Про «хесед», милосердя, наведено в Зоар (глава «Лех леха») таке: «І вивчали ми: що побачило писання такого, що не був названий Авраамом до цього дня? І з’ясували, що до цього дня не був обрізаний, а нині обрізаний. І коли був обрізаний, з’єднався з Творцем, і це Шхіна, і Шхіна діяла в ньому. Тому називається «Авраам» з літерою «гей». Отже, написано: «Ось породження неба і землі «бе-гібар’ам» (при створенні їх)». І вивчали ми: «бе-гей-браам» (літерою «гей» створив їх), і також вивчали щодо Авраама. Тобто «бе-гей-браам» - літери слова «бе-Авраам» (Авраамом). Навчає нас тому, що «для Авраама» створено світ.

І запитує: що вони кажуть? Тобто чому вони сперечаються один з одним в поясненні слова «бе-гібар’ам». І відповідає: один - через хесед, тому що каже, що «бе-гібар’ам» (при створенні їх) вказує на Авраама, тобто на хесед, що задля хеседу створено світ. А другий - через Шхіну. І це те, що каже: «літерою «гей» створив їх», а це - Шхіна. І немає в них питань, один до одного, бо все спускається разом. Тобто, якщо хесед є в світі, також і Шхіна є в світі. І також і навпаки. І тому два поняття, хесед і Шхіна, є одним поняттям. І це, і це існує. І світ створено для хеседу і для Шхіни. І слід зрозуміти те, що він пояснює: «бе-гібар’ам»-«бе-Авраам», який є хеседом. Тобто задля хеседу створено світ».

І слід зрозуміти щодо хеседу, адже це лише те, що стосується відносин між людиною та її ближнім. Але чи для того, щоб кожен чинив би хесед з ближнім своїм, створив Творець вищі світи і світ ангелів та серафимів? І все для того, щоби Реувен чинив би хесед Шимону і тому подібне? Що буде Творцеві з цього і чи можна так сказати? Отже, відповідно, маємо зрозуміти що таке хесед, про який сказано, що заради хеседу створено світ.

Відомо те, що метою творіння є дати благо Його створінням. Якщо так, слід запитати, що означає, що про написане «Ось породження небес [і землі] при створенні їх» є два види тлумачень: а) через Шхіну, і б) через Авраама, який є хеседом.

І слід сказати, що з написаного «бе-гібар’ам» (при створенні їх) вони висновують лише одне: як прийти до мети, якою є - «дати благо Його створінням». І це означає, що створіння мають прийти до осягнення блага й насолоди у повній досконалості. Тобто, коли отримають благо й насолоду, не відчуватимуть ніякого дефекту, званого «хлібом сорому».

І для того, щоби виправити його, було зроблено скорочення, що є прихованням й укриттям блага й насолоди. Як каже Арі: «Знай, що [перш ніж] емановано було еманованих і створено було створених, просте вище світло наповнювало всю дійсність. І не було жодного вільного місця. А коли з’явилося в Його простому бажанні створити світи, аби проявити досконалість Своїх дій… І ось тоді скоротив себе».

Виходить, згідно з цим, що є приховання й укриття, котрі ми бачимо щодо духовного. Тобто хоч нам і потрібно вірити в те, що «сповнена вся земля славою Його», але якби всі створіння у світі дійсно відчували б славу Творця, - хто тоді захотів би займатися низькими справами, коли бачили б велич слави духовного? Адже людина може прийняти на себе картину того, що було з нею в минулому.

Скажімо, що людина уявляла б собі, що найкращий час, який був у неї, - це коли відчувала вона, наскільки це дійсно варто бути злитою з духовним, - і дивилася б на себе, і на весь світ, як минає час без усякої користі й цілі, і займається вона лише речами нікчемними. А коли була вона тоді в стані піднесеному, весь світ в її очах був як малі діти, які бавляться іграшками.

Як ми бачимо, коли іноді маленький хлопчик бере мотузку і кладе на плече іншому, і каже: ти будеш конем, а я буду тягнути за віжки, і обидва тішаться цією грою. І якщо сказати їм: як це ви граєтесь у неправду, адже ти – не візник, а ти – не кінь, ясно що вони не зрозуміють, про що їм кажуть.

І людина, уявляючи собі картину з часів, коли був у ней найважливіший стан в житті, коли, спостерігаючи людей, як вони займаються виключно матеріальним, дивилася тоді на них, як доросла людина дивиться на малих дітей, як вони граються.

Тому, чого нам бракує, щоб змогли ми займатися Торою та заповідями? Тільки розкриття. Тобто, щоб було розкрито перед нами благо й насолода, що приховані в них, щоб ми побачили їх відкрито. І тоді - хто ж не бажає блага й насолоди; і хто та людина, яка може принизити себе й увійти в курник, і копирсатися в смітті, як кури, і бути радим і веселим від цього, - у той час, коли вона може втішатися життям, як людина? Тобто її пожива буде від того, що радує людей, а не від того, що радує худобу і звірів. І це все сказано про час, коли людина відчуває відмінність між життєвою силою людей і життєвою силою худоби, звірів і птахів.

