Бааль Сулам

Наука кабала і філософія

(переклад з івриту)

Що таке «духовне»?

Зрештою, велику працю затратила філософія аби довести, яким чином матеріальне є породженням духовного. І як душа породжує тіло. І після всього цього слова їхні зовсім не йдуть до серця, анітрохи. А головна їхня помилка була в сприйнятті духовного, бо постановили, що воно породило і дало існування матеріальному, і це, звісно, фікція.

Бо в кожного батька має бути якийсь образ породженого ним, і ця приналежність є дорогою й стезею, якими проходить це породжене ним. І так у кожного, хто діє, має бути якийсь зв’язок з тим, що він виготовляє, через котрий відбувається контакт з ним. А оскільки ти говориш, що духовне позбавлене всього, що є в матеріальному, то коли так, немає ні стежки, ні зв’язку, якими духовне прийшло б до контакту з ним, аби хоч якось привести його в дію.

Проте розуміння слова «духовне» абсолютно не належить до філософії. Бо як судитимуть про річ, котру не бачили і не відчували споконвік, - і уві що кілки основи їхньої вбиті?

Отже, якщо існує якесь визначення, відокремити та розділити між духовним та матеріальним, то воно належить лише тим, хто колись осягнули дещо духовне і відчули його, і це – справжні кабалісти. І тому лише наука кабала нам потрібна.

Філософія про Його сутність

Тож ось, щодо сутності Творця, якою філософія так любить займатися, і доводити всі закони неналежності, що існують в ній, - кабала не займається нею абсолютно. Бо як можна визначити що-небудь в тому, щодо чого неможливе сприйняття та осягнення. Адже цінність визначення відсутності ніяк не менше від визначення існування. Бо коли побачиш дещо здалеку, і визнаєш всі деталі відсутності в ньому, тобто все, чого в ньому немає, - отже, це вважається певним баченням і визначенням, бо якщо воно насправді далеке від ока, не можна визначити в ньому навіть відсутність будь-чого.

Наприклад: якщо бачимо здалеку якийсь чорний образ, і визнаємо, що це все ж таки не людина і не птах. То чи не вважається це баченням, адже коли б був він більш далеким, не можна було б визначити, що це не людина.

І з цього витікає вся їхня нікчемність і плутанина, бо філософія полюбляє пишатися тим, що вони розуміють, щодо сутності Творця, все, що їй не належить. Однак кабалісти стосовно цього стуляють уста свої, і навіть простої назви не дають їй, бо все, чого не осягнули, не зможемо позначити ні іменем, ні словом. Адже слово вказує на початок хоч, і щонайменшого, осягнення.

Проте, щодо прояву Творця в дійсності, вони говорять і дають дуже багато визначень. Тобто, про всі ті «світіння», щодо яких удостоїлись дійсного осягнення, не менше, ніж осягнення у відчуттях.

Духовне є сила, не вбрана в матеріальне

І це те, що кабалісти позначають назвою «духовне», і говорять про це, що немає в ньому жодного образу, що визначався б часом та місцем і будь-яких матеріальних позначень (і на мою думку, вся філософія вбирається в чужі шати, бо вкрала деякі визначення з науки кабала, і зробили вони з них ласощі в людському розумінні визначень, бо якщо не так, не спало б їм на думку вигадувати свою науку). А духовне – це просто сила. Тобто, не сила, зодягнена в матерію, як зазвичай в цьому світі, а сила без матеріального вбрання.

Духовне клі зветься силою

І тут треба відзначити, що поняття «сила», коли говориться про духовне, не мається на увазі саме духовне світло, бо це духовне світло, - воно походить прямо від сутності Творця. І коли так, то воно дорівнює самій сутності Творця. Тобто, і щодо духовного світла також ми не маємо жодного поняття й осягнення, щоби мати можливість визначити його якимось іменем та визначенням. Бо навіть назва «світло» є запозиченою і не справжньою. А тому треба знати, що ця назва, «сила» без матерії, говорить точно про поняття «духовного клі».

Світла та келім

І не треба через це утруднювати питання: як же кабалісти визначають світла, - адже вся їхня наука сповнена цими визначеннями?

Бо насправді, ці визначення не говорять про сутність світел, а лише про враження клі, котре є силою, бо воно отримує враження через зустріч зі світлом.

Келім і світла (щодо значення слів)

І тут треба додати поняття відмінності між подарунком і любов’ю, котра народжується завдяки йому. Отже, світла, тобто, враження клі, - те, що дано осягнути, - називаються «матеріал і форма» разом, бо враження є формою, а сила, згадана вище, є «матеріал».

