Лист 52

(переклад з івриту)

Товаришам, хай живуть вічно.

Ось, свято Шавуот наближається і приходить, і воно є часом дарування Тори нашої. Відомо, що Шавуот є категорією малхут у світах і серця в людині. Як пояснював мій батько і вчитель, про «освячує сьомий», що «сьомий» (івр. “швії”) походить від «що в мені він» (івр. “ше бі гу”).

І має він на увазі, що Творець, хай буде благословен, одягається в серце людини, і час, коли можемо пояснити це як таке, що Тора одягається в душу людини, тому називається «Шавуот», - і називається «Дарування Тори», тобто що Тора одягається тоді в серце кожного з загалу Ісраеля. Бо в час «лічення», від Песах до Шавуот – це категорія очищення келім, що є категорією чистоти «бе ліба і моха» - в серці й у розумі. А коли келім закінчуються, удостоюємось тоді категорії Тори.

Тому, перед Песахом, була підготовка в очищенні келім в категорії віри, що називається категорією «заповідь», і завдяки виходу з Єгипта удостоїлись категорії віри, за принципом «Я Творець, Всесильний твій, який вивів тебе з країни єгипетської». А після Песаху починається робота в категорії підготовки до отримання Тори. А в час, коли Тора одягається в душу людини, тоді називається Шавуот часом дарування Тори нашої.

І ми потребуємо милосердя небес, щоби дав Він нам силу вийти з Єгипту і удостоїтись категорії віри. Бо багато станів проходимо, аж поки отримуємо властивість віри.

Буває іноді, що немає в людини жодної потреби у властивості віри через очищення, бо міркує в душі своїй, що більш варто їй іти звичними шляхами, як очі бачать, бо всі хасиди і ті, хто виконує заповіді практично, йдуть шляхом «заповідь, вивчена від людей». Тобто, шляхом звичності. І хай принаймні на цьому шляху буде в неї повне бажання дотримуватись Тори та заповідей.

Бо бачить людина, що також і в цьому вона перебуває в стані падіння. І інколи не має вона часу думати про це. Тобто, займається Торою та заповідями без жодних розрахунків, бо Тора і заповіді, які вона виконує, - не варто входити у підрахунки. Бо ті підрахунки, котрі людина робить, вони для того, щоби був якийсь зиск. І тоді вона в стані, коли більш варто брати у розрахунок матеріальні потреби, бо головне в процесі життя полягає саме в матеріальному.

Однак треба пам’ятати правило, про яке говорив мій батько і вчитель, що покарання людини головним чином буває саме за той час, коли людина займається Торою та заповідями. А основний час, коли людина перебуває в стані відчуття життєвої сили, це лише матеріальні інтереси, то виходить, що статус її як статус худобини. А коли займається тільки Торою та заповідями, і не зважає, щоби йшло все в чистоті, це називається «той, хто служить ідолам».

Тому, в час, коли людина згодна, свідомо, робити що-небудь в Торі та заповідях, тоді варто діяти заради небес. Бо головне в роботі починається в категорії «моха», в розумі, а в категорії «ліба» - це зовсім інша робота. Бо тоді зветься її робота: «вийти зі стану худобини і бути «адамом», людиною», бо про це сказано: «Ви зветесь «людина». І тоді починається работа людини в категорії «моха», коли починає зважувати на терезах категорію знання і категорію віри, - яка з них варта їй більше, і починає обурюватись, чому Творець не удостоює її категорією знання.

