творця, щоб наблизив її до Себе і щоб відкрив їй очі в Торі. І, як написано в Передмові до ТЕС (пункт 83), такими словами: «І ось, перший ступінь розкриття Лику, - це приходить до людини через порятунок з боку Творця, коли заслуговує відкриття очей в святій Торі, в чудовому осягненні, і робиться як джерело, що все посилюється».

Але це залежить від віри, котрою людина вірить, що Творець чує молитву. І може виправдати вище управління, і говорить, що те, що вона не отримала те, що просила, це не тому, що Творець не звертає уваги на її молитви, а вірить вона, що Творець завжди чекає на її молитви, і збирає їх так, як сказано: «Гріш до гроша збираються в великий рахунок».

Тобто, оскільки відомо, що коли дають важливу річ людині, а вона не знає її цінності, а є люди які таки знають цінність тієї речі, тоді ця річ переходить до тих людей, або шляхом крадіжки, або через утрату, коли людина не вміє берегти її, а є люди, котрі знають цінність речі, і вони крадуть, знаходять і не повертають її хазяїну.

І відомо, що проти святості існує «сітра ахра», сили егоїзму, котрі знають, що за цінність є в духовному. Тому треба це берегти, аби не прийшло у їхнє володіння. Це і є причиною, що Творець не дає людині те, що вона просить, а стоїть і чекає, поки людина долає щоразу властивістю «віра вище знання» і знову просить у Творця, аби допоміг їй, щоб удостоїлась відкриття очей в Торі. І вірить вона вірою мудреців у те, що вони сказали, що робота в вірі є найкращим засобом удостоїтися важливості мети, якою є злиття з Творцем.

А в час, коли Творець знає, що людина вже зуміє зберегти подарунок Царя, напевне Творець допоможе їй, і прийме її молитву, те, що вона просить, - щоби Він відкрив їй очі, і удостоїв би її відкриття очей в Торі. І Він напевне дасть їй це.

І це те, що написано: «Бережіться дітей бідняків», тобто, щоб не нехтувати станом, коли відчуває людина, що вона бідна знанням, і поки що не удостоїлась відкриття очей в Торі, і ще не заслужила «світла, котре в Торі, що повертає до добра». «Оскільки від них іде Тора». Означає, що треба вірити, що тим, що відчуває людина, наскільки вона бідна знанням, і щоразу вимушена зміцнюватись знову, - має вірити, що це прийшло їй від Творця, ці падіння, через які вона дістане келім і потребу цінувати подарунок Творця щодо зовнішніх сил. Тобто, щоб не падати в келім отримання, бо ці келім належать до кліпот. І завдяки зміцненню в вірі, коли віритиме, що Творець, - Він чує молитву, і кожну з молитов, котрими людина просить Творця, Він приєднує її до великого рахунку, аж поки людина знатиме важливість цього. І це те, що написано в книзі «Прі хахам» (частина 2, стор. 49), такими словами: «І тому називається ця кліпа «фараон» (пар’о), літери «пей-гей рейш-аїн» (злі вуста). А в єгипетському вигнанні була влада «злих вуст», і зло їхнє все поновлювалось. І тому, незважаючи на те, що удостоїлись деякого світіння від дев’яти перших сфірот, але не могло воно бути прийняте тілом, через те, що «злі вуста» є зворотними до вуст святості, - тобто “ореф” (задній бік шиї, літери слова “фараон”) перетинав світло, що спускалося з «рош», голови, і живився ним, висмоктуючи все світло, що починало спускатися для Ісраеля.

І зі сказаного виходить, що треба вирізнити декілька категорій:

а) коли вчить Тору, щоб знати закони, щоби знати, як виконувати заповіді;

б) коли вчить Тору, аби виконати заповідь вивчення Тори. Як написано: «Не відійде ця книга Тори від вуст твоїх, і роздумуй над нею вдень і вночі»(4). І пояснив Раші: «І роздумуй над нею» - і вдивляйся в неї, всі роздуми, що в Торі – в серці, як сказано: «І роздуми серця мого в нутрі»

в) коли вчить Тору, аби удостоїтись світла Тори. І це те, що написано: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу, тому що світло, що в ній, повертає до добра». Бо через це заслужить віри і злиття з Творцем. І тоді входить в категорію «Ісраель», оскільки вже вірить в Творця повною вірою.

