Бней Барух Академія кабали

У звичаї людей великих і відомих, там, де вони збираються пояснити щось з глибоким смислом, починають свої слова так: «Ось, я розкриваю одну міру, і приховую дві». Отже, наші попередники дуже оберігалися зайвого слова, як вказали нам кабалісти (Меґіла, 18): «Слово за монету, мовчання – за дві». Означає це, що коли є в твоїх устах дороге слово, що варте монети, знай, що вартість змовчування його – дві монети. І маються на увазі ті, що кидаються зайвими словами, в яких немає змісту і практичного застосування. – лише аби прикрасити мову, зробивши її приємною для того, хто вивчає. І це було в очах наших попередників річчю, суворо забороненою, як це відомо тим, хто вивчає їхні твори, і як я доведу це в наступних брошурах. А коли так, треба нам зосередити увагу, щоби зрозуміти цей образний вираз, котрим вони зазвичай користувалися.

Три види в прихованні науки

І справа в тому, що є три частини в таємницях Тори, де кожна з частин має особливу причину для приховання її змісту. І звуться так: а) не є необхідним; б) неможливо; в) таємниця Творця для тих, хто трепече перед Ним.

І немає жодної маленької деталі в цій науці, щодо якої не було б пояснень в трьох цих частинах, і поясню їх одну по одній.

1. Не є необхідним

Означає це, що не вийде ніякої користі з їхнього розкриття. І зрозуміло, що немає в цьому такого вже й збитку, а є тут лише поняття чистоти знання. Тобто, щоб уберегтися від тих видів дій, що звуться «що тут такого…», тобто – що тут такого, що я зробив це, адже немає в цьому збитку. І знай, що це «що тут такого» вважається кабалістами найстрашнішим губителем серед губителів. Адже всі грішники, які створені та будуть створені, вони виключно з людей ґатунку «що тут такого», тобто тих, що займаються і займають інших речами, в котрих немає потреби.

І згідно з цим, кабалісти не приймають жодного учня до того, як будуть в ньому впевнені, що буде обережним в своїх справах, щоб не розкривати те, що не є необхідним.

2. Неможливо

Це означає – наша мова не в змозі виразити жодної з характеристик цих речей через їхню витонченність та духовність. І тому кожна спроба облачити їх в слова здатна лише ввести в оману тих, хто вивчає, і звернути їх на шлях марноти, що вважається прогріхом більшим, ніж можна витерпіти, і тому, щоби розкрити щось з таких понять, потрібен дозвіл «з небес». І це є другою частиною в прихованні науки, проте й сама тема цього дозволу потребує пояснення.

Дозвіл з небес

Ось, ця тема пояснена в книзі Арі «Розділ «Вислови Рашбі», - в главі «Мішпатім» пише він так: «Знай, що душі праведників, - є деякі з них з боку світла, що оточує, і є деякі з них, котрі з боку внутрішнього світла». (Пояснення їм знайдеш в моїй книзі «Панім меїрот» в розділі «Макіфін», глава 48). «І всі ті, котрі з боку світла, що оточує, - є в них сила говорити про приховане та тайне в Торі способом великого приховання та утаєння, щоб не було зрозуміло нікому, крім тих, хто гідний це зрозуміти. Так от, душа рабі Шимон бар Йохая була з боку світла, що оточує, і тому мав він силу облачати ці речі й тлумачити їх, так, що навіть коли говоритиме їх перед великим зібранням, зрозуміють лише ті, хто достойний їх зрозуміти, - і тому дано було йому «дозвіл» написати книгу Зоар. І не дано було «дозвіл» його вчителям, або першим кабалістам, котрі передували йому, написати книгу про цю науку, при тому, що напевне вони знались на цій науці більше за нього, - через те, що не було в них сили облачити ці речі так, як він. І це те, що написано: «Син Йохая вмів приховувати шляхи…» І з цього зрозумій велич таємничості книги Зоар, котру написав Рашбі, - бо не кожен мозок здатний зрозуміти її слова», кінець цитати.

Стисло, сенс його слів: справа пояснення речей в науці істини зовсім не залежить від того, великим чи малим мудрецем є кабаліст. А це питання світла тієї душі, яка особливо придатна до цього, і світіння душі цієї є категорією отримання «дозволу» згори розкрити вищу мудрість. І ми вчимо з цього, що той, хто не удостоївся цього дозволу, не можна йому давати пояснення в цій науці, оскільки не здатний одягти ті витончені речі у відповідні їм слова, так, щоб ті, хто вивчають, не зазнали б в ній невдачі. І через це не знайшли ми жодної впорядкованої, як годиться, книги в науці істини до книги Зоар Рашбі. Бо всі книги в цій науці, що передували їй, можна визначити не як пояснення науки, а лише просто натяки, ще й позбавлені причинно-наслідкового порядку, як це відомо тим, хто набув знання… Таке розуміння слів Арі.

І треба додати, відповідно до того, що взяв я у книжок та від тих, хто їх писав, що за часів Рашбі та його учнів, авторів Зоар, до часів Арі, не було жодного з авторів, хто зрозумів би слова Зоар і Виправлень Зоар так, як Арі. І всі ті твори, що передували йому, містять в собі ніщо інше, як натяки в цій науці, в тому ж числі і твори кабаліста рабі Моше Кордоверо (Рамак).

