Бней Барух Академія кабали

Передусім, коли збираються (товариші), повинен бути розпорядок. Тобто щоб кожний, за його змогою, говорив би про важливість групи. А саме, які набутки принесе йому спільнота. І згідно з тим, як він сподівається, що спільнота принесе йому важливі речі, що й він сам не здатний досягти, - в цій мірі він цінить групу.

І це так, як сказали кабалісти (“Брахот”*, 32), і це їх слова: “Тлумачив рабі Самлай: завжди хай впорядкує людина хвалу Творцю, а потім молитиметься. Звідки це в нас? - від Моше, як написано: “Став я благати Творця в той час. І написано: “Творцю, Ти почав (показувати)... І написано: “Дай, перейду я і побачу я ту землю добру ”.

А смисл того, що треба передусім впорядкувати хвалу Творцю в тому, що звичай у світі такий: коли просять щось від будь-кого, повинні бути дві умови:

1. Що він має те, що я в нього прошу. Наприклад, багатство і спроможність, і відомий він численністю свого багатства і своєї пишноти.

2. Щоб було в нього добре серце, тобто що є в нього бажання віддавати іншим.

У такої людини є можливість просити про послугу. Тому й сказали: “Завжди хай впорядкує людина хвалу Творцю, а потім молитиметься”. Тобто якщо людина вірить у велич Творця, що Він має різні насолоди дати створінням, і бажання Його - насолодити, тоді можна сказати, що молиться Творцю, й Він точно допоможе їй, бо бажання Його - насолодити. Тому є можливість у Творця дати людині те, чого її серце бажає. І тоді може бути молитва в упевненості, що Творець прийме її.

Те саме стосується й товариської любові, що спочатку, коли збираються, повинні насамперед упорядкувати хвалу товаришам, важливість кожного з товаришів. І в мірі, якою оцінює велич спільноти, в цій мірі людина може поважати групу. І потім молитиметься.

Тобто кожен повинен влаштувати собі перевірку, наскільки він віддає сили заради групи. І тоді, коли бачить, що немає в нього сили зробити будь-що на користь групи, тоді є місце для молитви, щоб Творець допоміг людині, щоб дав їй силу працювати над любов’ю до ближнього.

І потім повинен кожен поводитись, як у трьох останніх (благословеннях) молитви “Шмона есре”**. Тобто після того, як впорядкував усі свої запити перед Творцем, сказано в святому Зоарі, що три останні (благословення) молитви “Шмона есре” хай будуть подібні для людини, неначе Творець вже дав їй те, чого вона потребує, і вона пішла від Нього.

І в товариській любові повинні поводитись таким же чином. Після того, як зробив собі перевірку і вдався до відомого засобу - помолився, хай думає, що молитва його прийнята, і сидітиме в радості з товаришами, неначе всі товариші - це єдине тіло. І так само, як тіло хоче, щоб усі органи насолоджувалися, також і він хоче, щоб усі товариші насолоджувалися зараз.

Тому після всіх підрахунків приходить час радості й товариської любові. І тоді кожен повинен почуватися, що він щасливий, неначе залагодив щойно добру справу, і через цю справу заробить багато грошей. І загальний звичай такий, що дає тоді трунок товаришам.

Також і тут, кожному потрібно, щоб його товариш випив би трунку і з’їв би печиво тощо, тому що зараз він щасливий, тож він хоче, щоб також і товариші почувалися б добре. Тому годиться в час, коли зібрання розходиться, це має бути від радощів і піднесення.

І все це згідно з правилом “час Тори” і “час молитви”. Бо “час Тори” - це категорія досконалості, коли немає жодного недоліку. І зветься ця категорія “права лінія”. Як написано: “Від правиці Його - полум’я закону для них”. З іншого боку, “час молитви” зветься “ліва лінія”. Бо місце недоліку є місцем, яке потребує виправлення. І це називається “виправлення келім”. Тоді як в категорії “Тора”, яка зветься “права лінія”, немає місця виправленням. Тому зветься Тора “подарунок”.

І звичай такий, що дають подарунки тим, кого люблять. А як то водиться у світі, не люблять тих, хто має недолік. Тому в “час Тори” немає місця міркуванням про виправлення. І в час, коли залишають зібрання, треба бути, як у трьох останніх (благословеннях) “Шмона есре”, як сказано вище. І від цього всі відчуватимуть досконалість.

******************************************

* “Брахот” - один з трактатів Вавілонського Талмуду.

** “Шмона есре” (“вісімнадцять”) - основна частина всіх трьох щоденних молитов.