Бней Барух Академія кабали

В Зоар, в главі Шміні: «Рабі Іцхак почав: «А вся Тора - вона є одним святим ім’ям Творця». А в коментарі «Сулам»: «І вся Тора є одним святим ім’ям Творця, і Торою створено світ, бо була знаряддям Його в створенні світу. А в другому пункті написано: «І Торою створено людину. Це те, що написано: «І сказав Всесильний: «Зробимо людину». Адже написано в множині. Сказав їй (Торі): «Я і ти утворимо її в світі». Рабі Хія сказав: «Письмова Тора, якою є Зеїр Анпін, і усна Тора, якою є Малхут, утворили людину».

Ми бачимо тут три речі:

а) що вся Тора є одним святим ім’ям;

б) що світ створено Торою;

в) що людину створено Торою.

Відоме тлумачення мудрецями слова «берешит» (спочатку): «для Тори», яка називається «решит» (початок), і «для Ісраеля», що зветься «решит». Адже створення світів було для того, щоб «дати благо створінням», тобто для душ, отже, щоб душі отримали добро та насолоду. Якщо так, то з боку Творця – це віддача. А чого бракує створінням, щоб отримали? І вчили ми, що для того, щоб була тотожність властивостей, треба створінням дістати клі, зване «бажання віддавати».

А оскільки бажання віддавати немає з боку природи, тому потребуємо чогось, що дасть нам цю силу, звану «бажанням віддавати». І та сила, яку нижній отримує, щоб була в нього сила віддачі, - це завдяки Торі, тому що «світло, що в ній, повертає до добра». Виходить згідно з цим, оскільки «решит» - це «Ісраель», так само потребуємо і «Тори», щоб змогли отримати добро й насолоду, - тому і Тора зветься «решит», адже одне без одного не діє. І відомий вислів із Зоар, що «Тора і Ісраель, і Творець є одне». І згідно зі сказаним вище, коли Ісраель докладають зусиль в Торі, завдяки цьому вони удостоюються категорії «Творець», тобто «імена Творця». Виходить, що маємо розпізнати дві речі в Торі:

1) Світло Тори, яке приходить, щоб повернути до добра, що є виправленням келім.

2) Досягнення світла Тори, яке є категорією «святі імена», і називається «розкриттям Його всесильності створінням у цьому світі».

І згідно з цим виходить, що коли ми вивчаємо Тору, треба вирізнити там дві ці речі:

1) Притягнути світло, щоб утворило в нас келім віддачі. А без світла Тори неможливо досягти ці келім. Тому, - на що людина сподівається, як на винагороду за вивчення Тори? - усе її прагнення, – лише досягти це клі, що зветься «клі віддачі». І це - саме після того, як почала роботу в віддачі, і доклала багато зусиль, щоб змогти виконувати дії лише з наміром віддачі. І тільки тоді людина може прийти до усвідомлення, що бажання отримувати, котре вкарбоване в неї з боку природи, - неможливо його скасувати. І тоді починає розуміти, що вона потребує «милосердя небес», що тільки Творець може допомогти їй удостоїтися клі віддачі. І ця допомога приходить від того, що зветься «світло Тори».

І через це треба людині завжди звертати увагу під час навчання на те, яка її ціль у вивченні Тори, тобто, що треба їй вимагати за вивчення Тори. Тоді говорять їй, що вона повинна просити спочатку про «келім», тобто, щоб були в неї келім віддачі, що зветься «тотожністю властивостей». І цим видаляється скорочення й приховання, що сталося для створінь. І в цій мірі починає людина відчувати святість і починає відчувати смак в роботі Творця, і тоді вона може перебувати в радості, оскільки святість породжує радість, де світить світло мети «дати благо створінням». Проте, буває, що вона ще не вирішила, що завжди треба йти шляхом віддачі, як сказали мудреці: «Усі діяння твої хай будуть в ім’я небес». Тоді це називається «підготовкою келім», щоб були готові отримати вище благо, і людина бажає завдяки навчанню удостоїтися келім віддачі, як сказали мудреці: «Світло, що в Торі, повертає до добра».

А після того, як вже заслужила келім віддачі, тоді приходить вона до рівня, що називається «осягнення Тори», - в сенсі «імена Творця», - що мовою Зоар зветься «Тора і Творець, і Ісраель є одне».

А цим зрозуміємо те, що написано в Зоар, п.2: «Торою створено людину». І маємо зрозуміти, який він, зв’язок між «Тора» і «людина», щоб сказати «що людина створена з Тори». Тож спершу слід прочитати те, що сказали мудреці: «І так казав рабі Шимон бар Йохай: «Домовини ідоловірців не оскверняють в наметі», як сказано: «А ви, вівці Мої, вівці пасовища Мого, ви – Людина, ви зветеся «людиною», а ідоловірці не називаються «людина» (трактат Євамот, 61).