Тоді як в період приховання, коли людина не бачить іншого життя в світі, крім того, від чого вона має задоволення, це є життєвою силою всього світу. І коли вони дивляться на людей, які поступаються матеріальними справами і шукають духовного життя, вони дивляться на них, як на дурненьких дитинчат, які геть не мають розуму. А коли дають малим дітям гратися з речами важливими, то вони кидають їх і беруть замість них речі нікчемні.

Так слід втішатися від речей матеріальних, а вони, ті люди, відкидають їх і думають досягти духовних надбань. А для цих людей - речі духовні є чимось нікчемним, тобто тим, що не має ніякої цінності. А все це через приховання й укриття, що існує щодо духовного.

А тепер з’ясуємо два тлумачення щодо слова «бе-гібар’ам», де перше тлумачення – хесед, а друге – Шхіна. І запитували ми, чи заради хеседу варто створювати світ прийдешній і цей світ. Але, як ми з’ясували вище, метою творіння є дати благо Його створінням, і неможливо, щоб розкрилися благо й насолода до того, як зможуть отримувати заради віддачі. А якщо так, то немає шансу, щоб змогла мета реалізуватися в повноті.

Тому слід пояснити те, що тлумачать «бе-гібар’ам» так, що завдяки цьому реалізується мета творіння. А без цього немає можливості, щоб змогла прийти мета творіння до довершення. Тому, як пояснено «бе-Авраам», що це хесед, тобто, якщо діятимуть властивістю хеседу, тоді вони зможуть прийти до властивості віддачі, а від цього зможуть потім прийти до отримання насолоди, і отримання це буде зватися віддачею.

І це як каже в коментарі «Сулам» (до «Передмови книги Зоар»), де наводить слова мудреців, які сказали так: «А в час створення світу, коли сказав ангелам: «Зробимо людину за образом нашим…», то Хесед сказав: хай буде створена, тому що вона чинить милосердя. Правда сказала: хай не буде створена, тому що вся вона – суцільні брехні». І пояснює там слова мудреців про те, що «Хесед сказав: хай буде створена», і каже так: «Але Хесед сказав: хай буде створена, тому що вона чинить милосердя, бо заповідь благодіяння, яку виконує і яка є безсумнівно явною дією віддачі, - завдяки їй поступово виправляється, аж поки зможе виконувати всі заповіді заради віддачі. І коли так, то, напевно, зрештою прийде до своєї цілі – діяти лішма. Тому і стверджував Хесед, що слід створити людину».

Виходить, відповідно: вислів «бе-гібар’ам» означає, що «гібар’ам» (створення їх) тлумачиться тільки як засіб, а не як мета, бо як відомо, меті творіння - дати благо Його створінням - потрібен спосіб, як прийти до того, щоби створіння змогли дістатися до мети, тобто щоб змогли отримати благо й насолоду. Адже має бути тотожність властивостей між Дарителем і отримувачем, а оскільки є між ними протилежність властивостей, жодного разу не будуть в змозі отримати благо й насолоду.

Тому один тлумачить, що засобом є хесед, і завдяки властивості хеседу, милосердя, з яким кожен ставиться до іншого, цим удостояться келім (множ. від «клі») віддачі, і зможуть отримати благо й насолоду.

А інший тлумачить «бе-гібар’ам»: «гей браам» (Творець створив їх), тобто Шхіна. Не означає це, що він суперечить йому, а каже він, що «бе-гей браам» мається на увазі, що малхут, яка є категорією Шхіни, позначається тут, у «бе-гей-браам», маленькою літерою «гей».

І пояснює Арі так: «І це суть «бе-гібар’ам», - літерою «гей» створив їх, бо всі створіння були в категорії «гей» (п’яти) парцуфів, як в Ацилуті, так і в БЄА. І це сенс маленької «гей» в малхут де-АК, після того, як зменшилася в кінці її ЗАТ».

І пояснює там, що світи виправлення, звані АБЄА, пішли від іншої малхут, що підсолоджена властивістю милосердя, і зветься «друге скорочення», і там було зменшення малхут. Тому й називається малхут «маленька «гей».

Витікає з цього, що цю «гей» в «бе-г-ібар’ам», пояснюють як Шхіну, що дістала виправлення, зване сполученням властивостей милосердя і суду. І означає, що малхут називається властивістю суду, коренем створінь, бажанням отримувати. І вона є клі, що має прийняти мету творіння, - «дати благо Його створінням». І також вона є клі отримання блага й насолоди, клі, що є матеріалом створінь, тобто бажанням отримувати благо й насолоду від Творця, хоча через виправлення для [досягнення] тотожності властивостей вийшов закон, що заборонено користуватися цим клі отримання, якщо не в змозі спрямувати намір на «заради віддачі», що і зветься скороченням і судом.

І як відомо, немає існування світові без цього виправлення, званого отримання заради віддачі, без чого немає розкриття вищого блага створінням, - через скорочення і суд, котрі відбулися для виправлення світу. Але як можна прийти до зміни природи створіння, якою є отримання, щоб стала віддачею?