Також і про самого Арі, благословенна його пам’ять, варто сказати ті ж слова, що сказані про Рашбі, тобто що попередникам Арі не було дано дозволу згори розкрити пояснення цієї науки, а Арі було дано цей дозвіл. Так, що ніяк не можна розрізнити тут будь-яку велич або малість, бо можливо, що рівень тих, хто передував йому, був незрівнянно більшим за рівень Арі, проте їм не було дано дозвіл для цієї справи. І тому вони остерігалися писати пояснення, котрі стосуються сутності цієї науки, а задовольнилися короткими натяками, що ніяк не пов’язані один з одним.

І через це, з того часу, як розкрилися книги Арі в світі, всі, хто займаються наукою кабала, прибрали свої руки від усіх книжок Рамака, і від усіх «перших», і «ґаонів», які передували Арі, як це відомо тим, хто займається цією наукою, і все своє духовне життя з’єднали лише з писаннями Арі. Так, що основні твори, щодо яких вважається, що вони пояснюють цю науку як належить, є ніщо інше, як книга Зоар, і Виправлення Зоар, а після них книги Арі.

3. Таємниця Творця для тих, хто трепече перед Ним

Означає це, що таємниці Тори робляться ясними лише для тих, хто трепече перед ім’ям Творця, хто шанує Його честь всією душею і сутністю своєю, і ніколи не вийде від них жодної ганьби – хай нас омине! – для Його імені. Це є третьою частиною в прихованні нашої науки. І ця частина є найбільш суворою щодо приховання, бо багато жертв залишили за собою розкриття такого роду. Адже саме вони породили всіх заклинателів і виготовлювачів амулетів, і «фахівців з практичної кабали», які обманом полюють на душі, а також всяких «знавців таємниць», що користуються сурогатами мудрості, котрі вийшли з-під рук невдалих учнів, щоб дістати з цього тілесну користь собі або іншим, через що люди багато страждали і страждають досі.

І знай, що вся суть і корінь приховання, з самого його початку, були лише через цю частину, і через неї прийняли на себе кабалісти додаткові суворості в перевірці учнів, так, як сказали мудреці (Хаґіґа, 13:1): «Суть речей передають лиш тільки голові суду, - це той, в кого серце непокоїться в нутрі його». А також: «Не вивчають дію творіння лише вдвох, а системи світобудови – наодинці», - і таких виразів знайдеш багато. При тому весь цей страх – через пояснене вище, і тому нечисленні вони, обрані одиниці, які удостоїлися цієї науки. І навіть ті, що виконали все належне, з багатьма перевірками й розслідуваннями, - присягаються суворими й страшними клятвами не розкривати всі ті три частини абсолютно.

І не помилися в моїх словах, в тому, що я поділив тут три частини в справі приховання нашої науки, - що, мовляв, я маю на увазі, що наука істини сама поділяється на три ці частини. Бо я мав на увазі кожну з деталей у всій осяжності науки, адже немає найменшого слова в усьому обсязі цієї науки, щоби не розгалужувались від нього ті три частини. Бо вони є лише трьома способами пояснення, що завжди ведуться в цій науці, - і зрозумій.

Проте, треба тут запитати, - якщо це правда, що категоричність приховування науки дійшла до такої міри, коли так, то звідки взялися всі ці тисячі творів, котрі написані в цій науці?

А відповідь така, що є відмінність між двома першими частинами, і останньою. Бо головна вага навантаження покладена саме на частину третю, з причин, пояснених вище, але на дві перші частини немає постійної заборони. Бо іноді якесь поняття з частини «не є необхідним» перетворюється, і через деяку причину виходить з визначення «не є необхідним», переходячи в категорію необхідного. Також і з частини «неможливо» робиться іноді категорією можливого. Що буває з двох причин: або з боку розвитку покоління, або через отримання дозволу «з небес», як це сталося у Рашбі й у Арі, а також, в невеликих мірах, у тих, хто їм передував. І з категорії цих речей виходять і розкриваються всі істинні книги, що були написані в цій науці.

І саме це вони мали на увазі в своєму образному вислові: «Я розкрив одну міру, і приховаю дві», де мали на увазі, що трапилось їм розкрити нове, таке, чого не припускали ті, хто передував їм. І тому натякає, що лише одну міру, тобто одну частину з трьох частин зазначеного вище приховування він тут розкриває, а дві частини залишає в прихованні. І це для того, щоби вказати, що трапилося щось таке, що стало причиною цього розкриття. Або що «не необхідно» набуло властивості необхідного, або ж дано йому дозвіл згори, - те, що я пояснив вище. І це те, що виражається словами про розкриття «міри».

І знатимуть ті, котрі уважно читають ці брошури, що мій намір надрукувати їх протягом року, і всі вони – нові, що не наведені в чистоті та їхньому точному й правдивому змісті в жодній книжці тих, хто передував мені. А отримав я їх «з уст в уста» від мого, благословенної пам’яті, вчителя уповноваженого для цього, тобто, він також отримав це від учителів своїх «з уст в уста».

І при тому, що отримав я їх за всіх тих умов приховання та збереження, що зазначені вище, однак, виходячи з необхідності, котру описав я в своїй статті «Час діяти», обернулася для мене частина «не необхідно», і вийшла, і стала категорією «нагально необхідно». І тому розкрив я цю міру з цілковитого дозволу, як пояснив вище, проте ті дві частини зберігатиму, як мені й наказано.