І треба знати, що це за стан «людина», тобто, який це рівень – людина, що ідоловірці не можуть називатися іменем «людина». Ось, мудреці сказали про вислів: «Кінець справи – все чутно, Всесильного бійся... [бо це – вся людина]. Що означає: «Бо це – вся людина»? Сказав рабі Ельазар: «Сказав Творець: «Весь цілком світ створено лиш тільки для цього» (трактат Брахот, 200:2).

Виходить, що «людиною» називається той, в кого є «страх небес» (трепет перед Творцем). А оскільки людину створено зі злим началом, яке віддаляє її від трепету перед Творцем, то яка може бути цьому рада, так, щоб можна було сказати, що ось цим людина заслужить «трепет перед Творцем». На це є відповідь, що завдяки Торі вона може перемогти зле начало, як сказали мудреці: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу, бо світло, що в ній, повертає до добра». І згідно з цим можемо пояснити, «що людину створено Торою», бо причина того, що може з’явитися феномен «людина», - це саме завдяки Торі. І це пояснює вислів: «І Торою створено людину».

І таким же чином маємо пояснити те, що написано там, в Зоар: «І Торою створено світ». Це також важко зрозуміти, який зв’язок має Тора, - адже вона є явищем духовним, а також вона зветься «іменами Творця», - то як походить від неї матеріальний світ? А з вищесказаного зрозуміло, що під «створено світ» мається на увазі світ з усім його наповненням, тобто світ, в якому існують душі, адже мета творіння була «дати благо створінням», - душам, - щоб створіння отримали б добро та насолоду. А оскільки під створенням «світу» мається на увазі «бажання отримувати», то для того, що була тотожність властивостей між «коренем і гілкою», як відомо, сталося скорочення. Сенс скорочення, – приховання, приховатися вищому світлу, щоб не було відкритим. А воно саме й є «добром та насолодою».

Коли так, то як можливо існувати світу так, щоб змогли отримувати і не вмерли б, на зразок того, як це було при розбитті келім, коли розбилися й померли через те, що не могли спрямувати намір на «заради віддачі». Проте, завдяки Торі, - адже «світло, що в ній, повертає до добра», - здобудуть келім віддачі, в котрі зможуть отримати вище благо й насолоду, і існуватимуть, тому, що зможуть отримувати ради віддачі.

Це й означає: «І Торою створено світ». Адже створення світу, причиною чого було «дати благо створінням», - відбулося воно відразу ж з наміром «заради небес». І це завдяки Торі. І те, що витікає з усього сказаного, - що нам треба завжди дивитися на мету, якою є «дати благо створінням». І коли зле начало приходить до людини і задає їй всі важкі питання фараона, - не відштовхувати його під сумнівним приводом, а сказати, - от зараз з твоїми питаннями я можу почати роботу у віддачі.

Тобто, не говорити про питання злого начала, що воно прийшло до людини, аби скинути її з її рівня, а навпаки, дати йому відразу ж місце для роботи. І завдяки цьому людина підніметься на ступені досконалості. Отже, кожне подолання в духовній роботі називається «поступом в роботах для Творця», адже «монетка до монетки накопичуються у великий рахунок». Тобто, всі подолання з’єднуються в певну міру, якою повинно бути клі для отримання вищого блага.

А подолання означає, коли беруть частину клі отримання і вводять її в келім віддачі. І це на зразок «екрану», який треба утворити на «авіют» (грубість бажання). Виходить, якщо немає в людини бажання отримувати, - немає їй на що зробити екран. Тому, з цієї причини, коли зле начало приносить людині сторонні думки, саме тоді час узяти ці думки і підняти їх «вище знання».

І це людина може зробити з будь-чим, чого прагне її душа, і хай не говорить, що її наразі відштовхнули від духовної роботи. А нехай скаже, що з небес дали їй бажання й думки, щоб мала вона можливість ввести їх у святість. Виходить, згідно з цим, навпаки, - її наближають згори, тому й дали їй роботу.

І про це сказано: «Бо прямі шляхи Творця, праведники йтимуть ними, а грішники зазнають невдачі на них». Тобто, якщо людина заслуговує, вона отримує завдяки цьому підйом. А якщо не заслуговує, вона отримує через це падіння в духовному. А процес падінь, він поступовий, у кожного за його особистим порядком. Але зазвичай людина падає в забування, тобто, стирається з пам’яті, що взагалі є така річ, як духовна робота, що треба прагнути «до злиття з Творцем». І вся енергія, котра була в неї, увійшла в речі матеріальні, тобто вона тоді знаходить більше смаку й сенсу в речах матеріальних.