г) після того, як вже заслужив властивості віри, тоді заслуговує категорії «Тора як імена Творця», а це зветься в Зоар категорією «Тора і Ісраель, і Творець є одне». А тоді удостоюється категорії мети творіння, котрою є – насолодити створіння, коли створіння отримують від цієї категорії те, що Творець бажає дати створінням. А в тому, що пояснив Раші про написане «і роздумуй над нею вдень і вночі», сказавши: «І вдивляйся в неї; всі роздуми, що в Торі – в серці», треба зрозуміти, що він має на увазі, говорячи, що роздуми – вони в серці. Чи не те, що коли вивчають Тору – це в мозку і в голові, а не в серці? Коли так, то що повідомляє нам тим, що говорить: «всі роздуми, що в Торі – в серці»?

І треба зрозуміти, що тут не мається на увазі Тора саме в тому, що стосується законів, коли вчить, щоби знати закони, як виконувати заповіді. А хоче він сказати, що Тора також включає дві останні зазначені категорії:

а) коли вчить Тору, аби удостоїтись світла Тори,

б) коли удостоюється потім категорії Тори, що зветься «імена Творця».

Ці обидві належать саме до серця, як говорить Ібн Езра, такими словами: «Знай, що всі заповіді, написані в Торі, або ті, що встановили батьки народу, незважаючи на те, що більшість їх в діях, або у вустах, - всі вони аби виправити серце. Бо всі серця вимагає Творець, і всі начала думок розуміє. І написано: «Прямими серцями своїми», а навпаки, це: «Серце опрацьовує злі думки», і знай, що Тора дана лиш тільки «людям серця».

І треба пояснити слова Раші так, як говорить Ібн Езра. У сказаному маємо вирізнити чотири зазначених вище категорій, з яких дві останні належать до особистої роботи, а дві перші належать до загалу. І це – як говорить Рамбам: «Коли навчають малих і жінок, і загал простолюду, вчать їх працювати тільки зі страху і щоби отримати винагороду. Аж коли примножиться їхнє знання, і здобудуть додаткову мудрість, - відкривають їм цей секрет потроху. І привчають їх поволі, аж поки осягнуть Його і служитимуть Йому з любові».

Бачимо ми зі слів Рамбама, що початок роботи загалу починається з ло лішма, лише для того, щоб дістати винагороду. І тому повинні вивчати Тору, щоби знати закони, як виконувати заповіді. І це – перша зазначена категорія. А також вивчають так Тору, для того, щоб узнати розумом, що там написано, і через виконання заповіді вивчення Тори людина отримає винагороду. І це – друга категорія. І ці дві – немає в них жодного відношення до роботи серця, як сказано в словах Ібн Езри.

Але ж дві останні категорії вже належать серцю, оскільки вони відносяться до лішма. Бо в час, коли людина бажає іти шляхом лішма, відкривають їй, за словами Рамбама, мовляв, те, що говорили ми тобі спочатку, що треба тобі вчитись ло лішма, а для того, щоб здобути винагороду, це було тому, що людина нездатна, така, як народилась, і з боку природи, працювати «заради небес», а тільки для власної користі. Тому говорять тобі зараз: треба тобі знати, що основа нашої роботи це лішма. Але як приходять до цього? – рада цьому така: «від ло лішма приходять до лішма через те, що світло, що в ній, повертає до добра».

І виникає питання: що то за зло, котре маємо виправити, щоб стало добром? Говорять нам, що це те, що людина нездатна зробити навіть що-небудь «заради небес». І тільки завдяки світлу Тори виправиться серце, а серцем називається бажання. З боку природи бажання – воно тільки отримувати. То як людина може йти проти природи?

Тому сказав Творець: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». Виходить, що людина вчить Тору не для розуму, щоб зрозуміти. А те, що вчить, щоб зрозуміти, це для того, щоби прийти до злиття з Творцем, котрий одягнений в Тору, а це відноситься до серця. І те світло, котре отримає, поверне людину до добра. Тобто, бажання отримувати для власної користі може дістати силу згори, щоб була в людини можливість робити дії «заради небес».

