Той, хто озлобив своє серце

Стаття 20, 1985

(переклад з івриту)

В Зоар, в главі Бешалах, написано так: "І сказав рабі Іцхак: "Не знайшли ми хто б озлобив своє серце перед Творцем так, як фараон". Сказав рабі Йосі: "Адже Сіхон та Оґ також озлобили свої серця". Сказав йому: "Не так. Вони озлобили свої серця проти Ісраеля, але проти Творця не озлобили свої серця так, як озлобив фараон свій дух проти Нього, бо бачив Його могутність, і не розкаявся". Кінець цитати.

І треба зрозуміти, яка різниця, що вони не озлобили свої серця перед Творцем, або ж озлобили свої серця проти Ісраеля, - чи не існує будь-яка ненависть, що є у народів до Ісраеля, лише тому, що вони є народом Творця? Як сказали мудреці (трактат Шабат, 89): "Що таке гора Синай, - бо спустилась ненависть (івр. "сін’а) на ідоловірців".

А щодо самої справи, тобто стосовно ненависті до Ісраеля, - ось, фараон ненавидів народ Ісраеля, і хотів поневолити їх, а Моше прийшов посланцем від Творця, і тоді той не захотів слухати, й сказав: "Хто такий Творець, щоб я слухався Його?", а у Сіхона й Оґа також була ненависть до Ісраеля. А щодо самого Ісраеля – яка різниця, причина, - чому ненавидять Ісраель? Добре, через те озлобили свої серця Сіхон та Оґ, що народ Ісраеля незначний, тому ненавидять його, або через те, що Творець незначний для них, тому мають ненависть до народу Ісраеля. Коли так, то яка різниця в цьому для Ісраеля?

І треба пояснити згаданий уривок із Зоар в поняттях духовної роботи. Нам треба знати, що є двоє шкідників, що протистоять людині і не дають пройти махсом, - кордон, - прийти до любові Творця. Оскільки людина народилася з бажанням отримувати собі, вона не здатна зробити нічого без того, щоб це було варто. Тобто, вона може поступитися отриманням для себе, щоб щось комусь віддавати, якщо це дає їй душевну втіху, тоді вона може поступитися егоїстичним отриманням.

Наприклад, чоловік здатен працювати для важливої людини. Якщо, скажімо, прилітає хасидський адмор до аеропорту з валізою, дає віднести її одному з його хасидів, і дає йому оплату за труди 100 доларів. Певно, що хасид не хоче отримувати оплату від свого рабі, і повертає йому. Тоді рабі питає його, - чому ти не бажаєш прийняти, може я занадто мало заплатив тоді за роботу, адже простий носильник, якби я дав йому 10 доларів, певно був би задоволений. Коли так, - чому ти не бажаєш прийняти? Тоді хасид відповідає йому, - те, що я маю заслугу служити рабі, варте більше всіх багатств світу, які б рабі дав мені.

Бачимо ми, що для шанованої людини чоловік здатен працювати без жодної оплати. І через це, коли починає хтось займатися Торою та заповідями ради віддачі, певно, зможе він поступитися себелюбством на користь Творця. Що робить тоді "шкідник", заважаючи духовній роботі, щоб людина не змогла іти дорогою Творця? – він робить тоді одну дію, а саме, - не дає людині уявити велич та важливість Творця. Виходить, що вся сила, котру має сітра ахра, - проти Творця. І вона говорить людині, - я знаю, що ти маєш велику силу, тобто, здатна подолати свої пристрасті, а не як інші люди, слабохарактерні та м’якосерді. Ти – герой з героїв, просто ти не йдеш дорогою істини тому, що не така вже й важлива для тебе мета, ради котрої маєш себе анулювати. І цією силою вона заважає людині досягти цілі.

І це те, що говорить Зоар від імені рабі Іцхака: "Не знайшли ми хто б так озлобив своє серце проти Творця, як фараон". Тобто, не зважав на Творця і сказав: "Хто такий Творець, щоб я його послухався?", і це є перший зі шкідників.