Тобто, в час, коли був зв’язок з роботою Творця, була вона трохи віддалена від матеріальності. Матеріальні речі не мали для неї такої цінності, щоб треба було рахуватися з ними. Але ж, коли почала людина віддалятися від духовної роботи, тоді будь-яка матеріальна річ, яка була для неї неважливою, набуває у людини поважної ролі, настільки, що річ найменша робиться для неї великою перешкодою. І ставить перед нею заслін посеред дороги, і не може вона йти вперед.

А іноді, під час падіння, яке отримує, людина таки згадує, що існує поняття духовної роботи. І тоді, коли згадує про це, вона починає сумувати, і смуток цей призводить до того, що вона хоче лише спати. Означає це, що людина бажає вивести себе з того стану, в якому вона перебуває, і думає, що завдяки сну вона забуде всі свої стани. А іноді людина приходить взагалі до зневіри, тобто каже, - не бачу я в себе ніякого прогресу, а навпаки, скільки я вкладаю сил, і мала б я просуватися трошки згідно з зусиллями, які доклала, аби досягти хоч трохи духовного, - але бачу, що кожного разу відступаю назад. То певно, така робота, у такому вигляді, тобто робота віддачі, - це не для мене, тому що нездатна я на це.

Зазвичай говорять: «Тому що в мене слабкий характер, не маю я сил, щоб перебороти свої бажання». А іноді людина робиться «мудрішою» й говорить: «Взагалі я не бачу когось, хто б удостоївся будь-чого в духовному». І тоді, після всіх суперечок, які має людина зі своїм тілом, - а тіло дає їй зрозуміти, наскільки воно має рацію, просто сто відсотків, - приходить вона до стану, коли хоче втекти з поля бою і знову піти в матеріальний світ, як і весь загал. Щоб не бути розумнішою за всіх людей, а йти тією ж стезею, як і всі. А головне, - вона впевнена, що те, що вона вирішила, - не може бути інакше.

То що робить Творець? Після того, як людина забула все, раптом вона отримує деяке пробудження від Творця, і починає знову битися в її серці прагнення до духовного. І знову починає наполегливо працювати, і сила впевненості діє всередині, що вона й дійсно заслужить наближення Творця. І забуває все, що вирішувала з ясним розумом і точним розрахунком, настільки, що вже «розкаювалася в основах», тобто, серце її журилося, що ввійшла вона з самого початку в цю багнюку, що зветься «робота у віддачі». І впевнена була вона, що її розрахунок стовідсотково правильний, але «пробудження згори», яке отримала нині, примушує її забути все.

А сенс в тому, що такий порядок істинної духовної роботи, коли згори бажають показати, що людина – вона «нуль і ніщо», з усім своїм розумом. А лише якщо попросить Творця допомогти їй, і якщо це буде насправді, тобто, знатиме ясно, що не має вона жодної можливості вийти з того стану, в якому перебуває під владою себелюбства, що зветься «єгипетським вигнанням», - і це прохання діє як в розумі так і в серці.

Проте, якщо людина лиш тільки говорить, але не відчуває на всі сто відсотків, що нездатна зробити щось, тоді не приходить згори справжнє наближення, а повторюється знову, як було й раніше. Тобто, знову приходять до неї думки й бажання тіла, і знову починається все, і знову ті ж колишні суперечки, і знову доходить до тих же станів, і знову вирішує тікати з поля бою. А потім знову приходить згори якесь пробудження, що зветься «закликом», бо кличуть людину і бажають знову наблизити її до Творця. І якщо й тоді людина не докладає зусиль, при тій можливості, яку дають їй, тоді знову й знову повторюється той самий процес, який передував цьому стану.

І на зразок цього знайшли ми в Зоар (глава Тазріа): «Вище перлин призначено їй ціну». «Дають за неї ціну» треба було б сказати, тобто що важче її купити, ніж перлини, то чому каже «призначена ціна»? І відповідає: все це ті, що не приліплюються до неї (до Шхіни) повністю, і не в мирі з нею, - вона продає їх і ув’язнює їх під владою інших народів, як написано: «І покинули сини Ісраеля Творця, і продав Він їх в руки Сісри». І тоді всі робляться далекими від тих вищих святих перлин, які є таємницями і внутрішньою суттю Тори, щоб не було їм долі в них. І це те, що написано: «Вище перлин призначено їй ціну».

Тому, не перейматися тим, що тіло іноді показує чорні кольори, а треба завжди зміцнюватися вище знання, і не прислухатися до порад тіла, того, що воно розповідає нам про відділення від святості. Слід переборювати це істинною молитвою, і напевно будемо врятовані, щоби вийти нам з уярмлення владою єгиптян і удостоїтися визволення.