Виходить, що коли людина бажає увійти в роботу лішма, що відноситься до особистої роботи, як згадано вище, тоді відкривають їй, що навчання ло лішма, - це ще не все, як вона думала спочатку коли почала так вчитися. А в навчанні ло лішма треба мати намір, що це приведе її до навчання лішма. Тому, після того, як вчилася з наміром прийти до «заради небес», то тим, що отримала світло Тори, приходить тоді до четвертої категорії, котра є у вивченні Тори, як вказано вище, що зветься «Тора життя».

І це те, що написано (в трактаті Авот, розділ 6): «Рабі Меїр говорить: «Кожний, хто займається Торою лішма, удостоюється багатьох речей і розкривають йому таємниці Тори». Тобто, тоді він удостоюється категорії «Тора як імена Творця», що зветься мовою Зоар: «Тора і Ісраель, і Творець є одне».

І зі сказаного маємо зрозуміти дві категорії в Торі, котрі належать до серця:

а) категорія світла Тори, що відноситься до того, що віра оселяється в серці, і це феномен «світла, котре в ній, що повертає до добра»;

б) категорія Тори, що належить до серця. Як написано (в Торі, глава Тецаве): «А ти поговори з усіма мудрими серцем, яких Я сповнив духом мудрості», що називається мовою Зоар – «що той, хто не знає шляхів Пана свого і наказів Пана свого, - як служитиме Йому?»

І як написано в книзі «Прі хахам» (частина 2, стор. 66), такими словами: «Тому краще, щоб тримався б цілі прагнути наказів Пана свого, бо той, хто не знає шляхів Пана свого і наказів Його, котрі є таємницями Тори, - як служитиме Йому?»

І виходить зі сказаного, що під «Тора і ремесло» мається на увазі, що вивчає Тору для того, щоб Тора дала б йому світло Тори, і тим буде в нього можливість перетворити келім отримання, щоб були заради віддачі, а з цими келім заслужить злиття з Творцем, а це зветься, що вчить Тору лішма.

І цим можна пояснити те, що сказали кабалісти (в трактаті Кідушін, 40): «Добру думку Творець приєднує до дії». Бо коли людина вчить Тору, аби прийти до дії, що означає «дія утворення клі віддачі».

І оскільки людина нездатна сама виконувати таку дію, через зло, що в її серці, а Творець бачить в цей час, що є в людини велике прагнення до цієї дії, тоді Творець дає їй світло Тори, і це повертає людину до добра. І це те, що написано (в тому ж трактаті): «Творець приєднує її до дії». Іншими словами, робить зараз це діяння: тим, що дає їй світло Тори, виходить категорія дії.

І з цього ми бачимо, що насправді з боку людини не було нічого більше, ніж доброї думки. Тобто, вона думала про добру річ, і це – келім віддачі. але насправді, хто здійснює цю дію, щоб людина потім удостоїлась цих келім? Тільки Творець. Тим, що дає Він людині світло Тори, що є категорією «Той, хто одягає, одягнений в Тору». І це те, що написано: «Добра думка, що є в людини, - Творець робить, щоб була тут також і дія». І це, як сказали кабалісти: «Тому, хто приходить очиститись, - допомагають йому». Виходить, з боку людини немає більш за це, що вона приходить очиститись, і це зветься «добра думка». А потім Творець дає їй допомогу, і це – «приєднує до дії».

І відповідно до сказаного, треба пояснити те, що написано: «А ти поговори з усіма мудрими серцем, яких Я сповнив духом мудрості». І запитали ми, - яке відношення має мудрість до серця, чи не належить мудрість до мозку? А справа тут, як сказано вище, що дві категорії треба вирізнити в Торі, що належить до лішма, і вони:

а) клі;

б) світло.

Клі, щоб було підготовлене отримати світло, повинно бути в тотожності властивостей зі світлом. Бо на це було скорочення й приховання, адже ми вчили, що малхут Нескінченності, котра є коренем створінь, зажадала злиття, що зветься «тотожність властивостей». І всі виправлення відбуваються лиш тільки щоб зробилося це виправлення, - «виправити келім отримання, щоб були заради віддачі».

Тому людина, що народилася з бажанням отримувати, і бажає виправити його на «заради віддачі», а, як відомо, це проти природи, то тільки одна рада їй дана, - щоб за допомоги світла Тори змогла б перетворити його, щоб було заради віддачі.