Проте любов, що народжується, вона визначається як форма без матеріалу. Тобто, коли ми займаємося тим, щоби зняти з любові матерію подарунка, так, наче не була вона ніколи зодягнена в будь-який справжній подарунок, а є лише абстрактна назва, «любов Творця», - тоді вона визначається як форма. І заняття нею називаються «кабалою форм». Проте, вважається справжньою, без жодної подоби до формальної філософії, тому що дух цієї любові, - це те, що залишається насправді в осягненні, як таке, що зовсім звільнилося від «подарунку», тобто, самого світла.

Матеріал і форма в кабалі

А сенс в тому, що ця любов, незважаючи на те, що вона є лише породженням, похідним від подарунка, все ж вона незрівнянно важливіша за сам подарунок. Подібно до великого царя, який дає маленьку річ людині, і незважаючи на те, що сам подарунок не вартий нічого, разом з цим, любов та увага царя безмежно цінні та дорогі. І тому вона абсолютно позбавлена матеріалу, котрим є світло і подарунок, так, що всі заняття і визначення залишаються в осягненні лише в самій любові. І через це визначається ця частина науки як «формальна» наука кабала, котра є найважливішою частиною в цій науці.

АБЄА

І є в цій любові чотири частини, котрі визначаються за подібністю до людської любові. Бо при першому отриманні подарунка той, хто дав подарунок, не називається ще тим, хто любить. І тим більше, коли той, хто дарує, є людиною важливою, з яким отримувач не може зрівнятися.

Проте, все ж через примноження подарунків і термін постійності в цьому, уявляється, що навіть шановану людину визнають як таку, хто справді любить, як рівню. Бо закон любові не може проявитися між великим та малим, адже двоє тих, хто справді люблять один одного, повинні, як відомо, відчувати рівність між собою.

І тому, розрізняй тут чотири ступеня любові. Факт дарування зветься Асія. Примноження кількості подарунків називається Єцира. А прояв самої любові зветься Брія. І тут починається навчання в самій кабалі, що займається формами, бо на цьому етапі любов «зняла з себе» подарунки. І це сутність сказаного «І творить темряву». Тобто, видаляє світло з Єцира, і залишається любов без світла, без її подарунків.

А потім – Ацилут, бо після того, як скуштувала і зняла форму з матеріалу повністю, за принципом «І творить темряву», гідна піднятися на ступінь Ацилут, де форма знову одягається в матеріал, тобто світло і любов разом.

Висікання душі

Все духовне розуміється нами як категорія сили, звільненої від матерії, і через це не має воно жодного матеріального образу. Проте, оскільки це так, воно відділено в своє власне «володіння», і відокремлено повністю від матеріального. І коли так, як може навіть привести в дію якусь матеріальну річ, не говорячи вже про те, щоб породити з себе щось матеріальне, через те, що не має жодної належності до нього, через яку могло б увійти в контакт з матеріальним.

Киснева основа

Проте насправді, сила також, - коли вона сама по собі, - визначається як справжній матеріал, не менше, ніж решта матеріальних речовин, що в відчутному світі.

І незважаючи на те, що не має вона жодного образу, що був би явленим для сприйняття людськими відчуттями, - це не позбавляє значення матеріалу, котрим є «сила».

Адже взяти, наприклад, молекулу кисню. Він входить в склад більшості матеріалів у світі, - але при цьому, якщо візьмеш пляшку з чистим киснем, самого по собі, без домішок іншої речовини, - побачиш його як пляшку цілком порожню, а його самого не сприймеш, оскільки він в стані газу, і рука його не відчує, і не видно його оком.

І якщо видалиш корок з пляшки, і понюхаєш те, що в ній, не відчуєш там жодного запаху. І на смак – не знайдеш в кисні ніякого смаку. І якщо поставиш на терези, - не важитиме більше, ніж порожня пляшка. Так само і водень, в котрого немає ані смаку, ані запаху, ані ваги.

Але коли поєднаємо дві ці основи разом, відразу вони перетворяться на рідину, і ось – вода, гідна для пиття, в котрої є смак і вага.

А коли додамо воду в негашене вапно, - відразу змішається вода з вапном і перетвориться рідина на твердий матеріал, як саме вапно.

Отже, основи, кисень та водень, щодо яких не існує жодного сприйняття відчуттями, - перетворилися на тверду річ.