А другий шкідник – це коли бачить, що людина переборює його претензії і йде вище знання, і не дивиться на те, що він їй говорить, тоді приходить з претензією проти Ісраеля. Тобто, той, хто бажає йти шляхом Творця, зветься ісра-ель, і це категорія "яшар-кель" (прямо до Творця), що означає, що все, що робить, хоче, щоб це піднялося прямо до Творця. І не бажає іншого наміру. Тому, що робить другий шкідник? – він принижує властивість "ісраель", що в людині, і говорить їй, - ісраель, що в тобі, дуже слабкий, і хистом, і силою подолання, і вдача в тебе слабка. А той шлях, котрим ти хочеш іти, такий, що всі дії мають бути лише ради небес. Це можна вимагати від того, хто має в собі "ісраель", має всі необхідні для цього властивості, тобто, щоб було в нього добре виховання, і щоб був талановитий, і щоб був хоробрий, щоби міг воювати зі злом, що всередині, - той може йти цим шляхом, а не ти. Виходить, чим він заважає людині? – він вже не говорить з нею щодо важливості мети, як твердження фараона, який заперечував важливість мети. А говорить, що мета є дуже важливою, але ти не такий сильний, щоб зміг би іти цим високим шляхом, а тому - йди колією всього загалу, і не треба тобі бути винятком, бо лише така дорога тобі личить.

І на зразок цього знайшли ми в Зоар, про розвідників, і написано так: "І повернулися вони, оглянувши землю". "Повернулися" – тобто, в погану сторону, і повернули зі шляху істини. Бо сказали, - що вийшло нам? До сього дня не бачили добра в світі, трудилися в Торі й домівка наша порожня, а світ майбутній – хто його заслужить? І хто прийде взяти нас туди? Краще було б нам не гарувати так, адже трудилися та вчилися, щоб знати свою частку в тому світі, як порадили нам. Також і молоко й мед, котрим тече той світ, - гарний він, той вищий світ, як знаємо з Тори, але ж хто удостоїться цього? "Однак і відважний же народ…" Відважний – це народ, котрий заслужив світу прийдешнього, котрий зовсім не зважає на цей світ, займатися ним щоб здобути велике багатство, - хто той, що зможе так діяти? Хто удостоїться такого? "Однак і відважний же народ…" "А багатий відповідає відважно". "Також і дітей велетнів бачили ми там", - тобто потрібно сильне тіло, "могутнє як лев", тому що Тора послаблює сили людини".

Виходить, що претензії розвідників, згідно з поясненням Зоар, це незначність Ісраеля, як ми з’ясували, і це - як твердження другого шкідника. Тобто, все озлоблення – проти Ісраеля.

І цим можемо пояснити відмінність між твердженнями фараона, котрий озлобив своє серце проти Творця, і твердженнями Сіхона та Оґа, які озлобили свої серця проти Ісраеля. Фараон, який говорив: "Хто такий Творець, щоб слухався я Його?". Тобто, вся його сила була аби зменшити важливість Творця, і це – перший шкідник. А Сіхон та Оґ, вони озлобили свої серця проти Ісраеля, тобто зменшити важливість Ісраеля, і це відповідає другому шкідникові.

І цьому, тобто всім цим претензіям, немає іншої ради, як іти вірою вище знання, і не дивитися на їхні твердження, а бути впевненими в Творці, що Він може допомогти всім, і немає жодної сили, котра могла б опиратися силі Творця, тому бути певними сили Творця, що Він допоможе.

І також на зразок цього знайшли ми в Зоар, написано так: "Сказав рабі Єгуда, - сказав рабі Іцхак: "Фараон був мудрішим за всіх його чаклунів, але як і вони, не бачив, щоб було визволення Ісраелю, і фараон не думав, що є інший зв’язок у віри, що панує над усіма силами сітри ахри, і тому озлобив своє серце".

Виходить зі слів Зоар, що сфера фараона – в знанні, що з боку розуму немає жодної можливості вийти з-під їхньої влади, а лише силою віри вище знання, бо ця сила анулює всі сили, що є в світі.