«Створив Я зле начало, створив Тору-приправу», і світло, що в ній, поверне серце до добра. А як зазначено вище, «злом» зветься те, що отримує для себе, а «добром» зветься, коли серце його – лише віддавати, а не отримувати.

Тому ті люди, які займаються Торою не саме для того, щоби знати закони та правила, аби знати, як виконувати заповіді, а є в них ще висока роль, бо вони вчать Тору, щоби виправити серце, - вони звуться «мудрі серцем». Через те, що кожна річ називається іменем дії. Тому Тора, - ті, що вивчають Тору з цим наміром, звуться «мудрі серцем», а не «мудрі розумом», оскільки Тора потрібна їм для виправлення серця.

І в цей спосіб треба пояснити те, що написано, - «яких Я сповнив духом мудрості». Тобто, після того, як уже є в них келім, придатні до світла, - як сказано вище, як світло, що приходить згори, віддає, так і клі має бути також заради віддачі. А коли вже є в них це клі, котре здобули завдяки світлу Тори, і вже називаються «мудрими серцем», тобто, що є в них підготовлені келім, тоді вони мають отримати Тору як сутність, що зветься «Тора життя».

І це те, що написано: «яких Я сповнив духом мудрості». Мається на увазі світло. Тобто, що також і світло йде до серця, оскільки після того, як здобули нові келім, звані «келім віддачі», і бажають принести задоволення Творцеві, тоді вони бачать, що те, чого бракує в домі Царя, - лише однієї речі, можна сказати. Оскільки сказали кабалісти (в Мідраш Раба, Берешит), «Що сказав Творець ангелам, коли пішов до Творця Адам Рішон, а ангели звинувачували його, - чому це подібне? – подібне до царя, в якого є палац, сповнений всілякого добра, і немає гостей, - то яке задоволення йому від того, що зробив?»

Тому людина, в час, коли все бажання її лише принести задоволення Сотворителю своєму, тоді її серце, котре хоче втішатися з того, що дасть що-небудь Царю, аби була Йому втіха, воно знаходить лише одне, від чого Цар міг би дістати задоволення, - щоб створіння взяли б від Нього добро й насолоду, ті, що Він бажає дати створінням.

Оскільки існує палац, наповнений всіляким добром, і людина хоче бути гостем у Творця, щоб увійшла б у палац і отримала б від Нього насолоду, бо це є насолодою для Царя. Виходить, що світло Тори, котре людина бажає отримати в категорії «Тора життя», воно – для серця людини. Тобто, що буде їй чим насолодити Царя.

І це те, що написано: «А ти поговори з усіма мудрими серцем, яких Я сповнив духом мудрості». Тобто, що духом мудрості сповнив їх. Кого? – мудрих серцем. І мається на увазі світло, те світло, що приходить до мудрих серцем. Де серцем зветься бажання, і бажає отримати «Тору життя», аби принести цим втіху Творцю. Як це сказано про царя, в якого є палац, сповнений всілякого добра, і немає в нього гостей.

І зі сказаного можна пояснити те, що сказали кабалісти (в трактаті Брахот, 58:1) такими словами: «Він говорив: «Гарний гість що говорить? – скільки трудився Господар для мене, і все, в чому клопотався Господар, - клопотався тільки для мене».

Відомо, що можливо бути гостем лиш тільки там, де є господар. Тому людина вірить в Творця, що Він – Господар світу, а людина відчуває себе гостем, і бажає злитися з Ним, як сказали кабалісти про вислів «і злитися з Ним», що це означає «злитися з Його властивостями, - як Він милосердий, так і ти милосердий». Це називається «добрий гість». І «добрий» означає, як написано (в Теилім, 45): «Бринить серце моє добрим словом, сказав я: дії мої – Цареві». Що означає, що всі дії людини, котрі вона робить, будуть лише для Царя, тобто для Творця. Це зветься «добра річ». І тоді, коли всі дії людини будуть лише в віддачі, і тоді в неї буде властивість «мудрі серцем», - вона приходить до категорії «Тора життя», і це є іменами Творця, де знаходиться добро та насолода, щодо яких було Його бажання дати їх створінням.

