Бней Барух Академія кабали

Сьогодні одержав я твого листа з доданими 18 (літери "хет-юд") [шекелями], хай буде бажання, щоб заслужили ми скуштувати смак приємності сяйва солодкості Того, хто живе (літери "хет-юд") вічно. Адже на все треба сподіватися заслужити, бо прагнення до добрих речей зветься молитвою, котра є властивістю потреби, хісарону, коли відчуває, що бракує йому чогось певного, і Творець задовольнить потребу. Тобто, людина повинна очікувати, - коли ж вона відчує в серці своєму всі добрі речі, котрі Творець пообіцяв нам в час отримання Тори? - як написано: "А тепер, якщо слухаючи, дослухаєтесь до голоса Мого … і будете Мені обраними з усіх народів … і ви будете Мені царством священиків і святим народом".

І ми бачимо, - ведеться в світі так, що той, в кого є велике майно з усіляким добром, то він завжди в піднесеному настрої. А ми – обраний народ, як написано: "Ти обрав нас з усіх народів", отже, повинно б бути, щоб кожен з народу Ісраеля ходив би завжди в піднесеному настрої і завжди в радості? Проте, весь той період, поки людина не удостоїлася, щоби всі ці гарні речі були б відчутні в серці, вона не переймається тим, що говорить устами: "Ти обрав нас".

Бо отримання Тори це головним чином внутрішня суть Тори, одягнена в зовнішнє. Де Тора з боку внутрішньої суті зветься іменами Творця, це означає, що загальне ім’я Творця це – Добрий і Той, Хто дає добро. І оскільки Творець дарує багато насолод, включених в категорію "давати добро створінням", то Тора є іменами насолод, де кожна насолода має окреме ім’я. Тобто, загальне ім’я Доброго й Того, Хто дає добро втілюється в певній кількості деталей. І ця внутрішність облачається в зовнішню Тору.

І людина повинна прагнути заслужити внутрішньої суті Тори, бо тоді відчуваються всі хороші речі, котрі Творець пообіцяв нам, і тоді, коли говорять "Ти обрав нас", тобто вже відчуває всі добрі набутки, котрих ми удостоїлися, тому й називаємося ми "царством священиків та святим народом".

І це є змістом: "А весь народ бачать голоси", бо коли голос Творця чується в серці, тоді відчуття є достатнім, неначе справжній зір, "Бо не побачить мене людина, зоставшись потім живою", але тим, що бачили голоси, що означає, завдяки голосу Творця, що поширюється в серці, а не в вусі, бо вухо є річчю зовнішньою в людини, адже лише серце – це людина, тому "голос Творця" має прийти до відчуття його серцем, і тоді зветься це "бачать голоси". І тоді вже кожен з них живе в світі, котрий увесь є добро, а те, що "Ти обрав нас", - серце вже відчуває, тому що вже смакує сяйвом приємності вищого і приємність солодкості світла Творця поширюється в усьому його серці, і тоді бачать, що "Щасливий ти в цьому світі й добре тобі в світі прийдешньому".

З причини святості суботи та свята не маю нині змоги написати більше, і Творець допоможе нам, щоб удостоїлися ми отримання Тори в повноті.

Від друга твого, котрий бажає тобі й сім’ї твоїй всіх благ,

Барух Шалом Алеві Ашлаґ,

син батька й учителя мого, Бааль Сулама