І згідно з цим, як ми можемо щось вирішити та сказати про сили, що діють в природі, котрі не є матеріальними речовинами, і це лише тому, що не налаштовані для сприйняття у відчуттях, - коли ми бачимо фактично, що більшість речовин, відчутних, які існують, складені в основі своїй з кисню, котрий людські відчуття нездатні осягти й відчути?

Мало того, навіть відчутна дійсність, тверде й рідке, цілком осягаються в нашому відчутному світі, - можуть перетворитися на повітря й пару, за певної міри тепла, а також газоподібне може перетворитися на тверде за певної міри холоду.

І якщо так, можна дивуватися, як може бути той, хто дає те, чого в самого немає, адже бачили вочевидь, що все відчутне утворюється з основ, які самі не відчутні, і не є речовинами, що існують самостійно. А тому, все що існує, фіксоване і знайоме нам, і ним ми визначаємо речовини, мають постійність та існування зовсім не своїми силами й засобами, а лише облишають одну форму і облачаються в іншу під впливом різних чинників, як тепло та холод.

А головне в матеріальних речовинах це «сила», що в них, просто ті сили поки що не знайдені нами як такі, так, як хімічні основи, - і може бути, що розкриються нам колись, в певний час, також і в своєму окремішньому існуванні. Як і всі хімічні основи, що відкрилися нам лише останнім часом.

Сила, тотожна для духовного і матеріального

Одним словом, всі ці назви, дані в матерії, яку ми бачимо, є абсолютно уявними, тобто походять від чуттєвого сприйняття нашими п'ятьма відчуттями, - бо не є постійними і не існують так само самі по собі. А з іншого боку, кожне визначення, котрим ми визначаємо силу, заперечуючи дію матерії там, - це також видумано нами за нашим бажанням. Тож поки наука не розвинулася до досконалого стану, потрібно нам рахуватися лише з конкретною дійсністю. Тобто, завжди, коли ми бачимо і відчуваємо якусь матеріальну дію, нам треба розуміти того, хто її виконує, що він також є матерією, як і його дія. Принаймні в їхній взаємодії, бо якщо не так, вони б не контактували.

І треба знати, що вся ця порча, що не дає розділити між дієвою силою і дією, походить від формальної філософії, яка затялася довести зв’язок духовного діяча з матеріальною дією. І через це прийшли до подібних спотворених припущень, тоді як кабалі все це непотрібно.

Тіло і душа у вищих

Проте, думка кабали щодо цього є прозорою та ясною, без будь-яких філософських домішок ні на дещицю. Бо навіть ті духовні подоби абстраговані та розумні, які філософія вважає непізнаваними, являючи їх як розумову сутність, ні в що не зодягнену. А на думку вчених-кабалістів, хоч вони й досягли духовного, більш високого і більш абстрактного, вони також складаються з тіла та душі, як і матеріальна людина.

І не дивуйся, як можна отримати двом по одному векселю, сказавши, що вони складні. До того ж, на думку філософії все складне в кінці розкладається і анулюється через свою складність. Тобто, смерть. Якщо так, як можна сказати, що вони складні – і вони вічні?

Світла та келім

Але дійсно їхні думки не є нашими думками, бо метод мудреців кабали є методом знаходження дійсного, котре осягли саме таким, коли не відвертаються від факту через інтелектуальні складні питання. Однак, проясню добре ці речі, щоби були зрозумілі кожному.

На початку слід знати різницю між світлами та келім, яка є зрозумілою відразу ж в тому першому, що утворилося з Нескінченності, бо певно перше утворення є найбільш цілісним і найбільш вишуканим від усіх тих, що з’являються після нього. Певно, що тонкість і довершеність цю воно отримало від сутності Творця, який бажає дарувати йому всю приємність й насолоду.

І відомо, з простого розуміння, що основним виміром насолоди є «бажання отримати» її. Бо що більше наше бажання жадає отримати її, то більше, як відчувається нами, насолоджує, і це просто. А оскільки це так, нам слід вирізнити в цьому першому утворенні дві категорії. І це феномен «бажання отримати», - ту сутність, що сприймається в ньому, а також яка вона, та сутність, сама по собі. І треба знати, що бажання отримувати розуміється нами як тіло створіння, тобто головне в його сутності, котре є клі для одержання блага, що отримується. А друге – сутність отриманого блага, яким є світло Творця, що притягується, постійно й вічно, до того створіння.