Тоді людина говорить: «Усе, в чому клопотався Господар, - клопотався тільки для мене». А не, - хай нас омине, - для Себе, як сказано про царя, в якого є палац сповнений усілякого добра, і якщо немає в нього гостей. І зі сказаного маємо пояснити що таке таємниці Тори, тобто які тайни Тори розкриває. І треба пояснити це у двох категоріях:

а) що Тора відкриває людині нову річ, котру вона не знала перед цим. І це тому, що людину створено в природі бажання отримувати. А коли говорять діяти в бажанні віддавати, це для неї не є важливим, і є поняттям ницим, від котрого тіло хоче втекти, від таких бажань, оскільки воно може тільки терпіти втрати, коли буде користуватися келім віддачі.

Але коли людина вивчає Тору з наміром заслужити світло Тори, бо світло це повертає її до добра, тоді це світло Тори відкриває їй нову річ, котру вона не знала досі. Тобто, зараз вона знає все точно назворот, не так, як думала досі. Оскільки до того, як удостоїлась світла Тори, людина знала, що головна важливість для неї, це клі отримання, що з клі отримання вона може дістати радість життя в світі. А от діями віддачі, - ними вона може тільки робити послуги іншим, щоб також мали якусь втіху в цьому світі від того, що вона їм допомагає.

Проте це лише через заповідь, тобто через те, що є в неї, в людини, милосердя до інших, у яких немає всього потрібного їм, і вона допомагає їм. І звісно, вона сподівається, що ті люди, яким вона робить добро, що вони не будуть невдячними, і поважатимуть її, й таке інше.

Але ж тепер, тим, що заслужила людина світла Тори, що повертає до добра, відкривається їй щось нове. Те, що коли вона послуговується зараз келім отримання, вона втрачає свої життя, добро і насолоду. А якщо користується келім віддачі на добро ближньому, вона дістає справжні добро та насолоду. І тільки за допомоги келім віддачі людина здобуває собі добро і насолоду. А от з келім отримання вона втрачає добро та насолоду. І розкривається їй цей секрет зараз тепер світлом Тори.

І цим ми можемо пояснити те, що сказали кабалісти (в трактаті Псахім, 50:1), - «Світ зворотний бачив я. Вищі внизу, а нижні вгорі». І треба пояснити, що розкрилася людині нова річ, - що те, що зветься в світі неправди «вищими», тобто, келім отримання, і вони є річчю важливою, званою «вищими», в світі істини, тобто, коли удостоюються світла Тори, що зветься «заслуговують істину», - тоді бачать нижніх вгорі.

Келім віддачі, котрі вважаються в світі обману низькими за важливістю, і категорією нікчемною, тобто, коли людина вимушена іноді послуговуватися ними, вона відчуває в них смак приниженості, тому що не бачить, що бажання отримати для себе щось здбуває завдяки їм. А там, у світі істини, вони високі за своєю важливістю, через те, що все добро та насолоду можна здобути саме ними. Тому й виходить, що нижні – високі за важливістю.

І це те, що написано: «віщі – внизу». Те, що в світі неправди поважають келім отримання, бо цими келім користуються, бо думають, що ними зможуть чудово жити. А в світі істини, як зазначено вище, коли удостоюються світла Тори, тоді бачать те нове, що відкривається, що келім отримання лише призводять до збитків в житті, бо вони заважають досягти добра та насолоди. Виходить, що вищі, - вони низькі за важливістю. І це той секрет, коли Тора, котра зветься «тайнами Тори», розкриває людині правду.

б) що Тора відкриває, що назва «тайни Тори» дана через те, що до того, як досягла людина келім віддачі завдяки світлу Тори, вона осягала тільки «вбрання Тори», ті вбрання, в які одягається Творець. А зараз відкривається людині також і Той, хто одягається, те, що Він одягається в Тору, і ця Тора зветься «Тора життя», і це категорія «імена Творця», що називається «Тора і Ісраель, і Творець є одне».

І цим робиться зрозумілим те, що ми запитували, - що таке Тора і ремесло в духовній роботі. Відповідь полягає в тому, що вивчає Тору, аби була в нього можливість виконати роботу, «ремесло», а це зветься «що створив Творець – робити». Тобто, що створіння повинні виконати роботу, - «перетворити бажання отримувати на бажання віддавати», бо завдяки цьому матимуть злиття, котре є категорією тотожності властивостей. А також зможуть одержати добро й насолоду, що є метою творіння.