Тому для того, щоб була можливість виправити келім отримання, щоб були «заради віддачі», мало відбутися виправлення, зване сполученням властивостей милосердя і суду, зване також другим скороченням. Зміст його той, що біна, яка є властивістю милосердя, званою властивістю віддачі, змішалася з малхут, тобто отриманням, і завдяки цьому перемішуванню милосердя з судом, зможемо з допомогою чудодійного засобу Тори та заповідей прийти до [отримання] вищого блага, попри те, що це проти нашої природи.

І цей процес наведено у «Вступі в науку кабала», п.58, де написано так: «І це сутність сказаного мудрецями: «Спочатку виникло Йому в думці створити світ властивістю суду, і побачив, що так світ не існуватиме. Зробив, щоб передувала властивість милосердя і з’єднав з властивістю суду»… «І побачив, що так світ не існуватиме», тобто так не буде жодної можливості людині, що має бути створена з цієї бхіни далет, щоб змогла засвоїти дії віддачі... Тому зробив, щоб передувала властивість милосердя і з’єднав її з властивістю суду… і завдяки цьому сполученню почала також бхіна далет, властивість суду, складатися з іскор віддачі, що в клі біни».

Виходить, згідно зі сказаним вище, що прийти й досягти мети творіння, якою є «дати благо Його створінням», можемо ми тільки завдяки «маленькій «гей», коли в «гей», яка є мірою суду, виправився б її суд до міри милосердя, що означає, що частина бажання отримувати зменшиться і отримає в себе властивість милосердя, коли келім отримання, що в корені створінь, включать в себе властивість віддачі, званої «милосердям».

І цим зрозуміємо те, чим завершує Зоар: «І немає суперечностей між ними, а все спускається разом». Тобто, якщо є в світі хесед, то і Шхіна є в світі. Також і навпаки. «А світ створено для хеседу і для Шхіни».

Виходить, сенс цього той, що обидва, тобто властивість хеседу і Шхіна, яка виправлена властивістю милосердя, – є одне й те ж. Тобто завдяки їм прийдуть створіння до мети творіння - дати благо створінням. І це те, що каже: «Якщо немає хеседу, немає Шхіни».

Означає це: якби не було виправлення хеседом у світі, тобто щоб завдяки властивості «хесед» можна було б отримувати заради віддачі, не було б Шхіни, тобто не було б ефекту від того виправлення, що зроблено в малхут і зветься сполученням властивості милосердя з судом. А оскільки властивість хеседу існує в світі, можна вже говорити, що малхут виправлена властивістю хеседу, яка є милосердям, і це допомагає прийти до мети.

Але слід зрозуміти, чому малхут називається Шхіною. Ось мій пан, батько й учитель сказав, що Зоар говорить: «Він – Шохен (мешкає), а вона – Шхіна», а це означає, що місце, де Творець розкривається, називається «Шхіна». І це зветься присутністю Шхіни, - тобто там розкривається Творець.

І тому має людина завжди молитися, щоб удостоїлася вона категорії малхут небес, що зветься також «віра». Тобто потрібно людині молитися, щоб удостоїтися категорії віри. Але виникає питання: якщо людина знає, що бракує їй віри в Творця, то кому вона молиться? Бо лише коли людина вірить у Творця, тоді належить сказати, що просить у Нього, щоби дав їй те, що вона в Нього просить.

А це можна пояснити так, як написано в «Передмові до ТЕС», п.14, такими словами: «Той, для кого Тора його – це ремесло його», що у його занятті Торою пізнається величина віри його, оскільки в «умануто» (ремесло його) ті ж літери, що і в «емунато» (віра його). Подібно до людини, яка вірить своєму товаришеві, і позичає йому гроші. Можливо, що повірить йому на одну ліру, а якщо попросить в неї дві ліри, відмовиться позичити йому. А може повірить йому до ста лір, але не більш за це. А може, що й повірить йому в борг до половини своїх статків, але не все майно. А може також, що повірить йому на всі свої статки, без будь-якої тіні страху. І цей останній вид віри вважається повною вірою. Однак в попередніх випадках визначається вона як не повна віра, а як віра часткова, менша або більша».

Отже, ми бачимо, що існує часткова віра. І тоді, коли є в людини часткова віра, можна сказати, що вона молитиметься Творцеві, щоби допоміг їй, оскільки має вона лише часткову віру. Тому вона бажає, щоб Творець допоміг їй, щоби удостоїлася повної віри, як сказано вище.

А оскільки неможливо удостоїтися повної віри до того, як заслужить тотожності властивостей, як наведено в попередніх статтях і наводиться в «Передмові книги Зоар», тому існують ті виправлення, які описані вище в тлумаченні «бе-гібар’ам»:

1. Коли завдяки властивості «хесед» прийде до тотожності властивостей, що є категорією Авраама.

2. Каже, що він – категорія «Творець», тобто Шхіна, отже, те, що малхут прийняла в себе властивість милосердя, то завдяки цьому прийдуть до категорії віддачі. І тоді реалізована буде мета творіння, якою є «дати благо Його створінням».