Отже, обов’язково мусимо визначити дві речі, дві категорії, складені й зодягнені одна в одну, навіть в духовному найбільш піднесеному, про яке серце може лише подумати й помислити. Всупереч думці філософії, яка уявила собі, що абстрактні подоби це матерія, що не є складною. Адже неодмінно те «бажання отримувати», що з абсолютною необхідністю існує в створінні (бо без нього не існує насолоди, а лише примус, що не належить до відчуття насолоди), його не було в сутності Творця. І тому має воно ім’я «створене», адже не є вже сутністю Творця, бо від кого отримає?

В той час як вище благо, яке отримує, - воно неодмінно є частиною сутності Творця, і щодо цього не треба було існування чогось нового. Якщо так, ми бачимо велику відстань між новоствореним тілом і отримуваним благом, яке є тим самим, що і сутність Творця.

Як може духовне породити матеріальне

Проте, на перший погляд важко зрозуміти, як може духовне породити і продовжити існування чогось матеріального? Це є давнім філософським питанням, і багато чорнила пролито для його з’ясування.

А правда в тому, що проблема ця є серйозною лише за їхньою методикою, - бо визначили форму духовного без будь-якого зв’язку з чимось матеріальним.

І за цим припущенням питання є дійсно важким: як можна щоб духовне видало б із себе, або пішло б від нього щось матеріальне?

Проте на думку кабалістів це не є складним питанням, бо їхні поняття є повною протилежністю уявам філософів. І з їхнього погляду будь-яка якість духовного дорівнює якості матеріального як дві краплі води.

А якщо так, взаємини між ними цілком близькі, і немає відмінностей між ними крім як в матеріалі: у духовного, безумовно, матерія духовна, а у матеріального – матеріальна.

Однак всі якості, що діють в духовних «речовинах», - діють також і в матеріальних. Як з’ясовано в статті «Сутність науки кабала».

Але, якщо йти методом старої філософії, три твердження робляться для мене пастками на шляху моїх пояснень.

Перше – це те, що вирішили, що сила розумної думки в людини є вічною душею і суттю людини.

Друге – те, що вважають, до тіло є продовженням і наслідком душі.

Третє, - те, що говорять, що духовні подоби є простими і не складеними сутностями.

Матеріалістична психологія

Але крім того, що немає тут місця сперечатися з ними щодо цих надуманих поглядів, вже пройшов їхній час і скасована їхня влада, цих володарів думок. І за це треба подякувати фахівцям з матеріалістичної психології, яка побудувала свої основи на руїнах філософії, і завоювала собі суспільне визнання. І вже всі визнають нікчемність тієї філософії, бо зведена вона не на істинній основі.

Але цей старий шлях був каменем спотикання і злоякісною колючкою для науки кабала. Бо там, де вони мали б підкоритися мудрецям кабали і прийняти б на себе певні відособлення й обережність, святість та чистоту, перш ніж почали мудреці розкривати їм щонайменшу річ з духовних понять, - вони легко досягли те, чого шукали, від формальної філософії. Де без оплати й без ціни поїли їх з джерел їхнього вчення вщерть, і уникнули докласти зусиль в науці кабала, так, що майже забулася ця мудрість в середовищі Ісраеля.

І тому ми вдячні матеріалістичній психології, що завдала їй переможного удару.

Я – Шломо

І подібно це аґаді (притчі), що наводиться у мудреців: «Ашмадай видалив Шломо (царя Соломона) 400 парсаот (парса – міра довжини) з Єрусалиму, без грошей і без нічого, і сів на його трон у вигляді Шломо. А Шломо ходив від дому до дому, і всюди, куди б не прийшов, говорив: «Я – Коелет», і не вірили йому. Так ходив з міста до міста і сповіщав: я – Шломо.

Коли прийшов у Сангедрин, сказали мудреці: «Адже дурень не схильний говорити одну й ту ж дурницю все життя, як цей говорить – я був царем».

І на перший погляд, не ім’я людини головне, а той, хто носить його. А якщо так, як можна, щоб людина була мудра, як Шломо, - і не можна було б дізнатись, чи саме він є носієм цього імені?

І навпаки, людина поважає своє ім’я, і мав би він показати їм свою мудрість.

Три перешкоди

І є три перешкоди, коли хочуть узнати того, хто носить ім’я.

Перша. Коли через істинність, наука з’ясовується лише за всіма її деталями разом. І тому, перш ніж знатиме всю мудрість, не зможе побачити навіть її краєчок, і тому вона потребує розповсюдження знання про її істинність, щоби вірити в неї з самого початку, так, щоб цього було достатньо для великих витрат.

