Бней Барух Академія кабали

Оскільки я весь час в блуканнях, то листи не доходять до мене в належному порядку. Лише минулого тижня одержав я перші листи з землі Ізраїля, а я написав уже чотири листи в Єрусалим тим, хто написали до мене, і вони…

А стосовно статті, котру ти хочеш, щоб я пояснив це більш розширено, то я повторю ще раз всю статтю.

Отже, сказали мудреці: "Сказав Раба бар рав Гуна: "Кожна людина, котра має Тору і немає їй трепету перед небесами, подібна до скарбника, котрому передали ключі від внутрішніх дверей, а ключі від зовнішніх не передали йому, - як увійде?" І пояснив Раші: "Трепет перед небесами подібний до зовнішніх входів, через котрі входять до внутрішніх. Так, якщо він страшиться небес, - тремтить, щоб зберегти і зробити. А якщо ні, - то й не спішить до своєї Тори". "Виголошує рабі Янай: "Жаль того, хто не має дому, і робить двері для дому" (трактат Шабат, 31:1)

І маємо запитати:

1) Раба бар рав Гуна дорівнює страх небес до зовнішнього, а Тору до внутрішнього, коли говорить: "А ключів від зовнішніх не передали йому, як увійде?" Інакше кажучи, якщо немає в нього страху небес, як увійде до внутрішньої суті? А рабі Янай уподібнює страх небес внутрішньому. Бо говорить, що страх небес подібний до дому, а Тора лише до дверей, а двері – це зовнішнє. Виходить, він вважає, що Тора – річ зовнішня.

2) Що додає рабі Янай до Раби бар рав Гуни, коли говорить: "Жаль", і наводить свою притчу про двері?

Ось, відомо, що мета творіння - це дати благо створінням. А для того, щоб змогли ми отримати те благо, що уготовлено нам, потребуємо ми підготовки, і це – тотожність властивостей. Що означає, що буде весь намір наш лише віддавати, і не отримувати собі.

А після цього заслуговуємо прихованого світла, одягненого у внутрішню Тору (коли осягаємо приховане світло, одягнене у внутрішню Тору, називається це "Тора і Ісраель, і Творець є одне"). І про це сказали кабалісти: "Немає добра крім Тори", і про неї сказано: "Принадніші за золото…" тобто світло життя, солодке піднебінню, одягнуте у внутрішню Тору.

І відомо те, що людина диким ослям народжується, бо основа серця людини зла з днів її юності, і як сказали мудреці: "Хай би Мене покинули, а Тори Моєї дотримувались би, тому що світло, що в ній, повертає до добра".

І я вже пояснював цей вислів, бо важко зрозуміти, як це можна – покинути Творця і дотримуватися Тори? Як може бути Тора без Творця, що про це написали "Мене покинули б", але поряд написано пояснення, - тому що світло, що в ній, повертає до добра.

Це означає, що коли людина бажає наблизити себе до Творця, тоді говорить їй Творець, що весь той час, коли людина поки що занурена в недобрі пристрасті, Він не може її наблизити. Бо тоді людина поки що перебуває у властивості брехні, але ж написано: "Той, хто говорить брехливо, не встоїть Мені перед очима". А коли людині властива погорда, говорить Творець: "Я і вона не можемо жити в одному осередку", і т.ін.

Однак, тим, що людина дотримуватиметься Тори, бо світло Тори повертає до добра, тоді вийде з недобрих схильностей, званих отриманням, і зможе діяти у властивості віддачі. А це й зветься, що повертає її до добра, як написано: "Помислило серце моє слово добре, говорю я: дії мої – Цареві" (Теилім 45:2).

Тобто, всі дії, котрі людина виконує, все лише для віддачі Царю. І лиш після цього Творець наближає її. І ця людина заслуговує постійної віри (як написано в коментарі Сулам до передмови книги Зоар).

Тому, щоб людина досягла б трепету перед небесами і змогла б чинити добрі справи, не має вона іншої ради, - з’ясовується зі слів Єрусалимського Талмуду, - як "лише б Тори Моєї дотримувалися". Тобто, за допомоги Тори, світло котрої повертає до добра. А потім, коли повернеться до добра, тобто досягне страху перед небесами за допомогою Тори, тоді удостоїться внутрішньої Тори, тобто світла Тори, що облачається в зовнішню Тору.

Як сказали мудреці: "Світло, що створено в перший день, в якому бачив Адам від краю світу й до краю, - то коли подивився Творець на діла покоління потопу і покоління розбрату (покоління Вавилонської вежі), і побачив, що діяння їхні зіпсовані, - встав і сховав його. А де сховав? – в Торі".

І цим зможемо пояснити слова Раби бар рав Гуни, який уподібнює страх перед небесами до зовнішніх ключів, а Тору до внутрішніх.

Бо мається на увазі людина, котра захотіла удостоїтися внутрішньої частини Тори, де міститься все життя і благо, і насолода, до того, як намагається набути страху перед небесами, виходить, що бракує їй відповідної підготовки, аби бути гідною отримати сховане світло, як написано: "І не дасть грішникам їхнього світла". І перш ніж людина виправить свої лихі дії, і буде в неї страх перед небесами, не буде вона готовою отримати благо.