І цим треба пояснити слова Ґемари: «Сказав рабі Єгуда – сказав Шмуель зі слів рабі Меїра: «Коли вчився я у рабі Аківи, клав я канкантум2 у чорнило… А коли прийшов до рабі Ішмаеля, сказав він мені: «Сину, будь уважним у своєму ремеслі, бо воно є ремеслом небесним. Бо якщо ти зменшив на одну літеру, або додав зайву літеру, виходить, що ти руйнуєш увесь світ». І сказав я йому: «Одна річ є в мене, і зветься канкантум, котрий я кладу в чорнило. Сказав мені: «І чи кладуть канкантум у чорнило, і чи не сказала Тора: «І напиши, і зітри», - пиши, щоби зміг стерти…

… І треба пояснити «лавлар», писар. Людина, коли займається роботою Творця, називається «софер», від виразу «Напиши їх на скрижалях серця свого». «Зменшив» і «додав», - або зменшив праву сторону, або ж додав у лівій стороні. Тобто – двічі «кан». Як сказали мудреці, «можуть очистити нечисту тварину у 150 (ґематрія слова “кан”) способів». Тому є удвічі, - «кан» нечистий і «кан» чистий. Чорнило називається чорнотою, бо зусилля називається властивістю темряви.

І треба зрозуміти, - якщо сказав йому рабі Ішмаель: «Будь обережним зі зменшенням і додаванням», то що за пояснення, що рабі Меїр сказав йому, що він кладе канкантум у чорнило?

То треба пояснити: коли рабі Меїр сказав йому, що він «лавлар», писар, тобто що займається роботою в чистоті, той сказав йому: «Будь обережним зі зменшенням і додаванням». Тобто, щоб не було в нього зменшення в вірі, і переваги у знанні. На це відповів йому, що він кладе канкантум у чорнило. Тобто, в час зусилля, що зветься чорнота - «чорнило», він кладе туди категорію «кан» нечистий і «кан» чистий. І само собою є в нього завжди можливість для віри, бо у нього обидва «кан» рівноважні.

І запитав, - то чи кладуть канкантум в чорнило, і чи з місця темряви додають туди «кан» чистий, чи не має бути написане, котре можна стерти? Тобто, в час зусиль, - а це час прийняття віри, і це саме коли можна стерти написане, і все ж він не стирає. Бо тоді, в стані, коли він вирішує і приймає на себе віру, це називається закінченим писанням, тобто клі, гідне того, щоб перебувало там світло Творця.

І про це Ґемара ставить складне питання, - що цей сказав йому, і що той відповів (і пояснив Раші: застеріг його від зменшення та додавання. І відповів йому, що канкантум є в нього. І Раші пояснив про канкантум, - дає таке написання, що не можна його стерти, оскільки написане все одно дається взнаки).

І пояснює Ґемара, що той відповів йому, що він остерігається і зменшення та додавання, і навіть мухи, бо може прилетить і сяде на коронку літери «далет» і зітре її й порівняє її з літерою «рейш». Бо дія «мухи», тобто чужої думки, в тому, що вона стирає «далет» і робить з неї «рейш» (вчи в Передмові книги Зоар про літеру «рейш»).

Тобто, йдеться про час виконання заповіді, бо тоді закон такий, що необхідна обережність зі зменшенням та додаванням, тобто, щоб не захотів, аби віра була нижче ніж важливість знання, і зветься це, що «зменшує» важливість віри. А «додає» - що дає занадто велику важливість категорії знання.

А в час написання чорнилом властивості «Тора», тоді йдеться, щоб бути уважним до коронки літери «далет», котра є властивістю віддачі, хасадім, - і коли є в нього «муха», тобто думка не про шлях чистоти, тоді не хоче бути у віддачі, хасадім. І тоді зветься «злиденний, без нічого». А тим, що кладе завжди канкантум, тобто завжди стережеться, щоб усе було врівноваженим, тоді він впевнений, що встоїть стійко в своєму стані.

Бо в час, коли він бачить, що стоїть на роздоріжжі, тоді, само собою, буде захищеним своєю обережністю, і завдяки цьому прийде до повної довершеності.

Творець хай удостоїть нас прийти до повної довершеності та вийти до світла Тори дорогою чистоти.

Баруш Шалом Ашлаґ,

син пана мого, батька й учителя Бааль Сулама