Друга перешкода та, що біс Ашмадай одягся в шати царя Шломо й успадкував його царський трон. Так і філософія всілася на троні кабали, її досягнення придатніші до розуміння, бо брехня сприймається швидко. І через це лихо є набагато більшим.

По-перше, наука кабала – глибока і стомлює, а фальшива філософія легка для сприйняття. А по-друге, - «немає в ній потреби», бо вже є повне й гарне задоволення від філософії.

Третя перешкода, що біс стверджує про царя Шломо, що той божевільний, так і філософія глузує і спростовує кабалу.

Однак, наскільки мудрість піднімається вгору, настільки вона підноситься і відділяється від народу. А оскільки був [Шломо] мудрішим за всіх людей, тому був піднесений над усіма. І навіть найвизначніші мудреці не могли осягти глибину його думки і зрозуміти його. Лише ті, товариші, тобто Сангедрин, яких він навчав своїй мудрості день у день, багато днів і років, вони були тими, хто зрозуміли його і вони ті, хто розповсюдив його ім’я і воно пішло перед ним по всьому світові. Бо маленьке знання з’ясовується за п’ять митей, тому його може осягнути кожна людина, і може розповсюдитися швидко. Але ж велике знання, не з’ясується менше ніж за кілька годин, а буває, що треба кілька днів або років. Тобто, за мірою розуму. І також не всі мудреці покоління зрозуміють його крім одиниць в поколінні, тому що знання глибоке і збудовано на багатьох передмовах і відомостях.

Тому не диво, щодо наймудрішого з людей, який був вигнаний у місце, де не знають його, і не було йому жодної можливості розкрити свою мудрість, чи дати їм якусь уяву про свою мудрість, так, щоб повірили йому, що він людина іменита.

Так і наука кабала в наш час, коли труднощі та вигнання, що посилилися для нас, привели до забування (і якщо існують кілька людей, що займаються кабалою, то це на збиток їй, а не на користь, бо не прийняли її від мудреця-кабаліста). Тому вона перебуває в цьому поколінні як цар Шломо у вигнанні, проголошуючи й закликаючи: «Я – мудрість, і в мені всі смаки Тори і закону» - і не вірять їй.

І, на перший погляд, важко зрозуміти, якщо насправді зветься мудрістю, то вона в змозі відкрити себе як і решта наук? Проте, це не так, бо як і цар Шломо не міг відкрити свою мудрість мудрецям місць свого вигнання, і мусив прийти до Єрусалиму, місце Сангедрина, які вчилися в нього і знайомі були з царем Шломо, і засвідчили глибину його мудрості.

Такі ж обставини і з наукою кабала, яка потребує великих мудреців, дослідників серця, які трудилися б в ній двадцять і тридцять років, і лише тоді зможуть свідчити про неї.

І як цар Шломо, поки не прийшов до Єрусалиму, не міг завадити Ашмадаю сидіти на своєму престолі і виглядати так, наче він – Шломо.

Так само дивляться мудреці кабали на філософську теологію і нарікають на те, що ті вкрали верхню оболонку в їхньої науки, котру здобули Платон і його грецькі попередники, маючи багато стосунків з учнями пророків в Ізраїлі. Вони викрали базисні точки з мудрості Ісраеля, і облачилися в «таліт, що їм не належить», і до цього дня сиділа філософська теологія на царському троні кабали, і успадкувала місце своєї пані.

І хто повірить мудрецям кабали, коли інші сидять на їхньому троні? – як не повірили царю Шломо в час його вигнання, бо всі знали, що цар Шломо сидить на своєму престолі, тобто біс Ашмадай. І як у Шломо не було ніякої надії на розкриття правди, бо мудрість глибока, і не має вона права голосу проявитися через свідоцтво, або через ті іспити, якими б її випробували.

А лише тим, хто вірить, хто віддає себе їй усіма своїми силами і єством.

І так само як Сангедрин не визнавали царя Шломо весь той час, поки на з’ясувалася брехливість Ашмадая, - так і кабала не зможе довести свою природу та істинність, і не допоможуть їй різноманітні прояви її, яких було б досить світові аби визнати її, перш ніж з’ясується порожність і брехливість філософської теології, яка успадкувала її трон.

І тому, не було іншого порятунку для Ісраеля, ніж як коли розкрилася матеріалістична психологія і завдала по маківці філософської теології переможного удару.

І віднині кожен, хто розшукує Творця, мусить повернути кабалу на її царський трон, і повернути корону на попереднє місце.