Виходить, що страх перед небесами називається зовнішнім, тобто завдяки страху перед небесами людина буде підготовленою для отримання внутрішньої Тори. Тому була думка його, - хто бажає отримати внутрішню частину Тори до того, як матиме страх перед небесами, - це подібне тому, хто має ключі від внутрішніх приміщень, а від зовнішніх дверей не дали йому ключів, - то як увійде? Адже не має він страху перед небесами і не готовий отримати добро й насолоду.

Про це непокоївся рабі Янай і оголосив, - жаль того, хто не має дому, і виготовляє двері для дому. Тобто, за словами Раби бар рав Гуни виходить, що той, хто бажає удостоїтися внутрішнього сенсу Тори, спершу він мусить придбати страх перед небесами, що є зовнішньою стороною внутрішньої частини Тори.

Виходить, що головним є те, що людина повинна здобути страх перед небесами. І тоді буде подібним цей страх до кімнати, куди можна поставити гарні меблі, начиння й коштовні предмети. А от коли немає їй куди внести ці речі, їх не можна людині давати. І згідно з рабі Янаєм буде страх перед небесами домівкою, тобто будовою, щоб внести туди внутрішню частину Тори.

Тому побачив, що головне, до чого людина має докласти зусиль і здобути в цьому світі, - це страх перед небесами, бо це є єдиним вмістищем вищих насолод. Але побачив, що люди вчать Тору всі дні свого життя і не мають наміру придбати цим страх перед небесами, оскільки вивчення Тори має бути, як сказано вище, в Єрусалимському Талмуді, словами: "Хай би Мене покинули, а Тори Моєї дотримувались би, тому що світло, що в ній, повертає до добра", - де мається на увазі, що вивченням Тори заслужить властивість "добрий".

Отже, завдяки світлу, що в Торі, навіть коли поки що вчиться ло лішма, оскільки ще не заслужив страху перед небесами, то як зможе вчитися лішма до того, як удостоїться віри, зміст якої – страх перед небесами? - лиш тільки світлом, що в Торі ло лішма, удостоїться потім страху перед небесами, що й зветься "повертає до добра".

Виходить, що Тора ло лішма є брамою, через яку входять до страху перед небесами, що зветься "дім" (івр. "байт"), - (вмістище – івр. "бейт кібуль", - для блага, що є у внутрішності Тори). Тому він додає до слів Раби бар рав Гуни і говорить, - жаль того, хто не має дому, тобто поки що не має він страху перед небесами, - а двері до дому виготовляє.

Бо в світі ведеться так, що той, хто думає збудувати собі дім, він може підготувати собі двері для дому, котрий буде в нього потім. Але якщо він не думає збудувати собі дім, то на яку потребу він робіть собі двері?

Тому повідомляє рабі Янай, що загалом, коли людина дбає про страх перед небесами, котрий є домом, варто їй вивчати Тору, бо Тора принесе їй світло, і завдяки світлу людина удостоїться страху перед небесами, котрий і зветься домом, щоби внести в нього внутрішню суть Тори.

Але якщо людина не клопочеться заслужити страху перед небесами, бо не має потреби в ньому, то навіщо їй трудити себе й марнувати той час, який має собі в житті, на Тору? – адже це лише двері для входу в дім, який зветься страхом перед небесами.

І якщо не має людина наміру здобути страх перед небесами, виходить, що обтяжує себе марно, без жодної користі. Бо сама Тора ло лішма є лише входом, через який входять до страху перед небесами. І тоді, коли є в людини страх перед небесами, можна сказати, що вчить Тору лішма. Але коли не має вона страху перед небесами, і не має віри, тоді постає питання – для кого вона вчиться?

Але ж коли людина бажає придбати собі страх перед небесами, а зло, що в ній, не дає їй сил, щоб могла вірити в Творця, тоді дають нам мудреці пораду, що від ло лішма прийде до лішма. Тобто, щоб заслужила людина страх перед небесами, і категорію віри в Творця, щоби знала в ім’я Кого вона вчиться. І це зветься "домом".

А той, хто вчить Тору лішма, мається на увазі, що є в нього страх перед небесами, той удостоюється багатьох речей. Як сказав рабі Меїр, що робиться той як джерело, що посилюється, і розкривають йому таємниці Тори. А таємниці Тори є категорією блага та насолоди, а це є кінцевою метою творіння, - щоб отримати добро та насолоду.

Виходить з усього цього сказаного, що "дверима" зветься Тора ло лішма, це означає, що не має людина поки що страху перед небесами. А "дім", будова, зветься страхом перед небесами. Бо після того, як отримала вона світло Тори, яке є в ло лішма, тоді вона заслуговує лішма, тобто віри в Творця, бо тоді все робиться ради небес. А потім вона удостоюється внутрішньої Тори, котра є благом і насолодою, званою "таємниці Тори", як написано в Мішні в трактаті Авот.

Я думаю, що пояснив це досить добре, і якщо ти маєш якісь зауваження до цього, напиши мені, тоді знатиму що виправити. Почав я лист і лише сьогодні (16-го сівана) закінчив його. Цього тижня одержав твого листа від 8-го сівана, я дуже вдячний тобі за деталі, про які ти мені пишеш, продовжуй, будь ласка.

Барух Шалом Алеві Ашлаґ,

син пана мого, батька й учителя Бааль Сулама